ОСНОВНІ ВИДИ ТА ФОРМИ РОЗРАХУНКІВ ПО ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ОПЕРАЦІЯХ

Розрахунки в міжнародній торгівлі - це система регулювання платежів по грошових зобов'язаннях та вимогах, що виникають між державами, юридичними особами та громадянами різних країн на основі економічних, політичних, науково-технічних, культурних та інших відносин. Більшість міжнародних розрахунків здійснюються через банки безготівковим шляхом. Для цього банки використовують свої закордонні відділення та кореспондентські відносини з іноземними банками.

Порядок здійснення міжнародних розрахунків регулюється міжнародними документами, які розробляються спеціально створеними організаціями — Міжнародною торговельною палатою, Комісією з права міжнародної торгівлі ООН та ін.

Охарактеризувати механізм міжнародних розрахунків можна наступним чином:

• імпортер купує у свого банка телеграфний переказ, банківський чек, вексель або інший платіжний документ;

• імпортер пересилає платіжний документ експортеру;

• експортер, який отримав від імпортера цей платіжний документ, продає своєму банку за національну валюту, необхідну йому для виробництва або інших цілей;

• банк експортера пересилає за кордон своєму банку-кореспонденту платіжний документ;

• отримана від продажу цього документу сума іноземної валюти зараховується банком імпортера на кореспондентський рахунок банку експортера.

Такий механізм дозволяє здійснювати міжнародні розрахунки через банки-кореспонденти шляхом зарахування зустрічних вимог та зобов'язань без використання готівкової валюти.

Для зв'язку протилежних інтересів контрагентів в міжнародних економічних відносинах і організації їх платіжних відносин застосовують різноманітні форми розрахунків.

Основними формами безготівкових розрахунків вітчизняних підприємств з фірмами і організаціями західних країн є акредитив, інкасо, банківський переказ, розрахунки чеками. Разом з тим, в кожній із зазначених форм є декілька різновидів. Частіше за все в розрахунках використовується платіжне доручення, рідше - готівка та акредитив, дуже рідко - інкасо.

Тарифи українських банків по переказу платежів коливаються від 0,1 % до 0,3 % від загальної суми, хоча в більшості випадків встановлений мінімум від 20 до 50 дол. США ( найчастіше - 30 дол. США) за кожен платіж, але в залежності від валюти. Уточнення по валютному платежу обходиться підприємству в межах 100 дол. США. Обслуговування по клієнт банку має іншу тарифікацію у відповідності до тарифної сітки відповідної установи банку.

Найпоширенішою формою безготівкових розрахунків є банківський переказ, що зумовлюється технологічною простотою його здійснення, короткими строками розрахунків та порівняно невисоким розміром оплати послуг банку.

Банківські перекази проводяться в безготівковій формі. Однак комерційні або товаророзпорядчі документи (рахунки, транспортні й інші документи) при цій формі розрахунків направляються від експортера безпосередньо імпортеру, тобто обминаючи банки. Комерційний банк лише виконує заяви на переказ іноземних банків або оплачує відповідно до умов кореспондентських угод виставлені на нього банківські чеки по грошових (контрактних) зобов'язаннях іноземних імпортерів, а також виставляє платіжні доручення і банківські чеки на іноземні банки по грошових зобов'язаннях українських імпортерів.

Переказ коштів за кордон за дорученням клієнтів комерційних банків проводиться на основі заяви на переказ.

Найменування переказоодержувача і його адреса, а також технічні і спеціальні терміни у заяві на переказ зазначаються іноземною мовою, як правило, англійською, німецькою або французькою. Організації-переказоодержувачу слід звертати увагу на правильність реквізитів, тому що наслідком викривлення найменування фірми або її адреси навіть у одній літері може бути невиконання банківського переказу в банку переказоодержувача.

В заяві на переказ обов'язково зазначається спосіб передачі платіжного доручення за кордон - застосовується одна із загальноприйнятих форм переказу: поштою або каналами SWIFT.

На сьогодні переважна більшість міжнародних міжбанківських платежів здійснюється через Всесвітню систему міжбанківських фінансових телекомунікацій — SWIFT (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications). Ця система зараз об'єднує понад 1800 банків — дійсних членів та близько 1500 банків на правах асоційованих членів у 88 країнах світу. Система SWIFT забезпечує найбільшу швидкість та велику надійність і безпеку здійснення міжбанківських розрахунків.

Заява на переказ підписується від імені організації уповноваженими особами і закріплюється печаткою.

Порядок виконання представлених заяв на переказ залежить від наявності у комерційного банку іноземних банків - кореспондентів. Існують два варіанти виконання представлених заяв на переказ: самостійне виконання через систему банків - кореспондентів за кордоном (при наявності генеральної ліцензії); через інший український банк, в якому відкрито кореспондуючий рахунок даному комерційному банку.

