РОЗВИТОК ПРОФЕСІЙНОЇ РЕФЛЕКСІЇ В ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ МАГІСТРІВ МУЗИЧНОЇ ОСВІТИ

Сучасні тенденції розвитку професійної мистецької освіти ґрунтуються на підходах, що виводять на перший план створення умов, завдяки яким буде відбуватися становлення особистості суб’єкту навчання і виховання, формування його духовного світу, будуть сформовані індивідуально-особистісні та професійні компетенції майбутніх викладачів мистецтва, одною з яких є, безумовно, рефлексія. Загалом, рефлексія, будь-якої мірою, притаманна людині, але високі рівні рефлексії, необхідні для опанування складності сучасного світу та необхідні в контексті професійних вимог, потребують окремого розгляду.

З процесом розвитку професіональної рефлексії викладача музики пов’язані можливості рішення багатьох питань – творчої самореалізації, усвідомлення сенсу та змісту обраної професії, формування мотивації саморозвитку, створення системи актуальних вимог до себе та критичного ставлення до різних аспектів своєї діяльності. Рефлексія може стати найважливішим показником майстерності сучасного педагога, завдяки якої формується новий стиль професійного мислення, що передбачає високий рівень розвиненості «самості» студента, тобто самооцінки, самокорекції, самоаналізу, самопроектування, що відповідає потребам сучасного підходу до мистецької освіти. Отже мета статті полягає в теоретичному обґрунтуванні необхідності розвитку професійної рефлексії в процесі підготовки магістрів музичної освіти.

Рефлексія була предметом досліджень та обговорень з часів античної філософії, коли в перше з’являється це поняття. В довідковій літературі рефлексія ( від лат. reflexio – повернення назад, відображення) пояснюється як акт пізнання, предметом якого є власний духовний світ.. Рефлексія обговорюється з часів античності, та подальшого розглядання проблема набуває з XVII ст. (Декарт, Локк, Кант, Гегель, Тейяр де Шарден, Гуссерль, Ладенко І.С., та інші). Багатогранні аспекти рефлексії досліджувалися такими вченими, як Дж. Дьюї, Б.Г.Ананьєв, Л.С.Виготський, С.Л.Рубінштейн. Музично-педагогічні дослідження з кінця XX ст. підкреслюють необхідність актуалізації проблеми рефлексії в процесі професійно-творчої діяльності учителя музики, та в процесі підготовки майбутніх фахівців. Шляхи рішення цієї проблеми розглядалися такими вченими, як Ю.Б.Алієв, Л.Г.Арчажникова, Г.М Ципін та ін.

Не зважаючи на довгий час досліджування рефлексії різними науками, залишається проблема недостатності рівня розробленості наукової концепції розуміння сутності поняття рефлексії учителя мистецтва та недостатність знань про оптимальні умови та шляхи розвитку професійної рефлексії в процесі вищої музично-педагогічної освіти.

Проблема рефлексії є багатоаспектною та багатогранною. Узагальнюючи велику кількість позначень у різних науках, з урахуванням різних підходів, можна пояснити рефлексію як осмислення і переживання власної діяльності (особистісної, професійної або соціальної), усвідомлення себе в контексті соціальних умов та власної програми існування. Рефлексія є інструментом самопізнання та пояснюється як інтроспекція власної психіки, аналіз та усвідомлення життєвих та професійних установок і цінностей. Щодо розуміння рефлексії в педагогічному контексті, Захарченко М.В. пропонує розрізняти поняття, стосовно даної проблеми, такі як: педагогічна рефлексія (акцент на якісному зазначенні, як, наприклад, філософськи або соціологічна рефлексія), рефлексивна діяльність педагога (тобто, позиція викладача), та застосування принципу рефлективності в процесі взаємодії з учнями. Педагогічна рефлексія – це реалізація загальнолюдських законів в специфічної діяльності. Таким чином, ми розглядаємо рефлексію, як загальний вид діяльності, та особливий характер предмета цієї діяльності як відображення специфіки педагогічного буття. Специфіка педагогіки в умовах гуманізацій них процесів орієнтується на розкриття внутрішнього потенціалу суб’єктів – учасників педагогічного процесу, на відміну від прямого впливу суб’єкту на пасивний об’єкт [1].

Педагогіка рефлексії вивчає шляхи та можливості реалізації цих гуманістичних ідей. Тобто рефлексія не є кінцевою метою, а стає засобом життєдіяльності. Професійна рефлексія – це постійний процес внутрішніх сумнівів, обговорень з самим собою співвідношень своєї діяльності та своїх можливостей з потребами обраної професії та власною уявою про неї.

Рефлексивні принципи гуманістичної педагогіки є особливо актуальними в сфері мистецької освіти, що викликане необхідністю розуміння, інтерпретації та втілення художнього образу, що неможливо без рефлексії. Вона проявляється в усвідомленні власних психічних станів та процесів у зіставленні з переживаннями, відтвореними в художньому образі, заглиблення до власних почуттів у зв’язку у зіставленні об’єктивного змісту образу та результатами аналізу власного досвіду та внутрішнього світу [4] .

