ПСИХОЛОГІЧНА ПРОФІЛАКТИКА ЯК СПОСІБ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ СЕКСУАЛЬНОГО ЗДОРОВ’Я В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

Актуальність. Сyчaснi дoслiджeння стaну здoрoв'я мoлoдi свiдчaть, щo всi кризoвi прoцеси, щo вiдбyваються в yкраїнському сyспільстві, так чи інакше пов'язані з відсyтністю цiлiсної психoлoгопедагoгiчної прoгрaми фoрмyвaння здoрoвoгo спoсoбy життя. Це в свoю чергy yпoвільнює вирiшeння найбільш вaжливої проблеми – зростання рівня духовності , здорової моралі, збереження здорового генофонду і гармонійного розвитку особистості, родини і суспільства в цілому.

Сексуaльна культура, психологічні зaсади якої зaкладaються в юнaцькому віці, є невід’ємною склaдовою чaстиною зaгaльної культури. Зaрaз сексуaльнa поведінка молоді в Україні зaзнaла істотних змін, нaслідком яких стали більш розкуті прояви до статевих стосунків. Сексуальна поведінка юнацтва часто набуває ризикованих форм, оскільки нерідко супроводжується низькою психологічної культурою зазначених відносин, що в свою чергу не тільки спричиняє захворювання, які передаються статевим шляхом, але й призводить до психологічних девіацій – викривлень психологічної культури сексуального здоров’я.

Аналіз останніх досліджень. Час підтверджує необхідність наукової розробки для вирішення психологічних проблем сексуальної поведінки, статевих відносин і морального відхилення в цих напрямках, оскільки тільки на наукові дослідження повинні спиратися сучасні знання в цій області.

Психологи та педагоги досліджували різні аспекти проблеми психосексуального розвитку особистості, зокрема: питання статевого виховання і освіти учнів (Бжіська Ю., Василенко А., Главацька О., Дроб'язко П., Коган А., Колосовський С., Корчева Г. й ін.); положення про специфіку статерольового виховання молоді (Ісаєв Д., Каган В., Кравець В., Столярчук Л., Мезеря І., Клецина І., Новікова Н. та ін.) ; характер подружніх взаємин і статеворольових відносин (Голод С., Зацепін В., Зідер Г., Ковальова І., Шнейдер Л. та ін.); вплив соціокультурних факторів на розвиток особистості та її статеворольової поведінки (Берн Ш., Вайнола Г., Капська А., Лавриченко Н., Мудрик А., Лінтор Г., Лукашевич М. та ін.); культуру міжстатевих відносин у контексті статевого виховання та підготовки молоді до сімейного життя (Буленка Т., Кравець В., Новікова Н., Сутріна Г., Феокрістова М. та ін.); морально-статевого виховання (Колесов Д., Макаренко А ., Сухомлинський В., Черепова Є., Шалімова І., Щербань П., Юнда І. та ін.) ; психосексуальний розвиток і сексуальну поведінку особистості (Блонський П., Васильченко Г., Говорун Т., Голод С., Кікінежді А., Кон І. та ін.); вікову специфіку розвитку сексуальності особистості (Аккузіна А., Гурлєва Т., Єфімова А., Івченкова Н., Сечейко А., Федотова В., Хріпкова А. та ін.). Особливу увагу серед зазначених досліджень приділяється періоду ранньої дорослості .

Дослідження останніх років доводять , що юнацький (студентський ) вік є періодом найбільш інтенсивного становлення особистості, досягнення стабільності більшості психічних функцій припадає саме на цей період [1, с. 87].

Тому для формування здорового способу сексуального життя недостатньо сконцентрувати зусилля тільки на подоланні чинників ризику розвитку таких захворювань, як ІПСШ, ВІЛ/СНІД. Важливо в цей період (студентський) формування усвідомлення , що психологічна культура сексуального життя – це основа первинної профілактики захворювань, що передаються статевим шляхом.

Мета статті. Розкрити основні чинники психологічної профілактики як способу формування культури сексуального здоров’я в юнацькому віці

Реалізація даної мети визначає низку завдань:

1. На основі аналізу спеціальної та психолого-педагогічної літератури виявити взаємозв'язок психологічної образу сексуальної культури та сексуального здоров'я.

2. Дослідити значимість формування у молоді психологічної культури сексуального здоров’я та її впливу на сексуальне здоров'я в цілому.

