ПЕРЕВАГИ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОННИХ ЗАСОБІВ КОНТРОЛЮ В УКРА

Актуальність даної теми полягає у тому, що у зв’язку з необхідністю гарантування дотримання суб’єктами кримінального провадження встановлених вимог та правил застосування домашнього арешту, як заходу забезпечення, Кримінальний-процесуальний кодекс України закріпив у ст. 195 Електронні засоби контролю, що є механізмом його реалізації. А оскільки електронні засоби контролю аналогів до застосування раніше не мали, виникає безліч питань щодо доцільності, зручності та ефективності користування ними.

Дослідженню різноманітних аспектів впровадження у вітчизняну практику домашнього арешту, а разом із ним застосування електронних засобів контролю присвятили наукові праці такі видатні вчені, як: Ю.П. Аленін, В.Г. Гончаренко,

Ю.М. Грошевий, Л.М. Лобойко, П.І. Люблінський, В.Т. Маляренко, В.Т. Нор, І.Л. Петрухін, В.В. Сташис, Л.Д. Удалова, В.І. Фаринник та інші.

Практика використання домашнього арешту як запобіжного заходу та ЕЗК для сучасної України є новою, проте у світі вона вдало себе зарекомендувала і діє уже понад 30 років. Першопрохідцем у даному напрямку є США, котрі запровадили систему електронного контролю ще на початку 1980-х. Сьогодні ж електронний моніторинг правопорушників застосовується в 49 штатах США. Понад 60 країн світу ефективно використовують цю систему і як вид запобіжного заходу протягом кримінального провадження, і як альтернативу тюрмі під час відбуття покарання.

Проаналізуймо також основні сфери використання ЕЗК за кордоном. США (за злочини, пов’язані з наркотиками; у разі порушення правил дорожнього руху; у разі зловживання спиртними напоями; статеві злочини); Швеція (крадіжки та водії, винні в скоєнні ДТП); Франція (причетні до скоєння статевих злочинів навіть після відбуття покарання); Росія та Білорусія (електронні браслети були випробувані в 2011 році та зарекомендували себе добре). Прикладом є Москва, де почали активно впроваджувати електронні браслети для контролю над засудженими, яких суд засудив їх до обмеження волі) [4, с.2].

У відповідності до пункту 1.3. Наказу Міністерства внутрішніх справ «Про затвердження Положення про порядок застосування електронних засобів контролю» № 696 від 09.08.2012 р. (далі – Наказу № 696) метою застосування ЕЗК є забезпечення виконання зобов’язань, що покладаються на підозрюваного (обвинуваченого) ухвалою слідчого судді, суду про застосування запобіжного заходу, не пов’язаного з позбавленням волі, або у вигляді домашнього арешту [1].

Безперечними перевагами при застосуванні ЕЗК на території України є:

1) фактичне перебування особи на волі, а не в ізольованій від суспільства установі — зі своїми правилами та звичаями; зменшення коштів на утримання особи у СІЗО; розв’язання проблем з переповненістю таких установ;

2) наявність ступенів захисту електронного браслету від несанкціонованого втручання, а саме: індивідуальне кодування та пароль;

3) можливість обрання оптимального розміру електронного браслету для конкретної особи, що зумовлює зручность носіння приладу. Тобто ми бачимо повну відповідність пункту 1.5. Наказу № 696 де, мова йде про заборону застосування ЕЗК, які суттєво порушують нормальний уклад життя особи, спричиняють значні незручності у їх носінні або можуть становити небезпеку для життя та здоров’я особи, яка їх використовує;

4) протиударність механізмів електронного браслету [5];

5) електронні браслети можуть витримувати достатньо великі перепади температур. Для прикладу, російські вироби здатні функціонувати при температурі до 120оС;

6) водонепроникненість. Аналізуючи ті самі вироби російського походження, слід зауважити, що вони здатні витримати занурення під воду на глибину до 40 м. Таким чином, із закріпленим браслетом без проблем можна приймати душ, плавати в басейні;

7) компактність. Зовні електронний браслет дещо схожий на спортивний годинник: чорний ремінець шириною трохи більше 2 см і така ж чорна коробочка замість звичайного циферблата. Електронний браслет фактично не помітний та не спричиняє дискомфорту при його носінні.

Проблемними питаннями при застосуванні ЕЗК на території України є:

1) велика вартість ЕЗК, що зумовлює їх недоступність для використання громадянами, що внаслідок невеликої тяжкості скоєного правопорушення право на застосування цього запобіжного заходу. Так, у 2013 році було виділено 32 млн. грн. на проведення закупівлі ЕЗК для української правоохоронної системи. За інформацією деяких економічних мас-медіа України 20 грудня за результатами тендеру МВС України уклало угоду із ТОВ «Беніш Джі Пі еС Україна» на постачання обладнання електронного контролю на суму 19,18 млн. грн. Було придбано 856 електронних браслетів вартістю 6888 грн і таку ж кількість мобільних контрольних пристроїв вартістю 13776 грн, стаціонарні пульти моніторингу по 295 грн, просторові бази даних по територіям областей та міст, програмне забезпечення для диспетчерів цієї системи за 3936 грн за одне робоче місце. А всього правоохоронці висунули річну потребу в браслетах у кількості 50 тисяч штук [2];

