ТЕОРЕТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИХОВАННЯ ВСЕБІЧНОРОЗВИНЕНОЇ ООБИСТОСТІ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ ЗАСОБАМИ ХОРЕОГРАФІЇ

В умовах демократизації суспільних відносин, змін в соціально-економічній сфері, культурі та освіті особливого значення набувають питання гармонійного виховання підростаючого покоління. У суспільстві збільшується потреба у високоінтелектуальних, творчих і водночас фізично здорових особистостях, здатних самостійно вирішувати життєві труднощі, приймати нестандартні рішення та втілювати їх у життя.

В процесі становлення всебічно розвиненої людини домінуючу роль відіграє виховання старших дошкільників. Адже саме в даному віці закладається основа формування особистості, відбувається орієнтація на розвиток духовності, самореалізації, самовираження і будується світосприйняття, необхідне в подальшому житті [1, с.112]. Саме на цьому наголошували знані педагоги як минулого (Д.Б.Ельконін, Л.С.Виготський), так і сучасності (М.В.Гамезо, В.С.Герасімова, Л.М.Орлова). Організм дитини легко підпорядковується як позитивним (заняття у різноманітних спортивних, технічних та мистецьких секціях, що сприяє активному фізичному, розумовому та естетичному розвитку), так і негативним чинникам впливу (великий період часу проведеного за комп’ютером, над виконання домашніх завдань, переглядом різноманітних телепередач тощо), що в майбутньому може відбитися на фізичному та духовному розвитку учня.

Це підтверджує необхідність у розробці нових виховних методів впливу на дітей старшого дошкільного віку, як основи формування всебічно розвиненої особистості.

Багатовіковою історією людства доведено, що хореографія є одним із засобів гармонійного розвитку особистості. Теоретичний аналіз науково-методичних джерел засвідчив, що основою хореографічної діяльності є танець, специфічну особливість якого становлять два компоненти: духовно-культурний та фізичний. Функціональні можливості танцю дають змогу залучати до хореографічної діяльності всі вікові категорії людей залежно від їх інтересів, фізичних можливостей, мети та завдань навчання [2,с.28].

Елементи хореографічного мистецтва як складові входили до багатьох педагогічних систем (давньогрецька мусична система, система „вишуканих наук” часів Петра І, вальдорфська педагогіка, музично-виховна система К.Орфа, система національного та естетичного виховання В.Верховинця). Однак жодна з відомих систем естетичного виховання не пропонує науково обґрунтованих підходів до формування хореографічних умінь дітей дошкільного віку.

Видатний український філософ Г.Сковорода був переконаний, що для формування повноцінної особистості одного збагачення розуму не достатньо. Розум, на його думку, має виховуватися в поєднанні з серцем, у синтезі знань і високих духовно-моральних почуттів [6,с.8]. Розділяючи думку Г.Сковороди, О.Стьопіна вважає мистецтво найефективнішим засобом впливу на емоційну сферу людини, заснованого на загально-людських і національних духовних цінностях [6,с.11].

Продуктивність гармонійного виховання дітей засобами хореографії зумовлена синтезуючим характером даного виду діяльності, яка об’єднує в собі музику, ритміку, образотворче мистецтво, театр і пластику рухів, що відображено в педагогічних дослідженнях науковців Л.Бикова, В.Мазніченко Н.Нілова, артистів балету Т.Вечеслової, Г.Уланової. Естетичне виховання засобами ритміки та хореографії висвітлено у працях Є.Абдуліної, Б.Асаф’єва, А.Верещагіної, Д.Кабалевського, К.Тарасової, В.Шпак та інших.

Проблемам музично-рухового розвитку дітей, формуванню в них навичок виконання танцювальних композицій, розвитку творчості під час означеної діяльності присвячені дослідження Р.Акбарової, С.Акішева, Н.Ветлугіної, О.Горшкової, А.Зіміної, М.Палавандішвілі, О.Радинової та ін.

Видатні українські хореографи В.Авраменко, К.Василенко, В.Верховинець; мистецтвознавці О.Конорова, В.Красовська, О.Ліманська наголошують на актуальності використання виховного впливу народного хореографічного мистецтва у процесі формування особистості дитини.

Однією з найактуальніших на наш час можливостей сучасної хореографії є не лише досягнення високого рівня виконавської майстерності, а й гармонійного фізичного розвитку дітей [3,с79]. У результаті тривалих занять народним танцем інтенсивно збільшується рухливість в суглобах, гнучкість, сила м’язів, витривалість [2,с.27]. Науковці стверджують, що завдяки включенню класичного та народно-сценічного екзерсису в урок народного танцю відбувається зміцнення опорно-рухового апарату, врівноважується правостороннє і лівостороннє формування всіх м’язів корпусу і кінцівок, активується розвиток складної координації рухів, розширюється руховий діапазон, тренуються дихальна та серцево-судинна системи, що сприяє підвищенню життєвої активності організму старшого дошкільника.

