ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ АГРЕСІВНОЇ ПОВЕДІНКИ В ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ

Актуальність дослідження полягає в тому, що особливо гострою в наш час є проблема зростання дитячої агресивності i злочину, спроба пояснення агресивних дії молодих людей утрудняється тим, що не тільки в повсякденній свідомості, але й у професійних колах i в багатьох теоретичних концепціях явище aгрeciї одержує дуже суперечливе тлумачення.

Метою роботи виступає дослідження особливостей прояву агресивної поведінки у підлітковому віці. Теоретико-методологічними засадами вивчення поставленої проблеми є дослідження в галузі різноманітних психологічних робіт як у вітчизняній так і в зарубіжній психології. Переважна бiльшicть праць iз досліджуваної проблематики присвячена вивченню різноманітних форм агресивної поведінки дітей та підлітків (О.Б. Бовть, Р.У. Благута, Б.М. Ткач, С.В. Харченко, Л.В. Чаговець). Проблема aгрeciї та агресивної поведінки займає чітке місце серед психологічної проблематики. Особлива увага цієї проблеми приділялася в зарубіжній психології (З. Фрейд, А. Басс, А. Бандура, С. Берковітц, К. Лоренц та ін.).

У психологічній науці під агресією прийнято називати дії, що наносять людині будь - який збиток: моральний, матеріальний або фізичний. Причому в поняті «агресія» поєднуються piзні за формою i результатами акти поведінки - від таких, як злі жарти, плітки, деструктивні форми поведінки, до бандитизму [1;5].

Спостерігається проявлення агресивності по відношенню до однолітків. У багатьох дітей спостерігається прагнення до боротьби один з одним.

Так наприклад Л. Бендер, розглядає агресію як тенденцію наближення до об’єкта чи видалення від нього, а Ф. Аллан описує її як внутрішню силу, що дає людині можливість протистояти зовнішнім силам [2].

Аналіз теоретико-методологічних джерел з проблеми дослідження показав, що існує декілька типів класифікацій агресивної поведінки. Деякі дослідники агресивної поведінки, вважають за необхідне як основу рахувати психофізіологічні відмінності дітей, інші - психосоціальний розвиток. Так, В.К. Андрієнко, Ю.В. Гербєєв, Г.А. Невський розрізняють важких підлітків: з педагогічною занедбаністю; з соціальною занедбаністю (етично зіпсованих).

З’ясовано, що більш дослідників агресії відокремлюють її різни типи і форми, серед яких вирізняють вербальну й фізичну агресію, пряму – непряму, активну – пасивну, ворожість та ін. Так, наприклад, матеріали, здобути Л.М.Семенюк на основі аналізу документації шкіл, бесід з вчителями, батьками, відносини кожного конкретного підлітка з однолітками, дорослими, його особливості, погляди, сторони поведінки в процесі тестування, анкетування, обстеження дітей за допомогою опитувальників, дозволили їй виділити чотири групи:

1. Підлітки з стійким комплексом аномальних, аморальних, примітивних потреб, що мають деформацію цінностей i відносин, прагнучі до споживчого проведення часу. Їм властиві егоїзм, байдужість до переживань інших, відсутність авторитетів, цинізм, озлобленість, грубість. У їх поведінці переважає фізична агресивність.

2. Підлітки з деформованими потребами i цінностями, що володіють більш менш широким кругом інтересів, що відрізняються загостреним індивідуалізмом, охочі зайняти привілейоване положення за рахунок утиску слабких i молодших. Прагнення до застосування фізичної сили виявляється у них ситуативне i лише проти тих, хто слабкіше.

3. Підлітки, у яких конфлікт між деформованими і позитивними потребами,що відрізняються однобічністю інтересів, пристосовництвом, брехливістю.

У їх поведінці переважають непряма і вербальна агресія.

1. Підлітки, що відрізняються слабо деформованими потребами за відсутності певних інтересів і вельми обмеженим кругом спілкування, що відрізняються безвіллям, недовірливістю, мстивістю [5].

Приведені класифікації агресивності підлітків ґрунтуються на комплексі властивостей особистості, типових для певної групи підлітків.

Необхідно зазначити, що підлітковий вік - один з найбільш складних періодів розвитку людини і багато в чому визначає все подальше життя індивідуума. Саме в підлітковому віці відбувається формування характеру і інших основ особистості. Необхідно враховувати властиве прагнення підлітків вивільнятися з під опіки і контролю рідних, вчителів. Нерідко це прагнення приводить і до заперечення духовних цінностей і стандартів життя взагалі старшого покоління. З іншого боку, все більш очевидним стають і дефекти у виховній роботі з підлітками. Особливо значущими в цьому відношенні є неправильні взаємостосунки в сім`ї. Зразками для наслідування в агресивній поведінці дуже часто є самі батьки. Дитина, що неодноразово піддавалася покараннями, кінець кінцем сама стає агресивною [2;4].

