ОСОБЛИВОСТІ АДМІНІСТАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ НА АВТОМОБІЛЬНОМУ ТРАНСПОРТІ

Мати автомобіль в наш час досить зручно й вигідно, але водночас і небезпечно, як для свого здоров’я, так і для оточуючих. Тому слід особливо і серйозно віднестись до правил дорожнього руху на автомобільному транспорті, оскільки саме від чіткості їх додержання залежить ваше життя. Адже більшість дорожньо-транспортних пригод трапляється саме з причин недотримання правил дорожнього руху, за що слідує адміністративна, а можливо навіть і кримінальна відповідальність.

Незважаючи на загальну тенденцію зниження показників дорожньо-транспортних аварій, в Україні в останні роки їх кількість залишається досить значною. У них гинуть тисячі людей, тому слід серйозніше віднестися до притягнення до адміністративної, а також до кримінальної відповідальності винних у скоєнні протиправних дій на автомобільному транспорті. У 2009 р. у нашій державі скоєно 37944 дорожньо-транспортних пригод, в яких смертельно травмовано 5988 чоловік, понад 42 тис. отримали поранення різного ступеня тяжкості, за це хтось повинен відповідати. Кожен рік з карти України умовно зникає населений пункт з кількістю жителів близько 6 тис. чоловік, кожні 14 хв. трапляється дорожня пригода.

Головними причинами високого рівня аварійності на автошляхах є низькі дисципліна і правова культура учасників дорожнього руху (особливо власників приватного транспорту), нехтування елементарних вимог безпеки. За такої ситуації немає підстав для відмови від застосування заходів державного примусу до недисциплінованих водіїв, а існуючі шляхи і способи забезпечення безпеки дорожнього руху потребують удосконалення.

Усвідомлення важливості посилення контролю за додержанням учасниками дорожнього руху транспортної дисципліни знайшло відображення в Указі Президента України від 18 лютого 2002 р. “Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян”, яким Міністерству внутрішніх справ доручено вжити активних заходів по усуненню причин і умов, що сприяють аварійності на автомобільних шляхах і вулицях населених пунктів, підвищити рівень боротьби зі злочинністю, незаконним обігом наркотичних засобів, зброї та вибухових речовин.

Адміністративні проступки на транспорті за кількістю протиправних проявів є найбільш розповсюдженими серед всіх інших адміністративних правопорушень. Тільки за порушення правил дорожнього руху щорічно в Україні притягається до відповідальності близько 9 млн правопорушників. Особливістю застосування інституту адміністративної відповідальності в транспортній сфері є те, що диспозиції багатьох правових норм, як і в кримінальному праві є бланкетними, тому при їх застосуванні необхідно звертатися до різних положень та джерел технічного характеру, до змісту окремих технічних норм, які встановлюють правила експлуатації та користування тими чи іншими видами транспорту. Інколи в цій сфері діють і змішані, т. зв. техніко-юридичні норми. На відміну від Кримінального кодексу України, в процесі кодифікації адміністративного законодавства відпрацьована чітка система транспортних проступків. Відповідальність за них передбачена у главі десятій Кодексу України про адміністративні правопорушення (КпАП) «Адміністративні правопорушення на транспорті, у галузі дорожнього господарства і зв’язку». До транспортних проступків законодавцем віднесені:

• порушення правил безпеки руху і експлуатації на залізничному, повітряному, морському і річковому транспорті (ст. ст. 109, 111, 113, 116, 1162 КпАП);

• порушення правил користування засобами залізничного, морського і річкового, автомобільного та електротранспорту (ст.ст. 110, 112, 115, 119, 134, 135, КпАП);

• порушення правил пожежної безпеки на залізничному, повітряному, морському і річковому транспорті (ст. 120 КпАП);

• порушення водіями правил безпеки руху і експлуатації транспортних засобів (ст. ст. 121, 1211, 122, 1221, 1222, 1223, 123, 124, 125, 132 КпАП);

• керування транспортними засобами особами в стані сп’яніння і тими, що не мають права управління (ч. ІV ст. 116, ст. ст. 130, 131 КпАП);

• порушення правил утримання доріг, норм і стандартів стосовно забезпечення безпеки дорожнього руху, невиконання приписів про усунення таких порушень, випуск на лінію технічно несправних транспортних засобів, допуск до управління транспортними засобами водіїв у стані сп’яніння, а також осіб, що не мають права на управління (ст. ст. 1161, 118, 128, 1281, 129, 140 КпАП);

• порушення правил руху пішоходами та іншими учасниками дорожнього руху (ст. 127 КпАП);

• порушення правил, спрямованих на забезпечення збереження вантажів, пошкодження магістральних трубопроводів, доріг, залізничних переїздів і інших споруд або порушення правил їх утримання.

Родовим об’єктом адміністративних проступків на транспорті виступають суспільні відносини, що складаються в процесі експлуатації та користуванням транспорту, а також у галузі шляхового господарства. Ці проступки посягають на нормальну роботу транспорту, безпеку руху, загрожують життю та здоров’ю людей, спричиняють матеріальну шкоду.

З об’єктивного боку, адміністративні правопорушення на транспорті характеризуються можливістю вчинятися як шляхом протиправних дій (наприклад, керування транспортними засобами, що знаходяться в стані сп’яніння – ст. 130 КпАП), так і шляхом бездіяльності (наприклад, ненадання транспортних засобів працівникам міліції і медичним працівникам – ст. 1241 КпАП). 

Загальне поняття адміністративного правопорушення дає ст. 9 КпАП України. Адміністративне правопорушення (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність права і свободи громадян на встановлений порядок управління, і за яку законодавством передбачено адм. відповідальність. Структуру складу адміністративного правопорушення складають об‘єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона:

а) об‘єкт – це те на що спрямоване посягання (суспільні відносини пов’язані з використанням транспорту).

б) об’єктивна сторона – це зовнішній прояв суспільно-небезпечного посягання на об’єкт, що перебуває під охороною адміністративно-правових санкцій.

в) суб‘єкт – осудна особа, що досягла певного віку і виконала описаний у законі склад адміністративного проступку. Суб’єктом адміністративного правопорушення є той, хто його вчинив (водій транспортного засобу, перевізник).

г) суб‘єктивна сторона адміністративного правопорушення полягає в психічному ставленні суб’єкта до вчиненого антигромадського діяння (обов‘язковий компонент свідомої життєдіяльності). Вчинок людини є результатом взаємодії її психічного стану, осмислення, вивчення, оцінки конкретних життєвих ситуацій і здійснюваних на підставі цього дій.

На мою думку, питання про адміністративні правопорушення на транспоті залишається актуальним для продовження наукового дослідження, тому що охоплює не лише велику кількість нормативно-правових актів, а також різноманітність правопорушень, які виникають в результаті правовідносин при умовах розвитку нової, сучасної держави в правовому і економічному аспектах.

Велике значення має не тільки вивчення цього питання в межах теорії, а й аналіз правопорушень, які відбуваються в реальному житті: виявлення причин, на підставі яких виникають адміністративні правопорушення на автомобільному транспорті; взаємозв’язку з управлінням даними галузями; способів поліпшення ситуації.

Таким чином, можно зробити висновок, що для зменшення кількості адміністративних правопорушень на автомобільному транспорті, потрібна, по-перше, зміна мислення та поведінки людей, досконале розуміння ситуації, починаючи від державного службовця і закінчуючи споживачем транспортних послуг. Мається на увазі підвищення культурного, морального рівня, правової культури, правосвідомості. Удосконалення діяльності органів державного контролю за дотриманням правил дорожнього руху всіма учасниками.