РЕДАГУВАННЯ ТЕЛЕВІЗІЙНИХ НОВИН: МОВНИЙ АСПЕКТ

У сучасному соціокомунікаційному просторі споживачі інформації мають відкритий доступ до значної кількості джерел повідомлень, проте провідними постачальниками суспільно важливої та достовірної інформації досі лишаються телевізійні інформаційні програми. На сьогодні в свідомості типового реципієнта новини на телебаченні закріплені як джерело актуальних та важливих фактів, тому якість таких програм прямо пропорційно впливає на світогляд окремих осіб та нації в цілому.

Чимало дослідників вже працювали над виокремленням особливостей програм телевізійних новин: Г. Почепцов, З. Дмитровський, З. Партико та інші, але аспект редагування зазвичай зачіпався поверхово. У цій статті ми розглянули актуальне питання редагування мовної складової випусків новин, адже мова сучасних телевізійних програм — рушійний складник на шляху донесення інформації до споживача. Від якості та зрозумілості мовного аспекту залежить подальша обробка отриманої реципієнтом інформації, її переклад на внутрішню мову власного розуміння, розвиток та формування тезаурусу особистості.

Якість таких телевізійних програм залежить, перш за все, від кваліфікації журналістів, репортерів, режисерів, редакторів та низки інших осіб, задіяних у його підготовці. Важливими чинниками також є вміння вибирати найактуальніше, бути неупередженими, допитливими й об’єктивними.

Редактор — особа, без якої неможлива підготовка будь-яких телевізійних програм, зокрема випуску новин. Саме він визначає головну стратегію програми, її кінцеву мету. Одне з головних завдань редактора — забезпечення якісного мовлення в програмах телевізійних новин. Виконання цієї задачі потребує знання основних принципів та засад побудови такого новинного повідомлення, що буде найкраще сприйматися реципієнтом.

До тексту новин можна висунути кілька вимог. По-перше, програма обмежена часом, а тому повідомлення має бути якомога лаконічнішим і нести при цьому максимальний обсяг інформації.

У повідомленні обов’язково повинно фігурувати ключове слово. Його необхідно вказувати в заголовку, а потім повторювати або замінювати синонімами усередині сюжету. Таким чином, глядач завжди розумітиме основну ідею новини і не губитиме її до кінця сюжету.

Як приклад, візьмемо новину телеканалу «NewsOne» (випуск від 16.09.13). Заголовок сюжету — «Азаров назвав ціну на газ». Ключовими словами тут є «Азаров» і «газ». Усередині тексту повідомлення прослідковуємо вживання ключових слів: «Собівартість газу українського виробництва може виявитись суттєво вищою за прогнозовану прем’єром Миколою Азаровим».

Доцільно звернути увагу на початок повідомлення. Адже він може або привернути увагу реципієнта, або ж звести її нанівець і змусити перемкнути канал. Підручник «Телевізійна журналістика» за редакцією Г. В. Кузнецової, В. Л. Цвіка та А. Я. Юровського наводить такі приклади невдалих початків новинних повідомлень: «Як і варто було очікувати…», «Дивним чином…», «Як продовження вчорашнього репортажу про…». На нашу думку, ці поради є доцільними, адже подібні формулювання надають повідомленню відтінку суб’єктивізму, що недопустимий в новинах. Крім того, наведемо такі приклади недоречних початків: «На наше здивування…», «На щастя», «Неймовірно, але…» тощо [1].

Також редактор не повинен пропустити в ефір текст, який починається з імені невідомої чи маловідомої людини або зі слів «вчора», «ще раз» тощо. Адже повідомлення має бути цікавим, незалежно від попередніх ефірів та сюжетів. Більш того, новини не можна називати хорошими або поганими — це може викликати негативну реакцію у телеглядачів [1].

Лаконічність повідомлення забезпечується відповідними синтаксичними конструкціями. Речення довжиною до 20–30 слів є однією з найпоширеніших помилок у телевізійному мовленні [2, c.184]. Такі дослідники, як Дмитровський [3] та Зверєва [4], стверджують, що людина легко сприймає речення, у якому не більш як 13–15 слів. Та за можливості бажано складні речення розбивати на прості обсягом до 7–10 слів.

