МОВНОСТИЛІСТИЧНІ ЗАСОБИ РЕАЛІЗАЦІЇ ГУМОРУ, ІРОНІЇ ТА САРКАЗМУ В АВТОРСЬКОМУ ДИСКУРСІ ДЖ. К. РОУЛІНГ

Проблема комічного завжди актуальна. Як слушно стверджує Ю. Борев, сміх – сильна зброя, оскільки ніщо так не викриває порок, як усвідомлення того, що він розгаданий, і що з приводу цього вже пролунав сміх. Сміх не тільки карає недосконалість світу, але й, омивши світ свіжою емоційною хвилею радощів і веселощів, перетворює і оновлює його. Сміх – це сила, яка не тільки заперечує, а й утверджує [1, с. 38].

Лінгвістичні засоби вираження гумору та іронії на матеріалі художніх творів вивчали Н. К. Салихова, О. А. Лаптєва, А. А. Щербина. Проблему іронії досліджували С. І. Походня, О. Б. Шонь, А. В. Сергієнко, Ф. С. Бацевич. Дослідженню сарказму присвятили свої праці М. Мінський, М. Р. Жолтухіна.

Гумор (від лат. humor: волога) – різновид відображення смішного, кумедного в життєвих явищах і людських характерах, є водночас вираженням ставлення автора до смішного і явищем художньої рецепції, “схваленням через висміювання” (М. Стеблін-Каменський) [4, с. 246]. Вміння бачити явище у притаманних йому протиріччях – приваблива риса характеру. На відміну від інших форм репрезентації комічного (іронія, сатира, сарказм), гумор характеризується доброзичливим ставленням до життя та виявів його недосконалості; це сміх, який поєднується з симпатією до того, на кого чи на що він спрямований, тобто є психологічно позитивним явищем [6, с. 5].

Іронія (грец. eirōneia: удаване незнання) – тонка насмішка, прихована за допомогою поважного інакомовлення, заперечення під виглядом згоди; глузлива оцінка поціновуваного предмета, явища [4, с. 437]. Іронія, на відміну від більшості “сміхових” форм комунікацій, має інтелектуальну природу. Сміх, радість, для прикладу, виникають як емоційна реакція; в пародії комічний ефект виникає як наслідок впізнавання об’єкта пародії, основний елемент тут – вдала імітація [3, с. 144 ].

Сарказм (грец. sarkasmos, від sarkaō, букв.: рву м’ясо) – в’їдлива, викривальна, дошкульна насмішка, сповнена презирства. Cарказм вважається різновидом комічного, гострою емоційною оцінкою явищ без підтексту, чим відрізняється від близької за значенням іронії [5, с. 367].

Джоан Роулінг – відома англійська письменниця, популярність якої швидко зростає. Творчість письменниці – новий поворот у літературі. Серія романів про хлопчика-чарівника Гаррі Поттера здобула широку популярність завдяки індивідуальній манері письма Джоан Роулінг. Починаючи з 90-х років минулого століття серія стала світовим бестселером. У літературному середовищі Роулінг розцінюють не інакше, як природний феномен.

Мова романів Дж. К. Роулінг є надзвичайно образною, емоційно забарвленою, багатою на стилістичні засоби та прийоми, які допомагають краще передати глибокий підтекст, задуманий автором. Гумор, іронія та сарказм – головні стилістичні прийоми, які постають своєрідними ознаками авторського стилю Дж. К. Роулінг, виявом індивідуального нестандартного мислення, художньою формою, засобом викриття негативних явищ.

Досліджуючи три романи Дж. К. Роулінг, а саме “Гаррі Поттер та кубок вогню”, “Гаррі Поттер та ордер фенікса”, “Гаррі Поттер та принц-полукровка” бачимо, що авторська позиція змінюється по мірі того, як дорослішають її герої. Зокрема, в останньому романі ознак гумору практично не знаходимо, мова героїв просякнута глибокою іронією та гострим сарказмом, адже конфлікти в житті героїв досягають свого апогею.

Серед продуктивних засобів реалізації гумору ми виділяємо власні імена, гумористичні порівняння та метафору.

1. Власні імена.

