ПЕДАГОГІЧНЕ ПРОЕКТУВАННЯ ТА ЙОГО РОЛЬ У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНЬОГО ФАХІВЦЯ-ПЕДАГОГА

Виховання творчої особистості вимагає від викладача розуміння методологічних і психолого-педагогічних аспектів навчальної, науково-дослідної та трудової діяльності, логіки навчальних дій з розвитку продуктивних здібностей особистості. Викладачу необхідно розуміння як сутності і закономірностей діяльності фахівця, якого він готує, так і сутності та логіки власної професійно-педагогічної діяльності з підготовки та виховання такого фахівця.

Науковці прогнозують, що молодим викладачам, які вступають у життя, протягом професійної кар’єри доведеться прийняти і потім відмовитися від двох-трьох освітніх парадигм [2; с. 3]. Тому все більшого значення набуває така якість особистості викладача як відкритість інноваціям. Він повинен вміти проектувати навчальний процес в умовах швидких змін. Ця робота, якій притаманний високий ступінь невизначеності і новизни, вимагає аналізу попередньої діяльності, виявлення проблем, постановки і конкретизації нових цілей, вибору ефективних способів їх досягнення, а також коректної оцінки результатів. За словами В.П.Беспалька, «мета і пафос розвитку педагогічної науки і практики – це можливість проектувати і здійснювати процес навчання і виховання людини з гарантованим ефектом. Іншої мети в педагогіки немає» [1; с. 25].

Мета статті – розкрити сутність педагогічного проектування та окреслити його роль у підготовці майбутнього фахівця-педагога.

Сучасні науковці трактують проектування як процес створення ідеального опису майбутнього об’єкта, що передує його реалізації. Методологія проектування в останні десятиліття отримала значного розвиту, ввібравши в себе сукупність процедур постановки завдання, генерації варіантів, вибору, оптимізації, прийняття рішень тощо. В даний час загальновизнано, що майже будь-яка перетворююча та (або) творча діяльність людини може і повинна спиратися на методологію проектування або її окремі процедури.

Як зазначає І.Колесникова, проектна діяльність у її прикладному розумінні не є онтологічно заданою для педагогічної сфери, як, наприклад, виховання чи навчання [4; с. 4]. Філософи розглядають проектування як один з механізмів культури, що сприяє перетворенню людини в істоту, яка вільно творить. Прояви у людини здатності до проектування спостерігалися на досить ранніх стадіях розвитку суспільства. «Кожна дія, яка здійснювалася не інстинктивно чи не імпульсивно ... а цілеспрямовано, мала здійснюватися на основі проекту (прообразу), що їй передував » [3; с. 240]. На рівні практичної свідомості формувалося уявлення про те, якими в результаті повинні бути знаряддя праці, мисливський загін або житло. У рівній мірі проектувався і спосіб досягнення мети.

Окрім практичної свідомості людей продуктивна уява в давнину знаходила віддзеркалення в міфологічній свідомості, а також в ігровій свідомості дітей. На сучасному етапі розвитку соціуму здібність до створення цільових прообразів і діяльнісних програм знаходить віддзеркалення у формах конструювання (безпосередній практичній діяльності з виробництва об'єкту), моделювання (створення концептуального спрощення об'єкту, що його заміняє) та власне проектування (теоретичного способу створення технічних артефактів і об'єктів іншої природи).

Окрім технічного або інженерного проектування, важливим напрямом проектної діяльності є створення моделей суспільних явищ і інститутів. Невипадково до проектування люди зверталися для вирішення складних соціальних завдань: соціальне проектування відрізняється від проектування речей своєю спрямованістю на створення нових форм суспільного життя.

Таким чином, проектування – це органічна, природна для людини діяльність, яка може бути опанована кожним.

Основоположником теорії і практики педагогічного проектування у вітчизняній педагогіці по праву може вважатися А.С.Макаренко. Виховний процес він розглядав як особливим чином організоване «педагогічне виробництво» і був противником стихійності процесу виховання, висуваючи ідею розробки «педагогічної техніки», «техніки створення нової людини». А.С.Макаренко наполегливо рекомендував вузам перебудувати роботу так, щоб випускати «педагогів-техніків», а не технічно безпорадних вихователів.

