ПОМОЛОГІЧНА І БІОХІМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА НОВИХ ІНТРОДУКОВАНИХ ЗИМОВИХ СОРТІВ ЯБЛУНІ В УМОВАХ ПІВДЕННОГО СТЕПУ УКРАЇНИ

Вступ. Сучасна наука про харчування розглядає плоди як життєво необхідні продукти. Не дивлячись на невисоку енергетичну цінність, вони є одним з основних джерел вітамінів, мінеральних солей, органічних речовин і, в значній мірі, легко засвоюваних вуглеводів, тому їх споживання повинно бути рівномірним протягом всього року. Яблука в загальному об’ємі вирощування плодів і ягід в Україні складають більшу частину (43-60%). Якість плодів формується в конкретних кліматичних умовах вирощування та обумовлена агротехнічними прийомами. Хімічний склад плодів яблуні зазнає значних змін під впливом багатьох факторів – ґрунтово-кліматичних умов, метеорологічних особливостей вегетаційного періоду, прийомів агротехніки та інших [1,2].

Яблука містять, %: цукрів – 8-15, органічних кислот – 0,2-1,7, пектинових речовин – 0,5-1,2, дубильних – 0,016-1,0, мінеральних – 0,5, вітаміну С – 4,2-21,1 мг; є також вітаміни В1, В2, В6, РР, Е, каротин [5]. Масова доля сухих розчинних речовин в яблуках зимових сортів – 8,2-13,9%, цукрів 9-12%. Цукри представлені моно- та дицукрами, фруктози у яблуках більше, ніж глюкози. Органічні кислоти складають від 0,02 до 2,24%. У яблуках знайдено 0,66-0,87% дубильних та фарбуючих речовин; протопектину – 0,72 – 0,90%, розчинного пектину – 0,44-0,52%, в середньому загальний вміст пектинових речовин становить – 1%. Вітаміну С ˗ 5,7-30,6 мг %. Плоди яблуні поряд з високим вмістом цукру багаті на органічні кислоти, а також містять велике різноманіття біологічно активних речовин. Як і в інших плодах, в яблуках міститься багато води, кількість якої змінюється в межах від 69 до 90,4%. Більша частина сухих речовин плодів яблуні розчиняється у воді. До них у першу чергу відносяться: цукри, органічні кислоти, дубильні речовини, розчинні форми пектинових, азотистих та мінеральних речовин [3,4].

На сучасному етапі розвитку ринкових відносин значно зросли вимоги до якості плодів. На ряду з критеріями розміру, привабливого зовнішнього вигляду, балансу цукрів та кислот, важливою властивістю плодів є оптимальний вміст біологічно активних з’єднань (вітамінів, пектинів, фенольних речовин та ін.).

Мета досліджень. В зв’язку з тим, що сортимент яблуні в умовах південного Степу України постійно поповнюється за рахунок інтродукції нових сортів із країн ближнього зарубіжжя, нами проведено первинне вивчення нових сортів яблуні для виділення із їх числа сортів, які характеризуються високими показниками вмісту біологічно активних речовин. В задачі досліджень входило проведення помологічного опису та вивчення комплексної оцінки якості нових інтродукованих зимових сортів яблуні.

Об’єкти і методи досліджень. Дослідження проводили в 2011-2012 рр. Об’єктами були нові інтродуковані зимові сорти яблуні Топаз, Еліза, Джонаголд Декоста. В якості контролю обраний сорт Голден Делішес Рейндерс, який є клоном сорту Голден Делішес, що внесений до Державного реєстру сортів рослин України. У голландському типі саду, який був закладений саджанцями з кроною із Польщі у СТОВ «Південьагропереробка» Біляївського району Одеської області, для дерев встановлена шпалера та індивідуальна опора, тому що сорти яблуні щеплені на карликовій підщепі М 9. Дерева розміщені за схемою 4 х 1,25 м і сформовані за типом сплющеного стрункого веретена (грузбек). Тип ґрунту – південний чорнозем, система утримання ґрунту – чорний пар. Зрошення проводили краплинним способом. Вивчення сортів проводили по методиках прийнятим на кафедрі садівництва і виноградарства [4]. Хімічний склад плодів, які збирали в технічній ступені зрілості, вивчали по апробованим і прийнятим в лабораторії кафедри біотехнології, консервованих продуктів та напоїв Одеської національної академії харчових технологій, де і визначали: масову частку сухих розчинних речовин, титрованих кислот, загальних і редуцируючих цукрів, сахарози [3].

