УКРАЇНСЬКА ШКОЛА ФІЗИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ У КОНТЕКСТІ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ

Забезпечення продовольчої безпеки України є проблемою, яка щороку набирає все більшої актуальності. Диспропорції у виробництві сільськогосподарської продукції, низька її рентабельність, критично низький рівень технічного забезпечення сільського господарства, а також зростання чисельності населення світу та несприятливі кліматичні зміни, вказують на необхідність підтримки розвитку сільського господарства.

Аграрний сектор економіки України являє собою важливу складову національної економіки. Погіршення фінансового стану агропромислових підприємств, нестача фінансових ресурсів, неможливість використання сучасних технологій та техніки, низька рентабельність діяльності свідчать про наявність проблем, які створюють загрозу продовольчій безпеці та продовольчій незалежності України.[7].

На даний час Україні вдається балансувати на межі забезпечення населення продуктами харчування, незважаючи на неефективне сільськогосподарське виробництво та відсутність фактичної державної його підтримки.

Такий стан не буде тривати постійно, а тому потрібними є рішучі дії з боку державних органів влади.

Екстенсивний розвиток сільськогосподарського виробництва знайшов відбиток в динаміці присутності України на світовому ринку продовольства. Обсяги експорту сільгосппродукції упродовж останніх десяти років демонстрували досить різкі коливання, що відбивали як кон’юнктуру ринків, так і динаміку врожайності.

М. Курик в інтерв'ю "Українській газеті плюс" висловив думку про те, що М. Руденко володів особливими знаннями про шляхи розвитку незалежної України. Зокрема, він вважав помилковим рішення про руйнацію системи сільського господарства, яка скла­лася. Очевидно, тут варто говорити про проти­стояння темних і світлих сил..." [2].

Неординарна постать М. Ру­денка, і його праці "Енергія прогресу", "Гносис і сучасність" потребують ширшого вивчення спеціалістів, мають широко пропагуватися серед управлінців, науковців і студентів. Його праці - це якісно нове слово в сучас­ному осмисленні теорії і практики еволюцій­ного розвитку людства, оскільки з'явилися внаслідок інтегрування знань з багатьох га­лузей життя і дають ключ до майбутнього жителям планети, наляканим загрозами гло­балізації. Правильність наукових передбачень М. Руденка щодо землеробства, зроблених майже сорок років тому, підтверджує доктор економічних наук, академік Української ака­демії аграрних наук В. Трегобчук. Він б'є на сполох: у зв'язку з тотальною інтоксикацією природи й населення в індустріальних регі­онах України, активізацією негативних про­цесів - водної та вітрової ерозії ґрунтів, зсу­вів, руйнацією берегів річок. "Поряд з цим прискорилася дегуміфікація ґрунтів, падає їх родючість, і, як наслідок, знижується про­дуктивність сільськогосподарських і лісових угідь. Посилилася ймовірність виникнення катастрофічних паводків і вітровалів. Гост­рою екологічною й соціально-економічною проблемою стали замулювання та зникнен­ня малих річок, забруднення і зниження яко­сті природних вод..." [5, с.15-21].

Концепція сталого розвитку економі­ки визнана світовою спільнотою народів домінантною ідеологією розвитку людської цивілізації у ХХІ ст., стратегічним напрямом забезпечення матеріального, соціального й духовного прогресу суспільства. Взагалі, М. Руденко також намагався досягти стало­го соціально-економічного розвитку України і будь-якої іншої держави, що передбачає: задоволення зростаючих матеріальних і ду­ховних потреб населення за умови раціона­льного та екологобезпечного господарю­вання й високоефективного використання природних ресурсів; підтримання сприятли­вих для здоров'я людини природо-екологічних умов життєдіяльності, збереження, від­творення і примноження якості довкілля та природоресурсного потенціалу суспільного виробництва.

Важливо застерегти авторів Наці­ональної програми сталого розвитку, щоб не ро­били наголос виключно на модернізації про­мисловості. Україна має унікальні ресурси - сільгоспугіддя. Їх слід у першу чергу обері­гати, доглядати, підвищувати якість земле­робства. Фінансовий потенціал нашої орної землі у рази більший за потенціал усіх за­водів і фабрик разом узятих. Секрет доволі простий і розкривається він у статті М. Руденка «Глобалізація і Україна».

