ПОДАТКОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ

Виробнича діяльність людей найчастіше впливає на природу. На сьогоднішній день проблема екологічних наслідків виробничої діяльності придбала надзвичайну гостроту. Є підстави думати, що на шляхах її вирішення людству приходиться переглядати традиційні представлення про характеристики виробництва і споживання.

Необхідність охорони навколишнього середовища стала аксіомою, визнається усіма. Однак в останнє десятиліття у світі зріє розуміння того, що вирішити глобальні екологічні проблеми можна тільки на підставі принципово нового підходу до проблем розвитку.

Довгий час було прийнято вважати, що економічний ріст, який характеризується динамікою доходу на душу населення, може здійснюватися лише за рахунок посилення навантаження на природні системи.

Стійкий розвиток припускає, що економічний ріст не обов'язково базується на зростаючій експлуатації природних ресурсів. Екологічно стійкий економічний розвиток означає перехід від постановки задачі охорони навколишнього середовища за рахунок зниження темпів економічного росту до постановки тієї ж задачі, але при забезпеченні економічного росту.

Становлення і здійснення глобальних ідей по виходу на шлях до стійкого розвитку суспільства призначено перетворювати людині. Їй і варто одночасно вирішувати проблему виховання, утворення людини, створення інтелектуально-духовної, морально-здорової особистості.

Тільки у взаємозв'язку сфери розуму, духовного потенціалу й еколого-економічного виховання кожного індивідуума можливий перехід на шлях стійкого розвитку суспільства.

Механізм і інструменти екологічного регулювання повинні відповідати цілям екологічної політики. Як правило, екологічне регулювання здійснюється не за допомогою якого-небудь одного інструменту регулювання, а на базі дії регуляційного механізму.

Регуляційний механізм містить у собі два основних напрямки:

1. адміністративний напрямок;

2. фінансовий напрямок.

Обоє напрямки тісно переплітаються один з одним. Так, наприклад, у ході реалізації адміністративного напрямку використовуються елементи фінансового напрямку (штрафні санкції), і навпаки.

При адміністративному регулюванні головною мірою є прийняття законодавства, що обмежує забруднення навколишнього середовища (наприклад, при використанні безсвинцевого палива). При цьому регулююча інстанція встановлює чітко сформульовані норми екологічного поводження і забезпечує виконання об'єктами регулювання нормативних вимог і умов. Сюди відносяться як адміністративно-правові так і економічні інструменти – екологічні стандарти, нормативи припустимих викидів і скидань, заборони, обмеження, ліцензії, порядок обов'язкової оцінки впливу на навколишнє середовище господарських об'єктів, адміністративні штрафи й інше.

Роль держави, її структур і централізованих асигнувань у вирішенні екологічних проблем у промислово розвинених країнах протягом усього періоду їх розвитку була досить великою. Наприклад, частка держави в загальнонаціональних витратах на природоохоронні заходи коливається нині від 1/3 у США до 2/3 у Франції. При цьому держава бере на себе основну частину видатків на фундаментальні дослідження в галузі екології та охорони природи, підготовку спеціалістів.

При фінансовому регулюванні екологічних процесів використовується метод економічного стимулювання. Установлюються нормативні платежі, податки, цінові надбавки й інше. При введенні цих нормативів підприємства в силу економічної необхідності змушені змінювати свою екологічну політику. Такий механізм представляє підприємствам значно більшу самостійність у виборі шляхів, засобів і термінів перебудови своєї екологічної політики, чим методи адміністративного регулювання.

У загальному обсязі методів фінансового регулювання основна маса приходиться на податкове регулювання екологічних процесів, що являють собою систему податкових платежів, що входять у загальну податкову систему держави, але мають екологічну спрямованість.

Разом з тим, гострота екологічних проблем вимагає створення єдиного грошового фонду, зі строго цільовим розподілом і напрямками використання. У цьому зв'язку можливе створення нової економічної категорії - ЕКОНАЛОГІЇ. Для цього необхідно позначити канали коштів, що повинні будуть призначені для рішення екологічних проблем, і об'єднання яких буде сприяти створенню єдиної, цілісної бази фінансового забезпечення даного напрямку. Такою фінансовою базою виступають екологічні фонди, податки. Вони служать зародженням і початком розвитку еконалогії.

