СУТНІСТЬ І РОЛЬ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

Одним із найважливіших напрямків розвитку сучасного державного управління є вдосконалення прикладної сфери науки та імпламентація практичних здобутків прикладної психології в сферу державного управління. Тож актуальним є розробка та впровадження соціально-психологічних технологій в управлінську практику.

На сьогодні проблемі впровадження технологій в управління присвячено чимало наукових публікацій. Окремі аспекти застосування технологій в політичному контексті досліджувалися зарубіжними вченими Г.Ласвеллом, В.Парсонсом, Д.Перлматтером, російськими дослідниками Д.Ольшанським, Є.Єгоровою-Гантман, К.Плешаковим, А.Куртовим і М.Каганом, а також українськими вченими О.Валевським, В.Ребкалом, М.Головатим, Ю.Кальнишем, М.Ільїним, Г.Почепцовим.

Розробці теорії та механізмів психологічних технологій сприяли дослідження З.Фройда, К.Юнга, А.Адлера, Е.Фрома, К.Роджерса, І.Ялома, К.Хорні, Г.Саллівана, Дж.Коттлера, Р.Брауна, Р.Нельсон-Джоунс, А.Айві, М.Айві, Л.Саймек-Даунінг, А.Фон Шліппе, Й.Швайцера, а також праці вітчизняних науковців О.Бондаренка, С.Васьківської, П.Горностая, М.Дідик, Л.Карамушки, Л.Орбан-Лембрик та ін.

Технології рефлексивного управління досліджував А. Деркач, технології управління масовою свідомістю А.Манойло, В.Цуладзе, технології нейролінгвістичного програмування Р.Бендлер, С.Горін, Д.Гріндер, Р.Ділтс, Г.Кочарян, А.Плігін, технології управління діяльністю та людьми на гуманістичній основі А.Деркач, В.Жукова, Л.Лаптєва, маніпулятивні технології Г.Грачов, Є.Доценко, М.Мельник, технології проведення інформаційно-психологічних операцій В.Крисько, О.Шевченко, технології психологічного супроводу навчання А.Овчаров, психотехнології сугестивного впливу та психокорекції на несвідомому рівні Є.Безносюк, А.Журавльов, І.Смирнов, технології побудови іміджу Є.Богданов, В.Зазикін, О.Ситніков, П.Фролов, В.Шепель, технології дослідження громадської думки О.Вишняк, політичні передвиборні та виборчі технології В.Бебик, М.Варій, М. Головатий, тощо.

Питання застосування психологічних технологій та концепцій в органах державної влади постійно перебувають у полі зору українських та зарубіжних фахівців з державного управління: В.Авер’янова, Е.Афоніна, Г.Атаманчука, Р.Войтович, Н.Гончарук, С.Дубенко, В.Князєва, М.Логунової, В.Майбороди, Л.Нестеренко, Н.Нижник, О.Оболенського, Н.Протасової, М.Пірен, Г.Райта, Г.Саймона, С.Серьогіна, Ю.Сурміна, С.Сьоміна, Л.Пашко, та ін.

Т.Х.Невструєва визначила найтиповіші підходи до визначення соціально-психологічних технологій:

- психотехнології технології як засоби впливу, визначення власне інструментального аспекту;

- визначення певних психотерапевтичних систем або методів як психотехнологій (психоаналіз, нейролінгвістичне програмування);

- психотехнології як технології впливу на індивідуальну та суспільну думку (психотехнології реклами, політики, ідеології, паблік рілейшнз, менеджменту, конфликтології тощо);

- технології як системи цілеспрямованих дій;

- визначення психотехнології як науки [6].

К.В.Захаров дав визначення соціальним технологіям. На думку вченого, соціальні технології – це алгоритм дій щодо впровадження системи теоретично обґрунтованих організаційних заходів, спрямованих на досягнення заздалегідь поставленої мети, яка полягає у зміні об’єкту діяльності. При цьому даний алгоритм повинен враховувати актуальний стан об’єкта технології та контекст ситуації, ефективно вирішувати поставлену задачу та приводити до подібного результату при зміні соціальних умов [5].

