ТРУДОВА ДИСЦИПЛІНА В МЕТОДАХ ЇЇ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

У статті подано науковий підхід до формування трудової дисципліни. Розкрито питання щодо необхідності соціального забезпечення на сьогоднішній день.

Сучасний етап законодавства про працю зумовлює необхідність внесення до них нових змін, спрямованих на адекватне умовам соціально – економічного розвитку країни, регулювання трудових відносин.

Особливістю Законодавства про працю є те, що до цього часу застосовуються нормативні акти колишнього СРСР, якщо вони не суперечать КУ та закономірною Підставою для застосування законодавства є постанова Верховної Ради від 12 вересня 1991р. “Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства України”. Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи збагаченню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, ефективності суспільного виробництва і піднесення на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини і поступовому перетворенні праці на благо суспільства  в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Право громадян на працю, тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленою державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою.

Держава повинна створити умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, у результаті переходу на ринкову економіку.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, установі або організації або з фізичною особою.

Працівники мають право на відпочинок, відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці , на об‘єднання в профспілки та  на вирішення колективних трудових конфліктів у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, та матеріального забезпечення в порядку соціального страхування в старості, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи чи займаної посади:

- Право кожного на працю.

- Вільність вибору праці та професії.

- Заборона примусової праці.

- Наявність відповідних умов праці: заробітна плата не нижча від мінімальної заробітної плати.

- Заборона роботи жінок і дітей на небезпечних для їхнього здоров‘я роботах.

- Заборона незаконного звільнення.

- Право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів.

- Право на відпочинок.

- Право на соціальний захист.

- Право на освіту в різних формах навчання.

- Рівність трудових прав незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, релігійних переконань, роду і характеру занять.

Основними джерелами законодавства є Конституція України (ст.ст. 43-46, 53, 56, 57, 60, 68) (далі КУ), Кодекс Законів про Працю України (далі КЗпПУ) та нормативно-правових актів законодавства України.

Згідно ст. 252 КЗпПУ трудовий колектив підприємства утворюють всі громадяни України, що своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством. Повноваження трудового колективу визначаються законодавством.

Підприємство – основна організаційна ланка народного господарства України.  Підприємство – самостійний господарюючий суб‘єкт, що має право юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку, комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку.

Підприємство має самостійний баланс, рахунковий та інші розрахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, а також знак для товарів та послуг.

Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб. Підприємство здійснює будь-яку  господарську діяльність, якщо вона не заборонена законодавством України і відповідає цілям, передбаченим статутом підприємства.

У разі збиткової діяльності підприємства  держава, якщо вона визначає продукцію цього підприємства суспільно-необхідною, може надавати таким підприємствам дотацію, інші пільги.

Управління підприємством здійснюється відповідно до статуту на основі поєднання прав власника щодо господарського використання щодо господарського використання свого майна і принципів самоврядування трудового колективу. Власник здійснює свої права по управлінню підприємством безпосередньо чи через уповноважені органи.

У літературі поняття дисципліни праці як правової категорії розглядається в чотирьох аспектах: як один з основних принципів трудового права; як елемент трудового правовідношення; як інститут трудового права; як фактична поведінка, тобто рівень дотримання усіма працюючими на виробництві дисципліни праці.

Як інститут трудового права трудову дисципліну потрібно зрозуміти як сукупність правових норм, котрі регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов'язки працівників і власника або уповноваженого ним органу, визначають заходи заохочення за успіхи у праці. Що ж стосується відповідальності за винне невиконання трудових обов'язків, то норми, котрі передбачають дисциплінарну відповідальність працівника, утворюють окремий правовий інститут у трудовому праві.

Під методами забезпечення трудової дисципліни розуміються передбачені законодавством способи її забезпечення, тобто виконання сторонами трудового договору своїх обов'язків. Традиційно вважалося, що існують два методи забезпечення трудової дисципліни: заохочення і примус. Однак в умовах ринкових відносин особливого значення набувають економічні та організаційні методи забезпечення дисципліни праці.