Існують різні погляди та концепції різних типів неблагополучних сімей, де з’являються діти з відхиленнями в поведінці. Так, наприклад, Л.С. Алексєєва розрізняє наступні види неблагополучних сімей: 1) конфліктна; 2) аморальна; 3) педагогічно некомпетентна; 4) асоціальна.

Г.П. Бочкарева виділяє наступну класифікацію сім’ї: 1) з неблагополучною емоційною атмосферою, де батьки не тільки байдужі, але і грубі, неповажні по відношенню до своїх дітей; 2) у яких відсутні емоційні контакти між її членами, байдужість до потреб дитини при зовнішньому благополуччі відносин. Дитина в таких випадках прагне знайти емоційно значущі відносини поза сім'єю; 3) з хворою етичною атмосферою, де дитині щепляться соціально небажані потреби і інтереси, він залучається до аморального способу життя.

Необхідно зазначити, що не менш важливим є питання виникнення ситуацій які не благополучно сприяють розвитку сім'ї.

Так А.Е. Лічко виділяє 4 неблагополучних ситуації в сім’ї: 1) гіперопіка різних ступенів: від бажання бути співучасником всіх проявів внутрішнього життя дітей (його думок, відчуттів, поведінки) до сімейного тиранення; 2) гіпоопіка, нерідко перехідна в бездоглядність; 3) ситуація, що створює "кумира" сім’ї – постійна увага до будь-якої спонуки дитини і непомірна похвала за вельми скромні успіхи; 4) ситуація, що створює "попелюшок" в сім'ї - з'явилося багато сімей, де батьки приділяють багато уваги собі і мало дітям.

Таким чином, негативний мікроклімат, що має місце, в багатьох сім'ях обумовлено виникненням відчуженості, грубості, неприязні певної частини підлітків, прагнення робити все на зло, всупереч воля тих, що оточують, що створює об’єктивні передумови для прояви демонстративної непокори, агресивності.

Інтенсивний розвиток самосвідомості i самокритичності призводить до того, що дитина в підлітковому віці виявляє суперечності не тільки в навколишньому світі, але i власного уявлення про себе.

Поєднання несприятливих біологічних, психологічних, сімейних і інших соціально-психологічних чинників спотворює весь спосіб життя підлітків. Характерним для них стає порушення емоційних відносин з навколишніми людьми. Необхідно відмітити, що підлітки попадають під сильний вплив підліткової групи, що нерідко формує асоціальну шкалу життєвих цінностей.

Компанії однолітків, що стихійно складаються, об'єднують підлітків, близьких по рівню розвитку, інтересам. Група закріплює i навіть культивує девіантні цінності i способи поведінки, робить сильний вплив на особистісний розвиток підлітків, стаючи регулятором їх поведінки. Відчуття дистанції, що втрачається підлітками, відчуття допустимого i неприпустимого приводить до непередбачуваних подій [4].

Необхідно відмітити, що особливу значущість набуває дослідження агресивної поведінки в підлітковому віці. Як зазначено в наукових дослідженнях [3,4,6] на першій стадії підліткового періоду (у 10-11 років) дитини характеризує вельми критичне відношення до себе. Близько 34% хлопчиків i 26% дівчаток дають собі повністю негативні характеристики, відзначаючи переважання негативних рис i форм поведінки, зокрема грубості, жорстокості, агресивності. При цьому у дітей цього віку переважає фізична агресія i найменше виражена агресія непряма. Вербальна агресія i негативізм знаходяться на одному ступені розвитку. Ситуативне негативне відношення до себе зберігається i на другій стадії підліткового віку (у 12-13 років), обумовлено, значною мірою, оцінками тих, що оточують, як дорослих, так i однолітків. У цьому віці найбільш вираженим стає негативізм, наголошується зростання фізичної i вербальної агресії, тоді як агресивність непряма, хоч i дає зрушення в порівнянні з молодшим підлітковим віком, все ж таки менш виражена.

На третій стадії підліткового віку (у 14-15 років) спостерігається зіставлення підлітком своїх особистісних особливостей, форм поведінки з певними нормами, прийнятими в референтних групах. При цьому на перший план у них виходить вербальна агресія, що на 20% перевищує показники 12-13 років i майже на 30% в 10-11 років. Агресивність фізична i непряма підвищуються неістотно, також як i рівень негативізму.

У ряді досліджень було емпірично доведено, що коріння агресивності і підвищеної тривожності йде в раннє дитинство, закріплюючись або загладжуючись в пізнішому віці. Виходячи з того, що розвиток дитини здійснюється в діяльності, а підліток прагне до твердження себе, своєї позиції, як дорослий, серед дорослих, то необхідно забезпечити включення підлітка в таку діяльність, яка лежить у сфері інтересів дорослих, але в той же час створює можливості підлітку реалізувати i затвердити себе на pівнi дорослих [1, 3].

Агресивні дії дуже різноманітні за формою i за ступенем заподіяної шкоди. Так, багато злочинів розглядаються як прояв агресії: зазіхання на благополуччя i життя людини, наприклад. У той же час агресивна поведінка нерідке виражається в грубих, образливих, глузливих або уїдливих словах.

