ФАКТОРИ ВПЛИВУ НА ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНИХ ОСНОВ АНГЛОМОВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З ВАДАМИ МОВЛЕННЯ

Сучасна людина, яка займає активну життєву позицію, прагне оволодіти іноземними мовами, оскільки знання мов і здатність їх використовувати – це соціальна потреба будь-якої людини, а також показник високого професійного рівня фахівця. Сучасне життя в період інтенсивного розвитку міжнародних відносин є надзвичайно насиченим в плані міжкультурного спілкування, будь-яка сфера професійної діяльності людини, незалежно від рівня освіти, вимагає знання бодай однієї іноземної мови, хоча б на елементарному рівні.

За останні роки відбулися вагомі удосконалення в системі навчання іноземної мови. В навчальних закладах набув більшого значення предмет "Іноземна мова". Про це свідчать зміни у заняттях дітей. Помітно більшу увагу звернули на навчання та розвиток основ англомовної комунікації у дітей дошкільного віку. Ще донедавна вивчення англійської мови вважали лише модним і престижним аспектом, тепер дошкільники та їх батьки чітко усвідомлюють наскільки корисно і необхідно володіти іноземною мовою.

Аналіз останніх досліджень (статті, публікації, соціологічні дані). К. Д. Ушинський, А. Усова, Є. Тіхеєва, А. Богуш, та ін. розробляли спеціальні методики розвитку мовлення у дітей передшкільного віку [ 3, с.36-38].

Кількість дітей з вадами мовлення є великою, і оволодіти усним мовленням, а тоді основам англомовної комунікації для дитини з мовленнєвими вадами — це можливість розвиватися, як особистість[5, с. 45].

Вивченням дітей із обмеженими мовленнєвими можливостями займалися також Г. Чіркіна, Н. Новотворцева, Т. Філічев. Від рівня сформованості фонетико-фонематичного й лексико-граматичного мовлення дитини залежить рівень опанування шкільними знаннями. На думку Л. Виготського, мовлення знаходиться у тісному взаємозв’язку з мисленням, і дитина з вадами мовлення не виконує в повній мірі мисленнєво-пізнавальну функцію, а в результаті не може висловити думку, опанувати читання і письмо в початкових класах.

Обмежені мовленнєві можливості – це мовний бар’єр, викликаний різноманітними вадами мовлення. Мовленнєва діяльність передбачає наявність спадкових передумов, готовності здійснювати психічну, інтелектуальну діяльність. Результат - мовленнєва компетенція.

Мовленнєва компетенція - фонетична, граматична, діалогічна та монологічна компетенції - це основа формування культури спілкування. [8, с. 685].

Англомовна компетенція — це вміння практично користуватися англійською мовою у визначених ситуаціях, вміння висловлювати бажання, прохання, побажання і свої думки.

Кожному виду мовленнєвої компетенції (лексичній, граматичній, монологічній, діалогічній, фонетичній та ін.) притаманні вікові особливості та зміст. Їх засвоєння проходить у період навчально-мовленнєвої діяльності. Ще до моменту народження, у період пренатального розвитку, кора головного мозку, що забезпечуватиме дитині можливість оволодіти мовленнєвою діяльністю, є здебільшого сформованою [2, с. 351; 12].

За даними психологічних досліджень, домовленнєвий період – це перший рік життя дитини, період гуління та лепету [7, с. 14–36]. Саме в цей період відбувається інтенсивний розвиток і формування мовленнєвої діяльності. За оволодіння мовленням відповідає периферійний мовленнєвий апарат. Він готовий функціонувати задовго до моменту народження дитини, і в певний період відбувається його психофізіологічна готовність.

Р. Левіна запропонувала психолого-педагогічну класифікацію у 1968 році, де виділила психолого-педагогічні порушення мовлення та клініко-педагогічні.

Загальний недорозвиток мовлення характеризується порушенням смислової та звукової системи мови. Інтелектуально здорові діти, з нормальними слухом, але порушеною вимовою звуків, граматичною будовою речень та зв'язного мовлення страждають такими важкими мовленнєвими порушеннями, як алалія, ускладнені форми дизартрії, ринолалії. [9,10]

Постановка проблеми і її зв'язок з важливими науковими та практичними завданнями. Результати останніх соціологічних досліджень показують, що на сьогоднішній день в нашій країні кількість дітей з різними вадами мовлення продовжує зростати. Державна освітня політика останніх років призвела до зміни ціннісних парадигм щодо прав дитини та, зокрема, дитини-інваліда. Уряд України прийняв цілий ряд державних програм, де вказано, що “дошкільне виховання здійснюється у сім’ї, дошкільних дитячих закладах у взаємодії з сім’єю і має на меті забезпечення фізичного, психічного здоров’я дітей, їх повноцінний розвиток, набуття життєвого досвіду, вироблення умінь, навичок, необхідних для навчання в школі” [7].