Беручи до уваги важливість і наукову цінність наявних досліджень, доводиться визнати, що наукові здобутки та досвід їх упровадження у сферу державного управління України ще до кінця не вивчені і розглядаються лише в окремих аспектах.

Потреба в нових підходах до реформування системи державно-управлінських відносин та врахування ролі соціально-психологічних факторів у реалізації цих завдань є важливою передумовою актуальності дослідження теоретико-методологічних засад та механізмів практичного застосування соціально-психологічних технологій як ефективного інструменту розвитку управління, спрямованих на вдосконалення менеджменту управлінської діяльності, підвищення організаційної культури державних службовців та оптимізацію управлінської взаємодії в умовах демократизації українського суспільства.

Отже, актуальність означеної проблематики та недостатність відповідних вітчизняних досліджень і зумовили вибір теми даного дослідження.

Соціально-психологічні технології відображають у своїй сутності тенденції сучасного розвитку і можуть бути тим механізмом, що призводить до нових імпульсів, що сприяють досягненню мети в управлінських та суспільних процесах сучасної державно-управлінської діяльності. Оскільки у самій природі суспільних процесів закладено протиріччя, що виражається у одночасному прагненні до розвитку і до стабільності, то часто ці два протилежні процеси гальмують одне одного. Системний розвиток потребує підсилення, фокусування на визначеній меті і засобів, що спрямовують енергію в необхідному напрямку. Безперервність процесу системного розвитку може забезпечуватись соціально-психологічним супроводом та цілеспрямованим системним впливом практичного застосування соціально-психологічних технологій.

Їх соціальна складова – вказує на поєднаність і зв’язки із соціальними системами, психологічна – повертає до особистості та звертає увагу на психологічні феномени, що часто знаходяться в тіні, проте можуть відігравати вирішальну роль у суспільних, організаційних, політичних та особистісних процесах.

А саме значення технологій вказує на інструментальність сучасного управління, міждисціплінарні зв’язки, спрямованість на інтеграцію всіх доступних людству знань, для більш ефективного розвитку, їх прикладний характер, що забезпечує доступність та можливість застосування в процесі державно-управлінської практики.

Тож сутність соціально-психологічних технологій вміщує у собі потенціальне прагнення до цілісності, врахування різноманітних впливів, допомагає тим, хто їх застосовує займати не упереджену позицію, бути як зануреними у процес діяльності так і виходити з нього, балансуючи у позиції спостерігача.

Застосування соціально-психологічних технології виводять особистість суб’єкта державного управління у мета-позицію, де він може бути одночасно в позиції “над ситуацією”, що розширює його систему розуміння та забезпечує особистісну екологію “не занурення”, зберігаючи свіжий погляд на стан речей і глибше усвідомлюючи процес.

Окрім того, соціально-психологічні технології через процес усвідомлення гармонізують та поєднують 3 життєві центри особистості: інтелектуальний, емоційний та фізичний у єдиний духовний центр, що є гарантом гуманних, стратегічних, виважених управлінських рішень і дій, розширює особистісні ресурси, наснажує та укріплює мотивацію, допомагає вирішувати виклики, що виникають у процесі державно-управлінської діяльності.

На рівні системи соціально-психологічні технології гармонізують та поєднують 3 життєві центри системи організації: намір організації, дух та атмосферу організації, людські ресурси.

Тож соціально-психологічні технології в своїй природі прагнуть бути дієвим механізмом, що дає можливість розширювати ресурси, вивільняє енергію опору, що виникає у змінах та спрямовує її на подальший розвиток.

Проте найбільш важливим, на наш погляд, є підхід до управління як до живого процесу, сфокусованість на глибшій усвідомленості особистості як самого себе та як суб’єкту процесу управлінської діяльності, своїх сценарних механізмів, реакцій, патернів поведінки, мотивів діяльності, емоцій, почуттів. Нажаль, на даний час, це є на наш погляд, великою прогалиною в сфері державного управління.

Тож соціально-психологічні технології допомагають адаптуватися різним елементам системи державного управління, мають бути гнучкими у практичному застосуванні та максимально наближеними до природнього руху речей.