У цілому економічні показники сільськогосподарського виробництва в Україні за останнє десятиліття свідчать, що цей вид економічної діяльності поки що не набув таких важливих і дієвих стимулів для зростання. Так, зауважте, Індекс обсягу сільськогосподарського виробництва в Україні у січні-вересні 2012 року порівняно з відповідним періодом 2011 року зменшився на 4,6%. За січень-вересень поточного року індекс обсягу виробництва продукції рослинництва порівняно з відповідним періодом 2011 року становив 92,1%, у тому числі у сільськогосподарських підприємствах - 86,9%, у господарствах населення - 97,1%. Зернових та зернобобових зібрано на 18,1% менше - 32,53 млн тонн. В основному це сталося за рахунок зменшення виробництва продукції рослинництва. При цьому, вкрай негативною тенденцією є диспропорційність структури виробництва рослинницької продукції. Якщо останніми роками зростає виробництво технічних культур, зокрема, цукрового буряка, насіння соняшнику, то виробництво таких культур, як картопля, овочі, зернові та зернобобові зменшується. А оскільки ці культури є основними щодо забезпечення продовольством населення, то, відповідно, зменшення їх виробництва призводить до погіршення стану продовольчої безпеки України.

Залишаються також негативними показники виробництва продукції тваринництва в Україні. Так, скорочується поголів'я великої рогатої худоби, у тому числі корів. Водночас спостерігається деяка позитивна динаміка у нарощуванні виробництва продукції птахівництва.

Україна має значний і досить потужний потенціал для нарощування виробництва сільськогосподарської продукції, оскільки у нас сприятливі природно-кліматичні умови, а також потужний людський потенціал. Якщо взяти територію України, то понад 70 % території становлять площі, зайняті під сільськогосподарські землі. І більше половини території припадає на ріллю.

Видатний український вчений С.А. Подолинський пізніше, розвиваючи значення цих ідей, визначив виробництво продуктів харчування та, зокрема зерна, найкращою діяльністю людини "які дають нагромадження енергії на землі" [2, с.308].

Втілення цих ідей академіком В.І.Вернадським в його ученнях про біосферу, а згодом – про ноосферу дозволило вести мову про виокремлення живого, неживого й розумного у суспільному бутті і господарюванні. За акад. В.І. Вернадським аграрне виробництво належить вважати провідною формою як господарювання націй і цивілізацій, так і освоєння ними біосфери [1, с.36-39].

Український Академік В.І. Вернадський підсумовуючи наукову ідеологію фізіократів вказував, що "…стислі, проте цілком виразні свідчення, думки і факти щодо енергетичної відмінності живого від мертвого у свій час не зрозуміли і не оцінили" [1, с.36-39].

У найближчій історії ці ідеї розвивались Героєм України М. Руденко.

За прогнозними експертними оцінками М. Руденка, Україна до 2012 року мала би продукувати щорічно до 100 млн. тонн товарного зерна. У можливості українського селянства зберігати у своїх зерносховищах понад 100 млн. тонн зерна мислитель вбачав пріоритетне завдання національної економічної стратегії України.

Розуміння зерна як найважливішого із абсолютних благ відкриває бачення шляхів принципово нового вирішення монетарних проблем. Якщо еталоном вартості зробити 1 т або 1 ц пшениці — "сотні мільйонів землян були б врятовані від голодної смерті", переконано стверджував М.Руденко [7].

Знаний в Україні фізіократ професор В.О. Шевчук в своїх працях переконливо доводить, що у реальному секторі економіки пріоритетною сферою реформ має бути сільське господарство, бо тільки воно дає незамінний для людської життєдіяльності ресурс - продовольство, роль якого безальтернативна.

Мету аграрних реформ слід вбачати у збільшенні надлишку зерна як найважливішого з абсолютних благ. Цим же критерієм належить вимірювати і результати реформ, розглядаючи їх ефективність як збільшення обсягів цього надлишку з одночасним нарощуванням родючості землі [6, с.20].

Сьогодні нарощування зерновиробництва в Україні є першочерговою передумовою реалізації запланованих аграрних реформ.