Зусилля реформи освіти спрямовуються на оновлення старих методів і створення нових програм, оскільки неухильно зростають вимоги до комунікативного розвитку дитини для поліпшення його соціальної реабілітації та адаптації. Та все ж на даний час існує надто багато проблем, аби втілити такі хороші наміри у практичну дійсність. Особливо це стосується програм і спеціальних методик навчання основ англомовної компетенції дітей з вадами мовлення.

І.О. Зимняя стверджує, що мовленнєва діяльність це "...активний, цілеспрямований, опосередкований мовною системою та обумовлений ситуацією спілкування процес передачі або прийому повідомлення, тобто процес продукції та рецепції [4, с. 74], це процес мовленнєвої діяльності, який існує самостійно. Якщо мовлення є результатом приймання та продукування сигналів сенсорної системи, то рівень розвитку рухового, зорового, слухового і інших аналізаторів, а також готовність апарату мовлення до говоріння відіграватимуть важливу роль у процесі розвитку мовленнєвої діяльності дитини.

Інтенсивний розвиток мозку дитини збільшує шанси і можливості розумового розвитку. Тому надзвичайно важливими для дітей дошкільного віку з вадами мовлення є ненасичені навчальні навантаження та організація систематичного і цілеспрямованого навчання. Центральна нервова система дітей дошкільного віку надзвичайно чутлива до недостатніх навантажень, так само, як і до перенавантажень, і як наслідок – нестійка увага, імпульсивність, надмірна рухливість… А якщо ми говоримо про дітей дошкільного віку з мовними відхиленнями, то концентрація уваги, яка вимагає від дошкільників певних вольових зусиль, є вирішальною в процесі сприйняття звуків англійської мови.

Фізіологічно у дітей старших груп ДНЗ у значній мірі розвивається серце, збільшується його маса, у зв’язку з чим збільшується частота серцевих скорочень, і таким чином підвищується працездатність [1, с.445]. Життєва ємність легень дітей старшого дошкільного віку значно збільшується. Це свідчення не лише того, що організм зміцнюється і розвивається, але також про можливості повноцінного дихання (глибокі вдихи і повні видихи). Зміцнення дихальних м’язів дає можливість відпрацьовувати артикуляцію англійських звуків і вимовляти довгі голосні звуки, притаманні англійській мові. На думку фізіологів, завдяки збільшенню кількості умовних зв’язків, які лежать в основі мовленнєвої функції мозку [6, с.288] у дітей дошкільного віку з вадами мовлення з’являється можливість застосовувати набутий досвід словникового запасу в елементарних висловлюваннях.

Якщо вихованець ДНЗ здатен оцінювати свої вчинки і вчинки своїх друзів, усвідомлювати що є добре, а що погано – це один із суттєвих моментів і свідчень того, що дитина готова вивчати основи англомовних комунікацій. Завдяки цілеспрямованому результативному навчанню у дітей старшого дошкільного віку, які вже отримали певні уявлення і знання, починає проявлятися здатність запам’ятовування необхідної інформації, формуються основи логічного мислення, при чому не ізольовано, а у тісному взаємозв’язку із загальними змінами в його житті, з формуванням світосприйняття.

Ще один момент, на який варто звернути увагу – це доцільність використання тих чи інших методів та засобів навчання. Для дітей з мовленнєвими порушеннями є характерними такі особливості, як знижена емоційна активність, яскраво виражений негативізм. Тому на заняттях англійської мови необхідно створювати позитивну атмосферу і гарний настрій, бажання займатися і контактувати. Вчитель повинен зацікавити дитину, задіяти в грі, вміти створити цікаву ситуацію. Педагог з перших занять має вміти використовувати різні вправи, щоб формувати і розвивати у дитини активність і увагу, вчити дітей вслуховуватися у звернення і виконувати завдання, які базуються на англомовних конструкціях, одночасно демонструючи наочні дії предметного словника. Адже відомо, що діти, на відміну від дорослих не вміють симулювати увагу. Якщо навчальний матеріал їх зацікавив, діти виражають захоплення, просять повторити проведену гру, якщо ж нецікаво, діти займаються своїми справи і відволікаються. І в першому , і в другому випадках «відображається неприховане духовне життя дитини» (К.Д. Ушинський). Саме тому надзвичайно важливим для вчителя англійської мови у спеціальному дошкільному навчальному закладі є момент вмілого застосування спеціальної методичної системи навчання дітей з недорозвинутими мовленнєвими здібностями . [12, с. 5-7]

