ІНОВАЦІЙНІ НАПРЯМКИ РЕКРЕАЦІЇ, ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ТА ЗДОРОВ`ЄЗБЕРІГАЮЩИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Україна, у спадок, разом із незалежністю, отримала загрозливий стан здоров’я нації, незадовільні та небезпечні умови для формування здоров’я. До того ж, у зв’язку з подальшим поглибленням соціально-економічної кризи в останні роки, здоров’я нації стрімко знижується.

Проблема збереження і зміцнення здоров'я населення, особливо дітей та молоді, залишається однією з найбільш актуальних проблем для держави. Про це свідчать закони та постанови, прийняті урядом. У Конституції України, «Основах законодавства України про охорону здоров'я», програмі «Діти України» наголошується на необхідність збереження та зміцнення здоров'я молоді.

У Концепції загальнодержавної цільової соціальної програми «Здоров'я нації» на 2009-2013 роки, Державній програмі «Репродуктивне здоров'я нації на 2006-2015 рр.», Національній програмі патріотичного виховання населення, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства визначено, що здоров'я підростаючого покоління, школярів, студентів, робочої молоді – це інтегрований показник суспільного розвитку. Тому, для формування здорового способу життя є обов'язковим введення інноваційних напрямків рекреації, фізичної реабілітації та ефективних здоров`єзберігающих технологій.

Сутність здоров’язберігаючих та здоров’яформуючих технологій виявлена в дослідженнях Бойченко Т. [1]. Аналіз класифікацій існуючих здоров’язберігаючих технологій надано Ващенко О. [4]. М. Власюк розглядає здоровий спосіб життя як комплекс оздоровчих заходів, спрямованих на зміцнення здоров'я людини, підвищення його працездатності, продовження творчого довголіття [6]. Актуальні завдання морального, духовного, ціннісного розвитку молодого покоління, підготовки до активної творчості та повноцінного життя, необхідність розвитку здоров’язберігаючих технологій визначені у законах України "Про державну підтримку молодіжних і дитячих суспільних об’єднань", "Про загальну середню освіту", "Про освіту", "Про позашкільну освіту", "Про фізичну культуру і спорт", у нормативних документах – Національній доктрині розвитку фізичної культури і спорту, Національній програмі виховання дітей та молоді в Україні, Резолюції Генеральної асамблеї Організації об’єднаних націй "Спорт як засіб сприяння освіті, здоров’ю, розвитку і миру".

Сучасний стан здоров’я населення України характеризується негативними тенденціями: поширюються епідемії туберкульозу, ВІЛ-інфекції та СНІДу; збільшується захворюваність на серцево-судинні та онкологічні хвороби; підвищується частота вроджених аномалій. У цілому, відмічається зменшення тривалості життя, скорочення чисельності населення, відбувається депопуляція [1].

Для України головною проблемою, яка пов’язана з майбутнім держави, є збереження і зміцнення здоров’я дітей та учнівської молоді. Турботу викликає різке погіршення стану фізичного та розумового розвитку підростаючого покоління, зниження рівня народжуваності й тривалості життя, зростання смертності, особливо дитячої.

Вступаючи до школи, 85% дітей мають ті чи інші порушення соматичного та психічного характеру, зростає кількість дітей, які мають психоневрологічні захворювання. Такі ж проблеми має і студентська молодь. З кожним роком зростає показник надлишку ваги у школярів та студентської молоді.

Оскільки, Україна є соціально орієнтованою державою, її основним завданням постає сприяння духовному, інтелектуальному, фізичному зростанню молодого покоління, гармонійному та всебічному розвитку особистості. Це змінює адаптивні можливості організму людини і реалізується через формування здорового способу життя.

Молодь має усвідомлювати важливість здорового способу життя, морально, психічно та фізично самовдосконалюватись, дбайливо ставитися до власного здоров'я та здоров'я оточуючих.

Однією з найважливіших причин, які призводять до погіршення стану здоров'я людини, є недостатньо високий рівень культури здоров'я. На сьогодні спостерігається небезпечна тенденція щодо розповсюдження алкоголізму, тютюнопаління та зростання наркоманії й токсикоманії у молодіжному середовищі.

