СТРАТЕГІЧНІ ПРІОРИТЕТИ РОЗВИТКУ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ В УМОВАХ АКТИВІЗАЦІЇ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

Однією з визначальних ознак розвитку національної економіки України на початку ХХІ століття є активізація інтеграційних процесів в світову економічну та, зокрема, агропродовольчу систему, що мало відображення в таких подіях як вступ до міжнародної продовольчої та сільськогосподарської організації (ФАО) у 2003 році, до Світової організації торгівлі (СОТ) у 2008 році та інших міжнародних економічних об’єднань, а також проведення переговорів щодо вступу України до Асоціації з ЄС.

Харчова промисловість в період становлення ринкової економіки є однією з найбільш динамічних галузей у темпах свого розвитку. Диспропорції між купівельною спроможністю населення та попитом, які враховують медичні норми споживання, вказуєють на необхідність реакції з боку держави. У зв’язку з цим, проблема державного регулювання розвитку харчової промисловості стала ключовою. Потрібно ґрунтовніше сформулювати цілі державного регулювання розвитку харчової промисловості, а також виправити недоліки в нормативно-законодавчій базі. Відсутні обґрунтовані рекомендації щодо підвищення ефективності адміністративно-організаційної структури управління харчовою промисловістю в Україні. Потребує вдосконалення модель регіональної концепції державного регулювання харчової промисловості. Ці фактори роблять тему актуальною.

Сучасна економіка характеризується швидким розвитком, особливим акцентом в якому є інноваційний тип, що базується на глибоких і конкретних знаннях. Її основу складають всі види інтелектуальних ресурсів – інтелектуальний капітал (ІК), наука, трансфер результатів інтелектуальної діяльності у виробництво.

В умовах України для підвищення ефективності використання наукових розробок, активізації інноваційних процесів на підприємствах необхідна розробка заходів щодо стимулювання цих процесів. Незважаючи на те, що Україною задекларовано інноваційну модель розвитку економіки, її промисловість входить у світовий ринок з неоптимальною структурою видів економічної діяльності і структурою капіталу, з високою часткою морально і фізично застарілих потужностей, неефективних і енергоємних виробництв.

Таблиця 1

Наукові кадри та кількість організацій

Частка інноваційно активних підприємств в обробній промисловості країни у 2011 та 2012 рр. становила, відповідно, 15,41 та 13,3%, в т. ч. у харчовій промисловості – 12,28 та 9,87%. У харчову промисловість вкладають більше 20% сукупних інвестицій і найбільший обсяг іноземних інвестицій від загального їх обсягу в економіку України. Наведені дані підкреслюють інвестиційну привабливість харчової промисловості України, але низьку її інноваційну активність.

Таблиця 2

Організації, які виконують наукові та науково-технічні роботи, за секторами діяльності

(одиниць)

На сьогодні харчова промисловість входить в першу п’ятірку галузей по наповненню державного бюджету, і посідає друге місце (після металургії та оброблення металу) за обсягами виробництва продукції у структурі промислового виробництва України. Вона спроможна забезпечити внутрішні потреби в продовольчих товарах, має значний експортний потенціал (третина експорту продукції АПК і 4,3% загального експорту країни у 2012 р. припадало на готові харчові продукти) і позитивне сальдо зовнішньої торгівлі. Харчова промисловість посідає одне з перших місць за обсягом іноземних інвестицій, сума яких становить майже третину від загальних капіталовкладень в економіку України. Протягом останнього десятиліття галузь забезпечує одні з найвищих темпів росту обсягів виробництва продукції серед інших галузей економіки, незмінно входячи в трійку лідерів (разом з машинобудуванням та металургією в 2012 році було забезпечено 68% приросту промисловості в цілому.

Таблиця 3

Харчова промисловість в структурі промислового комплексу України в 2012році

На сьогодні одним з базових чинників, що гальмують структурні перетво­рення в харчовій промисловості, стримуючи темп економічного зростання, оновлення основних засобів підприємств, створюючи бар'єри у підвищенні попиту на продовольчому ринку, є інфляція. Інфляційні процеси породжують незадово­лений попит харчових виробництв на дешеві кредитні ресурси, що примушує шукати їх за межами України. Внаслідок цього знижується рівень залучення інвестицій і гальмується перехід підприємств на інноваційну модель розвитку.

Таблиця 4

Фактори, що впливають на розвиток економіки України в сфері харчової промисловості

Приєднання до СОТ має для України стратегічне значення. Україна стала офіційним членом СОТ 16 травня 2008 року.

