специфіка провадження міжнародної енергетичної політики

Важливість енергетичних ресурсів для розвитку національних економік окремих країн і світової економіки в цілому; міжкраїнова та міжрегіональна нерівномірність наділеності ними; вичерпність викопних енергоресурсів; висхідна тенденція цінової динаміки на світових енергоринках; загострення проблеми безпеки видобутку, постачання та споживання енергоресурсів зумовлюють необхідність формування глобального інституційного середовища у сфері енергетики.

Співпраця держав у сфері енергетики здійснюється на декількох рівнях, які формують сучасну архітектуру міжнародної енергетичної політики. Така співпраця здійснюється на міждержавному рівні, де встановлюються відносини в енергетичній сфері між окремими країнами, які можуть представляти собою країни-імпортери енергоносіїв, країни-експортери або країни-транзитери. Така класифікація країн-учасниць двосторонніх відносин дозволяє визначити пріоритетні напрями їх енергетичної політики та задачі, які вони мають вирішити в ході реалізації міжнародної енергетичної політики на двосторонньому рівні (табл. 1).

Зазвичай співпраця на міждержавному рівні не передбачає утворення спеціальних наднаціональних інституцій, а обмежуються взаємодією представників окремих держав, які ведуть переговори, спрямовані на досягнення консенсусу щодо захисту інтересів кожної зі сторін, що беруть участь у таких переговорах.

Таблиця 1 – Пріоритетні цілі та задачі міжнародної енергетичної політики на міждержавному рівні

Джерело: складено автором на підставі [1; 2; 3; 4 ].

Натомість провадження міжнародної енергетичної політики на багатосторонньому (найчастіше – регіональному або субрегіональному) рівні супроводжується утворенням інститутів, які мають наднаціональний характер. При цьому такі інститути можуть мати як спеціалізований характер, будучи присвяченими вирішенню суто енергетичних проблем (наприклад, Європейська Енергетична Хартія), так і являти собою інститути загального характеру, для яких енергетична співпраця та формування та реалізація міжнародної енергетичної політики лише одним з численних аспектів діяльності (інтеграційні угруповання на кшталт ЄС-27, ASEAN, NAFTA, СНД; міжнародні регіональні та міжрегіональні організації типу ОБСЄ, Рада держав Балтійського моря (РДБМ), Північна Рада тощо).

Для міжнародної енергетичної політики, що реалізується на багатосторонньому рівні, характерним є врахування не лише інтересів в енергетичній сфері окремих держав-учасниць даного інтеграційного угруповання чи міжнародної організації, але й дотримання спільних інтересів даної інституції, досягнення її статутних цілей, а у випадку загального характеру такої інституції – ще і цілей у галузі енергетики з цілями, встановленими для інших напрямів її діяльності.

Нині у світовій економіці простежуються глобалізацій ні тенденції, а інтеграційні процеси прямують до виходу на глобальний рівень. Це ж стосується і світової енергетики, в якій поступово формуються інститути глобального рівня та створюються умови для провадження глобальної енергетичної політики.

Нині основною міжнародною організацією. Діяльність якої зосереджено на проблемах енергетики в цілому, є Міжнародне енергетичне агентство (International Energy Agency, IEA), створена на основі Міжнародної енергетичної програми 1974 р. та Програми довгострокової співпраці 1976 р. як автономна організація при Організації економічної співпраці та розвитку (ОЕСР). Станом на початок 2013 р. ІЕА охоплювала 27 країн (Австралія, Австрія, Бельгія, Велика Британія, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Канада, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Нова Зеландія, Норвегія, Південна Корея, Польща, Португалія, Словаччина, США, Туреччина, Угорщина, Фінляндія, Франція, Чехія, Швейцарія, Швеція та Японія) та Європейську комісію, яка представляє інтереси ЄС в цілому [174]. Учасники ІЕА одночасно є членами ОЕСР, але членство в ОЕСР не означає автоматичного члениста в ІЕА. Також станом на початок 2013 р. кандидатами на вступ до ІЕА є Чилі та Естонія [5]. Основною метою ІЕА є створення системи колективної енергетичної безпеки шляхом провадження скоординованої та взаємоузгодженої енергетичної політики. Зважаючи на склад учасників даної організації, можна стверджувати, що вона має на меті, передусім, захист інтересів країн-імпортерів енергоносіїв. Для цього ІЕА провадить діяльність за чотирма основними напрямами:

1. енергетична безпека (сприяння диверсифікації енергопостачання, підвищення ефективності та гнучкості енергетичних секторів національних економік країн-учасниць та світової економіки в цілому);

2. економічний розвиток (забезпечення стабільного енергопостачання до країн ІЕА та лібералізація енергетичних рівнів на національному, регіональному та глобальному рівнях задля сприяння економічному зростанню та подоланню економічних і соціальних труднощів, пов'язаних з нестачею енергоресурсів;

3. захист довкілля (популяризація інформації та вжиття практичних заходів щодо боротьби зі змінами клімату на основі раціоналізації використання енергоресурсів);

4. глобальне розповсюдження діяльності (співпраця з країнами, що не є членами ІЕА, особливо з основними виробниками та споживачами енергоресурсів; щодо вирішення енергетичних та екологічних проблем на глобальному рівні) [5].