Суть економічних методів полягає у всебічній активізації трудящих за допомогою відновлення почуття господаря, власника. Велике стимулююче значення тут мало прийняття законів "Про власність", "Про підприємництво", якими була проголошена рівноправність всіх форм власності, господарська самостійність підприємництва, широкі права підприємств в оплаті й стимулюванні праці, використанні прибутку. Особливе значення мала приватизація майна державних підприємств, основою якої стали Закони України "Про приватизацію майна державних підприємств" та "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", в результаті якої працівники підприємств отримали переважне право на одержання акцій власних підприємств, стали працюючими співвласниками, що підвищило їх самостійність у вирішенні виробничих питань, створило умови для справжньої зацікавленості у результатах роботи та розподілі прибутку.

Разом із законами "Про підприємства в Україні", "Про господарські товариства" вони створили солідну правову базу для формування справжньої зацікавленості працівників у результатах своєї праці й зміцненні трудової дисципліни.

Організаційні методи управління дисципліною праці в Україні в сучасний період все більше характеризуються науковим підходом до організації виробництва загалом. Як відомо, однією із засад розвитку виробництва виступає цілеспрямоване вдосконалення його організації. Широко відомі наукові теорії управління Ф. Тейлора, Г. Файоля, Е. Маслоу, Т. Бернса та багатьох інших вчених та практиків, які обґрунтували менеджмент як науку про керівництво (управління) людьми - окремими працівниками, робочою групою, трудовим колективом.

У правовому аспекті предметом менеджменту є правове регулювання системи суспільних відносин щодо організації управління персоналом. Відносини щодо забезпечення дисципліни праці є складовою частиною цієї системи.

Сучасний правовий інститут дисципліни праці за змістом складається з правової регламентації прав та обов'язків учасників трудового процесу, стимулювання сумлінної праці.

Якщо досі правове регулювання трудової дисципліни розвивалося переважно шляхом посилення дисциплінарної відповідальності за трудове правопорушення, то на етапі переходу до ринкової економіки ухил робиться на більш чітке регламентування взаємних прав та обов'язків сторін трудових правовідносин і належне стимулювання високої якості праці працівників.

Отже, на основі зазначених загальних положень можна дійти висновку, що трудова дисципліна - це сукупність правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок і встановлюють трудові права та обов’язки сторін трудового договору, а також заохочення за успіхи в роботі та відповідальність за умисне невиконання трудових обов’язків.

Література:

1. Бурак В. Я. До питання про джерела права соціального забезпечення / Бурак В. Я. // Вісн. Львів. ун-ту. – Сер. юрид. – Вип. 38. – Львів, 2003. – С. 362–368.

2. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави : [навч. посіб.] ; 5-те вид., зі змінами / Рабінович П. М. – Тернопіль : ЛІЛЕЯ, 2002. – 192 с.

3. Болотіна Н. Б. Право соціального захисту України : [навч. посіб.] / Болотіна Н. Б. – К. : Знання, 2005. – 615 с. – Вища освіта ХХІ ст.

4. Право соціального забезпечення : [підруч. для студ. вищ. навч. закл.] / П. Д. Пилипенко, В. Я. Бурак, С. М. Синчук та ін. ; за ред. П. Д. Пилипенка. – 2-ге вид., переробл. і доп. – К. : Видавничий Дім „Ін Юре”, 2008. – 504 с.

5. Алексеев С. С. Общая теория права : [учеб.] – 2-е изд., перераб. и доп. / Алексеев С. С. – М. : ТК Велби, Изд-во Проспект, 2008. – 576 с.

6. Пилипенко П. Д. Проблеми теорії трудового права : [монографія] / Пилипенко П. Д. – Львів : Видав. центр Львів. національного ун-ту імені Івана Франка. – 1999. – 214 с.

7. Конституція України прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року зі змінами, внесеними згідно із Законом № 2222-ІV від 08.12.2004 р.

Науковий керівник:

кандидат юридичних наук, доцент Леонтьєва Ліна Віталіївна.