Наведемо приклади оптимальних за довжиною синтаксичних конструкцій:

• «В Україні 46% новостворених у 2013 р. підприємств займаються торгівлею» («5 канал», випуск від 25.09.13);

• «Мілан має намір найняти для Балотеллі психолога» («NewsOne», випуск від 25.09.13);

• «Виробництво молока в Україні за 8 міс. зросло на 0,9 %» («5 канал», випуск від 25.09.13).

По-друге, повідомлення має бути максимально простим і зрозумілим. Адже телеглядач не в змозі відмотати програму назад, аби передивитися те, що він не зрозумів або не розібрав з першого разу. Саме цим і потрібно керуватися редактору в процесі підготовки тексту.

Для того, щоб перевірити, на скільки створений сюжет відповідає нормам, його варто порівняти з розмовною мовою. Тільки так можна адекватно оцінити, чи дійсно сюжет максимально простий для розуміння. Також редактору слід відповісти для себе на такі запитання: 1) Чи добре сприймається прочитаний уголос текст? 2) Що сприймається важко? 3) Чи можна повідомити ту ж саму інформацію більш простими реченнями? [4]

Нами були проаналізовані роботи Бугрим [5], Мащенка, Кемаровської [6] та Льюїса [7] на предмет рекомендацій щодо редагування мови новинних повідомлень. Результати аналізу ми доповнили власними спостереженнями і сформулювали правила, яких варто дотримуватись редактору задля забезпечення зрозумілості тексту:

• замінювати слова іншомовного походження українськими відповідниками: інтеграція – об’єднання, рентабельний – прибутковий, інтервенція – вторгнення, імплементація – введення, мінімізувати – зменшити, легітимізація – узаконення тощо;

• уникати метафор, фразеологізмів, бо інакомовність відволікає споживача від суті повідомлення: «Частина виробників можуть піти на дно» варто замінити більш зрозумілим і інформативним «Частина виробників можуть збанкрутувати»;

• уникати штампів та кліше, що роблять текст банальним і нецікавим: службова драбина, ставити крапки над і, інцидент стався, відзначився голом, від а до я тощо;

• прибирати подвійне заперечення: не можна не згадати, ніхто не постраждав, не помітив недоречність, ніхто не зауважив про недбалість тощо;

• відслідковувати й заміняти тавтологію: спеціалізоване видавництво, що спеціалізується на; працівники компанії ефективно працюють; визначаємо чинники; суддя засудив до трьох років тощо;

• використовувати слова-зв’язки для наведення прикладу: наприклад, наведемо приклад, приміром тощо; для позначення часу, місця: тоді, минулого року, тут, там, цьогоріч тощо; для зміни думки: однак, але, проте, та, натомість, усупереч тощо;

• прибирати зайві слова та плеоназми: вдаватися до дій – діяти; ми можемо вважати – ми вважаємо; за умов, що – якщо; на цей час – зараз; вільна вакансія – вакансія;

• не обтяжувати речення вставними та вставленими конструкціями, а також не розбивати ними підмет та присудок: «Вибух, за свідченнями очевидців, стався близько восьмої години» можна замінити, наприклад, прямою мовою «Вибух стався близько восьмої години, — стверджують очевидці»;

• уникати перенасичення числами, адже реципієнту дуже важко сприймати на слух довгі числові комбінації; у деяких випадках доречно округлювати числа, наприклад, 997890 — близько мільйона;

• використовувати активні дієслова, котрі наближують події до глядача, роблять їх більш реалістичними: закон, затверджений Верховною Радою — Верховна Рада затвердила закон; лінії електропередач були пошкоджені деревами — дерева пошкодили лінії електропередач.

Зазвичай споживачі не переймаються тим, на якому каналі вона бачили той чи інший сюжет, для них головне отримати інформацію. Якщо новинні випуски на всіх телеканалах однотипні, то втратити глядача — дуже просто, йому немає за що зачепитись, він просто вбирає в себе інформаційні потоки. Але коли ці потоки наповнюють особливим меседжем, стилем, формою тощо, то виникає зацікавлення, і споживач вмикає телевізор не задля того, щоб подивитись новини, а для того, щоб подивись новини саме на цікавому для нього каналі.

