ВПРОВАДЖЕННЯ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРІГАЮЧИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ПРОЦЕС ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ НОВОГРЕЦЬКОЇ МОВИ

Сучасна освіта характеризується широким впровадженням технологічного підходу. І це є об’єктивним процесом, новим етапом в еволюції освіти, на якому будуть переглянуті підходи до супроводу і забезпечення процесу природного розвитку дитини. Одним з головних завдань сучасної системи освіти є турбота про здоров’я зростаючого покоління, виховання в учнів культури здоров’я, усталених звичок здорового способу життя.

Актуальність даного дослідження зумовлена необхідністю вирішення проблеми навчання здорового способу життя та розроблення новітніх методів в вищих навчальних закладах, що передбачає систематичний комплекс заходів, спрямованих на усвідомлення здорового способу життя як однієї з основних соціальних цінностей. Метою концепції є розвиток фізичногоздоров’я, психологічної комфортності, стабільності та соціального благополуччя через пріоритетність здорового способу життя, відновлення здоров'я, його збереження та зміцнення, утвердження свідомого громадянського ставлення до власного здоров’я; виховання особистості, що шляхом досягнення позитивних змін у поглядах і поведінці підтримує і зберігає власне здоров’я. 

Важливим принципом формування відношення учнів до здоров’я є принцип домінанти в здоров’язберігаючій основі навчального процесу. Сучасні уявлення про домінанту, які базуються на дослідженнях А. Ухтомського, були сформовані І. Аршавським, який ввів в її обґрунтування нові результати досліджень по фізіології нервової системи. Суть нововведення полягає в тому, що домінанта – це не тільки фізіологічний механізм цілісності організму як системи, а й фізіологічний механізм, що зумовлює можливість реалізації кожного наступного поводження. Педагогічна майстерність вчителя полягає в тому, щоб він, опираючись на знання про закономірності розвитку домінанти, реалізував її в процесі навчання, або хоча б враховував, що таке явище існує, впливає на вивчення учнями мови, і що його можна застосовувати як засіб додаткової мотивації [1, с. 54–55].

Значна частина провини, що полягає в проблемах зі здоров’ям учнів, сьогодні цілком закономірно покладається на систему освіти. Це причину об’єктивного характеру: неможливо скласти такий розклад занять, який би повністю відповідав вимогам вікової фізіології і шкільної гігієни, не вистачає комфортного обладнання, складно створити і підтримувати оптимальний повітряно-тепловий і світловий режими, не можливо забезпечити повноцінне харчування, що включає гарячі перші страви, у зв’язку з недостатністю шкільного фінансування. Але, варто зазначити, що достатньо часто причини погіршення здоров’я дітей в процесі їх перебування в школі часто мають не об’єктивний, а суб’єктивний характер, тобто прямо пов’язані з неправильними діями вчителя при вирішенні завдань охорони здоров’я учнів або з їхньою бездіяльністю [2, с. 69].

Під здоров’язберігаючими технологіями вчені пропонують розуміти сприятливі умови навчання дитини в школі (відсутність стресових ситуацій, адекватність вимог, методик навчання та виховання), оптимальну організацію навчального процесу (відповідно до вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм), повноцінний та раціонально організований руховий режим [3, с. 2]. За визначенням ЮНЕСКО, педагогічна технологія – це системний метод створення, застосування і визначення всього процесу викладання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів та їх взаємодії, що своїм завданням вважає оптимізацію форм освіти [5, с. 2].

Для досягнення мети здоров’язберігаючих освітніх технологій застосовуються такі групи засобів:

- рухової спрямованості (фізичні вправи, фізкультхвилинки, динамічні перерви, лікувальна фізкультура, рухливі ігри та ін.);

- оздоровчі сили природи (сонячні та повітряні ванни, водні процедури, фітотерапія, інгаляція, вітамінотерапія та ін.);

- гігієнічні (виконання санітарно-гігієнічних вимог; особиста та загальна гігієна, дотримання режиму дня та режиму рухової активності, режиму харчування та сну та ін.) [6].

Більшість сучасних учнів не мають можливості присвячувати спорту достатню кількість часу, якщо не мають на меті займатися ним професійно. Тому виникла проблема впровадження здоров’язберігаючих технологій під час вивчення інших дисциплін, зокрема новогрецької мови.

