ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ В УКРАЇНІ

Промислова екологія – прикладна наука про взаємодію промисловості (як окремих підприємств, так і техносфери) і навколишнього середовища, і навпаки – вплив умов природного середовища на функціонування підприємств, їх комплексів.

Предметом промислової екології є те, як знизити забруднення середовища в процесі виробництва. Промисловість забруднює середовище теплом, шумом, електромагнітним випромінюванням, які вкрай гнітюче впливають як на людину, так і на природу в цілому. Так, наприклад, вплив шуму є однією з головних причин стресів в людському суспільстві і природі. Однією з найбільших небезпек вважається забруднення ґрунтових вод і глибоких водоносних горизонтів. На відміну від поверхневих вод цю воду практично неможливо очистити або потрібно застосування дорогих технологій. Але основне навантаження несуть на собі, звичайно ж, атмосфера і відкриті водойми [1]. До числа основних напрямів розвитку промислової екології можна віднести наступне:

1) очищення викидів. Розробляються і впроваджуються все нові системи очисних споруд, що перешкоджають попаданню шкідливих речовин в атмосферу і у водойми. Однак проблема цим не вирішується. Залишається питання їх утилізації.

2) удосконалення технології виробництва шляхом повторного використання відходів.

3) удосконалення видобувних і промислових галузей промисловості. Тут відбуваються практично неконтрольовані процеси руйнування ландшафтів, загибелі придатних для землеробства земель, забруднення середовища, безпосереднє знищення рослинного і тваринного світу планети.

4) перехід на екологічно більш чисті джерела енергії.

5) зниження шкідливості транспорту [2].

Транспорт − одна з найважливіших проблем сучасних міст, яка безпосередньо пов’язана з енергетичною проблемою. Зараз це питання намагаються вирішувати за допомогою відповідних фільтрів і оптимізацією конструкцій моторів, але зростання чисельності автомобілів перекриває всі успіхи у цьому напрямку.

У соціально-економічних системах близько 90% матеріальних ресурсів переходить у відходи, а основна кількість енергії використовується у виробництві та споживанні. Тому головним завданням промислової екології є знаходження шляхів для раціонального використання природних ресурсів, запобігання їх вичерпання, деградації і забруднення навколишнього середовища, а в кінцевому підсумку – поєднання техногенного та біогеохімічного кругообігів речовин.

Україна – це країна з високим рівнем негативних екологічних наслідків виробничої діяльності, у зв’язку з чим проблема охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів потребує першочергового вирішення [3].

Виділяють такі головні причини, що призвели до загрозливого стану довкілля України: застарілі технології виробництва та обладнання, висока енерго- та матеріаломісткість, що перевищують у два-три рази відповідні показники розвинутих країн, високий рівень концентрації промислових об’єктів, несприятлива структура промислового виробництва з високою концентрацією екологічно небезпечних виробництв, відсутність належних природоохоронних систем (очисних споруд, оборотних систем водопостачання тощо), низький рівень експлуатації існуючих природоохоронних об’єктів, відсутність надійного правового та економічного механізмів, які стимулювали б розвиток екологічно безпечних технологій та природоохоронних систем; відсутність належного контролю за охороною довкілля.

Недосконалість сучасних технологій не дозволяє повністю переробляти мінеральну сировину. Більша частина її повертається в природу у вигляді відходів [4].

Наша держава належить до числа індустріально-аграрних країн. Частка важкої промисловості складала до недавнього часу 60 % ВВП країни. Саме підприємства важкої промисловості формують основне техногенне навантаження на навколишнє природне середовище. Із розвитком промисловості, міст і транспорту з'явилося нове джерело потрапляння речовини в атмосферу – так зване техногенне забруднення.

До основних антропогенних факторів розвитку екологічної кризи в Україні належать передусім великі промислові комплекси – споживачі сировини, енергії, води, повітря, земельних просторів і водночас найпотужніші джерела практично всіх видів забруднень (механічних, хімічних, фізичних, біохімічних). 

За мірою і характером впливу (згідно з обсягами промислових відходів) вирізняють паливно-енергетичний, металургійний, хімічний та будівельний комплекси [5].

Паливно-енергетичний комплекс є найбільшим забруднювачем на Землі не тільки через недосконалі технології та відсутність очищення викидів, а й через надзвичайне поширення його об’єктів. Комплекс екологічних проблем виникає і в галузях паливної промисловості, і в електроенергетиці. Так, якщо видобуток вугілля здійснюється підземним способом, то це призводить до утворення великої кількості поверхневих і побіжних порід, шахтних вод тощо. Більша частина твердих відходів складується у відвали, які охоплюють величезні площі, порушуючи природний ландшафт, забруднюючи поверхневі й підземні води. За даними Макіївського інженерно-будівельного інституту, відвали вугільних шахт міст Донецька і Макіївки вкрили територію площею понад 900 га. У відвалах цього промислового району накопичен опонад 230 млн. м³ породи, щорічно додається ще 16 млн. м³ [6].

Одним із найбільших забруднювачів біосфери в багатьох країнах світу є металургійний комплекс. В Україні його розвиток зумовив різке загострення екологічної ситуації в трьох районах – Донбасі, Придніпров’ї та Приазов’ї.