Рефлексія викладача мистецьких дисциплін відрізняється поєднанням емоційного, когнітивного та творчого компонентів. У зв’язку з наявністю цих компонентів можна виявити напрямки рефлексивної діяльності: особистісно-творча рефлексія, націлена на власну педагогічно-творчу діяльність – створення власної професійної Я-концепції, професійної орієнтації, мотивації, усвідомлення якості та доцільності своїх методів, ставлення до них об’єкту професійної діяльності – учнів; музично-виконавська рефлексія: усвідомлення процесу самопізнання через розуміння та відтворення художнього образу, постійний слуховий самоконтроль, аналіз та корекція методів роботи над музичними творами, саморегуляція емоційних станів та інтелектуального контролю як на сцені так і на репетиційному етапі; педагогічна рефлексія - осмислення шляхів та методів рефлексії на основі аналізу власного досвіду та в результаті формування власних рефлексивних умінь з метою передачі цього досвіду і умінь учням в процесі професійної діяльності.

З метою ефективного вивчення педагогічно-мистецької рефлексії доцільно відокремити процес підготовки магістрів музичної освіти, соціальні функції якої полягають, на думку О.Єременко, в удосконаленні вищої музично-педагогічної освіти в сучасних умовах гуманітарно-інноваційних змін та підготовці фахівців яки будуть мати змогу сприяти розвитку музичної культури та естетичного виховання в країні, які будуть володіти високим рівнем професійної мобільності з урахуванням потреб подальшого життя.

Основним фактором ефективної підготовки магістрів музично-педагогічної освіти вважається здійснення творчої взаємодії музично-фахового, педагогічно-практичного та науково-дослідницького напрямів навчання, яке відбувається на основі консолідаційного підходу. Цей підхід, на думку автора забезпечує поєднання зусиль всіх напрямів навчання з умовою збереження змісту кожного з них. Розвиток фахової компетентності, на таких умовах, розглядаються не просто як процес набуття фахових знань, умінь і навичок, а й як єдність знань і емоційних переживань, на основі зв’язку між збагаченням мистецької обізнаності та розвитком емоційної культури особистості [2]. Акмеологічна спрямованість магістерської підготовки розуміється як процес глибокого усвідомлення культурного досвіду людства в умовах розвитку мотивації, що націлена на самовдосконалення.

Процес самовдосконалення та розуміння його необхідності нерозривно пов’язаний з рефлексією, яка пронизує всі етапи підготовки магістра музичної освіти. Це реалізується як при опануванні теоретичними знаннями так і в процесі педагогічної практики, яка відіграє визначну роль в підготовці магістра. Та і на цьому шляху можна розрізняти 3 рівні рефлексії: 1 – усвідомлення своїх здібностей та методів викладання, розуміння ставлення до них учня; 2 – налаштування учня на рефлексію шляхом власного прикладу та створення комфортних умов для цього, пояснення йому процесів рефлексії та її методів; 3 – Аналіз результатів власної роботи з учнем з метою самопізнання, самовдосконалення, тобто рефлексії через аналіз результатів своєї діяльності. Також важливо відмітити ще один особливий вид рефлексивної діяльності в процесі підготовки магістра музичного мистецтва: музично-виконавську рефлексію, яка характеризується рівновагою структурних та змістових компонентів виконавської діяльності, збалансованістю між емоційно-образним та аналітично-когнітивним компонентом, та є стимулюючим фактором професійного розвитку.

Таким чином, ми бачимо, що весь процес підготовки магістра музичного мистецтва не може бути ефективним без активної участі рефлексії. Беручи до уваги те, що рефлексія є якістю, яка буде розвиватися при умовах націленої уваги на цей процес, а також передбачає достатню зрілість суб’єкта, можна зробити висновок, що доцільно створювати особливі умови в процесі підготовки магістрів з метою формування у студентів теоретичної базу щодо розуміння рефлексії, її важливості в діяльності, привернення уваги до розвитку мотиваційного компоненту щодо власного самовдосконалення, спрямованого розвитку за допомогою методичних розробок рефлексивних умінь студента в особистісному та професійному напрямках, адже впровадження в музично-педагогічну діяльність принципу рефлективності є необхідним шляхом організації музичного навчання.

Література:

1. Вульфов Б.З. Педагогика рефлексии / Б.З. Вульфов, В.Н. Харькин. – 2-е издание. – М. : «Издательство Магистр», 1999. – 112 с.

2. Єременко О.В. Підготовка магістрів музичного мистецтва: теоретичні основи реалізації в педагогічних університетах / О.В. Эременко // Наукові записки НДУ ім. Н Гоголя. Психолого-педагогічні науки. – 2011. - №6

3. Олексюк О.М. Музично-педагогічний процес у вищій школі / О.М.Олексюк, М.М.Ткач.  К. : Знання України, 2009.  124 с.

4. Падалка Г.М. Актуальні проблеми професійної підготовки вчителя музики / Г.М.Падалка // Теорія і методика мистецької освіти: зб. наук. пр./ [ред. О.П.Щолокова та ін.]. – К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2000. – Вип. 1. – С. 9 – 21.

Науковий керівник:

кандидат педагогічних наук, доцент Білова Наталія Костянтинівна.