СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА СПРЯМОВАНІСТЬ ПІДГОТОВКИ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ

Актуальність теми полягає в тому, що зі зміною суспільного устрою України, постає проблема вдосконалення кадрової політики в напрямку зміни концепції підготовки кадрів, як інструменту формування владної еліти. На сучасному етапі трансформації суспільства відбувається реформування його інститутів. В зв'язку з цим, відповідно до вимог соціально-ринкових відносин, змінюються також завдання державного управління. Актуалізується необхідність переосмислення існуючої системи підготовки державних службовців, яка визначається потребою оновлення кадрового потенціалу відповідно до вимог сучасного українського суспільства, формування нової управлінської філософії і її постійного вдосконалення, обмеження влади бюрократії [4, c.102 ].

Ключові слова : інститут державного управління, психологія управління, суспільні реформи, державна кадрова політика, якісний склад кадрового потенціалу, кадри державного управління.

Постановка проблеми . Зі зміною суспільно-політичного устрою країни постає необхідність забезпечення якісної підготовки управлінських кадрів, орієнтованих на удосконалення державної кадрової політики в напрямку виконання державою соціально-захисної функції.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Загальнотеоретичні аспекти досліджуваної проблеми висвітлені у працях вітчизняних вчених: О. Воронько, С. Дубенко, Н. Нижник, В. Лугового, В. Малиновського, В. Майбороди, В. Олуйко, Г. Псарьова, О. Якубовського і ін. і ін. В центрі уваги цих авторів знаходиться система освіти та її спрямованість на формування і удосконалення корпусу кадрів державного управління.

Невирішена раніше частина проблеми. Вибір даної теми зумовлений тим, що формування системи підготовки магістрів державного управління потребує вивчення тих проблем, що існують в цій галузі. Як зазначають вчені, ефективність діяльності управління визначається взаємозв’язком суспільних реформ з пріоритетними напрямками державної політики та якісним складом її кадрового потенціалу [1; 2; 3]. Науковцями розглядаються різні підходи щодо співвідношення практичної діяльності державних службовців: політичного, економічного та соціального аспектів розвитку суспільства. Ці питання не втратило актуальності, і на сьогоднішній день потребують подальшого розгляду та вирішення.

Метою статті є дослідження соціально-психологічної спрямованості підготовки управлінських кадрів на організацію їх практичної діяльності та аналізу раціонального використання кадрів, їх потенціалу в напрямку підвищення суспільного добробуту населення.

Виклад основного матеріалу . Говорячи про функціонування інституту державного управління, його величну місію формувати кадри управлінської сфери, необхідно звернутись до наукового виміру психологічного аспекту.

Психологічні аспекти і закономірності управлінської діяльності вивчає психологія управління. Як наука, психологія продукує знання, охоплюючи коло завдань управлінської діяльності, спрямованої на організацію практичного виконання завдань державними службовцями[1, с. 33]. Соціально-психологічна спрямованість підготовки управлінських кадрів уособлює (функціональний зміст управління, себто з урахуванням чинників, що впливають на її ефективність, мотивацію отримання теоретичних знань і реалізацію їх в безпосередній практичній діяльності).

Пояснюючи спрямованість навчального процесу на організацію практичної діяльності державних службовців ми розглядаємо: психологічні основи добору та навчання управлінських кадрів; психологію вирішення управлінських завдань; психологію прийняття управлінських рішень; соціально-психологічні аспекти кадрової політики в розвитку життєдіяльності суспільства.

Тому особливої актуальності нинішній час набуває те, що державна кадрова політика постає стратегією держави з формування і раціонального використання її кадрового потенціалу.

Суттєві зміни в системі суспільно - політичного устрою порушують питання про те, чи стає державна служба типом професійної управлінської діяльності, спрямованим на задоволення першочергових соціальних потреб суспільства. За цих умов виникає необхідність у формуванні якісно - нової особистості працівника державної служби.

При цьому особливої ваги набуває виявлення зв’язків між громадянським суспільством і державною владою. Сьогодення вимагає від кадрів державної служби вміння визначити і пред’явити суспільству новітні технології відповідного управління – спроможність критично оцінювати проблеми суспільства і успішно їх розв’язувати[4, с. 5]. Першочерговість завдань і функцій, що виконують державні службовці, вимагає постійного професійного удосконалення, нових підходів до навчальних програм і системи підвищення кваліфікації загалом.

Пріоритетні цілі та завдання формування і реалізації державної кадрової політики визначені у запропонованій Президентом України В.Ф.Януковичем національній стратегії державної кадрової політики на 2011-2020роки [6, с. 8].