1. “It’s one of Fred and George’s Spell-Check ones…but I think the charm must be wearing off…”

“Yes, it must,” said Hermione, pointing at the title of his essay, “because we were asked how we’d deal with dementors, not ‘Dugbogs,’ and I don’t remember you changing your name to ‘Roonil Wazlib’ either.” [10, с. 449]

2. “How did you do?” asked Ron, hurrying toward Harry. “I think I felt something the last time I tried – a kind of tingling in my feet.”

“I expect your trainers are too small, Won-Won,” said a voice behind them, and Hermione stalked past, smirking. [10, с. 386]

Герміона Грейнджер глузує над Роном Візлі, висміюючи його незграбність у навчанні та в грі Квіддіч. Об’єктом гумору постає не особа загалом, а її окремі огріхи, негативні риси характеру. Гумор є психологічно позитивним явищем, тому адресат, в нашому випадку Рон Візлі, сприймає гумористичні ремарки не як критику, а як поштовх до вдосконалення, викорінення окремих вад.

2. Гумористичні порівняння.

1.“I played like a sack of dragon dung,” said Ron in a hollow voice when the door had swung shut behind Ginny. [10, с. 286]

2. “The hats have gone. Seems the house-elves do want freedom after all.”

“I wouldn’t bet on it,” Ron told her cuttingly. “They might not count as clothes. They didn’t look anything like hats to me, more like woolly bladders.” [8, с. 256]

Характерною особливістю гумористичного порівняння є те, що і об’єкт, і суб’єкт порівняння мають у собі ознаку комічного. Чим більша невідповідність між ознаками порівнюваних об’єктів, тим більша їх полярність на семантичному та стилістичному рівнях, тим більше комізму в самому порівнянні [7, c. 11]. Саме тому застосовує порівняння такого типу Рон Візлі, висловлюючи обурення своєю незграбною грою в Квіддіч та висміюючи надмірну захопленість Герміони боротьбою за права ельфіф.

3. Метафора.

1. “Yeah,” said Harry. “No more pretending we care what happens when Jupiter and Uranus getting friendly…” [8, c. 718]

2. “And from now on, I don’t care if my tea leaves spell die, Ron, die – I’m just chucking them in the bin where they belong.” [8, c. 718]

Метафора – стилістична фігура, гумористичний потенціал якої зближує непорівнювані на перший погляд об’єкти, викликає несподівані асоціації, і чим більша ця невідповідність, тим сильніший гумористичний потенціал метафори. До гумористичної метафори вдається Рон Візлі та Гаррі Поттер. Вони насміхаються над віщуваннями професора Трілоні, даючи собі та іншим обіцянку, що відтепер він не дослухатиметься до її передрікань та астрологічних прогнозів. Вербалізація метафори здійснюється за допомогою добору іменникових, іменниково-атрибутивних та дієслівних структур.

Іронічність висловлювань – невід’ємна особливість головних героїв серії романів про Гаррі Поттера. Схильність Дж. К. Роулінг до іронічного підтексту простежується у мовленні Рона Візлі та його братів, Дамблдора, Снейпа та самого Гаррі Поттера. Звертаючись до іронії, вони гостро висміюють недоліки своїх співрозмовників, приховуючи за зовні позитивним твердженням негативне ставлення. Іронія у романах Дж. К. Роулінг мікроконтекстуальна, тобто реалізується на рівні слова чи словосполучення. Тут чітко простежуються стилістичні характеристики та засоби вираження іронії.

У трьох розглянутих романах ситуативна іронія реалізується лексичними та стилістичними повторами, цитацією та іронічним змішанням стилів.

1. Повтор (стилістичний, лексичний).

1. “Didn’t work that well, though, did it?” said Harry, doing his utmost to keep his voice even. “Had to look after myself after all, didn’t I?” [8, c. 64]

2. “Great,” said Harry bitterly. “Really great. Tell him from me I’ll swap any time he wants. Tell him from me he’s welcome to it….People gawping at my forehead everywhere I go….” [9, c. 290]

Повтор служить не лише для створення асоціативних зв’язків між окремими відрізками тексту, він експлікує постійність авторської суб’єктивно-оцінної модальності, тим самим підтверджуючи, що нічого випадкового на художньому полотні немає [2, c. 73]. В поданих прикладах лексичний та стилістичний прийом у формі розділового запитання підсилює обурення Гаррі з приводу того, що через його популярність у чаклунському світі навіть найближчі друзі почали йому заздрити.

