КОМУНІКАЦІЯ У ДОКУМЕНТОЗНАВСТВІ ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Постановка проблеми в загальному вигляді. Обмін інформацією є однією з реальностей буття людини, необхідною умовою її діяльності, від якої залежить її правильно організоване життя, професійна діяльність та ін. Комунікація – це є обмін інформацією у різноманітних процесах соціальної взаємодії [1]. У житті сучасного суспільства важливе значення належить комунікаціям у документознавстві, які визначаються системою документної комунікації, посилюються закономірності формування процесу роботи з документами як каналом передачі інформації.

Предметом документознавства є створення наукового знання про документі в єдності його інформаційної та матеріальної складових, функціонування документів в суспільстві.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На початку 1990 –х років відчувається необхідність у створенні науки про документ або комплексу наукових документознавчих дисциплін. Для узагальнюючої назви науки про документ починає використовуватися ряд назв: інформаційно - комунікаційна наука (О.В.Соколов)[2], документаційно-інформаційна наука (Г.Н.Швецова - Водка)[3] та ін. Основу комплексу наук про документ склали бібліотекознавство, бібліографознавство, книгознавство, архівознавство, музеєзнавство та інформатика. Загальним для них є дослідження документа як об'єкта, створеного спеціально для передачі інформації, тобто для комунікації.

На сучасному етапі розвитку документознавства набуває ще більшої вагомості діяльність Українського науково – дослідного інституту архівної справи та документознавства, створеного в 1994 році, започаткування професійної освіти за напрямами підготовки «Документознавство та інформаційна діяльність» з 1995 року. Крім того, відбулося зростання кола учасників розбудови української документознавчої науки, серед яких: д.і.н., проф. С.Г.Кулешов, д.пед.н, проф. Н.М.Кушнаренко, д.і.н., проф. М.С. Слободяник та д.і.н., проф. Г.М. Швецова – Водка, які репрезенували науковому товариству бачення змісту й перспектив розвитку документознавства [4,5.6,7].

Серед них вирізняється підручник Н.М.Кушнаренко «Документоведение» (1997 р.), та його сім перевидань[8]. Науковець вивчала документознавство як науку про документ і документно – комунікаційну діяльність, тобто у тісному взаємозв’язку комунікації і документознавства.

Метою даної публікації є виявлення особливостей впливу комунікації у документознавстві та на його сучасний стан розвитку. Відповідно до поставленої мети були розроблені наступні завдання дослідження: дослідити теоретичні аспекти комунікавістики і документознавства як наук; визначити перспективи розвитку на майбутнє.

Виклад основного матеріалу дослідження. Документознавство вивчає документ на теоретичному, історичному і методичному (практичному) рівнях. Воно досліджує документ як систему, його властивості, параметри, структура, функції, методи і засоби документування, класифікацію та типологізацію документів. У полі його уваги знаходяться загальні закономірності створення, розповсюдження, зберігання і використання документів. Крім того, предметом вивчення може служити документ в цілому або його окремі аспекти, специфічні риси документно - комунікаційної діяльності.

Комунікація – це система, у якій здійснюється взаємодія, процес взаємодії, це передача інформації між комунікантом (той, що передає інформацію у процесі комунікації, тобто відправник інформації) і реципієнтом (той, що одержує інформацію, споживач інформації) [9, с. 107, 180]

Сучасний етап характеризується активізацією вивчення документа всіма науками, де він виступає головним або одним з об'єктів дослідження. Об'єднання зусиль цих наук створює інтегративний напрямок розвитку знань про документ. У результаті це призвело до формування теорії документа і документної діяльності, становленню документознавства як метанауки для всіх наук документно - комунікативного циклу. Необхідно зазначити про те, що чим вище рівень узагальнення теоретичних знань до трактування поняття "документ", тим більшим стає коло галузей знань, які входять в документознавство.

Слід врахувати зв'язок документознавства з бібліографознавством, бібліотекознавством, книгогознавством, архівознавством. Загальним для них є те, що зазначені дисципліни оперують документами як об'єктами, створеними спеціально для зберігання та передачі інформації, тобто забезпечення комунікативної функції.

Окремі властивості, сторони, ознаки, функції документа можуть входити складовою частиною в інші наукові дисципліни документно - комунікаційного циклу, які вивчають особливості тих груп документів, з якими має справу відповідна сфера практичної діяльності. Вивчення документа у його цілісності є об'єктом лише документознавства.

Таким чином, окремі види документів в документно - комунікаційній діяльності мають специфіку, яка становить предмет вивчення окремих документознавчих дисциплін. Зокрема, предметом вивчення книгознавства є книга, патентознавства - патент та ін. Зв'язок документознавства з інформатикою особливо відчутна в тій частині, яка вивчає наукові джерела інформації. Архівознавство вивчає документи, які несуть ретроспективну інформацію, в основному на паперових носіях; музеєзнавство - речові документи, пам'ятки матеріальної культури; бібліотекознавство - документи широкого соціального призначення, які тиражуються; бібліографознавство - вторинні документи та ін.

Таким чином, окремі наукові документознавчі дисципліни розглядають питання, пов'язані з документом та його комунікативні зв'язки лише в окремо взятих аспектах вияву. Документознавство - узагальнююча наукова дисципліна по відношенню до інших навчальних дисциплін, проте вона не "поглинає" дисципліни, пов’язані з певними галузями комунікаційної діяльності.

Висновки. Отже, комунікація в документознавстві стає передумовою координування її діяльності, допомагає розкрити нові можливості у руслі документознавчих дисциплін, пов’язаних з комунікаційним обміном інформацією, пошуку нових інноваційних форм побудови навчального процесу.

Література:

1. Хміль Ф.І. Ділове спілкування: навч. посіб. / Ф.І.Хміль. – К.: Академвидав, 2004. – С. 9.

2. Соколов А. В. Общая теория социальной коммуникации: Учебное пособие. — СПб.: Изд-во Михайлова В. А., 2002 г. — 461 с.

3. Швецова-Водка Г.Н. Документ в свете ноокомуникологии: науч.-практ. пособ. / Г.Н.Швецова-Водка. – Москва: Литера, 2010. – 381 с.

4. Кулешов С.Г. Документознавство: Історія. Теоретичні основи / С.Г.Кулешов; Укр. держ. НДІ архів. Справи та документознавства, Держ. акад. керівних кадрів культури і мистецтв. – К.: [Б.в.], 2000. - 164 с.

5. Кушнаренко Н.Н. Документоведение: Учебник: [навчальне видання.- 2-е изд., перераб. и доп.] / Н. Н. Кушнаренко.- К.: Знання, 2000.- 460 c.

6. Слободяник М.С. Структура сучасного документознавства / М.С.Слободяник // Вісн. Кн. Палати. – 2003. - № 4. – С. 18-21.

7. Швецова-Водка Г. М. Документознавство: [навч. посіб.] / Г. М. Швецова-Водка. - К.: Знання, 2007. - 398 с. 

8. Кушнаренко Н. Н. Документоведение: учеб. для студ. ин-тов культуры / Н.Н.Кушнаренко; отв. ред. В.Н.Шейко; Харьк. гос. ин-т культуры. – Харьков, 1997. – 386 с.

9. Швецова-Водка Г.М. Документознавство: словник-довідник термінів і понять: навч. посіб. / Г.М.Швецова-Водка. – 2-ге вид., стер. – К.: Знання, 2012. – 319 с.