^{Важливим чинником розв’язання проблем кадрової політики у сфері державної служби є нова редакція Закону України «Про державну службу». У положеннях Закону визначено інноваційні підходи, які співпадають із цілями Стратегії державної кадрової політики на 2012-2020 роки та сприятимуть виконанню її завдань. Так, у Законі застосовано компетентнісний підхід до оцінювання здатності державних службовців виконувати посадові обов’язки, визначені у посадовій інструкції. На законодавчому рівні закріплено нові поняття (терміни): профіль професійної компетентності посади державної служби (комплексна характеристика посади державної служби, що містить визначення змісту виконуваної за посадою роботи та перелік спеціальних знань, умінь і навичок, необхідних державному службовцю для виконання посадових обов'язків) та рівень професійної компетентності особи (характеристика особи, що визначається її освітньо-кваліфікаційним рівнем, досвідом роботи та рівнем володіння спеціальними знаннями, уміннями та навичками)[5, c . 62].}

^{Профіль професійної компетентності розширює критерії, встановлені до посади кваліфікаційними вимогами, беручи до уваги не лише освітній та освітньо-кваліфікаційний рівень і стаж, а й досвід роботи, володіння спеціальними знаннями, уміннями і навичками, необхідними для ефективного виконання посадових обов’язків.}

Існує загальнонаукова точка зору відносно безпосередньої залежності надійного і стабільного розвитку держави від якісного складу її кадрового корпусу [3, с. 69]. Відповідність працівників державної служби вимогам управлінської діяльності ефективно забезпечується використанням професіограми. Це характеристика вимог, висунутих професією до фахівця, його психологічних та інтелектуальних якостей; перелік та опис загальних і спеціальних умінь та навичок, необхідних для управлінської діяльності. В аналітичну професіограму ми пропонуємо включати два блоки: опис об'єктивних характеристик, необхідних для конкретної професійної діяльності, і опис діяльності конкретної людини та її якостей [2, с. 103].

Загальні вимоги для розробки професіограми державного службовця як керівника і спеціаліста різних категорій, рангів вказані в Законі України "Про державну службу". Враховуючи ці вимоги, пропонуємо методику складання професіограми державного службовця сучасного типу, яка включає психологічні компоненти:

- самооцінку глибини знань за основними дисциплінами, які він прослухав

у навчальному закладі;

• самооцінку своїх вмінь за 10-ти бальною шкалою;

• експертну оцінку за тими ж самими критеріями.

• далі здіснюється порівняння самооцінки з оцінкою експерта.

Табл1.1.

Оцінка знань державного службовця (заповнює держслужбовець)

Таблиця 1.2.

Оцінка вмінь державного службовця (активно-динамічна модель)

Висновки, які ми можемо отримати внаслідок застосування цієї методики дозволяють :

• оцінити здатність державного службовця аналітично визначити свої професійні та особистісні якості, використовувати методику як орієнтир для професійного самовдосконалення;

• отримати дані стосовно відповідності професійних якостей кандидата до функціональних вимог;

• кожен керівник може використовувати методику професіограми для розроблення кваліфікаційних вимог відбору та оцінювання управлінського персоналу.

В кінцевому результаті професіограма націлена на те, щоб забезпечити використання всієї гами можливостей і професіональних здібностей фахівців у професійної діяльності та застосування в різноманітних сферах життя.

Нагальною потребою сьогодення стає всебічне осмислення орієнтирів і детермінант розвитку особистості, як суб'єкта управління. Для оптимізації процесу підготовки кадрів доцільно враховувати потреби суспільства у спеціалістах відповідного профілю, а також визначати сфери їх використання. У зв'язку з цим набувають актуальності проблеми вивчення специфіки мотиваційної сфери управлінських кадрів, їх професійної підготовки. Таким чином, наукові програми актуалізують необхідність постійного оновлення професійної підготовки кадрів управління відповідно потреб економічного та соціального розвитку країни, становлення громадянського суспільства.

Забезпечення державного управління висококваліфікованими спеціалістами – це складний безперервний процес, який передбачає підвищення ефективності всієї системи державної служби. Важливим завданням навчального процесу на організацію практичної діяльності державних службовців є формування професійно підготовлених, високоморальних та демократично орієнтованих державних службовців.

Література

1. Державна служба в Україні: актуальні проблеми та шляхи модернізації : наук. розробка / авт. кол. : Р.А.Науменко, Л.М.Гогіна, В.Д.Бакуменко та ін. - К. : НАДУ, 2010. - 43 с.

2. Державна служба в Україні: соціально-правовий та організаційний аспекти : навч. посіб. / Ю. П. Сурмін, Т. В. Мотренко, Р. А. Науменко [та ін.]. - К. : НАДУ, 2011. - 204 с. -(Серія "Бібліотека магістра"). - Бібліогр. : С. 157 - 178.

3. Досвід професійної підготовки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування / за заг. ред. Т.В.Мотренка, С.М.Серьогіна. - Дніпропетровськ : ДРІДУ НАДУ, 2010. - 235 с.

4. Титаренко Л. М. Професійність фахівців державного управління за умов становлення громадянського суспільства ( особливості підготовки кадрів) // Наука і освіта. Науково-практичний журнал Південного наукового центру АПН України. №1 - 2, січень-квітень, 2008. – С. 101-105.

5. Якубовський О.П. Регіональна політика на сучасному етапі державотворення: проблеми децентралізації, ризики та перспективи впровадження: матеріали щоріч. загальноінститут. наук.-практ. конф., 31 жовт. 2006 р. / голов. ред. М. М. Іжа. - О., 2006. - С. 62-64.

6. www/president. gov.ua/ Прес-служба Президента України В.Ф. Януковича.