МОВНІ ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ З ПОДАТКОВОЇ СФЕРИ

Дослідження процесу термінологізації загальновживаної лексики, семантичний аналіз термінів екології є актуальним на сучасному етапі розвитку лінгвістичної науки, що дає можливість встановити змістовні відмінності між терміном і загальновживаним словом, здійснити співвідношення між терміном і термінологічним поняттям, розглянути стратифікацію його значення. Становлення і розвиток термінології ініціюються позамовними чинниками, оскільки термінологічна лексика є основним показником розвитку й рівня функціонування наукової мови в суспільстві, але самі процеси становлення і розвитку термінології, так само, як і результат цих процесів, регулюються законами мови, а сам стан термінології, її досконалість, багатство свідчать про науковий прогрес у тій чи іншій галузі знань, а також про можливості конкретної мови виражати наукові поняття [2, с. 86].

Актуальність даної проблеми вбачаємо і в тому, що на початку ХХІ століття

значно посилився інтерес науковців щодо дослідження структури екологічної науки, яка стала відбивати окремі її галузеві підрозділи: екологічну економіку, екологічну етику, екологічну культуру тощо. У зв’язку з цим, значно збагатився словниковий склад мови й термінологічна лексика, яка є невід’ємним і дуже важливим елементом загальнонаціональної мови.

Одним з активних шляхів появи термінів є термінологізація. Проблема формування термінологічного значення на основі загальновживаного слова останнім часом все більше привертає увагу лінгвістів А.Ю. Белова, О.І. Блінова, М.Н. Володіної, Е.А. Войцева, С.В. Гриньова, В.П. Даниленка, О.Є. Єфімова, Т.Р. Кияк, В.О. Татаринова, С.П. Хижняк, О.М. Шиловського, Д.М. Шмельова та ін. Незважаючи на те, що в науці вже існують певні думки з цього питання, багато в чому ця термінологія залишається ще невирішеною і потребує подальшого дослідження.

Структурні й семантичні особливості галузевих терміносистем української мови вивчалися в працях (С.В. Овсейчик, Л.О. Симоненко, Т.І. Панько, Н.В. Місник, І.В. Волкова та ін.). Спробуємо проаналізувати мовні особливості та мовну стратегію української екологічної термінології з податкової сфери, що й визначає мету нашої статті, основні завдання якої:

розглянути і опрацювати теоретичні питання стосовно екологічного терміна з податку, з’ясувати його класифікаційні ознаки;

проаналізувати й визначити лексичні та граматичні особливості української екологічної термінології, звернути увагу на його багатошаровість, оцінити пропозиції щодо способів його дослідження, показати застосовність такого аналізу до термінологічних одиниць на матеріалі екологічних термінів з податкової сфери.

Об'єктом дослідження є українська екологічна термінологія з податку.

Наукова новизна запропонованої праці полягає в тому, що в ній уперше розглядається й аналізується екологічна податкова термінологія, перше досліджується мовна стратегія термінів з екологічного податку.

Проблема термінологізації загальновживаної лексики визначає вибір функціонально-семантичного підходу, залучення нових прийомів і методів дослідження, що відбуваються в семантичній структурі самого терміна. При цьому важливим виявляється коцептуалізація різних його ознак, оскільки формуванню термінологічного значення відповідає складний процес, що порушує не тільки семантику, але і системні зв’язки лексичної одиниці, її парадигматичні і синтагматичні властивості [3, с. 119]. Тому за своїми структурними особливостями екологічна термінологія у самому розумінні цього слова тлумачиться як сукупність усних і писемних текстів, які присвячені екологічним проблемам, що стосуються взаємодії людини з її природним оточенням, природи як такої і стану навколишнього середовища, а базовими концептами виступають концепти «природа» та «стан навколишнього середовища» [1, с. 34]

Досліджуючи наукові погляди щодо екологічного оподаткування як терміносистеми загалом, слід розпочати з того, що вперше зазначене поняття розглянуто та сформовано представником Кембриджської економічної школи, послідовником Альфреда Маршалла – Артуром Пігу (1877–1959 рр.) в концепції економіки добробуту [6, с. 5]. Згідно із зазначеною теорією забруднення навколишнього природного середовища розглядається як екстерналія, це термін, що дозволяє значно розширити практично необхідне розрізнення предметів та явищ, зокрема, використання іншомовної лексики. До такої термінології належать лексеми інтерналізація, екстерналії, субсидії, популяція, ландшафт, лавріцид, лагуна, едифікатор, евритерм і под.

Основними граматичними компонентами екологічної термінології процесу оподаткування виступають, в основному, повнозначні слова, зокрема, іменники типу забруднення, повітря, відходи, середовище, оподаткування, субсидування, інтерналізація, реінвестування, інтеграція платежів, природомісткість економіки, рента, ресурси, що позначають як предметні екологічні денотати, так і економічні екологічні стереотипи.

