ТЕСТ ЯК МЕТОД КОНТРОЛЮ РІВНЯ ВОЛОДІННЯ ІНОЗЕМНОЮ МОВОЮ

Ефективним засобом організації контролю у навчанні іноземної мови є тестування. Використанню тестів присвячені численні публікації в журналі “Іноземні мови в школі”. Тестовий контроль може забезпечити успішну реалізацію мети і всіх функцій контролю, а також задовольнити вимоги, що висуваються до якості контролю. Тестовий контроль або тестування як термін означає у вузькому смислі використання і проведення тесту, і в широкому - як сукупність етапів планування, складання і випробування тестів, обробки та інтерпретації результатів проведення тесту [4, с. 271].

Тестування в навчанні іноземної мови проводиться для виявлення:

• рівня досягнення в певному виді діяльності;

• здібностей до певного виду діяльності;

• труднощів в оволодінні тим або іншим видом діяльності і можливих способів їх подолання.

У практичній діяльності викладачам частіше доводитися зустрічатися із тестами першої групи. Такі тести можуть вимірювати загальні уміння в мовній діяльності чи досягнення певного рівня умінь в процесі засвоєння конкретного курсу навчання. Тести можуть бути підсумковими чи проміжними (тематичними). Підсумкові тести призначені для того, щоб об'єктивно підтвердити рівень навченості учнів. Тематичний тест покликаний сприяти поліпшенню самого навчального процесу.

Завдання тестів завжди мають однозначне рішення, визначення правильності відповіді здійснюється по заготовленому ключу. Застосування тестів при контролі доцільне тому, що вони задають напрям розумової діяльності студентів. Найбільш суттєві ознаки поняття “тест” – це недвозначність, безпосередня фіксація результатів іспитів, порівняння яких із заздалегідь підготовленими ключами відповідей дозволяє легко і точно встановити правильність чи помилковість дій студентів. Тільки за умов дотримання цих двох вимог результати тестування не залежать від суб’єктивних висновків осіб, які проводять тестування і оцінюють його результати.

Основна відмінність тесту від традиційної контрольної роботи полягає у тому, що він завжди припускає вимірювання. Тому оцінка, що виставляється за підсумками тестування, є більш об’єктивною. Отже, об’єктивність – це найголовніша риса тесту[3].

У навчанні іноземних мов застосовується лінгводидактичне тестування. Лінгводидактичним тестом називається підготовлений відповідно до певних вимог комплекс завдань, які пройшли попереднє випробування з метою визначення якісних показників і які дозволяють виявити в учасників, привчають їх варіювати рівень їх мовної і/або комунікативної компетенції та оцінити результати тестування за заздалегідь встановленими критеріями (В.О.Коккота).

Основними показниками якості лінгводидактичного тесту є: валідність, надійність, диференційна здатність, практичність та економічність.

Валідність - характеристика тесту, яка показує, що саме вимірює тест і наскільки ефективно він це вимірює. Валідність тесту означає його придатність для визначення рівня володіння певними іншомовними мовленнєвими навичками і вміннями.

Надійність тесту визначається стабільністю його функції як інструмента вимірювання. Надійний тест дає приблизно однакові результати при повторному застосуванні.

Диференційна здатність - характеристика тесту, яка вказує на здатність даного тесту виявляти встигаючих і невстигаючих тестованих, тобто з достатнім і недостатнім рівнем володіння іншомовними навичками і вміннями.

Практичність - характеристика тесту, яка визначає:

а) доступність та посильність інструкцій тесту і змісту тестових завдань для розуміння тих, хто виконує тест;

б) простота організації проведення тестування в різних умовах;

в) простота перевірки відповідей і визначення результатів та оцінки.

Економічність - характеристика тесту, яка передбачає мінімальні витрати часу, зусиль і коштів на підготовку тесту від планування до видання.

Лінгводидактичні тести бувають стандартизовані і нестандартизовані.

Стандартизований тест є таким, який пройшов попереднє випробування на великій кількості тестованих і має кількісні показники якості. Підготовка такого тесту потребує клопіткої роботи і тривалого часу[3,с.273]. Нестандартизовані тести розробляються самим викладачем для своїх студентів. Такі тести складаються на матеріалі конкретної теми для перевірки рівня сформованості певної навички або вміння.

Нестандартизовані тести застосо­вуються під час поточного контролю з метою забезпечення зворотного зв'язку у навчанні іноземної мови. Нестандартизовані тести не потребують визначення усіх кількісних показників якості. Але доцільно виявити в такому тесті дуже важкі і занадто легкі питання і замінити їх більш прийнятними.

Для визначення важких або легких завдань користуються такою методикою: підраховують відсоток тестованих, які виконали завдання. Якщо лише 15% і менше тестованих правильно виконали завдання, воно може вважатися важким. Якщо 85% тестованих справились із завданням, воно вважається легким.

Залежно від цілеспрямованості тести розподіляються на:

• тести навчальних досягнень,

• тести загального володіння іноземною мовою,

• діагностичні тести,

• тести на виявлення здібностей до вивчення іноземної мови.

Для проведення поточного, рубіжного або підсумкового контролю використовуються тести навчальних досягнень, метою яких є визначення рівня навчальних досягнень студента в оволодінні іншомовною мовленнєвою діяльністю на певному ступені навчання. Тест складається з тестових завдань, які об'єднуються у субтести. До субтесту входять тестові завдання, спря­мовані на один конкретний об'єкт тестового контролю, наприклад, визначення рівня володіння вимовними, граматичними або лексичними навичками, уміннями аудіювання, читання, говоріння, письма.

Для визначення рівня навченості існують різні види тестів, залежно від характеру навчального матеріалу. Дослідники тестової методики стосовно читання іншомовних текстів довели, що тести є не лише ефективним інструментом контролю, але й адаптації[1, с. 11].

У процесі контролю розуміння читання використовуються різні види тестів [5, с. 32]:

• тести на вибір правильної відповіді із двох запропонованих варіантів;

• тести на вибір правильної відповіді із декількох запропонованих варіантів;

• тести на угрупування фактів.

Найпопулярніший різновид - це тести на вибір правильної відповіді із декількох варіантів. Поєднання правильної форми й неправильних альтернатив покликані провокувати читаючого на роздуми, стимулюючи для цього необхідні розумові операції.

Тестування створює великі можливості для організації у навчанні іноземної мови ефективного і якісного контролю, який, разом з іншими складниками процесу навчання, може забезпечити успішне досягнення цілей навчання.

Література:

1. Брейгина М.Є. Контроль базового рівня навчання. / Іноземні мови у школі. – 1991. – №2. – 11-18с.

2. Методи і прийоми контролю рівня володіння іноземною мовою [Електронний ресурс] / В.В. Лубеннікова, О.Л. Бурдакова // Філологічні науки. – №5. – Режим доступу:http://www.rusnauka.com/20 PRNiT 2007/Philologia/23936.doc.htm

3. Ніколаєва С.Ю. Методика навчання іноземної мови у середніх навчальних закладах. / С.Ю. Ніколаєва. – К.: Ленвіт, 1999. – 320с.

4. Ніколаєва С.Ю. Практикум з методики тестування іншомовної лексичної компетенції. / С.Ю. Ніколаєва. – М.: ІЗМН, 1996. – 321с.

5. Смєловська О.М. Різнорівневі тестові завдання з англійської мови: методичний матеріал. / О.М. Смєловська // Англійська мова та література. – 2003. – №22-23. – 32-37с.