ПСИХОЛОГІЯ ТЕРОРИЗМУ

В сучасному цивілізованому світі людина, перебуваючи в комфортних умовах проживання, мусить сплачувати за це страхом перед різноманітними небезпеками, серед яких не тільки небезпеки захворювання такими хворобами як рак і СНІД, а й загроза тероризму. Для України проблема тероризму не є гострою, але при існуванні зброї, за допомогою якої можна знищити велику кількість людей, і враховуючи стан розвитку науки та техніки, мусимо визнавати наявність цієї проблеми у всьому світі. Адже, події, що сталися 11 вересня 2001 р. у США, ще раз при­вернули увагу всіх країн світу до тієї величезної небезпеки, якою є для існування людства міжнародний тероризм. В умовах великомасштаб­них трансформацій, зумовлених глобалізацією у суспільно-політичній та економічній сферах, він перетворюється на реальну планетарну за­грозу.

Тому актуальність обраної теми полягає в тому, що постійно зростає загроза життю «простої людини». Ця проблема є відносно новою для фундаментальних наук, тому мало досліджена з психологічної точки зору. Дана стаття має два завдання, а саме:

1) аналіз тероризму через застосування принципів маніпуляції індивідуальною та масовою свідомістю;

2) висвітлення основних методів психологічного впливу терористів.

Насамперед, терор – це політика залякування [3]. Існує три основні види тероризму: політичний, релігійний та кримінальний. Можна говорити і про можливість біологічного, ядерного, інформаційного терору У всіх цих випадках використовується для досягнення певних цілей страх, як потужний момент маніпуляції індивідуальною та масовою свідомістю. Ці моменти вивчаються такими дослідниками, як С. Г. Кара-Мурза, Е. І. Головаха, Н. В. та ін. [1–2]. Саме тому, що тероризм прагне створити атмосферу тотального страху серед населення, він є психологічним явищем. А одним із шляхів здійснення психічного впливу є маніпулювання людською свідомістю.

Потрібно наголосити, що психічний вплив шляхом маніпулювання здійснюється приховано, так, щоб не бути поміченим [5, с. 10–15]. При терористичному акті люди здогадуються про таку маніпуляцію, перебуваючи під впливом страху від її наявності, але не усвідомлюють, звідки саме очікувати цього впливу. А з другого боку саме через знання про факт маніпуляції настає чинник терористичного маніпулювання.

З огляду на те, що в попередніх абзацах йшла мова про страх, розглянемо страх, як чинник маніпуляції. Це почуття є дуже давнім в історії людства. Так само, як США і СРСР довгі роки використовували для маніпулювання думкою своїх громадян страх ядерного вибуху, так і терористи різних мастей використовують це людське почуття для маніпулювання свідомістю людини і досягають своєї мети завдяки тому, що цей страх в багатьох випадках призводить до паніки. Адже доведено, що не водневі і атомні бомби СРСР становили найбільшу небезпеку для США, а саме паніка, яка б виникла у разі війни, нанесла б величезної шкоди.

Існують різноманітні шляхи та принципи маніпулювання свідомістю людини. Маніпуляція здійснюється через інформацію, яку надають людям за допомогою слів, жестів, засобів масової інформації (друкованих текстів, радіо, телебачення, інтернету), образів (картин, фотографій, кіно, театру).  Існує ефект 25 кадру (або "кадру-невидимки"), який використовується не тільки у відео-, але й аудіоряді. Принцип звукових зрізів, або принцип квантування звуку за часом використовують у сфері цифрової технології опрацювання звуку. Особливо гостро ця проблема стосується дітей-телеглядачів [3]. Тут можна говорити і про такі маніпуляційні прийоми, як подвійний вплив. Здійснюється це так: маніпулятор спрямовує процес уявлення у потрібне для нього русло, повідомляючи інформацію відкрито з одночасним посиланням «закодованого сигналу», щоб ним вплинути на людину і викликати такі емоції, як образу. А цього можна досягти також, руйнуючи певні образи і уявлення, а також замінюючи їх іншими. Крім того, не змінюючи переконань і оцінок людини, можна змінити об’єкт оцінки, об’єкт судження. Прикладом цього є «коментована преса». Цей прийом застосовується так: коментатор повідомляє про події і пропонує декілька варіантів «правильних» пояснень. Тоді свідомість людини оцінює об’єкт по-іншому і людина знаходить того винуватця, який потрібен маніпуляторам.

Звідси видно, що особливістю маніпуляції як механізму впливу на психіку людини, є не тільки потреба зруйнувати сталі уявлення й ідеї, але й сформувати нові ідеї, цілі, бажання, дестабілізувавши здоровий глузд людини, знову ж таки, викликавши паніку у думках і сумніви у правдивості життєвих позицій.

Прикладом цього може бути терор більшовиків, який став здійснюватися перш за все проти винуватців економічного, а не політичного хаосу: «розстріл на місці». Відома також вказівка про проведення безжалісного масового терору проти куркулів, священиків і білогвардійців. Саме тоді революційний терор вперше в історії був названий масовим. 2 вересня 1918 року була прийнята резолюція: «На білий терор ворогів робітничо-селянської влади робітники і селяни відповідатимуть червоним терором проти буржуазії та її агентів».

[6, с.89].