Після 5 років членства в СОТ зовнішня торгівля сільськогосподарськими товарами показує позитивну динаміку з додатніми показниками сальдо – 4,4 млрд. дол. США. Але лібералізація імпортних тарифів дуже вплинула на збільшення імпорту окремих товарів в Україну. Це особливо вірно для свинини та м’яса птиці (загальний об’єм імпорту 49% та 41% відповідно).

П’ять років членства в СОТ показали, що важливо розвивати внутрішнє споживання експортних товарів з низьким і середній ступенем обробки, направляти потоки товарів в сектор виробництва з вищою додатною вартістю, щоб у випадку погіршення кон’юнктури на зовнішніх ринках сировини диверсифікувати ризики і стабілізувати цінову ситуацію на зовнішньому ринку.

Наприклад, для України перспективним є розвиток великотоварного виробництва в м’ясній і молочній сфері. Це дало б можливість виправити внутрішній дисбаланс між сільським господарством і споживанням, а також розробляти перспективні напрямки експорту. Позитивним є досвід українських виробників м’яса птиці, які в сегменті свіжої або охолодженої птиці майже витіснили імпортну продукцію з внутрішнього ринку, а з 2008р. почали великомасштабні експортні поставки, майже подвоюючи їх щорічно.

Важливо навчати українських споживачів культурі харчування і підвищувати інформованість суспільства щодо функціонуючої в країні системи контролю безпечності продукції, особливо продовольчих товарів, що являється немаловажливою складовою конкурентоспроможності вітчизняних товарів, порівняно з імпортними.

Підвищення конкурентоспроможності вітчизняної харчової промисловості та конкурентноздатності її продукції є основним засобом, що дозволяє максимізувати позитивні ефекти та мінімізувати загрози та ризики.

Таблиця 5

Карта конкурентоспроможності харчової промисловості

При визначенні стратегічних пріоритетів слід також враховувати, що загострення конкуренції актуалізуватиме потребу в суттєвій модернізації виробництва та якості готової продукції, що вимагає реалізації інноваційної моделі розвитку галузі.

Технологічний напрям інноваційного розвитку галузі пов’язаний з реаліза­цією наступних пріоритетних завдань: розробка і впровадження технологій зберігання сільгоспсировини; застосування ресурсозберігаючих технологій; вдоско­налення технологічних процесів для зменшення часу виробничого циклу без втрати якості продукції; розробка і впровадження власних пакувальних ліній, що відповідають специфіці продукції; вдосконалення методів транспортування.

Серед пріоритетів асортиментного напряму: розробка і виробництво екологічно чистих продуктів; виробництво функціональних продуктів із врахуванням сучасних медико-біологічних вимог для покращення структури харчування населення; розробка продукції для дитячого харчування і особливих груп населення.

Характеристики сьогоднішньої харчової промисловості України засвідчують, що для неї інтеграція в ЄС є досить проблематичною і вимагає певних адаптивних заходів. З цією метою на національному і регіональному рівнях передбачається:

• тарифне і нетарифне регулювання експортно-імпортних операцій постачання продовольчих товарів і сільськогосподарської продукції;

• квотування і ліцензування (за необхідності) закупівель окремих видів сировини і продуктів харчування за імпортом;

• створення спеціальних митних режимів для певних видів продукції та обладнання;

• стимулювання інтеграційних і коопераційних зв’язків із зарубіжними партнерами на основі міждержавних угод про економічну і науково-технічну співпрацю;

• розширення експортної інфраструктури та продовольчого експорту в цілому.

Література:

1. Указ Президента України від 09.12.2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» зі змінами і доповненнями.

2. Кравченко Т.А. Концептуальні засади механізмів державного регулювання розвитку підприємств харчової промисловості // Теорія та практика державного управління: Збірник наукових праць. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2011. – №2 (14). – С. 127-131.

3. Зосько С.В. Организационно-экономический механізм стимулирования инновационного развития // Прометей: Зб. наук. праць. –Донецьк, 2012. – Вип. 2 (20). – С. 70 – 72.

4. Молина Е.В., Зосько С.В. Формирование рынка объектов интеллектуальной собственности в Украине // Ринкова економіка: Сучасна теорія і практика управління: Зб. наук. праць. – Одеса, 2011. – Вип. 8. – С. 593 – 601.

5. Державний комітет статистики України -www.ukrstat.gov.ua/‎