Кошти, які поступають на розподільчий рахунок банку, будуть зараховані , якщо у валютний відділ відповідного банку дано підтвердження про здійснення операції (контракт). У випадку авансів у контракті повинно бути вказано авансування та повна сума контракту.

Надання кредиту здійснює відповідний вплив на умови міжнародних розрахунків. Якщо міжнародні розрахунки здійснюються після переходу товару у власність імпортера, то експортер кредитує його, як правило, у формі виставлення тратти. Якщо імпортер оплачує товар авансом, то він кредитує експортера.

З 16.11.12р. існує обов’язковий продаж валюти, яка поступила від іноземного контрагента. У зв’язку з тим збільшуються комісійні витрати підприємства.

З метою забезпечення надійності надходження товарів від іноземного постачальника в разі здійснення авансових платежів покупець може виплачувати цю суму лише після отримання так званої гарантії авансу, що передбачає повернення авансу у випадку невиконання продавцем договірних зобов'язань по поставці. Сума гарантії автоматично знижується пропорційно до суми часткових поставок. В гарантії авансу повинно передбачатись її погашення із закінченням поставок по договору.

Гарантія авансу, як правило, виставляється перед отриманням авансу, але вступає в силу лише після його надходження. Відповідне застереження необхідно включати в текст гарантії.

Частка акредитивної форми в міжнародних розрахунках значно менша порівняно з банківським переказом, однак саме акредитив найповніше забезпечує своєчасне отримання експортної виручки, що максимально відповідає інтересам експортера.

Законодавством України передбачено здійснення вексельної форми розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності.

Резидент має право виписувати на користь нерезидента за імпортною операцією простий вексель. Поставка товарів (робіт, послуг) може проводитись після виставлення резидентом векселя. При цьому ввезення товарів (робіт, послуг) повинно бути здійснене не пізніше 90 календарних днів з моменту виставлення векселя на користь постачальника-нерезидента, тобто в зовнішньоекономічній діяльності використовуються короткострокові векселі.

При здійсненні вексельної форми розрахунків за експортними операціями строк зарахування виручки в іноземній валюті на рахунок резидента-експортера в уповноваженому банку не повинен перевищувати законодавче встановлений, тобто 90 календарних днів з дати митного оформлення продукції. На практиці виникають ситуації, через які сторони договору приймають рішення про його трансформацію, тобто переоформлення бартерного договору (контракту) на купівлю-продаж, інші види договорів чи навпаки.

У випадку такого переоформлення підприємство повинно подати до податкових органів за місцем своєї реєстрації копію договору (контракту), а також копії додаткових угод, якими передбачено зміни умов договору.

Вексель може бути виписаний на користь постачальника-нерезидента і після поставки товарів (робіт, послуг).

Вексельна форма розрахунків застосовуються при наявності заборгованості по податку на додану вартість станом на 01.01.2013р. Можливе використання вексельної форми розрахунків при бажанні підприємства, проте, виходячи з практичної точки зору небагато юридичних осіб подають відповідні заявки, оскільки невідомо, чи буде проводитись дисконтний продаж векселів.

Платежі за товари можуть здійснюватись у готівковій вільноконвертованій валюті шляхом внесення уповноваженим представником юридичної особи-нерезидента коштів до каси банку для подальшого їх зарахування на розподільчий рахунок резидента.

Це відбувається при виконанні наступних умов:

- наявність експортного договору (контракту), в якому передбачено повну або часткову оплату готівкою іноземною валютою;

- загальна сума, прийнята банком за одним договором (контрактом), не може перевищувати 10000 дол. США ( з 01.09.2013р. отримано підтвердження про вказане підтвердження) або еквівалент даної суми в іншій вільно конвертованій валюті за офіційним курсом НБУ на день зарахування коштів.

Таким чином, форми міжнародних розрахунків відрізняються за ступенем участі комерційних банків в їх проведенні.

Узагальнення інформації про здійснення міжнародних розрахунків через рахунки в банках та готівкою здійснюється в Журналі № 1 та Відомостях 1.1, 1.2 до цього журналу.

У цілому використання конкретних форм міжнародних розрахунків залежить від розвиненості міжнародної торгівлі, ступеня валютного регулювання і валютного контролю, рівня розвитку, інтенсивності та надійності розрахункових операцій, що здійснюються комерційними банками.

Література:

1. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність", Київ, 1998.

2. Закон України "Про єдиний митний тариф ", К., 1996.

3. Нормативно-правові матеріали до законів України, постанов уряду та інші документи за напрямком вивчення.

4. Руденко Л.В. Міжнародні кредитно-розрахункові і валютні операції: Підручник. Київ: ЦУЛ, 2003. - 616с.