2. Цитація.

1.“Enjoing it?” said Ron darkly. “I don’t reckon he’d come home if dad didn’t make him. He’s obsessed. Just don’t get him onto the subject of his boss. According to Mr. Crouch…Mr. Crouch is of the opinion…Mr. Crouch was telling me…They’ll be announcing their engagement any day now.” [9, c. 57]

2. “Er – well – ghosts are transparent – “ he said.

“Oh, very good,” interrupted Snape, his lips curling. “Yes, it is easy to see that nearly six years of magical education have not been wasted on you, Potter. Ghosts are transparent.” [10, c. 460]

Цитація – іронічні висловлювання, які являють собою віддалене “відлуння”, цитацію іншого, неіронічного висловлювання [7, c. 11]. Рон цитує старшого брата Персі, який робить “успішну” кар’єру в Міністерстві магії, проте стає бундючим, відлюдькуватим та занадто самовпевненим. Професор Снейп висміює Гаррі перед усіма студентами за його прогалини у знаннях елементарних речей. Таким чином, неіронічні висловлювання при цитації їх мовцем набувають іронічності та спрямовуються в бік адресата з метою гострого висміювання.

3. Іронічне змішання стилів.

1. “I don’t mean to be rude – “he began, in a tone that threatened rudeness in every syllable.

“—yet, sadly, accidental rudeness, occurs alarmingly often,” Dumbledore finished the sentence gravely. “Best to say nothing at all, my dear man. Ah, and this must be Petunia.” [10, c. 46]

2. “I would assume that you were going to offer me refreshment,” Dumbledore said to Uncle Vernon, “but the evidence so far suggests that that would be optimistic to the point of foolishness.” [10, c. 48]

Невідповідність стилю висловлювання і його контексту дає підставу для втілення авторської суб’єктивної модальності негативного характеру. Саме стиль висловлювання показує протиріччя між його поверхневим і глибинним змістом [7, c. 15]. Застосовує в своєму мовленні змішання стилів професор Дамблдор з метою висміяти жадібність та дріб’язковість тітки та дядька Гаррі. Будучи людиною надзвичайно стриманою і толерантною, професор Дамблдор не дозволяє собі бути настільки різким та прямолінійним, щоб відкрито висловити своє обурення неввічливістю сім’ї Дурслів. Проте він не опускає жодного шансу висміяти їх.

Не менш яскраво вираженою формою комічного у розглянутих романах є сарказм. Він притаманний не всім героям, а лише тим хто наважується відкрито сипати гострою викривальною критикою, обеззброюючи свого супротивника, не ховаючись за інакомовленням.

В розглянутих романах ми виділяємо 3 основні форми саркастичних вислолювань.

1. Rejoinder, repartee, retort, riposte (дотепна кмітлива відповідь, гостра репліка, заперечення; кпин у відповідь).

1. “Congratulations, Harry!” she said, beaming at him. “I wonder if you could give me a quick word? How you felt facing that dragon? How you feel now, about the fairness of the scoring?”

“Yeah, you can have a word,” said Harry savagely. “Good-bye.” [9, c. 362]

2.“You think you’re such a big man, Potter,” said Malfoy, advancing now, Crabbe and Goyle flanking him. “You wait. I’ll have you. You can’t land my father in prison –“

“I thought I just had,” said Harry. [8, c. 851]

2. Innuendo, insinuation (інсинуація, жарт, кпин, шпилька, колкість, випад).

1. Want one, Granger? Said Malfoy, holding out a badge to Hermione. “I’ve got loads. But don’t touch my hand, now. I’ve just washed it, you see; don’t want a Mudblood slimming it up.” [9, c. 298]

2. “Well, I’m terrified now,” said Harry sarcastically. “I s’pose Lord Voldemort’s just a warm-up act compared to you three – what’s the matter?” he said, for Malfoy, Crabbe, and Goyle had all looked stricken at the sound of the name. “He’s your dad’s mate, isn’t he? Not scared of him, are you?” [8, c. 851]

3. Barb, crack, dig, gibe, quip, sally, taunt, twit, wisecrack (гострість, жарт, глум; гостра репліка, саркастичне зауваження).