Однак поряд з руховими навиками, спритністю, координацією рухів, заняття хореографією несе в собі яскраво виражені риси естетичної діяльності. Залучення дітей до мистецтва танцю дозволяє не тільки досягти естетики руху, але й сприяє естетичному вихованню дітей в цілому – прилученню їх до багатства танцювального та музичного сучасного мистецтва. В процесі заняття хореографією у дітей розвивається художня уява, пам'ять, творчі здібності [5,с.12].А саме естетичне враження, викликане виконанням танцювального твору, художній зміст хореографічного образу, втілений в танці виконавцем і переданий глядачу. При цьому важливо враховувати, що хореографічні образи близькі та зрозумілі не лише дорослим, але й дітям. Як відзначає Л.Цвєткова, під час формування програми танцювальної підготовки дітей особливу увагу потрібно акцентувати на розгляді хореографічного образу як особливої метафоричної форми відображення дійсності, художнього переусвідомлення світу [7,с.127].

Використовуючи невичерпні можливості пластики людського тіла, хореографія шліфує і розробляє виражальні танцювальні па. В результаті цього складного процесу формується система хореографічних рухів, особлива художньо-виражальна мова, творчий потенціал танцювальної образності.

Основними критеріями ефективності формування особистості старшого дошкільника, засобами хореографії в даному випадку повинен бути розвиток не лише спеціальних (рухових, танцювальних) якостей дітей, а й загальний (психологічний, особистісний) розвиток, включаючи розкриття творчого потенціалу дітей. Високий рівень художньо-естетичного впливу хореографії на дитину пояснюється ще й тим фактом, що народний танець відкриває творчий потенціал людини, сприяє розумінню чарівного мистецтва танцю, розвиває відчуття прекрасного, вчить сприймати образну мову музики, духовно збагачує особистість [8,с.282].

Дослідник виховного впливу танцювального мистецтва на особистість дитини В.Нілов наголошує, що за допомогою рухів дитина пізнає світ: рухаючись під музику, вона вчиться повнішому її сприйняттю, завдяки чому отримує певні враження від музичних творів [4,с.111]. При цьому у дітей розвивається загальна музичність, творча уява, поступово формується художній смак, розвиваються спеціальні здібності музично-рухового виконавства.

Отже, танець, будучи складною синтетичною діяльністю, впливає на розвиток різних сторін психіки дитини через те, що танцювальна підготовка є ефективним засобом не тільки фізичного, а й інтелектуального, морального, художньо-естетичного виховання. Правильна організація процесу викладання хореографії дітям дозволить найповніше розкрити творчий потенціал старшого дошкільника, сприятиме найбільш успішній адаптації дитини до навчання в школі та забезпечить формування повноцінної особистості дитини, її різносторонній, гармонійний розвиток.

Література:

1. Гамезо М. В.Старший дошкільник і молодший школяр: психодіагностика і корекція розвитку / М. В. Гамезо, В. С. Герасімова, Л. М. Орлова. – В. : Модек, 1998. – 256 с.

2. Мартиненко О.В. Розкриття творчого потенціалу дошкільнят виразними засобами хореографічного мистецтва /О. В. Мартиненко // Палітра педагога. – 1999. – № 4. – С. 27-30.

3. Мартиненко О.В. Хореографічна робота в дошкільній практиці сьогодення /О. В. Мартиненко // Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного інституту (Педагогічні науки). – Бердянськ: БДПІ. – 2000. – № 2. – С. 77-82.

4. Нілов В. Н. Хореографія в системі художнього виховання молодших школярів (Теорія і практика) / В. М. Нілов. – М. : Астропрінт, 1998. – 214 c.

5. Пуртова Т. В. Учите детей танцевать : [учеб. пос.] / Т. Пуртова, А. Беликова, О. Кветная. – М. : Гуманит. изд. центр Владос, 2003. – 256 с.

6. Стьопіна О. Г. Виховання патріотизму у студентської молоді засобами мистецтва : автореф. дис.. … канд. пед. наук : спец. 13.00.07 / О. Г.Стьопіна. – Луганськ, 2008. – 18 с.

7. Цвєткова Л. Ю. Методика викладання класичного танцю / Лариса Юріївна Цвєткова. – К. : Альтпрес, 2007. – 324 с.

8. Чашечнікова Н. В. До проблеми художньо-естетичного спрямування спортивно-бальної хореографії / Н. В. Чашечнікова // Проблеми та перспективи розвитку хореографічного мистецтва в контексті Болонського процесу : Матеріали наукової конференції. – Х., 2009. – 289 с.

Науковий керівник: Чупрун Наталія Федорівна