В.О.Сухомлинський з великою майстерністю аналізував педагогічні ситуації, в аналізі розкривалася висока технологічність його мислення. Розглядаючи навчально-виховний процес, він виділяв у ньому такі складові, як наука, майстерність, мистецтво. У поняття «майстерність» він вкладав уміння зводити в єдиний процес всі нюанси навчально-виховного процесу, чітко визначаючи їх причинно-наслідкову залежність, а також уміння знатися на складності і багатогранності педагогічних явищ. Не використовуючи терміну «проектування», він був високотехнологічним педагогом-ученим.

За радянської доби вагомий внесок у розвиток ідей педагогічного проектування внесли: М.М.Яковлєв, який детально розробив техніку колективоутворення та уроку; В.В.Краєвський, який обґрунтував, що кінцева мета всієї наукової роботи в галузі педагогіки – розробка найбільш ефективних систем навчання і виховання, тобто робота з обґрунтування педагогічних проектів; В.П.Беспалько – автор першої монографії з педагогічного проектування, яка поклала початок розробці науково-методичних засад педагогічного проектування [1].

У першій третині XX століття вагомий внесок у розвиток науково-методичного забезпечення проектної діяльності стосовно соціально-освітньої сфери внесли представники різних галузей знань. Серед них такі відомі вчені як Дж.Дьюї, К.Поппер, Г.Саймон, В.Х.Килпатрик та багато інших. Як важливий компонент педагогічної діяльності педагогічне проектування розглядається у ряді праць В.С.Безрукової, В.В.Ворошилова, В.І.Загвязинського, Н.В.Кузьміної, Ю.М.Кулюткіна, І.П.Підласого, Г.П.Щедровицького та інших науковців.

Нині у вітчизняній педагогічній науці педагогічне проектування трактується як самостійна поліфункціональна педагогічна діяльність, що зумовлює створення нових або перетворення наявних умов процесу виховання і навчання (В.П. Беспалько). Серед основних функцій проектної діяльності прийнято виділяти дослідницьку, аналітичну, прогностичну, перетворювальну, нормувальну. Для проектування також характерна конструктивність, тобто націленість на здобуття абсолютно визначеного практично значимого результату на основі прогностичного знання. Цим проектна діяльність відрізняється від простого виявлення і опису загальних педагогічних закономірностей, властивих, наприклад, науково-педагогічної діяльності [4; с.43].

На сучасному етапі науковцями розроблені такі принципи педагогічного проектування:

• принцип людських пріоритетів, який орієнтує на людину – учасника підсистем, процесів або ситуацій. Цей пріоритет означає гуманістичний і природовідповідний характер навчання;

• принцип саморозвитку проектованих систем, процесів, ситуацій, що передбачає створення їх динамічними, гнучкими, здатними по ходу реалізації до змін, перебудови, ускладнення або спрощення;

• принцип динамізму, що передбачає рух системи від сутності вищого порядку до сутності більш низького порядку;

• принцип повноти, що передбачає забезпечення реалізації в спроектованому об'єкті системи вимог до його функціонування;

• принцип діагностованості, що передбачає організацію постійного зворотного зв'язку, реалізацію вимірювального інструментарію, моніторинг функціонування системи на практиці;

• принцип конструктивної цілісності, що передбачає встановлення міцної взаємозв'язку між компонентами методичної системи та етапами її проектування та реалізації на практиці [2; с. 35].

Л.І.Гур’є визначає основні форми педагогічного проектування, притаманні системі підготовки майбутніх фахівців-педагогів. Це зокрема, концепція, мрія, план, педагогічна технологія.

Концепція – форма, за допомогою якої викладається точка зору, провідний задум, теоретичні вихідні принципи побудови педагогічних систем або процесів. Як правило, концепція базується на результатах наукових досліджень. Призначення концепції – викласти теорію у конструктивній, прикладній формі. Концепція процесу містить у собі загальні теоретичні уявлення про процес, його цілі, принципи, зміст, методи, форми, а також про матеріально-технічне та навчально-методичне забезпечення як умови досягнення поставлених цілей.