Серед інших спеціалізованих міжнародних інституцій у сфері енергетик треба назвати ОПЕК, яка об'єднує країни, що є найбільшими експортерами нафти; Форум країн-експортерів газу (ФКЕГ); IEF, який є неформальною міжнародною інституцією, діяльність якої спрямована на вирішення проблем глобальної економічної безпеки; IRENA, діяльність якої присвячена розвитку та популяризації виробництва та споживання енергії з поновлюваних джерел; IPEEC, яке координує міжнародну співпрацю у галузі енергоефективності та раціонального використання енергоресурсів тощо.

Неспеціалізовані міжнародні організації глобального рівня, які беруть участь у формуванні та провадженні міжнародної енергетичної політики, представлені ООН та її різноманітними органами (специфічними щодо енергетичної проблематики, як, наприклад, МАГАТЕ, або неспецифічними, як ЮНКТАД чи ЮНІДО); СОТ (хоча енергоресурси не входять до числа товарів, торгівля якими регулюється угодами СОТ, але н неї розповсюджуються, наприклад, дія принципу найбільшого сприяння, принцип недискримінаційності,торгівлі, у т.ч. щодо транзиту тощо); "Великою Вісімкою" (G8) "Великою Двадцяткою" (G20) тощо.

Узагальнено сучасна архітектура міжнародної енергетичної політики представлена на рис. 1.

Рис. 1 – Інституційна архітектура міжнародної енергетичної політики

Джерело: складено автором на підставі [1; 2; 3; 4; 6; 7 ].

Таким чином, на сучасному етапі міжнародна енергетична політика здійснюється на міждержавному багатосторонньому (регіональному та субрегіональному) та глобальному рівнях. Основною метою діяльності міжнародних енергетичних інституцій, що діють на усіх вказаних рівнях і характеризуються специфічністю або не специфічністю щодо енергетичної проблематики є забезпечення енергетичної безпеки та подолання екологічних загроз, пов'язаних з виробництвом, постачанням та споживанням енергоресурсів, як на рівні країн, регіонів, так і у глобальному вимірі. Одночасно досягнення поставленої мети має супроводжуватися прискоренням економічного розвитку. підвищенням добробуту населення та підвищенням конкурентоспроможності національних економік на міжнародній арені.

Література:

1. Митрова Т.А. Фактор энергетической безопасности в экономическом развитии регионов мира [Электронный ресурс] / Т.А. Митрова // Научные труды международного союза экономистов и вольного экономического общества России. – 2008. – Т. 94 (24). – Режм доступа : http://www.eriras.ru/files/Mitrova-Factor_energeticheskoy_bezopasnosti-2008.pdf .

2. Жизнин С.З. Российская энергетическая дипломатия и международная энергетическая безопасность (геополитика и экономика) / С.З. Жизнин // Балтийский регион. – 2010. – № 1(3). – С. 8-21.

3. Шумило П.С. Регулирование мирового энергетического рынка на многостороннем уровне / П.С. Шумило // Российский внешнеэкономический вестник. – 2011. – № 5. – С.18-27.

4. Krauer-Pacheco K. Turkey as a Transit Country and Energy Hub: The Link to Its Foreign Policy Aims : [Forschungsstelle Osteuropa Bremen Arbeitspapiere und Materialien] [Electronic resource] / K. Krauer-Pacheco. – Bremen : Forschungsstelle Osteuropa an der Universitat Bremen, 2011. – 66 P. – Access mode : http://www.forschungsstelle.uni-bremen.de/UserFiles/file/fsoAP118.pdf .

5. Офіційний сайт : International Energy Agency[Електронний ресурс] // Режим доступу : http://www.iea.org.

6. Турсунов К.В. Энергетика в обеспечении устойчивого мирового развития / К.В. Турсунов // Мировая экономика и международные экономические отношения. – 2012. – № 4(89). – С. 189-191.

7. Иванов А.С. Мировая энергетика в конце первого десятилетия ХХІ века / А.С. Иванов, И.Е. Матвеев // Российский внешнеэкономиеский вестник. – № 11. – С. 11-28.

Науковий керівник: д.е.н., проф., Чернега Оксана Богданівна