СОЦІАЛЬНО – ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК КРАЇНИ ПРИ РЕГУЛЮВАННІ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН

Сучасний етап законодавства про працю зумовлює необхідність внесення до них нових змін, спрямованих на адекватне умовам соціально – економічного розвитку країни регулювання трудових відносин.

Право громадян на працю, тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленою державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава повинна створити умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, у результаті переходу на ринкову економіку.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, установі або організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок, відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці , на об‘єднання в профспілки та на вирішення колективних трудових конфліктів у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, та матеріального забезпечення в порядку соціального страхування в старості, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи чи займаної посади.

Основними джерелами законодавства є Конституція України (далі КУ) (ст.ст. 43-46, 53, 56, 57, 60, 68), Кодекс Законів про Працю України та нормативно-правових актів законодавства України .

Згідно ст. 252 КЗпПУ трудовий колектив підприємства утворюють всі громадяни України, що своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством. Повноваження трудового колективу визначаються законодавством.

Підприємство – основна організаційна ланка народного господарства України. Підприємство – самостійний господарюючий суб‘єкт, що має право юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку, комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку

Підприємство має самостійний баланс, рахунковий та інші розрахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, а також знак для товарів та послуг.

У разі збиткової діяльності підприємства держава, якщо вона визначає продукцію цього підприємства суспільно-необхідною, може надавати таким підприємствам дотацію, інші пільги. Існують принципи управління підприємством:

Управління підприємством здійснюється відповідно до статуту на основі поєднання прав власника щодо господарського використання щодо господарського використання свого майна і принципів самоврядування трудового колективу. Власник здійснює свої права по управлінню підприємством безпосередньо чи через уповноважені органи.

Найняття (призначення, обрання) керівника підприємства є правом власника майна підприємства.

Рішення з соціально-економічних прав, що стосуються діяльності підприємства, виробляються і приймаються його органами управління, з участю трудового колективу.

Вищим керівним органом колективного підприємства загальні збори власників майна. Виконавчі функції по управлінні колективним підприємством здійснює правління.

Існують в законодавстві поняття повноважень трудового колективу:

1. Трудовий колектив з правом найняття робочої сили:

2. Трудовий колектив державного підприємства, в якому частка держави більше 50%:

При частковому викупі – трудовий колектив є співвласником, а підприємство стає спільним. Після повного викупу – трудовий колектив набуває права колективного власника.

Соціальні повноваження:

А) трудовий колектив вирішує питання соціального розвитку;

Б) підприємство зобов‘язане забезпечити для всіх працюючих безпечні та нешкідливі умови праці;

В) підприємство здійснює підготовку кваліфікованих робітників, їх економічного і професійного навчання у власних навчальних закладах і повинна надавати пільги випускникам професійних училищ, середніх спеціальних та вищих навчальних закладів згідно законодавства України;

Г) піклування про пенсіонерів, що працювали на цьому підприємстві;

Д) поліпшувати умови праці жінок і підлітків, забезпечувати роботою в денний час;

Е) має право встановлювати додаткові відпустки, скорочений робочий день, а також заохочувати працівників;

Ж) має право встановлювати пенсію інваліду, що став на даному підприємстві, незалежно від розмірів пенсії;

З) в разі смерті працівника підприємство добровільно чи за рішенням суду забезпечує працівника допомогою.

Колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов‘язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників, власників і уповноважених ними органів.

Колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності і господарювання, що використовують найману працю і мають права юридичної особи.

Колективний договір укладається між власником чи уповноваженим органом з однієї сторони і однією чи кількома профспілковими чи іншими уповноваженими на представництво трудовим колективом органами, а у разі відсутності таких органів представниками трудящих, обраними і уповноваженими трудовими колективом.

Зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетентності. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов‘язання сторін щодо їх регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин.

Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства незалежно того чи є вони членами профспілки і є обов‘язковими як для власника, так і для працівників підприємства. Колективний договір набирає чинності з дня його підписання представниками сторін або з дня, що визначений у договорі. Після закінчення дії колективний договір продовжує діяти до того часу, коли сторони не укладуть новий, чи не переглянути старий.=

В разі структурної перебудови підприємства чи зміни власника колективний договір зберігає свою чинність на встановлений термін або може бути переглянутий.

Проект колективного договору обговорюється у трудовому колективі і виноситься на розгляд загальних зборів колективу. Після схвалення проекту колективного договору загальними зборами він підписується в 5-денний термін з моменту його схвалення.

Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи чи організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов‘язується виконувати роботу, визначену цією угодою з підляганням внутрішньому розпорядку, а власник підприємства зобов‘язується виплачувати працівникові зарплату забезпечувати умови праці необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здатності до продуктивної і творчої діяльності шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством або одночасно декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене трудовим договором чи угодою сторін.

Особливою формою трудового договору контракт в якому строк дії, права, обов‘язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці, умови розірвання договору можуть встановлюватись угодою сторін.

Строки дії трудового договору:

Безстроковий;

На визначений строк;

На час виконання певної роботи.

Трудовий договір укладається у письмовій формі.

При укладанні трудового договору громадянин зобов‘язаний подати паспорт чи документ, що засвідчує особу, трудову книжку, документ про освіту, про стан здоров‘я.

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого органу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ не було видано, але працівника фактично допустили до роботи.

При укладанні трудового договору може бути обумовлене випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі.

Строк випробування не може перевищувати трьох місяців. Якщо після закінчення випробуваного терміну робітник продовжує працювати , вважається, він витримав випробування.

Стаття 36 КзпПУ визначає підстави припинення трудового договору.

Основними документами про трудову діяльність працівника є трудова книжка. Ведуться на всіх працівників, що пропрацювали більше 5 днів.

Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Підприємства і організації при укладанні трудового договору можуть встановлювати меншу тривалість робочого часу.

Напередодні святкових і неробочих днів тривалість робочого дня працівників скорочується на 1 годину.

При роботі в нічний час встановлюється тривалість роботи скорочується на 1 годину. Таким вважається час з 10 до 6 годин ранку.

Забороняється до залучення до роботи в такий час:

Вагітних жінок, і жінок, що мають дітей до 3-х років;

Осіб, молодших 18 років.

Робота жінок в нічний час не допускається за винятків випадків, що передбачено законодавством. Час закінчення і початку щоденної роботи передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності.

Надурочні роботи, як правило не допускаються. .

Всім працівникам надаються щорічні відпустки із збереженням посади і середнього заробітку. Щорічна відпустка надається робітникам тривалістю не менше як 15 робочих днів. Працівникам молодше 18 років – відпустка в 1 календарний місяць.

Вивчення судової практики в справах про трудові спори показує, що в основному ці справи судами України розглядаються і вирішуються правильно.

Трудові спори виникають, як правило, внаслідок порушення прав працівників підприємства та законодавства про працю України, трудового договору.

Трудові спори розглядають:

комісії по трудовим спорам;

районні міські суди.

Література:

1.     Краснов Ю. Методологічні основи відтворювального механізму зайнятості населення // Україна: аспекти праці. – 2008. - №4. – С.37-40

2.     Левчук Ю.С. Теоретичні аспекти зайнятості населення // Формування ринкових відносин в Україні. - 2007. - №5. – С.160-164

3.     Богоявленська Ю.В. Адміністративно-правові механізми управління зайнятістю молоді в Україні в умовах фінансової кризи // Економіка та держава. – 2009. - №3. – С.44-54

4.     Гаркавенко Н. Напрями вдосконалення політики зайнятості населення у ринкових умовах // Україна: аспекти праці. – 2008. - №6. – С.26-32

Науковий керівник:

кандидат юридичних наук, доцент Леонтьєва Ліна Віталіївна.