АНАЛІЗ НАПРЯМКІВ ХОРЕОГРАФІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ В ПАРНО-ГРУПОВИХ ВПРАВАХ У СПОРТИВНІЙ АКРОБАТИЦІ

Сучасна спортивна акробатика – один із найбільш яскравих та видовищних видів спорту. Таким його зробило введення в програму змагань музичних композицій. Сьогодні це сплав складних, ризикованих акробатичних елементів з хореографією та музичним супроводом. Під хореографічною підготовкою акробатів розуміється вся система вправ і методів впливу, спрямованих на формування у них культури руху.

З огляду Кодексу правил зі спортивної акробатики ми бачимо, як багато уваги приділяється хореографічному компоненту музичних композицій.

З 16 по 20 листопада 2011 року у м. Львові був проведений Чемпіонат України серед молоді зі спортивної акробатики. У змаганнях брали участь 119 спортсменів з різних регіонів України в наступних категоріях: 14 чоловічих пар, 16 жіночих пар, 7 змішаних пар, 7 жіночих груп, 6 чоловічих груп. Було проведено спостереження за виступами акробатів та аналіз 50 технічно-хореографічних композицій.

Специфіка постановки парно-групових вправ спортивної акробатики полягає в тому, що хореографічні та акробатичні елементи повинні чергуватися між собою. Тривалість технічно-хореографічних композицій – не більше двох з половиною хвилин. Кожна пара або група має три композиції: балансову, динамічну та комбіновану. В категорії «Age» («ейдж») (10-16 років) хореографічні елементи займають 40-45% відведеного часу, в категорії «Юніори» (16-18 років) – 25-30% від часу всієї композиції.

В старших категоріях – юніори та дорослі, після виконання більш складних пірамід або елементів вольтижування часу на хореографічну складову залишається ще менше. Як підсумок зазначимо, що хореограф за такий короткий проміжок часу повинен відобразити характер музичного супроводу та індивідуальність самих спортсменів, щоб в результаті отримати яскраву технічно-хореографічну композицію.

В парно-групових композиціях акробатів використовувався музичний супровід різного характеру. Більшість тренерів взяло за основу вправи цілісну музичну композицію (88%), деякі тренери скомпонували музичну основу з декількох частин (12%), що дало можливість спортсменам змінювати характер танцювальних рухів.

На змаганнях в постановках парно-групових композицій використовувались всі основні напрямки хореографічного мистецтва: класичний, народний, сучасний, бальний; як окремі, так і поєднані між собою. 74% технічно-хореографічних композицій взяли за основу сучасний напрямок хореографії, 8% використали хореографію народних танців, 4% застосували класичний та народний напрямки, 6% використали елементи класичного та сучасного напрямків хореографії, 2% - класичний, сучасний та бальний напрямки, 2% - бальний та сучасний, 2% взяли елементи сучасної та народної хореографії, 2% - бальний та народний напрямок.

З огляду на вище зазначене, хореографи більш за все використовують елементи сучасного хореографічного мистецтва. Поєднання різних хореографічних напрямків було задіяне у 18% технічно-хореографічних композицій. Хоча 100% тренерів вважають доцільним застосування в одній композиції різних напрямків хореографії.

На Чемпіонаті України серед молоді зі спортивної акробатики було проведене письмове опитування (анкетування) 27 провідних тренерів зі спортивної акробатики в парно-групових вправах з різних областей України (м. Київ, м. Донецьк, м. Харків, м. Львів, м. Севастополь, м. Луцьк, м. Суми, м. Стаханов, м. Миколаїв, м. Дрогобич, м. Винниця, м. Одеса, м. Умань, м. Орджонікідзе) та одного тренера з Республіки Молдова(м. Бендери) з метою виявлення їхнього ставлення до проблем хореографічної підготовки кваліфікованих спортсменів-акробатів. Усі опитані тренери займаються з дітьми наступних вікових груп: 6-10 років; 10-16 років; 16-18 років.

100 респондентів вважають, що хореографічна підготовка необхідна в спортивній акробатиці для якісного виконання парно-групових композицій. Крім того, що оцінка за артистизм включає в себе хореографічний компонент, на погляд тренерів різностороння хореографічна підготовка спортсменів-акробатів дає впевненість та виразність рухів, розвиток емоційного сприйняття руху, відчуття ритму та характеру музики, покращення координації та взаємодії хореографічних рухів з акробатичними елементами.

На питання, які напрямки хореографічного мистецтва є найактуальнішими для спортивної акробатики 97 відповіли, що класичний танець, 90 тренерів вважають сучасний напрямок найактуальнішим, 68 вибрали напрямок народної хореографії, 32 - бальний напрямок.

Отже, є всі підстави зробити такий висновок, що на сьогоднішній день, незважаючи на застосування різних напрямків хореографічного мистецтва для створення парно-групових акробатичних композицій, класичний танець залишається основним при підготовці спортсменів в даному виді спорту. Можливо це відбувається тому що на протязі багатьох років у видах спорту, які пов’язані з мистецтвом, в хореографічній підготовці використовувався тільки класичний напрямок хореографії, методика якого описана в різних підручниках та посібниках.