Міністерством аграрної політики та продовольства України спільно з Національною академією аграрних наук України у розвиток Програми Президента України "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава" підготовлено галузеву програму "Зерно України - 2015". Програма передбачає науково обґрунтовану зміну структури посівних площ, використання новітніх технологій, передового насінництва, формування нової логістики ринку зерна та модернізації системи фінансового забезпечення. При реалізації цієї програми виробництво зерна у нашій країні в 2017 році буде збільшено до 80 млн. тонн.

Програма має послужити базою для виконання інших галузевих програм, реалізація яких дасть можливість підвищити рівень життя населення за рахунок доступних цін на харчові продукти. Намічається підвищення ефективності виробництва та наповнення державного бюджету за рахунок нарощування обсягів експорту зерна.

Незважаючи на розвиток світової економіки та підвищення рівня життя населення багатьох країн, продуктами харчування в необхідній кількості забезпечена лише третина населення планети. За даними Організації ООН з питань продовольства та сільського господарства (ФАО), майже 1 млрд. людей сьогодні хронічно голодує, а понад 2 млрд. – недоїдає. Насамперед це слаборозвинені країни Африки та Азії.

В цьому плані Україна розглядається світовим співтовариством як значний резерв збільшення обсягів виробництва та експорту сільськогосподарської продукції.

Місія України передбачає об’єднання зусиль провідних сільськогосподарських країн (Канада, Франція, Аргентина та ін.) для спільного донесення до світового співтовариства концепції визнання зерна в якості нового економічного еквіваленту росту і добробуту.

За теорією фізичної економії зерно не тільки може але і має бути мірилом багатства, або іншими словами його еквівалентом.

Немаловажним для утвердження ідеї є і інституціональна схильність українства до землеробства. Завдання Уряду полягає в тому, щоб сформоване на засадах інстутиціоналізму та фізичної економії мислення українства позиціонувати світові як новітнє глобальне економіко-філософське мислення. Місією України є не тільки входження у світовий науковий простір на базі доробок фізіократичної економіко-філософської думки С. Подолинського, В. Вернадського, М. Руденка, а у першу чергу, становлення новітніх фундаментальних досліджень розвитку, багатства та цінностей на противагу руйнівному, віртуально-фінансовому та технократичному глобалізму.

Вітчизняні наукові інституції здатні ініціювати принципово нові фундаментальні та прикладні дослідження, новаторські прогнози, піонерні видавничі проекти, конгреси, конференції, семінари та інші заходи, покликані активізувати оновлення мислення, господарювання та урядування.

Головною метою аграрних реформ та їх результативністю з позиції сталого розвитку є збільшення виробництва й надлишку зерна, як найважливішого з абсолютних благ у світі.

Нарощування зерновиробництва є основою реалізації глобальної місії України. Державницька політика щодо надлишку зерна має призводити не до падіння внутрішніх цін на зерно, а до розквіту аграрно-продовольчої сфери, фінансово-грошової стабільності, енергетичної незалежності та світового лідерства.

Література:

1. Жук В.М. Концептуальні підходи вирішення поверхневих та глибинних проблем обліку інноваційної діяльності / В.М. Жук // Облік і фінанси АПК. – 2011. - № 1. – С.36-39.

2. Олійник Т. Микола Руденко знав, як вря­тувати людство / Т. Олійник // Українсь­ка газета плюс. - 2008. - 17-23 квітня

3. Подолинський С.А. Вибрані твори / С.А. Подолинський; упоряд., передм. і прим. Л.Я. Корнійчук. – К.: КНЕУ, 2000. – 328 с.

4. Микола Руденко. Глобалізація і Україна/ М. Руденко//«Дзеркало тижня» №26, 13 липня 2002.

5. Трегобчук В. Концепція сталого розвитку України / В. Трегобчук // Вісник НАН України. - 2002. - № 2.

6. Шевчук В.О. Аграрне виробництво як освоєння біосфери: традиції і трансформації / В.О.Шевчук // Організаційно-економічні трансформації в аграрному виробництві: Збірник матеріалів Дванадцятих річних зборів Всеукраїнського конгресу вчених економістів-аграрників, Київ, 25-26 лютого 2010 р. / Редкол.: П.Т. Саблук та ін. – К.: ННЦ "Інститут аграрної економіки", 2010. – 618 с.

7. www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnau/2009

8. www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Dtr_sk/2010