Характерною особливістю щодо визначення мовних особливостей і мовних стратегій термінів екологічного податку, що вказують на складні за будовою термінологічні утворення з двокомпонентними та три- і багатокомпонентними сполуками у різних текстах даного спрямування, можна поділити на групи, на які вказує у своєму дослідженні Л. Тиха [5, с.60]: 

1) складені екологічні терміни, де обидва слова мають термінологічний характер:  екологічні чинники,  екологічний податок, інтерналізації екстерналій, руйнування екосистеми, ефективність ресурсозбереження, коригувальні податки, екологічний моніторинг, об’єкт оподаткування;

2) складені екологічні терміни, у складі яких окремі компоненти, узяті ізольовано, можуть і не бути термінами. Цю групу екологічних термінів можна поділити ще на декілька підгруп:

а) де означуване слово – термін, а атрибут може мати нетермінологічний характер: динаміка населення, природні ресурси, забруднені речовини, втрата ефективності, ринкова система, визначення обліку;

б) де означення має термінологічний характер, тоді як означуване – загальновживане слово: ресурсна природа, екологічна безпека, екологічна політика, екологічне лихо, оподаткована система; 

в) де обидві лексеми, вжиті окремо, можуть бути загальновживаними словами: зовнішні ефекти, естетична спрямованість, безпечне місце, сонячна активність, шкідливі стереотипи, забруднені шляхи.

С. В. Овсейчик двокомпонентні атрибутивні словосполучення екологічних фахових текстів розглядає по-іншому [4, с. 2].

Щодо багатокомпонентних сполук виділяємо у текстах складені терміни, що мають термінологічний характер, окремі компоненти  яких можуть існувати відокремлено, а деякі з них можуть і не бути термінами, – інші можуть бути загальновживаними словами, наприклад: навколишнє природне середовище проявляється в забрудненні та руйнуванні екосистеми, нормування в охороні екологічної природи, адекватний економічний облік екологічних чинників, екологічний податок осилюється з кожної одиниці продукції емітента, інструменти екологічної політики, реінвестування ресурсної ренти, екологізація податкових систем, механізм екологічного оподаткування, рішення проблеми інтерналізації потребує участі держави, яка має законні права стосовно оподаткування та субсидування.

Прикметники та дієприкметники, що входять до складу екологічних термінів - словополучень, структурно впорядковують атрибутивні комплекси та вказують на їхню приналежність до екологічної сфери: зовнішнє середовище, екологічне лихо, іонізуюче випромінювання, регулюючий фактор, екологічний податок, природна естетична цінність, асиміляційний потенціал, ресурсна рента, екстернальні витрати, інтерналізації зовнішніх витрат, екологічний моніторинг. Дієприкметники типу: даний принцип заснований на підході до інтерналізації зовнішніх витрат, зумовлених забрудненням навколишнього природнього середовища, у внутрішні витрати виробництва тощо.

Часто складні термінологічні одиниці за змістом і будовою нагадують односкладні (називні) речення із відносними іменниками:  природні рослинні ресурси загальнодержавного значення; геологоекономічна оцінка родовищ мінеральних вод; інтеграція платежів стосовно забруднення довкілля з інструментами податкової системи в рамках теорії про «подвійні дивіденди; реінвестування ресурсної ренти тощо.

Характерною своєрідністю щодо використання мовних особливостей у термінологічній структурі екологічних термінів з оподаткування в різних текстах даного напряму є вживання термінів-епонімів, наприклад: податок Артура Пігу є одним з інструментів екологічної політики, де він виступає у формі податку на емісію забруднених речовин, тобто екологічного податку.

Таким чином, екологічна терміносистема з економічного податку у сучасній українській мові є чітко організованою, граматично і структурно впорядкованою. Мовні особливості характеризуються утворенням складних і складених термінів, одним (або й кількома структурами), компонентом яких є загальновживане слово, що дозволяє значно розширити практично необхідне розрізнення предметів та явищ. Проте спеціальна екологічна термінологія з оподаткування має й інший шлях для свого поповнення – це використання іншомовної лексики.

Література:

1. Иванова Е.В. Метафорическая концептуализация природных катастроф в экологическом дискурсе (на материале медийных текстов): дис. канд. филол. наук: 10.02.19 / Иванова Елена Валерьевна. – Челябинск, 2007. – 219 с.

2. Михалевич О. М. Інтерпретація понять «термін», «економічний термін», «економічна терміносистема» в сучасному мовознавстві / О. М. Михалевич // Наук. вісник Волин. Нац. ун-ту ім. Лесі Українки. Серія: Філологічні науки. Мовознавство. – №2. – 2010. – С. 86–89.

3. Науменко Л.О. Лексична своєрідність термінів залізничного транспорту// Українська мова у ХХІ столітті: традиції і новаторство. − К.: ІАЦ − Спейс-Інформ; ФОП Гудименко, 2010. – С. 118-205.

4. Овсейчик С. В. Формування української екологічної термінології : автореф. дис. … канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «українська мова» / С. В. Овсейчик – К.: Інститут філології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, 2006. – 20 с.

5. Тиха Л. Граматична структура екологічних термінів у посібниках і підручниках для студентів-екологів / Лариса Тиха  // Вісник Нац. Ун-ту «Львівська політехніка» : Серія «Проблеми української термінології», 2012. – № 733. – С. 158–160.

1. Pigou, Arthur Cecil. The Economics of Welfare (London, 1920) рус. перев.: Пигу А. Экономическая теория благосостояния: В 2 т. М.: Прогресс, 1985. – 512 с.

Науковий керівник:

кандидат філологічних наук, доцент кафедри україністики Національного медичного університету імені О.О. Богомольця Науменко Людмила Олексіївна.