Для різнобічної хореографічної підготовки спортсменів тренери, на свій розсуд, обирали і по декілька напрямків хореографічного мистецтва; це напрямки, які вони хотіли б використовувати на тренуваннях. Так 46,5% респондентів вказали на чотири найактуальніших, потрібних їм, основних хореографічних напрямки – класичний, народний, сучасний, бальний. На три напрямки хореографії вказали: 18% – класичний, народний, сучасний, 3,5% - класичний, сучасний, бальний. На два напрямки хореографії вказали: 14% - класичний, сучасний, 3% - класичний, народний. Один напрямок хореографії обрали: 7% - сучасний, 3% - класичний.

Відзначимо, що приблизно половина опитаних тренерів хотіли б застосувати всі запропоновані напрямки хореографічного мистецтва.

Таким чином перед нами постає тенденція до використання більшої кількості напрямків, які застосовуються не тільки при постановці технічно-хореографічних композицій, а і для різносторонньої підготовки та створення культури руху акробатів.

На питання «Чи проводяться у вас уроки хореографії?», 93% респондентів відповіли позитивно, у 7 % не проводяться уроки хореографії для спортсменів-акробатів. Тренера вказали причини, з яких не проводяться хореографічні заняття, це – відсутність кваліфікованих хореографів та місця в залі для занятій з хореографії.

У відповідях на наступне питання тренера зі спортивної акробатики вказали на ті напрямки хореографії, які вони вже використовують на тренуваннях. Всі напрямки хореографічного мистецтва (класичний, народний, сучасний, бальний) використовують 29% опитаних; 25% - використовують класичний, народний та сучасний напрямки; 18% - використовують класичний та сучасний; 7% - класичний та народний; 18% - використовують тільки класичний напрямок; 3% - сучасний. Відтак, можна впевнено стверджувати, що при великому бажанні використовувати всі напрямки хореографії, тренери не в змозі це зробити за відсутності кваліфікованих кадрів та матеріальної бази.

Різні погляди мають тренери і на то, який тижневий обсяг годин достатній для занять з хореографії. 25% респондентів вважають достатніми 2 години на тиждень, 22% - вважають достатніми 3 години, 7% - достатньо 4 години хореографічних занять на тиждень, більшість – 39% - вважає достатніми 6 годин на тиждень, і 7% тренерів хотіли б більше ніж 6 годин хореографії в тиждень .

На питання «Уроки хореографії у вас проводять фахові спеціалісти?», 75% тренерів відповіли ствердно, 25% - не мають фахового спеціаліста і проводять заняття з хореографії самі. Але деякі тренери, які мають у себе в школах хореографів нарікають на їх недостатню підготовленість для роботи в спорті, або ж на вузьку спеціалізацію: тільки класичний, або тільки бальний напрямок.

Для покращення якості хореографічної підготовки в парно-групових вправах у спортсменів-акробатів тренери хотіли б мати фахових, універсальних спеціалістів з хореографії, досвідчених балетмейстерів. На сьогоднішній день проблему також становить підготовка кваліфікованих суддів з артистизму. В суддівський бригаді, яка оцінює артистизм, незалежно від рівня змагань, повинні бути не тренери, декотрі з яких мають дуже відносні поняття про хореографію, а професійні тренери-хореографи. Декілька тренерів запропонували зробити курси підвищення кваліфікації тренерів-хореографів при університетах фізичної культури, проводити у себе в спортивних школах майстер-класи з різних напрямків хореографії. Не всі спортивні школи мають матеріально-технічну базу для занять хореографією – зал з дзеркалами, станками, з окремим музичним супроводом, це також становить проблему, яка стоїть на заваді нормальній підготовці до змагань. І загалом треба знайти додатковий час в навчальних планах, тобто виділяти більше годин для хореографічної підготовки у всіх вікових групах: від початкових до дорослих.

Література:

1. Гальпер Р.Г. Акробатические музыкальные композиции / Р.Г.Гальпер // Гимнастика. – М.,1987.- С. 84-87.

2. Дражина И.В. Состояние и перспектива развития мастерства в парно-групових видах акробатики / И.В.Дражина // Проблемы развития массовых видов спорта и подготовка кадров по физкультуре: Материалы ІХ Международной научной сессии по итогам НИР за 2005 год. – Минск, 2006. – С.268-277.

3. Прокопюк С. Динаміка змісту та структури музично-акробатичних композицій відповідно до змін правил змагань / С.Прокопюк // Теорія і методика фізичного виховання і спорту. – 2006. - №1. – С.48 – 52.

4. Сосина В.Ю. Хореография в гимнастике: Учебное пособие для студ. ВУЗ / В.Ю. Сосина // – Киев: Олимпийская литература, 2009. – 136с.

5. Спортивная акробатика. Свод правил 2009-2012. – Международная федерация гимнастики, 2008. – 64с.