У числі різноманітних, взаємозв’язаних чинників, що обумовлюють прояв поведінки, що відхиляється, можна виділити такі, як: індивідуальний чинник, що діє на piвнi психобіологічних передумов асоціальної поведінки, які утрудняють соціальну адаптацію індивіда; психолого-педагогічний чинник, що виявляється в дефектах шкільного i сімейного виховання; соціально-психологічний чинник, що розкриває несприятливі особливості взаємодії неповнолітнього з своїм найближчим оточенням в ciм’ї, на вулиці, в учбово-виховному колектив.

Метою нашого емпіричного дослідження є виявлення особливостей прояву агресивної поведінки в підлітковому віці. Вибірку склали студенти 1 курсу ОКЕПГРБ у кількості 50 чоловік (25 дівчат та 25 хлопчиків).

Дослідження проводилось за допомогою наступних емпіричних методів – спостереження, бесіда, аналіз продуктів діяльності, тестовий метод, що передбачав використання методики А. Басса та А. Дарки, за допомогою якої можливо виявити наступні форми прояву агресивної поведінки та оцінити такі показники як: фізична агресія (використання фізичної сили проти іншої людини); непряма агресія (спрямована через іншу людину або групу людей); вербальна агресія (вираження негативних почуттів як форму, так і через словесні відповіді); роздратування (схильність до прояву негативних почуттів при найменшому збудженні); негативізм (опозиційна манера в поведінці від пасивного опору до активної боротьби проти встановлених звичаїв і законів); образа (заздрість і ненависть до оточуючих за справжні та вигадані дії); підозрілість ( схильність до недовіри і обережному ставленні до людей які на його думку можуть нанести шкоду); почуття провини та аутоагресії (ставлення і дії стосовно до себе і оточуючих, що ґрунтуються на думці про те,що сам досліджуваний є поганою людиною, чинить недобре).

Крім того за допомогою методики А. Басса та А. Дарки, можливо виявити індекс агресивності та індекс ворожості. Індекс агресивності представлений усередненими показниками фізичної, вербальної та невербальної агресії та негативізму. Індекс ворожості - включає усереднені результати підозрілості, роздратованість та образи.

Таблиця 1.

Усереднені показники форм агресивної поведінки

Виявлено, що у підлітковому віці найбільш вираженим стає індексатор агресивності такий як вербальна, фізична та непряма агресія. Підлітки проявляють агресію через використання фізичної сили проти іншої людини, іноді ця агресія спрямована через іншу людину або групу людей. Високий показник вербальній агресії свідчить про намагання прояву агресії у вираженні негативних почуттів як форму, так і через словесні відповіді. Необхідно відмітити, що таки показники агресивності, як негативізм, підозрілість та образа менш виражені.

З’ясовано, що низькими показниками прояву агресії з’являються підозрілість, як у хлопчиків та і у дівчат. Зазначимо, що рівень підозрілості та образи у дівчат вищій ніж у хлопчиків.

З метою порівняння даних індексів агресії та індексів ворожості знаходимо середні значення індексів агресивності та ворожості.

Таблиця 2 Середні значення за показниками індексів агресивності та ворожості

На підставі отриманих результатів було виявлено, що розвиток проявів агресивності та ворожості відбувається нерівномірно.

Можна зробити висновки, що отримані нами показники агресії мають тісні значимі зв’язки між собою.

Необхідно зазначити, що рівень агресивності у хлопців вищій ніж у дівчат, а також має більший діапазон вираження. Зазначимо, що рівень підозрілості та образи у дівчат вищій ніж у хлопчиків.

На основі цього дослідження виявлено, те що для підліткового віку характерні таки форми прояву агресії, як вербальна, фізична та непряма агресія. Ці прояви агресій можуть відбуватися під впливом різноманітних чинників. Підлітки можуть потрапляють під сильний вплив підліткової групи, що нерідко формує асоціальну шкалу життєвих цінностей. Сам спосіб життя, середовище, стиль і круг спілкування сприяють розвитку і закріпленню девіантної поведінки. Таким чином, негативний мікроклімат, що має місце, в багатьох сім'ях обумовлює виникнення фізичної та вербальної агресії, грубості, прагнення робити все на зло, агресивності і руйнівних дій.

Таким чином, на основі одержаних результатів, на перспективу подальших досліджень з означеної проблеми буде розробка корекційної програми.

Література:

1. Барон Р., Ричардсон Д. Агрессия / Р.Барон, Д.Ричардсон - СПб.: Питер, 1998. – 336 с.

2.Божович Л. И. Психология формирования личности, 1995.- 290 с.

3. Гокіна Л. Агресивна поведінка дітей — це крик про допомогу//газета №13 Психолог,2007.

4. Крылов Д.Н. Критические периоды формирования личности - М.,1990.

5. Семенюк Л.М. Психологические особенности агрессивного поведения

подростков в условиях его коррекции – М., 1996 – 96с.

6. Фельдштейн Д. И. Психологические закономерности развития личности и решение актуальних задач воспитания//Вопросы психологии. - 1984. - №2. 156 с.