2) простежується тенденція за якою слідчий суддя, що має право давати дозвіл на застосування ЕЗК, штампує такі документи «на майбутнє» у значній кількості та віддає їх слідчому чи органу внутрішніх справ. Саме так це питання вирішувалось в ухвалі від 11.04.2013 р. у справі № 754/6129/13-к та інших. Хоча таке рішення повинно прийматися індивідуально для кожного випадку з урахуванням багатьох факторів.;

3) відсутність спеціалізованої установи чи закладу, де персонал зміг би проходити навчання з використання нових технологій.

Для того щоб електронні засоби контролю були максимально ефективно застосовані на території України можемо запропонувати такі напрямки вдосконалення:

1. При прийнятті рішення про застосування до підозрюваного чи обвинуваченого домашнього арешту та ЕЗК враховувати роз’яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивiльних i кримiнальних справ (далі - ВССУ), викладені у листі № 511-550/0/4-13 від 04.04.2013 р. "Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України", де наголос зроблено на соціальну та психологічну складову особи, яку мають врахувати правоохоронці;

2. При прийнятті рішення про застосування до підозрюваного чи обвинуваченого домашнього арешту та ЕЗК необхідно брати до уваги: 2.1 думку власника житла (якщо він відомий) та оцінивши усі обставини в сукупності, у тому числі: 2.2 міцність соціальних зв’язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання; 2.3 наявність у нього родини й утриманців (місце їх фактичного проживання); достатність застосування такого запобіжного заходу для запобігання ризикам, визначеним у ст. 177 КПК [3];

3. Закласти у Закон України «Про Державний бюджет на 2014 рік» кошти на закупівлю усіх необхідних комплектуючих для ЕКЗ;

4. Обрати як продавця ЕКЗ наших сусідів з Росії. Ціна їхніх виробів сягає $100 за штуку, а вартість обслуговування одного приладу електронного контролю типу GPS у США обходиться в понад $60 за добу [5]. Оптимальним вирішенням цього питання може бути орендування ЕЗК, як це відбувається за кордоном;

5. За допомогою сучасних технологій та фахівців провести спробу вироблення ЕЗК вітчизняного виробництва, що надасть чимало переваг, а ними є: менша ціна, нові робочі місця, підтримка національного виробника та інше;

6. Використання ЕЗК в профілактичних цілях. Тут доречним буде приклад Франції, де парламент розглянув у першому читанні законопроект, який (у разі його ухвалення) дозволить суддям зобов’язувати осіб, причетних до скоєння статевих злочинів, носити електронні браслети протягом певного періоду навіть після відбуття покарання з метою контролю та запобігання вчиненню нових протиправних дій.

7. Включити норму, що передбачає, у разі умисного недотримання особою правил поводження з ЕЗК, негайну зміну такого запобіжного заходу як домашній арешт на інший, визначений кримінальним процесуальним законодавством України.

Отже, дослідивши усі переваги та недоліки практичного застосування ЕЗК та виокремлення конкретних шляхів подолання наявних проблем, хочемо висловити свою прихильність використанню електронних засобів контролю як допоміжного механізму реалізації домашнього арешту на території України. Таким чином, при дотриманні усіх запропонованих вимог підозрюваний чи обвинувачений, до якого буде застосовано цей запобіжний захід не матиме зацікавленості у спробі втрати «контрольованої волі».

Література:

1. «Про затвердження Положення про порядок застосування електронних засобів контролю», Наказ Мінісерства внутрішніх справ України// [Електронний ресурс].– Режим доступу:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/sho w/z1503-12;

2. Електронні засоби контролю: міф чи реальність?// [Електронний ресурс].– Режим доступу: http://www.tuipravo.info/news/?ELEMENT_ID=99;

3. Сергій Теньков. Запобіжні засоби за новим КПК: чи варто покладатись на електроніку?, Юридичний вісник України №33, 17-23 серпня 2013// [Електронний ресурс].– Режим доступу: http://smi.liga.net/articles/2013-08-21/10483650zapob_zhn_zasobi_za_novim_kpk_chi_varto_pokladatis_na_elektron_ku.htm;

4. Максим Шевердін. Світлана Бабич. Держава заощаджує, або тюрма по-домашньому. Новели КПК України// [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.kopartners.com.ua/en/pr/maksim-sheverdinsvitlanababichderz hava-zaoshchadzhuie-abo-tyurma-po-domashnomu-noveli-kpk;

5. Україна отримає «контрольовану волю» №11 (1050), 07.03—16.03.2012,Закон і Бізнес// [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://zib.com.ua/ua/pr int/8454elektr onniy_monitoring_areshtovanih_dozvolit_zaos chaditi_na_.html.

Науковий керівник:

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримінального права, процесу та криміналістики Національного університету

державної податкової служби України, Потомська Наталія Анатоліївна.