До такої тактики призвичаївся канал «СТБ»: вони очевидно вирізняються з-поміж інших каналів своїм мовленням. Дивні, на перший погляд, не властиві нашій мові форми слів вже досить довго привертають увагу сотень-тисяч глядачів.

Можна навести такі приклади, зібрані на персональному сайті Дмитра Суслова [8]:

• Міліціянт (міліціонер), поліціянт (поліцейський);

• Прем`єрка (Прем’єр);

• емоційка (смайлик);

• етер (ефір);

• еуро (євро);

• Еуропа (Європа);

• членкиня (член якоїсь організації, жіночого роду);

• Атени (Афіни);

• автівка (автомобіль);

• поліціянт (поліцейський);

• немчиня (німкеня), продавчиня (жінка-продавець);

• соціяльний (соціальний) тощо.

Ці слова — не перекручені форми слів усталеної української мови. Редактори, журналісти, репортери «СТБ» керуються нині забутим правописом Скрипника.

Одразу постає важливе питання: чи доцільно користуватися в мовленні під час новинного випуску певними неусталеними нормами та правилами? Канал «СТБ» уже досить давно працює в режимі наслідування правопису Скрипника. Якщо зважити на те, що ним користується незначна кількість людей, то норми, прописані в ньому, можуть спантеличити пересічних глядачів. З іншого ж боку канал популяризує українську автентичну мову, а тому такий стиль мовлення може існувати. Більш того таке мовлення неодмінно викликає неабиякий інтерес та зацікавленість або ж навпаки обурення. У будь-якому випадку новини «СТБ» не проходять непоміченими.

Власне саме цей випадок показує, як добре спрацьовують особливості мови та власного стилю каналу. Єдина вимога – людям, котрі власноруч працюють з новинним контентом, доводиться опановувати застарілий правопис, аби тримати імідж мовлення в потрібному тонусі.

Отже, ми дослідили особливості редагування повідомлень телевізійних новин в аспекті мовлення. Редактору потрібно слідкувати за дотриманням низки правил: якомога простіша структура, зрозуміла лексична наповненість тощо. Головне — це пам’ятати, що інформація сприймається на слух, а тому редактор має якомога краще пристосувати до цього текст новинного повідомлення.

Література:

1. Телевизионная журналистика: учебник / Под ред. Г. В. Кузнецова, В. Л. Цвика, А. Я. Юровского. – М. : Изд–во МГУ, 1994. – 225с.

2. Кулініч О. Особливості мовлення регіонального телебачення (на матеріалах телеканалів Луганської області) / О. Кулініч // Збірник «Теле– та радіожурналістика». – 2010. – Вип. 9. Ч.1. – С. 182-187.

3. Дмитровський З. Є. Телевізійна журналістика : навч. посіб. / З. Є. Дмитровський. – 2–ге вид. – Львів : ПАІС, 2006. – 208 с.

4. Зверева Н. В. Школа регионального тележурналиста / Н. В. Зверева. – М. : Аспект–Пресс, 2004. – 320 с.

5. Бугрим. В. В. Телебачення прямого ефіру : навч. посіб. / В. В. Бугрим, І. Г. Мащенко. – К. : Либідь, 1991. – 200 с.

6. Кемарская И. Н. Телевизионный редактор-профессионал / И. Н. Кемарская. – М. : Альтер-пресс, 2003. – 234 с.

7. Льюис Б. Диктор телевидения / Б. Льюис. – М. : Исскуство, 1973. – 200 с.

8. Cуслов Дмитрий Мова СТБ [Электронный ресурс] / Дмитрий Суслов // suslov.com.ua. – Режим доступа: http://suslov.com.ua/life/152/#.T3T9meVVKMs – Загл. с экрана.

Науковий керівник:

кандидат наук із соціальних комунікацій Сегол Радміла Ігорівна.