Еконалогія, поєднуючи кошти в один цільовий фонд, у своїй сутності виражає економіко-грошові відносини, що виникають при утворенні і використанні даного фонду. Разом з тим, грошові економічні відносини, що носять розподільний характер і зв'язані з утворенням і використанням фондів коштів (ресурсів), складають саме поняття фінансів. Ці фонди (ресурси) утворюються і використовуються в різних сферах грошових відносин, кожна з який являє собою визначений канал розподілу і перерозподілу частини доходу, прибутку чи майна. Саме ці сфери і складають окремі ланки фінансової системи. Отже, еконалогія, з одного боку, поєднуючи податково-економічні канали коштів в один цільовий фонд, з іншого боку – сама виступає відособленим (але взаємозалежним з іншими ланками) ланкою фінансової системи

Сутність різних економічних категорій, у тому числі й еконалогії, виявляється в їх функціях. Функція показує, яким чином реалізується суспільне призначення даної економічної категорії як інструменту вартісного розподілення і пере розподілення доходів держави. Ми виділяємо три функції еконалогії: фіскальну, ресурсозберігаючу і контрольно-стимулюючу.

За допомогою фіскальної функції відбувається формування фінансових ресурсів держави, акумульованих у загальному екологічному фонді і необхідних для здійснення задач екологічної політики.

Центральною ланкою цього механізму є суб'єкти платежу, тобто юридичні і фізичні особи, котрі на основі законодавчих і інструктивних матеріалів сплачують податки (податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів та ін.), а також платежі (плата за проведення геологорозвідних робіт). Суми податків і зборів розраховуються виходячи з обсягу об'єктів оподаткування. Так, у юридичних осіб об'єктами оподаткування виступають транспортні засоби, кількість викидів та скидів, забруднюючих навколишнє природне середовище та інші. Об'єктами оподаткування фізичних осіб є використовувані природні ресурси. Загальна сума цих податків і платежів складає ті надходження, які поступають у доходну частину державного екологічного фонду. Поряд з цими надходженнями існують ще й інші надходження, таки як: доходи від розміщення тимчасово вільних коштів фонду, добровільні внески та пожертвування, інші доходи.

Ресурсозберігаюча функція полягає в тому, що за допомогою податків та екологічних платежів (штрафи за забруднення навколишнього природного середовища) приводитися в дію механізм регулювання екологічних процесів.

Окрім безпосереднього введення екологічних податків (платежів) ресурсозберігаюча функція еконалогії реалізується і при утриманні штрафів за забруднення навколишнього середовища.

Вводячи екологічні податки і застосовуючи вищевказані штрафні санкції держава сприяє рішенню важливіших еколого-економічних проблем.

Сутність контрольно-стимулюючої функції полягає в тому, що з'являється можливість кількісного відображення податкових надходжень і їх зіставлення з потребами держави в фінансових ресурсах. Отже оцінюється ефективність кожного податкового каналу і податкового пресу в цілому, виявляється необхідність внесення змін у податкову систему.

Здійснення контрольного аспекту в деякій мірі залежить від податкової дисципліни, складеної в сучасній і повній сплаті платниками податків. Практика роботи податкових органів показує, що порушення строків і повноти сплати податків явище часте і з кожним роком зростаюче.

Основним централізованим фондом фінансових ресурсів еконалогії виступає єдиний державний екологічний фонд. Основні задачі єдиного екологічного фонду України полягають у наступному:

1. збір і акумуляція коштів, призначених для проведення екологічної політики держави;

2. розширене відтворення коштів екологічного фонду на основі принципів самофінансування;

3. організація міжнародного співробітництва в сфері стабілізації екології;

4. контроль за своєчасним і повним надходженням платежів у цей фонд;

5. фінансування витрат, зв'язаних з виплатою коштів відповідно до державних (регіональних) програм охорони навколишнього середовища;

6. визначення порядку використання і забезпечення контролю за правильним використанням коштів екологічного фонду;

7. участь у підготовці пропозицій до державних програм стабілізації екологічного стану;

8. участь у підготовці нормативних актів, спрямованих на удосконалення системи еконалогії й охорони навколишнього середовища в цілому.

Бюджет екологічного фонду формується в основному за рахунок податкових надходжень, платниками яких є юридичні особи. У податковому обліку джерелом платежів виступає обсяг валових витрат, а в бухгалтерському обліку – прибуток підприємства, але в обох випадках, різні штрафні, фінансові санкції виплачуються за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

Предметом обкладання виступають транспортні засоби, що знаходяться на балансі підприємства, обсяг викидів і скидів забруднюючих речовин, а також використовувані в процесі виробництва природні ресурси – вода, земля, ліс, корисні копалини. Ставки і нормативи екологічних податків і платежів встановлені в законодавчому порядку.