Результати досліджень та їх обговорення. Згідно методики сортовивчення помологічний опис плодів проводили в період їх достигання. Нижче приводимо помологічну характеристику нових інтродукованих зимових сортів яблуні.

Сорт Голден Делішес Рейндерс одержали в кінці ХІХ ст. у США. Дерева середнього розміру, крона овальна. Плоди середні або великі (130-160 г.), округлоконічні. Шкіра зеленувато-жовта, при дозріванні золотиста з жовтогарячим загаром на сонячному боці і мілкими буруватими підшкірними крапками. М`якуш жовтуватий, щільний, соковитий, має гармонійний десертний смак. Зимостійкість і посухостійкість середні, вимагає багатих, легких, вологих ґрунтів. Цвітіння пізнє. Плодоносить на кільчатках, плодових списиках, і кінцівках довгих пагонів. Дерева сильно уражуються паршою і борошнистою росою. Використання препаратів, які містять мідь, викликає появу оржавленої сітки на плодах. Дерева плодоносять з другого-третього року. Урожайність висока (300-350 т/га і більше), регулярна. Знімальна стиглість плодів настає в кінці вересня - початку жовтня, споживча - в листопаді-лютому. Щоб запобігти в`яненню плодів, їх слід зберігати в холодильниках при підвищений вологості повітря (95-98%). Плоди зберігають до квітня-травня. Транспортабельність добра. Сорт частково самоплідний. Сорти-запилювачі: Ренет Симиренка, Джонатан, Старкримсон.

Переваги сорту: скороплідність, висока регулярна урожайність, тривалий період зберігання, транспортабельність, висока смакова і товарна якість плодів, схильність до самоплідності. Недоліки: ураженість паршою і борошнистою росою, недостатня зимостійкість, посухостійкість, не виносить перевантаження урожаєм, при зберігання плоди схильні до в`янення.

Сорт Топаз - сорт чеської селекції, досить відомий для західноєвропейських споживачів, активно запроваджується у так званому "органічному" виробництві. Дерево стійке до парші, вище середньої сили росту. Рано вступає у плодоношення, забезпечуючи регулярні врожаї. Плоди середньої величини, дещо приплюснуті, на 90% поверхні покриті червоно-оранжевим смугастим рум`янцем. При запізненні із збиранням плоди покриваються маслянистим нальотом. Маючи добру здатність до зберігання, плоди не втрачають товарного вигляду в процесі реалізації. Недоліком є те, що дерева уражуються яблуневою попелицею.

Сорт Еліза - скороплідний високопродуктивний сорт голландської селекції (Септер х Кокс Пепінка Оранж). Сорт відзначається врожайністю, стійкості до парші та борошнистої роси. У плодоношення вступає рано. Еліза частково самоплідний сорт. Кращі запилювачі: Айдаред, Ельстар і його клони, Гала і клони, Голден Делішес, Ред Делішес, Алкмене, Рубінетте. Плоди крупні, з буровато-темно червоним розмитим рум`янцем по всій поверхні. М`якуш зеленувато-білий, твердий, дрібнозернистий, соковитий, доброго кислувато-солодкого смаку. Знімальна стиглість настає на початку жовтня. У холодильнику зберігаються 7-8 місяців, не втрачаючи при цьому смакових якостей. Дерево середньоросле, з розлогою не загущеною кроною. Сорт схильний до надмірного зав`язування плодів, тому необхідне нормування зав`язі, яке забезпечить високі товарні якості плодів і регулярне плодоношення.