Для педагогічних ситуацій та їх розв’язання концепції не створюються. Вони присутні в мислено-чуттєвій формі (прагнення, уявлення, мрія).

Мрія – особлива форма проектування, створювана нашою уявою. Це емоційна здатність до проектування людиною майбутнього. Мрія стає вихідною точкою будь-якої моделі, проекту або конструкції. Через мрію в проектування втягується глибинний пласт людського життя, часто несвідомий, інтуїтивний. Мрія – це робоча гіпотеза, проектована гіпотеза.

План – це документ, в якому дається перелік справ, заходів, порядок і місце їх проведення. Плани у процесі проектування використовуються дуже широко: навчальний план, план навчально-виховної роботи, план заняття тощо. Кожен з планів має своє призначення і свою структуру. Якщо тематичний план є проектом педагогічного процесу, то план заняття – його конструктом.

Педагогічна технологія створюється всією системою проектування в єдності всіх трьох його аспектів. Педагогічне проектування є механізмом розробки технології в педагогічній теорії і практиці [2; с. 30-32].

Проектування є обов'язковою частиною професійного навчання – у якості його продуктів добре відомі навчальні та технічні проекти. У досвіді навчання у вищій школі проектна діяльність використовується в різних напрямах. З одного боку, традиційне (особливо в технічних вузах) дипломне проектування є навчальною і одночасно контролюючою формою організації підготовки фахівця. Створення курсового або дипломного проекту виступає як результуючий акт, що свідчить про здібність студента до самостійного створення і публічного пред'явлення професійного продукту. З іншого боку проектування все ширше починає застосовуватися як особливий вид педагогічної діяльності, у тому числі для вирішення завдань гуманітаризації освіти.

Особливо гострою, на наш погляд є проблема розробки навчальних дисциплін, спрямованих на формування у майбутніх фахівців-педагогів основ проектної культури. З цією метою нами свого часу був розроблений спецкурс «Технологізація професійної діяльності майбутнього вчителя», який протягом багатьох років читається для студентів спеціальності «Музичне мистецтво».

У рамках даного курсу поняття «технологія професійно-педагогічної діяльності» порівнюється нами із поняттям «методика викладання», аналізуються їх спільні і специфічні риси. Значна увага приділяється аналізу існуючих типологій технологій професійної діяльності вчителя та навчальних технологій. Розробляючи даний курс, ми прагнули надати студентам можливість спробувати себе в педагогічному проектуванні та конструюванні. Тому вагома частина роботи в рамках спецкурсу присвячена опануванню практичних навичок цієї діяльності, зокрема, через імітаційно-ігрове моделювання, створення і обговорення освітніх міні-проектів у вигляді невеликих авторських розробок уроків, позакласних занять і тематичних заходів.

Висновки. Проектування передбачає в ідеальній формі результати як матеріально-практичної, так і духовної діяльності, тобто як зовнішнього, так і внутрішнього світу людини. Це судження правомірно для будь-якої діяльності у соціальній сфері, в тому числі педагогічної.

Проектування в даний час розглядається як найважливіша складова педагогічної діяльності. Цей процес охоплює освітні системи різного рівня (федеральні, регіональні, муніципальні), зміст освіти, педагогічні технології, управління педагогічним процесом, планування і контроль розвитку установи тощо.

Отже, педагогічне проектування - це комплексне завдання, вирішення якого здійснюється з урахуванням соціокультурного контексту аналізованої проблеми, і в якому взаємодіють і взаємодоповнюють один одного соціально-культурні, психолого-педагогічні, техніко-технологічні та організаційно-управлінські аспекти.

Література:

1. Беспалько В.П. Слагаемые педагогической технологии. – М.: Педагогика, 1989. – 192 с.

2. Гурье Л.И. Проектирование педагогических систем: Учеб. пособие; Казан. гос. технол. ун-т. – Казань, 2004. – 212с.

3. Каган М. С. Философия культуры. — СПб., 1996. — 240 с.

4. Колесникова И.А. Педагогическое проектирование: учеб. пособие для высш. учебн. заведений. – 3-е изд., стер. – М.: Издательский центр «Академия», 2008. – 288с.