1.“Missing your half-breed pal?” he kept whispering to Harry whenever there was a teacher around, so that he was safe from Harry’s retaliation. “Missing the elephant-man?” [9, c. 443]

2.“— which means that this boy has as much chance of becoming an Auror as Dumbledore has of ever returning to this school.” [8, c. 665]

4. Derision, mockery, ridicule (висміювання; знущання; насмішка).

1.“Look at this!” said Malfoy in ecstasy, holding up Ron’s robes and showing Crabbe and Goyle,

“Weasly, you weren’t thinking of wearing these, were you? I mean – they were very fashionable in about eighteen ninety….” [9, c. 168]

2. “So who’ve you been beating up tonight?” Harry asked, his grin fading. “Another ten-year-old? I know you did Mark Evans two nights ago – “ [8, c. 13]

3. “Yeah? Did he say you look like a pig that’s been taught to walk on its hind legs? ‘Cause that’s not cheek, Dud, that’s true…” [8, c. 13]

Загострення боротьби добра і зла спричиняє розгортання нових конфліктів, тому мовлення героїв просякнуте сарказмом. Вони більше не ховають свої емоції за інакомовлення, а відкрито протестують та вступають в боротьбу. Гаррі щосили знущається над своїм двоюрідним братом Дадлі, висміюючи його обмеженість, жадібність та жалюгідність. Професор Снейп відкрито погрожує Гаррі, кидає саркастичні ремарки. Але Гаррі не дозволяє принизити себе, і відплачує тією ж монетою. Гаррі гостро реагує на кпини Драко Малфоя та його товаришів, використовуючи сарказм як засіб самооборони.

Гумор, іронія та сарказм в трьох розглянутих романах вказують на домінантні ознаки авторського стилю Дж. К. Роулінг, постають засобом розкриття характерів головних героїв, увиразнюють та посилюють конфліктні ситуації, дають змогу їх носіям проявити себе як неповторну особистість, що критично ставиться до недоліків інших героїв, усталеного ладу та не боїться кинути їм виклик.

Література:

1. Борев Ю. Б. Комическое, или о том, как смех казнит несовершенство мира, очищает и обновляет человека и утверджает радость бытия / Ю. Б. Борев. – М.: Искусство, 1970. – 272 с.

2. Гальперин И. Р. Стилистика английского язика / И. Р. Гальперин. – М.: Высшая школа, 1977. – 332 с.

3. Іздик Ю. Іронія над іронічністю/ Ю. Іздик // Іронія: зб. ст. / упоряд. О. Галета, Є. Гулевич, З. Рибчинська. – Л.: Літопис; К.: Смолоскип, 2006. – С. 143-144.

4. Ковалів Ю. І. Літературознавча енциклопедія: [у 2-х т.]. – Т. 1. / Ю. І. Ковалів. – К.: Академія, 2007. – 608 с.

5. Ковалів Ю. І. Літературознавча енциклопедія: [у 2-х т.]. – Т. 2. / Ю. І. Ковалів. – К.: Академія, 2007. – 624 с.

6. Пропп В. Я. Проблеми комизма и смеха / В. Я. Пропп. – М.: Искусство, 1976. – 183 с.

7. Шонь О. Б. Мовностилістичні засоби реалізації гумору, іронії і сатири в американському короткому оповіданні. Автореф. дис… канд. філол. наук / О. Б. Шонь. – Львів, 2003. – 20 с.

8. Rowling J. K. Harry Potter and the Order of the Phoenix / Rowling J. K. – New York: Scholastic, 2004. – 874 p.

9. Rowling J. K. Harry Potter and the Goblet of Fire / Rowling J. K. – New York: Scholastic, 2002. – 736 p.

10. Rowling J. K. Harry Potter and the Half-Blood Prince / Rowling J. K. – New York: Scholastic, 2006. – 656 p.