Людський організм у ході еволюційного розвитку запрограмований природою для руху, причому активна рухова діяльність необхідна не в якийсь період життя, а на всьому її протязі з раннього дитинства до глибокої старості.

Однак за останні сто років умови життя людини кардинально змінилися. Технічний прогрес призвів до того, що енергію, яку людина затрачала на трудову діяльність, зараз на 90 % виконують машини [7].

Дослідженнями доведено, що ефективність формування здорового способу життя вимагає активного залучення молоді до здоров’язберігаючого процесу, формування в них активної позиції щодо зміцнення і збереження власного здоров’я. Поняття "здоров’язберігаючі технології” об’єднує в собі багаточисленні напрями формування, збереження та зміцнення здоров’я молоді.

Під здоров’язберігаючими технологіями розуміється:

 сприятливі умови навчання, а саме: відсутність стресових ситуацій, адекватність вимог, методик навчання та виховання;

 оптимальна організація навчального процесу, відповідно до вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм;

 повноцінний та раціонально організований руховий режим.

Впровадження здоров’язберігаючих освітніх технологій пов’язано з використанням медико-гігієнічних, фізкультурно-оздоровчих, лікувально-оздоровчих, соціально-адаптованих, екологічних здоров’язберігаючих технологій та технологій забезпечення безпеки життєдіяльності.

Здоров’язберігаючі та здоров’яформуючі технології дозволяють зберігати наявний стан учнівської молоді, формують більш високий рівень їхнього здоров’я, навички здорового способу життя, дають можливість здійснювати моніторинг показників індивідуального розвитку і проводити відповідні психолого-педагогічні, корегувальні, реабілітаційні заходи [1].

Аналіз класифікацій існуючих здоров’язберігаючих технологій дає можливість відокремити такі їхні типи [4]:

 здоров’язберігаючі технології, що створюють безпечні умови для перебування, навчання та праці;

 оздоровчі технології, що спрямовані на вирішення завдань зміцнення фізичного здоров’я, підвищення потенціалу (ресурсів) здоров’я: фізична підготовка, фізіотерапія, аромотерапія, загартування, гімнастика, масаж, фітотерапія, музична терапія;

 технології навчання здоров’ю – гігієнічне навчання, формування життєвих навичок, керування емоціями, вирішення конфліктів тощо, профілактика травматизму та зловживання психоактивними речовинами, статеве виховання;

 виховання культури здоров’я – виховання в учнівської молоді особистісних якостей, які сприяють збереженню та зміцненню здоров’я, формуванню уявлень про здоров’я, як цінність, посиленню мотивації на ведення здорового способу життя, підвищенню відповідальності за особисте здоров’я, здоров’я родини.

В теперішній час здоров’я студентів перетворилося в справжню проблему, пов’язану з рядом зовнішніх і внутрішніх факторів – погіршенням екологічного середовища, збільшенням різних залежностей, таких, як паління, вживання алкоголю, наркоманія, ігроманія, ІНТЕРНЕТ– залежності, підвищенням розумових та психічних навантажень, зменшення фізичної активності, появою нових інфекційних захворювань, таких, як СПІД, зменшенням вольового контролю поведінки [8].

Створення здоров’язберігаючого середовища у вищих навчальних закладах є надзвичайно актуальним в сучасному світі.

Якщо студент буде володіти та активно використовувати різноманітні фізичні вправи, то поліпшить свій фізичний стан, рівень фізичної підготовленості, показники фізичного здоров'я [2].

Роль рухової активності в зміцненні здоров'я правомірно розглядати як прагнення особистості до гармонічного розвитку за допомогою обраного виду спорту або фізкультурно-спортивної діяльності.

За допомогою правильно підібраних і організованих заходів з використанням фізичних вправ з різних видів спорту, раціонального харчування, режиму праці й відпочинку можна змінювати й поліпшувати показники фізичного розвитку та функціональної підготовленості організму [8].

Саме тому оздоровча фізична культура широко використовується для зміцнення здоров'я, фізичного розвитку, підвищення енергетичного потенціалу людини, являється важливим засобом всебічного та гармонічного розвитку.

Сьогодні в Україні відсутня цілісна система формування культури здоров’я населення, відсутня послідовна та безперервна система навчання здоров’ю, відсутня мода на здоров’я.