Саме про це писав великий вчений і мислитель В.І.Вернадський: “Людина повинна зрозуміти, що вона не є випадкове, незалежне від навколишнього (біосфери або ноосфери) вільно чинне природне явище. Вона складає неминучий прояв більшого природного процесу, що закономірно триває протягом, принаймні, двох мільярдів років [2, с. 28].

Тож потреба у новому цілісному формуванні мислення не нова. Ідеї вченого закликають до розуміння того, що “Ми є жителями планети і можемо - повинні - мислити і діяти в новому аспекті, не тільки в аспекті окремої особистості, чи родини роду, держави або їх спілок, а й у планетарному аспекті” [2, с. 35].

Це вимагає розширення традиційного сприйняття дійсності та більш глибокого прийняття світового порядку – що простягається далі наших соціальних домовленостей до нашої сутності як творчого прояву еволюції Всесвіту.

Тож на наш погляд, державне управління може розраховувати на власне зцілення, тільки якщо зможе створити такі форми професійної діяльності і мислення, що будуть відповідати принципу цілісності людини і єдності з тими тенденціями, що виникають в природньому середовищі і знаходять своє відображення в системі управління.

Філософія соціально-психологічних технологій базується на відтворенні природніх зв’язків і пошуку природніх рішень. І хоча саме розуміння терміну технології вказує на статичність та незмінність, природа їх стабільності у залежності від контексту, тенденцій, що виникають, усвідомлення унікальності кожного моменту, та пошуку гармонійного рішення.

Соціально-психологічні технології в процесі сучасної державно-управлінської діяльності – порівняно нове явище і як наукова, цілісна система і соціальна практика потребують глибокого осмислення і обгрунтування, врахування та адаптації накопиченого світового та вітчизняного досвіду для їх практичного застосування.

На перехресті, в якому опинилося українське суспільство, що характеризується пошуком ідентичності, зміною цінностей, потребою у формуванні нового мислення, відродженні української еліти та вихованні нового типу лідерів – управлінців - застосування кращих зразків соціально-психологічних технологій, що довели свою ефективність у науковому і практичному світовому досвіді видається нам вкрай актуальним.

Література:

1. Вернадский В.И. Биосфера и ноосфера : сб. цитат / [сост. К. А. Степанов ; ред. М. Н. Шаховская]. / В.И. Вернадский // Фонд им. В. И. Вернадского, – М.: 2008. – 320 c. – (Б-ка размышлений).

2. Вернадский В.И. Научная мысль как планетарное явление. / Вернадский В.И. // Философские мысли натуралиста. – М.: Наука, 1988. С. 20-196.

3. Гурієвська В. М. Технології системного підходу у психологічному консультуванні в контексті взаємодії політики і управління / В. М. Гурієвська // Зб. наук. пр. ЛРІДУ НАДУ. – Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2008. – Вип. 16/17. – С. 41–47.

4. Гурієвська В.М. Рівні застосування прикладних психологічних технологій у системі парламентаризму. Зб. наук. пр. НАДУ. – К. : НАДУ, 2012. – Вип.2. – С. 239-246.

5. Захаров К.В. Соціально-психологічні технології в сучасній психології / К.В. Захаров // Вісник Дніпропетровського нац. університету - 2010 - Т. 18 - №9/1 - Вип. 16 – С.

6. Невструева Т. Х. Психотехнологии в системе психологической практики / Т. Х Невструева. – Хабаровск : ДВГУПС, 2003. – 95 с.

7. Овчаров А. О. Вплив соціально-психологічних технологій на соціальне середовище / А. О. Овчаров // Соціальна психологія. – 2008. – №6. – C. 34–43.

8. Ожегов С. И. Толковый словарь русского языка / ред. Ожегов С. И., Шведова Н. Ю. – М. : “АЗЪ”, 1992. – 955 с.

9. Панок В.Г. Соціальне проектування і прикладна психологія / В. Г. Панок // Соціальна психологія. – №2. – 2003. – С. 21 – 28.