Зняти втому, підвищити працездатність на заняттях з новогрецької мови вчителю допоможуть засоби релаксації, багаторазові фізкультхвилинки, на які можна відводити 3-5 хвилин. Проведення фізкультхвилинок повинно вирішувати завдання зменшення втоми та зниження негативного впливу одноманітної робочої пози, активізації уваги учнів та підвищення можливостей до сприйняття навчального матеріалу, звільнення учня на деякий час від інтелектуального напруження. Це можуть бути різноманітні рухи, гра, співи, щось нове та незвичне. Після фізкультхвилинки учні стають більш активними, їхня увага активізується, з’являється зацікавленість у подальшому засвоєнні знань [5, с. 3].

Фізкульхвилинка являє собою невеликий комплекс рухливих вправ, який складений так, щоб задіяти усі групи м’язів. Таке фізичне навантаження зніме втому, дасть відпочинок м’язам, органам слуху, відновить сили дитини, підніме настрій. У склад фізкультхвилинки треба вводити комплекси з чотирьох-шести вправ, дві з яких спрямовані на формування правильної постави, інші дві для плечей, поясу, тулубу. Необхідно, щоб це були різні вправи, бо велика кількість повторів зменшує зацікавленість у їх виконанні. Фізкультхвилинка може проводитись з речами (м’яч) або без них, у музичному супроводі, під лічбу або римований текст. Вчитель повинен володіти культурою рухів та образно демонструвати вправи, вміти поєднувати рухи з музичним супроводом, знати основні терміни фізичних вправ [6].

На протязі уроку можна проводити зорову гімнастику, особливо, коли учні працюють з комп’ютером, або коли їхня увага довгий час зосереджена на певному об’єкті, такому як дошка, екран проектора. Недовга гімнастика – близько однієї хвилини, простаі доступна кожному. Наприклад, сидячи за комп’ютером, учень підіймає очі доверху і, уявляє, що там летить пташка або метелик, слідкує за їх польотом з одного кутка класу в інший, не повертаючи при цьому голови – рухатися повинні лише тільки очі. До більш складних варіантів відносяться вправи, що супроводжуються повторенням рядків вірша чи музичним оформленням. Наприклад:

Повторюючи ці рядки, клас за указівками вчителя має повторювати відповідні вправи. На перші два припадає інтенсивне моргання на кожні два склади. Наступні два рядки відзначаються горизонтальним рухом очних яблук з одного кутка класної кімнати в інший. На п’ятому-шостому рядках учні мають зосередитися на якомусь віддаленому предметі, наприклад, на дереві за вікном. Сьомий рядок – переведення погляду на предмет прямо перед собою (книжка чи зошит на парті), на восьмому рядкові учні мають поглянути на дошку. На останніх двох рядках виконується вправа візуального описування кола зіницями ока. Цей невеликий комплекс вправ представляє доволі дієвий спосіб розслаблення м’язів органів зору.

Таким чином, впровадження в навчання здоров’язберігаючих технологій призводить до зниження показників захворюваності дітей, до покращення психологічного клімату в колективах. Учителям, що опанували дану технологію, легше і цікавіше працювати, оскільки зникає проблема навчальної дисципліни, відкривається простір для педагогічної творчості.

Життя та здоров’я людини є найвищими соціальними цінностями, і саме вчитель має формувати навики турботи про власне здоров’я. Держава і школа повинні забезпечити реалізацію цих цінностей, виховуючи здорове, активне, творче покоління як майбутні продуктивні сили країни, які мають добре розвинутий інтелектуальний і духовний потенціал.

Література:

1. Белова С. Аргументация в пользуценности “здоровье” / С. Белова // Учитель. – 2003. – № 4. – С. 54–57.

2. Яцун С. Мотивация – на здоровый образ жизни. Медико-педагогические проблемы здоровъя школьников / С. Яцун // Учитель. – 2001. – № 2. – С. 69–70.

3. Бойченко Т. Валеологія – мистецтво бути здоровим / Т. Бойченко // Здоров’я та фізична культура. – 2005. – №2. – С. 1–4.

4. Ващенко О. Готовність вчителя до використання здоров’язберігаючих технологій у навчально-виховному процесі / О. Ващенко, С. Свириденко // Здоров’я та фізична культура. – 2006. – №8. – С. 1–6.

5. Матвієнко П.І. Інноваційні педагогічні технології в практиці роботи сучасного загальноосвітнього навчального закладу / П.І. Матвієнко, А.І. Бардаченко, С.Ф. Клепко // Постметодика. – 2007. – №4(75). – С. 2–6.

6. Хребтищева Е.Ю. Здоровьесберегающие технологии на уроках русского языка и литературы [Электронный ресурс] / Е.Ю. Хребтищева. – Режим доступу : www.openclass.ru.

Науковий керівник:

кандидат педагогічних наук, доцент кафедри грецької філології, Проценко Олена Борисівна.