Сорт Джонаголд Декоста сорт американської селекції. Виведений у 1943 році від схрещування сортів Джонатан і Голден Делішес. З початку 70-х років проходить первинне, а з середини 80-х - широке виробниче випробування у насадженнях наукових установ у зонах лісостепу та степу України. Дерево сильноросле, з широкоовальною кроною в молодому віці та кулястою у період повного плодоношення. Скелетні гілки відходять від стовбура під широким кутом. Пробуджуваність бруньок вища за середню, пагоноутворювальна здатність середня. Зимостійкість нижча за середню. Стійкість до парші середня, до борошнистої роси - низька. Цвіте у середні строки. Триплоїд. Зав`язування плодів від вільного запилення - 9-21%. Кращі запилювачі Айдаред, Глостер, Джонатан, Ельстар, Кокс Оранж Пепін, Чемпіон. Швидкоплідний, у плодоношення вступає на третій рік після садіння. Плоди більші за середній розмір і великі (170-220 г.), одномірні, округлі, зеленувато-жовті, з оранжево-червоним розмито-смугастим досить яскравим рум`янком на 2/3 поверхні. Шкірочка середньої товщини, щільна, еластична, гладенька, блискуча. М`якуш жовтий, щільний, соковитий, відмінного, дуже гармонійного кисло-солодкого смаку. Знімальна стиглість настає наприкінці вересня, споживча - у січні. У сховищі плоди зберігаються до березня, у холодильнику - до травня. Транспортабельність висока. Використовують свіжими та для виготовлення марочних соків, сухих порошків.

В результаті досліджень були визначені комплексні показники якості інтродукованих зимових сортів яблуні. Встановлена масова частка компонентів хімічного складу плодів, до яких відноситься масова частка сухих речовин, кількість титруємих кислот, кількість загального цукру та масова частка редуцируючих цукрів і сахарози. Результати досліджень показали, що плоди характеризувались широкою амплітудою певних показників, які залежать від сорту яблуні, ґрунтово-кліматичних умов вирощування, метеорологічних особливостей вегетаційного періоду та прийомів агротехніки. З одержаних даних видно, що найбільшим вмістом сухих розчинних речовин відрізняються плоди сорту Топаз, у яких цей показник мав 18,2%, що на 3,2% було більше, ніж в плодах контрольного сорту Голден Делішес Рейндерс, у якого вміст сухих розчинних речовин становив 15%. Найменший вміст сухих розчинних речовин виявився у сорту Еліза, що було на 2,2% менше, ніж в плодах яблуні контрольного сорту Голден Делішес Рейндерс. Середній вміст інвертних цукрів в яблуках знаходився в межах 9,75-11,7%, при масовій частці титруємих кислот від 0,27 до 0,34 %. Згідно проведених досліджень, найбільша масова доля сахарози міститься в яблуках сорту Голден Делішес Рейндерс. Найбільший вміст загального цукру – у яблуках сорту Топаз.

Висновок. Згідно проведених досліджень встановлено, що найбільша масова доля сахарози міститься в яблуках контрольного сорту Голден Делішес Рейндерс. Найбільший вміст загального цукру та сухих розчинних речовин – у яблуках сорту Топаз.

Література:

1. Арасимович В.В., Василенко Е.Г. Особенности обмена веществ плодов пальметной яблони. В кн.: Физиолого-биохимические особенности яблони с плоской формировкой кроны. / В.В. Арасимович. – Кишинев: Штиица, 1975. – 77-84 с.

2. Гузь М.И. Биохимические изменения в плодах яблони в зависимости от условий выращивания. Научные основы хранения плодов, овощей и картофеля в Лесостепи и Полесье УССР / Научные труды УСХА. / М.И. Грузь. – К.: Академия, 1975, вып.160. – 21-25 с.

3. Кривенцов В.І. Методичні рекомендації по аналізу плодів на біохімічний склад. / В.І. Кривенцов. – Ялта: Кримсоюзпечать, 1989. – 22 с.

4. Програма і методика сортовивчення плодових, ягідних і горіхоплідних культур / Під ред.. Е.М. Сєдова та Т.П. Огольцової. – Орел, 1999. – С. 300-350.

5. Сирохман І.В. Товарознавство продовольчих товарів: підручник. / І.В. Сирохман, І.М. Задорожний, П.Х. Пономарьов. – К.: Лібра, 2002. – 368 с.

6. Токар А.Ю., Калайда К.В. Сравнительная оценка качества плодово-ягодного сирья для изготовления напитков функционального назначения // Международний специализированний научно-аналитический журнал «Напитки. Технологии и инновации», №9 (14), 2012. – 44 - 46 с.

Науковий керівник:

кандидат біологічних наук, Трофанюк Анатолій Павлович