СЕРГІЙ БУБКА - ЛЕГЕНДАРНИЙ СИН УКРАЇНСЬКОГО СПОРТУ

Його полюбив увесь світ. Секрети його успіху та видатних спортивних результатів — не тільки у високих атлетичних якостях, вони криються в особистості спортсмена. Він любить повторювати: «Мені стає справді цікаво виступати лише тоді, коли планка піднімається трохи вище, ніж рекордна висота, і нічого з собою вдіяти не можу» ^[1]. Його виступи завжди видовищні й емоційні, і за це його цінують численні любителі спорту. Йому споруджено пам’ятник у місті Донецьку (у1999 році).

Він – легендарний син українського спорту. Він – Сергій Назарович Бубка.

Людство прагнуло навчитися літати ще у ті міфологічні часи, коли світом правили олімпійські боги. Та прагнення подолати земне тяжіння, як правило, закінчувалося невдачею. Міф про Ікара і Дедала пам’ятаєте?

Сьогодні серед нас є люди, яким вдалося поглянути на Землю з висоти шість і більше метрів без премудрих пристроїв чи механізмів.

Так, це Сергій Бубка, який народився 1963 року у селі Кам'яний Брід поблизу Луганська. Він з десяти років почав займатися легкою атлетикою. Рано обрав своєю спортивною спеціальністю стрибки з жердиною. Навчався в дитячих спортивних школах Луганська й Донецька. Його тренер на все спортивне життя – Віталій Афанасійович Петров - рано розпізнав у ньому талант стрибуна. Але перших значних результатів у стрибках з жердиною досяг його старший брат Василь, ставши майстром спорту у 1978 році.

У 1980 - Сергій Бубка також виконав норматив майстра спорту і став чемпіоном Радянського Союзу серед юнаків. 1981 року він уже срібний призер чемпіонату СРСР серед дорослих і включений до збірної країни. У Гельсінкі на чемпіонаті світу з легкої атлетики 1983 року Сергій завоював золоту медаль з результатом п’ять метрів сімдесят сантиметрів, йому присвоєно звання заслуженого майстра спорту.

Далі пішов цілий шквал його переможних виступів і рекордів. Бубка - шестикратний чемпіон світу. Йому належать фантастичні світові рекорди: шість метрів чотирнадцять сантиметрів на стадіоні та шість метрів п’ятнадцять сантиметрів у закритому приміщенні.

Після кожної перемоги журналісти писали захоплено: "Бубка - на шостому небі", "Бубка летить над Парижем", "Стрибок у XXI сторіччя", "Бубка - надлюдина жердини", "Легкоатлетичний космос підкорено".

Найбільші перемоги С.Н.Бубки:

• Олімпійський чемпіон 1988 р. (Сеул)

• Чемпіон світу 1983 р. (Гельсінкі), 1987 р. (Рим), 1991 р. (Токіо), 1993 р. (Штутгарт), 1995 р. (Ґетеборг), 1997 р. (Атени).

• Чемпіон світу у приміщенні 1985 р. (Париж), 1987 р. (Індіанаполіс), 1991 р. (Севілья), 1995 р. (Барселона).

• Переможець змагань на Кубок світу 1985 р., чемпіон Європи 1986 р.

• Переможець змагань на Кубок Європи 1985 р.

• Чемпіон Європи в приміщенні 1985 р.

• Переможець гран-прі IAAF у стрибках з жердиною, переможець гран-прі IAAF серед усіх видів 1991 р., 1993 р.

• Чемпіон СРСР 1984 р.

Завдяки його блискучим виступам Міжнародній федерації легкої атлетики вдалося збільшити річний бюджет з п’ятдесяти тисяч доларів до кількох сотень мільйонів.

У січні 1990 року Сергій Бубка прийняв незвичайне на той час рішення: відмовився від призначеної йому Державним комітетом спорту Радянського Союзу стипендії. Він пояснював це так: "Я не збираюся повторювати сумний досвід численних видатних радянських атлетів, які заробляли для держави десятки і сотні тисяч доларів, а самі наприкінці кар'єри залишалися біля розбитого корита. На Заході ніхто не вважає ганебним суміщати спорт і бізнес. І вам пора б уже замість порожньої балаканини про "масовість і майстерність", від якої не додається ані того ані іншого, починати жити за законами цивілізованого світу"^[2].

