ПОНЯТТЯ ДИСЦИПЛІНАРНОГО ПРОСТУПКУ

Конституція України закріпила за кожним громадянином широкі демократичні права, зокрема, право на працю, відпочинок, освіту і т. д. Однак правове становище громадян визначається не лише їх правами, а й обов'язками. Вони не тільки мають, скажімо, право на працю і на медичну допомогу, а й зобов'язані сумлінно працювати, додержуватися дисципліни праці. В сучасній науці забезпечення дотримання трудової дисципліни досягається методами заохочення, переконання, виховання, а в необхідних випадках методом примусу, який полягає в застосуванні до її порушників заходів дисциплінарного і громадського впливу. Порушення трудової дисципліни – особливий вид правопорушення, який прийнято називати дисциплінарним проступком.

У сучасній теорії права сформульовано досить одностайну класифікацію правопорушень залежно від ступеня суспільної небезпечності – злочини і проступки. На думку І. С. Самощенко, «поділ правопорушень за їхньою соціальною значимістю на злочини і проступки – є одночасно поділ правопорушень за характером протиправності. Злочин – це правопорушення, яке заборонене кримінальним правом, проступки – це правопорушення, заборонені всіма іншими галузями права» [1, с. 164].

На мою думку, правову сутність правопорушення розкривають його формальні юридичні ознаки: ступінь суспільної шкоди (небезпеки), протиправність, карність і винуватість. Загалом, ці ознаки правопорушення містять у собі вказівку на всі чотири елементи складу правопорушення: його об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкт і суб'єктивну сторону. За цими елементами значна частина науковців-дослідників визнають лише чотири види правопорушень: кримінальні, адміністративні, дисциплінарні, цивільно-правові, а також відповідальність. Поняття окремих видів правопорушень та їх чіткий поділ на види є надзвичайно важливими в контексті відмежування їх між собою для дотримання прав і свобод людини, принципів справедливого покарання і в кінцевому підсумку – для втілення ідеї справедливості в праві. Ці питання залишаються на роздуми та дослідження вчених в науці теорії права.

Повне розкриття та аналіз кожного з названих різновидів правопорушень вимагають спеціального дослідження. Ми зупинимося лише на загальних проблемах дисциплінарного проступку як правової підстави дисциплінарної відповідальності у трудовому праві.

Слід відмітити, що суттєвим недоліком діючого дисциплінарного законодавства є те, що нормативно не визначене поняття дисциплінарного проступку, хоча дисциплінарний проступок був предметом дослідження багатьох вчених, і кожен з них наводив його поняття. Так, В. М. Смирнов визначив останнє як «виновное, противоправное, исключающее уголовную ответственность превьішение или неосуществление правомочий или неисполнение трудових обязанностей лицом, состоящим в трудових правоотношениях с конкретним предприятием» [2, с. 18]. О. І. Процевський зазначає, що дисциплінарний проступок це є винна протиправна дія (бездіяльність) особи, яка знаходиться у трудових відносинах, порушуючи внутрішній трудовий розпорядок, трудові обов'язки, правила спільної праці [4, с. 231]. Є. Монастирський розглядає дисциплінарний проступок як безпідставне, навмисне невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків особами, які перебувають у трудових відносинах з конкретним підприємством [5, с. 12]. Цікавою є думка Л. О. Сировотської, що про дисциплінарний проступок можна говорити лише в тому випадку, коли правопорушення пов'язане з порушенням трудових обов'язків, але за своїм характером не представляє суспільної небезпеки [3, с. 43].

Різниця точок зору щодо визначення дисциплінарного проступку проводиться головним чином по відношенню до об'єктивної сторони. Для дисциплінарних проступків характерна відсутність закріплення у нормативних актах конкретних складів і прив'язки їх до відповідних санкцій. Винятком служать лише прогул, поява на роботі у стані сп'яніння, вчинення за місцем роботи розкрадання і деяких інших порушень [6, с. 79].

Постільки у КЗпП України відсутнє поняття дисциплінарного проступку, воно повинно бути включене у новий Трудовий кодекс України Таким чином, можна дати наступне визначення поняттю дисциплінарний проступок - це винне протиправне діяння (бездіяльність), яке посягає на трудову дисципліну на підприємстві шляхом невиконання чи неналежного виконання своїх трудових обов'язків, за яке передбачене застосування дисциплінарних санкцій, які містяться в чинному законодавстві.

Дисциплінарному проступку, як і будь-якому протиправному діянню, притаманна визначена єдність об'єктивних і суб'єктивних ознак, сукупність яких називається складом правопорушення.