Ще одна особливість маніпуляції стосується природної мови суспільства. Ми є свідками того, як штучно конструюється мова, як розривається зв'язок із святенністю древніх змістів та сенсів. Древня людина через мову, яка складалася із слів, що характеризували явища і предмети, які вона могла відчути, понюхати, відчувала опору у тодішньому світі. Сучасна людина цієї опори позбавляється знову ж таки через мову, через слова, які вона чує в багатьох випадках з мікрофону і які не надають їй чуттєвої опори. Такої думки дотримується М. Хайдеггер. Певною мірою тому при маніпуляції використовуються прийоми, які повертають людину до її прадавніх коренів. І добиваються цього, використовуючи істерію, страх, невпевненість і терор. Наприклад, гітлерівський фашизм використовував давнє мистецтво з’єднувати людей в екстазі через величезне шаманське дійство, ускладнене міццю сучасного техногенного суспільства. При з’єднанні слів із зоровими образами виникла мова, за допомогою якої великий і розважливий народ перетворився на величезну юрбу візіонерів, як це мало місце в ранньому Середньовіччі. Сподвижник Гітлера А. Шпеєр згадував, як він використовував зорові образи під час декорації з’їзду нацистської партії в 1934 році: "За високими валами, що відмежовують поле, передбачалося виставити тисячі стягів усіх місцевих організацій Німеччини, які б за командою десятьма колонами ринули десятьма проходами між рядами низових секретарів. При цьому і стяги, і блискаючі орли на древках мали так підсвітити потужними прожекторами, що вже завдяки цьому відбувався дуже сильний вплив. Але й цього, на мій погляд, було недостатньо. Якось випадково мені довелося бачити наші нові зенітні прожектори, промінь яких піднімався на висоту декількох кілометрів, і я випросив у Гітлера 130 таких прожекторів. Ефект перевершив політ моєї фантазії. 130 різко окреслених світлових стовпів, на відстані лише 12 метрів один від одного, навколо всього поля піднялися на висоту від шести до восьми кілометрів і злилися там, нагорі, у сяюче небесне склепіння, через що виникло враження гігантського залу, в якому окремі промені виглядали немов величезні колони уздовж нескінченно високих зовнішніх стін. Інколи через цей світловий вінок пропливала хмара, надаючи і без того фантастичному видовищу елемент сюрреалістично відображеного міражу" [4, с. 58].

Таким чином, основним чинником психологічного тероризму можна вважати вплив на емоційну сферу людини, а механізм психологічного тероризму виявляється у площині інформаційної теорії емоцій. Психологічний тероризм можна вважати одним із аспектів маніпуляції індивідуальною та масовою свідомістю.

Перераховані види маніпуляцій використовують терористи всіх мастей. Крім того «і політичні, і релігійні, і кримінальні терористи прагнуть створити паніку в суспільстві, дезорієнтувати і дезорганізувати роботу державних органів» [7, с. 4] за допомогою таких методів впливу на заручників:

1) елементи залякування через демонстрацію своєї сили та великої кількості озброєння (постійна погроза вибухом,, постійні погрози зброєю, застосування зброї, застосування зброї на ураження, розміщення серед заручників осіб, обвішаних вибухівкою («шахідів»); катування заручників);

2) психологічні методи посилення занепокоєння з метою доведення окремих осіб до істеричного стану (сортування заручників; депривація сну та дезорієнтація в часі; використання дітей для досягнення своєї мети; обіцянки відпустити частину заручників або відпускання частини заручників; розповсюдження специфічних запахів у приміщення (газу і ін..); мовчазно-агресивна та відверто-ворожа поведінка злочинців; демонстрація своєї переваги над заручниками; відсутність їжі та питної води у заручників; обмеження можливості справляти свої природні потреби. дотримуватись правил особистої гігієни, задовольняти деякі звички; перебування тривалий час на одному місці);

3) повна інформаційна ізоляція та дезінформація заручників (відбирання мобільних телефонів, заборона дивитися телевізор, слухати радіо; голосові повідомлення з фальшивою інформацією або залякуваннями, трансляція національних мотивів; вимушені дзвінки, які доводилось робити заручникам своїм близьким по телефону).

Отже, як бачимо з вищенаведеного, тероризм є психологічним явищем. І так, як метод маніпуляції індивідуальною та масовою свідомістю є впливом на психологічний стан людей, так і перераховані методи застосовуються терористами для впливу на психіку людей.

Література:

1. Головаха Е. И., Панина Н.В. Социальное безумие: история, теория и современная практика. – К.: Абрис, 1994. – 168 с.

2. Кара-Мурза С.Г. Манипуляция сознанием. – К.: Орiяни, 2000. – 488 с.

3. Ольшанский ДВ. Психология терроризма / Д.В. Ольшанский. – СПб. Питер. 2001. – 288 с.

4. Дарчиева Г. С. Террористы в ФРГ (группа Баадера — Майнхофа) / Г. С. Дарчиева, Я. Немеш. — М., 1980.

5. Чалдини Р. Психология влияния. – СПб.: Питер Ком, 1999. – 272 с.
6. Bell J. В. A time of terror : How democratic societies respond to revolutionary violence. — N.Y., 1978.

7. Ильясов Ф.Н. Терроризм – от социальных оснований до поведения жертв/ Ф.Н. Ильясов// Социологичнские исследования. – 2007. - №6. – с. 78-86.

 8. Дробижева Л.М. Политический экстремизм и терроризм: социальнве корни проблемы/ Л.М. Дробижева, э.а. Паин/ Век толерантности. – 2003. - №5. – с. 24-27.