Незабаром Сергій Назарович зареєстрував у Донецьку приватне підприємство "Спортивний клуб Сергія Бубки". Пріоритетним завданням клубу стала організація супертурніру стрибунів з жердиною. Сергій вже відтоді плекав свою честолюбну мрію - організувати такий турнір у Донецьку, що з часом перетвориться на змагання світового класу.

Перший турнір таки відбувся 17 березня 1990 року, і мав, можна сказати, французькі корені, і вдався на славу, а сам Бубка стрибнув на ньому на рекордну висоту – шість метрів п’ять сантиметрів. З цього часу починає відлік нова іпостась Бубки-спортсмена.

Турнір "Зірки жердини" набуває все більшої популярності. Сам Сергій, восьмиразовий переможець цього турніру, встановив на ньому ряд видатних результатів.

Спортивне довголіття Сергія Бубки — один з феноменів сучасного спорту. Він – незвичайна високоосвічена людина, а починалося все зі спортивного факультету Київського інституту фізичної культури.

Вже у 2001 році Сергій Назарович захистив кандидатську дисертацію на тему «Формування індивідуальних здібностей студентів у процесі фізичного виховання» в Інституті проблем виховання Академії педагогічних наук України.

Його тричі визнавали кращим спортсменом світу, С.Н.Бубка чотири рази очолював Десятку найкращих спортсменів Радянського Союзу .

За заслуги у спорті С. Бубку було нагороджено орденами СРСР - Трудового Червоного Прапора, Леніна, орденами України - «За заслуги» III ступеня (лютий 1994 року), «За заслуги» ІІ ступеня (вересень 1997 року), I ступеня (лютий 1999 року), Почесною відзнакою Президента України. Сергій Назарович також має звання Героя України, орден Держави йому було вручено 4 лютого 2001 року. Він - почесний громадянин Донецька з 1993 року та Луганська з 2008 року. А також почесний громадянин Ріо-де-Жанейро (Бразилія), Братислави (Словаччина),Падуї (Італія), Абано Терме (Італія).

Крім спортивної кар'єри пану Бубці вдалося зробити і кар'єру політичну. У травні 2002 року його обрано Народним депутатом України четвертого скликання від блоку «За єдину Україну!». Сергій Назарович займав дванадцяте місце у виборчому списку. У червні 2002 року він став членом фракції «Регіони України».

Щодо олімпійської кар’єри, Сергій Бубка є членом Міжнародного Олімпійського Комітету з грудня 1999 року, організатором щорічного міжнародного турніру «Зірки жердини».

23 червня 2005 - Сергій Назарович президент Національного олімпійського комітету України, з 1999 року - Член Міжнародного олімпійського комітету, з 2000 - Член виконкому Міжнародного олімпійського комітету.

Врешті-решт, Сергій Бубка – тридцятип’ятиразовий рекордсмен світу, який побив рекорди на літніх змаганнях сімнадцять разів.

Спостерігаючи, як він завзято б’є рекорд за рекордом у спорті, політиці, в житті, починаєш вірити в те, що можливості людини безмежні, наші з вами можливості безмежні.

На мить забудемо, що Сергій Бубка - далекий родич митрополита Іларіона (Івана Огієнка), а один з предків, козак Максим Огієнко, в часи Коліївщини (1768 р.) став одним з ватажків Кліщинського повстання у 1767–1770 роках, Нехай сьогодні Сергій Назарович буде символом для нас, для тих, що прагнуть завжди бути на висоті.

^[1] http://diaspora.ukrinform.ua/news.php?id=62

Категория: Особистості Метки: Бубка, Особистість, Спорт

^[2] http://www.ukrcenter.com/library/read.asp?id=1838&read=true

Література:

• Дитячі роки Сергія описані в книзі для дітей «Національний олімпійський комітет України про легку атлетику та Володимира Куца, Юрія Сєдих, Валерія Борзова, Сергія Бубку, Наталю Добринську» / О. Мащенко. — 2-ге видання, доповнене — Київ : Грані-Т, 2011. — 104 сторінки. — (Серія «Життя видатних дітей»). — ISBN 978-966-465-276-3

• Постаті. Нариси про видатних людей Донбасу. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2011. — 216 с.

Науковий керівник:

викладач Чортківського державного медичного коледжу, Кнобель Оксана Теодорівна.