Недосконалість законодавчої, нормативно-правової бази, що регламентує діяльність з охорони здоров’я населення, не сформованість культури здоров’я у самих викладачів, неблагополуччя їх стану здоров’я обумовлюють несприятливий і суттєвий вплив на здоров’я студентської молоді .

Модернізація освіти спонукає до пошуку нових освітніх і виховних технологій, до впровадження нетрадиційних форм і методів навчання та виховання. Ці технології та методи навчання спрямовують учнів на краще розуміння навчального матеріалу з предмета «Фізична культура», а також бажання учнів поліпшити свої спортивні досягнення і здоров’я.

Впровадження та використання інноваційних технологій, дасть можливість встановити позитивне ставлення молоді до уроків фізичної культури та спорту та допоможе досягти значного покращення їх здоров’я.

Правильно організована інноваційна система фізичного виховання з використанням нетрадиційних і традиційних форм та методів фізичного виховання, та різних технологій забезпечить ефективне формування у школярів та студентів позитивної мотивації до здорового способу життя.

Таким чином, формування здорового образу життя молоді України, розвиток здоров’язберігаючих технологій та інноваційних напрямків поліпшення здоров’я учнів та студентів зробить великий внесок у рішення проблеми здоров'я й фізичного потенціалу нації, без якого не тільки стане неможливим здійснення євроінтеграційних намірів України, а й нормальне функціонування її економіки й забезпечення всіх складових безпеки держави.

На процес формування ціннісної мотивації особистості до здорового способу життя, виховання здорової людини впливають умови розвитку держави, громадська думка, тобто те, що не зовсім залежить від освітнього закладу. Це і стан сімейного виховання, і збільшення кількості проблемних родин, зайнятість батьків, звідси – несумлінне виконання виховних функцій.

Таким чином, проблема здоров’я набула в наш час загальнопланетарного значення і розглядається як така, що становить небезпеку подальшому розвитку людства. Відвернути імовірну небезпеку можливо шляхом формування здорового способу життя молоді та людства всіх країн світу. Формування здорового способу життя потребує спільних зусиль якомога більшої кількості організацій, спілок, освітніх закладів, а головне – всього людства.

Сьогодні, під здоровим способом життя розуміють комплекс заходів, спрямованих на гармонійний фізичний розвиток, на підтримку рівня здоров’я, а також активне довголіття. Здоровий спосіб життя є визначальним чинником забезпечення тривалості активного життя, соціального, біологічного та психологічного благополуччя, передбачає оптимальну рухову активність, раціональне харчування, здоровий сон, додержання гігієнічних правил, відмову від тютюнопаління, вживання наркотиків та зловживання алкоголем. Майбутнє пов’язано за здоров’язберігаючими технологіями та інноваційними направленнями в забезпеченні здорового образу життя.

Лiтерaтурa.

1. Бойченко Т. Валеологія – мистецтво бути здоровим // Здоров’я та фізична культура. – 2005. – №2. – С. 1-4.

2. Балюк В. І. Здоровий спосіб життя - важливий чинник виховання особистості: [Текст] / В. І. Балюк // Класному керівнику. Усе для роботи. – 2010. – № 12. – С. 6–8.

3. Васильєва Р. Ю. Формування здорового способу життя студентів при вивчені дисципліни "безпека життєдіяльності" у ВНЗ / Р. Ю. Васильєва // Вісник Житомирського державного університету. – Випуск 50. – Житомир. – 2010. – С. 151-154.

4. Ващенко О., Свириденко С. Готовність вчителя до використання здоров’язберігаючих технологій у навчально-виховному процесі // Здоров’я та фізична культура. – 2006. – №8. – С. 1-6.

6. Власюк Г. Учнівське самоврядування у формуванні здорового способу життя засобами фізичної культури / Г. Власюк // Фізичне виховання в школі. – 2002. – № 2. – С. 38-42.

7. Волкова І.В., Марінушкіна О.Є., Покроєва Л.Д., Рябова З.В. Становлення шкіл сприяння здоров’ю. – Харків: ХОНМІБО, 2007. – 40 с.

8. Гігієнічні та соціально-психологічні аспекти моніторингу здоров’я школярів: Матеріали науково-практичної конференції // Харків: ІОЗДП АМНУ, 2006. – 226 с.