В теорії права найбільш розповсюдженою є думка, що загальним об'єктом правопорушення є суспільні відносини. Родовим об'єктом дисциплінарних проступків працівників є трудова дисципліна на підприємстві, тобто встановлений порядок, правовий режим трудової діяльності

В юридичній науці піддається критиці поділ негативних санкцій на «дисциплінарні стягнення» та «інші правові заходи впливу». Жоден теоретик права не може доступно пояснити, яка юридична природа інших правових заходів впливу. Вони не вкладаються в поняття жодного з відомих видів ретроспективної юридичної відповідальності (кримінальної, адміністративної, дисциплінарної) [7, с. 33].

Слід відмітити, що в Кодексі законів про працю відсутній чіткий перелік дисциплінарних проступків, що зобов'язує робото­давців самостійно вирішувати чи є протиправна дія чи бездіяльність трудовим правопорушенням, чи це є моральне засудження проступку. Тому, на відмінну від кримінально-правових чи цивільно-правових санкцій, які застосовуються тільки за вироком або рішенням суду, у трудовому праві, зазвичай, санкції застосовуються роботодавцем. Крім того, допускається встановлення санкцій у порядку локальної нормотворчості. Це свідчить про те, що застосування санкцій у трудовому праві не є прерогативою вищих органів державної влади [8, с. 63].

У проекті Трудового кодексу ст. 336 передбачає ширший перелік видів дисциплінарних стягнень. До існуючих видів стягнення законодавець добавив попередження та зниження заробітної плати у розмірі до 20 % від розміру заробітної плати за той місяць, в якому працівник вчинив порушення, за умови, якщо порядок застосування такого стягнення та конкретний його розмір визначається колективним договором. Я вважаю, що штраф є недопустимим заходом у трудових правовідносинах, оскільки дисциплінарні стягнення наділені моральним характером, а штраф є специфічною каральною санкцією, яка застосовується в інших галузях права.

Необхідно зазначити, що в трудовому праві дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку в строки, чітко визначені законодавством, на відміну від адміністративних проступків, які вчиняються в один час, а розглядаються в інший. Між днем учинення діяння і днем притягнення до відповідальності за це діяння проходить певний термін, протягом якого може навіть змінитися законодавство (якою ж нормою слід керуватися новою чи старою, успішно розбираються науковці з адміністративного права) [9, с. 78].

На мою думку, в новому Трудовому кодексі слід звернути увагу на питання структуризації порядку накладення дисциплінарного стягнення та його процесуального забезпечення. Провадження у справах про дисциплінарні проступки до сьогоднішнього часу залишається недостатньо осмисленим теоретично та й на практиці зустрічається багато помилок. До Трудового кодексу слід внести строки ознайомлення особи з наказом роботодавця про накладення стягнення та чіткий порядок його застосування.

На підставі дослідження законодавства про дисциплінарний проступок працівника слід зробити такі висновки. Дисциплінарний проступок відрізняється від інших видів правопорушення, тому пропоную у майбутньому Трудовому кодексі України надати чітке визначення дисциплінарному проступку, сформулювати поняття вини працівника та її форми, характерних для трудового правопорушення; вдосконалити та конкретизувати структуризацію порядку накладення дисциплінарного стягнення та його процесуального забезпечення; додати до видів дисциплінарних стягнень – зауваження.

Вирішення цих питань, на мій погляд, сприятиме подальшому вдосконаленню правового регулювання дисциплінарної відповідальності – важливого інституту трудового права.

Література:

1. Самощенко И. С. Понятие правонарушения по советскому законодательству / И. С. Самощенко. – М.: Юридическая литература, 1963. – 286 с.

2. Смирнов В. Н. Внутренний трудовой распорядок на предприятии / В. Н. Смирнов. – Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1980. – 160 с.

3. Сыровотская Л. А. Ответственность за нарушение трудового законодательства / Л. А. Сыровотская. – М.: Юрид. лит., 1990. – 176 с.

4. Процевский А. И. Метод правового регулирования трудових отношений / А. И. Процевский. – М.: Юридическая литература, 1972. – 287 с.

5. Монастирський С. Дисциплінарна відповідальність / С. Монастирський. – К.: Видавництво політичної літератури України, 1976. – С. 51.

6. Угрюмова Г. Загальна характеристика дисциплінарної відповідальності і дисциплінарного проступку за українським трудовим правом / Г. Угрюмова // Право України. – 2005. – № 5. – С. 78-81.

7. Венедиктов В. С. Юридична відповідальність у трудових правовідносинах: теорія і практика / В. С. Венедиктов. – К.: НМК ВО, 1993. – 84 с.

8. Білявська О. Санкції в трудовому праві та їх особливості / О. Біляєвська // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 12. – С. 61-64.

9. Колпаков В. Адміністративна відповідальність / В. Колпаков // Вісник прокуратури. – 2003. – № 6. – С. 75-79.