Актуальність даної статті обумовлена:

1. Нагальною вимогою сучасного суспільства володіти англійською мовою;

2. Необхідністю оволодіти основами англомовної компетенції дітям з дефектами мовлення, які навчаються у спеціальних ДНЗ;

3. Неадаптованістю навчальних програм до навчання англійської мови дітей дошкільного віку ДНЗ з обмеженими мовленнєвими можливостями;

4. Недостатньою кількістю практичних навчальних матеріалів для навчання англійської мови дітей в спеціальних ДНЗ;

5. Браком досвідчених кваліфікованих кадрів.

Висновок.

Процес формування основ англомовної компетенції вимагає від педагога ретельного підбору спеціальних методів і прийомів навчання, визначення обсягу матеріалу та періодичності занять. І аж ніяк не може бути причиною повної відсутності навчальних занять з англійської мови в спеціальних дошкільних навчальних закладах.

Динамічна і функціональна організація дітей, їх бажання говорити – сприяє прагненню пізнавати нове і одночасно розвивати вже набуті навики. Наведені вище приклади - це яскраві свідчення того, що вихованці спеціальних дошкільних навчальних закладів з обмеженими мовленнєвими можливостями є фізіологічно та інтелектуально збереженими, і можуть вивчати англійську мову.

Організація навчання англійської мови в ДНЗ для дітей з обмеженими мовленнєвими можливостями залежить від ініціативи керівництва навчальних закладів, самих педагогів та батьків, робляться спроби ввести цей предмет факультативно. Але подібну ініціативу проявляють не скрізь, заняття проводяться безсистемно і нерегулярно внаслідок відсутності у педагогів відповідного кваліфікаційного рівня, спеціальних методів, прийомів і рекомендацій до навчання, а головне, немає необхідних теоретичних і практичних напрацювань в галузі навчання англійської мови дітей з вадами розвитку мовлення. Використовувати ж традиційну методику для навчання англійської мови дошкільнят з мовними порушеннями нерезультативно.

Всі ці обставини перешкоджають можливостям вивчення іноземної мови дітьми з патологією мовленнєвого розвитку і, як наслідок, позбавляють їх ще однієї важливої умови для сучасної соціальної адаптації і повноцінної життєдіяльності.

Література:

1. Аркин А.Е. Ребенок в дошкольные годы /Под ред. А. В. Запорожца и В. В. Давыдова. - М.: Издательство «Просвещение», 1968. С. 445

2. Глухов В.П. Основы психолингвистики: Учеб. пособие для студентов педвузов. — М.: АСТ: Астрель, 2005. — 351 с.

3. Дубова Н.В. Об особенностях навыков общения дошкольников с ОНР// Логопед в детском саду. – 2006. — №3. – С.36-38.

4. Зимняя И.А. Психология обучения иностранным языкам в школе. — М.: Просвещение, 1991. — С. 74.

5. К вопросу о формировании лексико-граматических средств языка у дошкольников с ОНР// Логопед в детском саду.- 2007. — №6. – С.40-52.

6. Кабанов А.Н., Чабовская А.П. Анатомия, физиология и гигиена детей дошкольного возраста. С. 288

7. Леонтьев А.А. Объект и предмет психолингвистики, ее отношение к другим наукам о речевой деятельности // Теория речевой деятельности (проблемы психолингвистики). — М.: Наука, 1968. — С. 14–36.

8. Лингвистический энциклопедический словарь / Гл. редактор Н.В.Ярцева – М,: Сов.энциклопедия, 1990 – 685с.

9. Логопедия. Методическое наследие./Под ред. Л.С.Волковой.- Кн. V: Фонетико-фонематическое и общее недоразвитие речи. — М., 2003.С. 125 — 191.

10. Логопедия. /Под ред. Л.С.Волковой, С.Н.Шаховской. — М., 2003.

11. Теорія і практика сучасної логопедії: Збірник наукових праць: Вип. 3. — К.: Актуальна освіта, 2006. — 148 с.

12. «Типовому положенню про дошкільні установи, для дітей з порушеннями мови»

13. Шахнарович А.М. К проблеме языковой способности (механизма) // Человеческий фактор в языке: язык и порождение речи. — М.: Наука, 1991. — С. 185–200.