На підприємства чорної металургії припадає близько 15% всіх промислових викидів в атмосферу пилу, 8-10% – викидів діоксиду сірки, 10-15% – загального обсягу споживання води. До цього слід додати величезну кількість твердих відходів (шлаків, шламів тощо). Наприклад, навколо металургійних комбінатів м. Маріуполя розташовано багато сховищ металургійних шлаків. На території міста знаходяться дев’ять гідротехнічних споруд, на які впливають металургійні шлаки.
Скрізь, де є металургійні шлаки, у водоймах накопичуються води з надзвичайно високою концентрацією сульфідів, які іноді прориваються в струмки і річки, в результаті рукотворних паводків, що призводить до сильного забруднення та виникнення техногенних аварій. Кисень у воді витрачається на окислення сульфідів, вміст кисню в даних сульфідних водоймах стає рівним нулю і це призводить до загибелі живих організмів.

Полігони для зберігання металургійних шлаків комбінату ВАТ імені “Ілліча” міста Маріуполь розташовані поблизу річки Кальчик. Річки та озера, які протікають поблизу шлакосховищ, забруднені і перетворені в сховища із забрудненою водою, в якій концентрація сульфідів досягає 1 г/л. Хоча поблизу річки Кальчик і розташовані захисні дамби, однак при аварійних проривах часто відбувається потрапляння забруднених вод у річку Кальчик, що призводить до загибелі живої речовини.

Сучасний промисловий комплекс України за своєю структурою, технологіями і рівнем природокористування залишається брудо- і ресурсоємним, екологічно незбалансованим [7].

Джерелом істотного забруднення довкілля є хімічна промисловість, яка поступається тут лише перед енергетикою, металургійним комплексом і автомобільним транспортом. Номенклатура продукції, що випускає хімічна промисловість розвинутих країн, є вельми різноманітною. Як наслідок в довкілля надійшло близько 3 млн нових речовин і сполук, які невластиві біосфері; серед них є надзвичайно шкідливі для нормального функціонування живої клітини.

В основній хімічній промисловості найбільшу кількість твердих відходів дають виробництва мінеральних добрив і сірчаної кислоти. У виробництві мінеральних добрив головною є перероб­ка фосфоритів та апатитів.

Практично кожне підприємство хімічної промисловості є серйозним забруднювачем довкілля. Так, нафтопереробний завод розсіює викиди основних забруднень – вуглеводів у радіусі до 25 км. Завод штучного волокна викидає в атмосферу тисячі тон метиленхлориду та ацетону за рік [6].

Сьогодні промислова екологія охоплює дуже широке коло проблем та питань охорони навколишнього середовища. Для їх вирішення слід поглибити рівень наукових досліджень, розгорнути обґрунтування екологічних прогнозів для окремих регіонів та України в цілому.

Необхідно удосконалити управління природоохоронною діяльністю, виробити систему адміністративних, економічних, психологічних, освітніх заходів та визначити відповідальність населення за порушення заборони викидання неочищених вод у водойми і викидів у атмосферу, виробити систему безпечних технологій внесення у ґрунт мінеральних добрив, отрутохімікатів, на науковий рівень піднести процес лісозаготівель, щоб до мінімуму звести шкідливий вплив від вирубування лісу.

Треба виробити національну програму екологічного оздоровлення, яка може стати базою поступового нормування всіх компонентів природних комплексів, забезпечити контроль якості сільськогосподарської продукції у зв'язку з радіоактивним і хімічним забрудненням, що перевищує допустимі концентрації [8].

Від успішного вирішення цих проблем залежить здоров’я людей, продуктивність їхньої праці. При цьому необхідно всебічно враховувати особливості природи та клімату, не повинно бути єдиного стандарту при проектуванні міст в різних природних умовах [3]. Також слід зазначити, що екологія навколишнього середовища насамперед залежить від ставлення людей до проблем та питань з її охорони, від розуміння всієї серйозності та важливості цих питань. Тому екологія буде тим чистіше, чим швидше людина навчиться розуміти всю їх важливість. Саме промислова екологія є найвдалішим шляхом для вирішення проблем навколишнього середовища.

Література:

1. Промислова екологія: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://znaimo.com.ua

2. Основи промислової екології: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.coolreferat.com

3. Основи промислової екології: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://bukvar.su/jekologija/197208-Osnovy-promyshlennoiy-ekologii.html

4. Екологічні проблеми промислового комплексу: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://pulib.if.ua/part/11144

5. Промисловий комплекс України: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrreferat.com/

6. Екологічні проблеми промислового комплексу: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://buklib.net/books/23380/

7. Металургійний комплекс України: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://otherreferats.allbest.ru/geography/00122371_0.html

8. Екологічні проблеми промислового комплексу: [Електронний ресурс].–Режим доступу: http://eco.com.ua/content/ekologo-ekonomichne-obgruntuvannya-racionalnogo-vodokoristuvannya-u-promislovomu-kompleksi

Науковий керівник:

кандидат технічних наук, доцент Бутенко Елеонора Олегівна.