3. Визначити основні практичні завдання психологічної профілактики як способу формування культури сексуального здоров’я в юнацькому віці.

Виклад основного матеріалу. Сексуальна культура створювалася і створюється в процесі розвитку людської цивілізації і є необхідною умовою її існування.

Ставлення суспільства до сексу, соціалізація сексуальності (релігія , звичаї, обряди , статеве виховання і сексуальна освіта ), впливаючи на людину, формують ставлення особистості до сексу і сексуальної поведінки, тобто сексуальну культуру в цілому. Основні прояви сексуальної культури:

• Ставлення до любові , значення для особистості співвідношення "душі і тіла";

• Сексуальна мораль , ставлення до норми і сексуальних девіацій;

• Відношення до протилежної статі;

• Психосексуальна орієнтація;

• Рівень поінформованості, обізнаність у питаннях сексу;

• Сексуальна установка;

• Статево-рольова поведінка;

• Сексуальна мотивація;

• Мотив статевого акту;

• Етичні та естетичні установки;

• Психосексуальний тип чоловіка і жінки.

Невідповідність в подружжя кожного з цих проявів , що є критеріями сексуальної культури психологічного здоров’я, може призводити до розвитку соціокультурної форми сексуальної дезадаптація [2, с. 531].

Актуальність теми визначається і тим , що в Україні досі, на відміну від багатьох розвинених країн, відсутня будь-яка чітка система сексуальної освіти і виховання в дошкільних, шкільних та вищих навчальних закладах. Потрібно відзначити , що статеве виховання і формування статевої моралі проходять тим успішніше, чим більше уваги їм приділяється. Особливість цього виховання (а статева мораль є фундаментом, складовою частиною сексуальної культури) – неприйнятність моралізаторства, догматизму, орієнтація на соціокультурне самовиховання і відповідальний саморозвиток образу психічного здоров’я.

Зараз молоді люди змушені випадково, з різних джерел отримувати суперечливі знання про окремі сторони сексуального життя. Це веде до збереження в нашій країні сексуальної малограмотності. Багато хто розглядає секс тільки як джерело насолоди і задоволення своїх основних фізіологічних потреб. Вони навіть не припускають, що секс нерозривно пов'язаний зі психічним здоров'ям людини. Це виражається в такому терміні як "психологічна культура сексуального здоров'я" – не просто відсутність хвороб, а стан соматичного, емоційного, інтелектуального і соціального благополуччя щодо сексуальності. Висока психологічна культура сексуального здоров'я передбачає позитивне і шанобливе ставлення до сексуальності і статевих відносин, можливість безпечно вести статеве життя, що приносить задоволення та означає відсутність примусу, дискримінації й насильства [3]. Для забезпечення сексуального здоров'я мають значення не тільки біологічні чинники, а й психосоціальні, під впливом яких формуються сексуальні установки людини, її ставлення до статевого життя і поведінка в конкретній ситуації.

Сексуальне здоров'я досить широке поняття , яке позначає шанобливе ставлення до своєї і чужої сексуальності , можливість отримувати задоволення від статевої близькості, знання своїх прав у галузі сексуальних відносин. Сексуальні стосунки і стан здоров'я людини не просто взаємопов’язані. Гармонійний секс – це невід'ємна складова психофізичного здоров'я людини. Одним з важливих кроків у формуванні сексуальної культури є ознайомлення молоді з правилами особистої гігієни, сексуальної психогігієни та гігієни статі, особливостями гігієни сексуального спілкування. Гігієна психіки, так само як і гігієна тіла – невід'ємна частина здорової сексуального життя.

Морально-психологічна непідготовленість і сексуальна неосвіченість значної частини молоді, яка вступає на шлях інтимних відносин , тягнуть за собою серйозні негативні наслідки для суспільства, для батьків і зокрема для самої молоді. Спроби вирішити цю соціально-значущу проблему робилися частіше представниками охорони здоров'я, а не працівниками установ освіти і виховання. Статева поведінка хоча і має біологічний фундамент, проте формується під соціально-психологічним впливом зовнішнього середовища (насамперед під впливом виховання), яке виступає в ролі психопрофілактики девіацій психологічної культури сексуального здоров’я передусім в юнацькому віці.

Потрібно відзначити, що саме освіта виконує функцію транслятора культури . На цей аспект , наприклад , звертав увагу В.С. Лутай: "... освіті є найважливішою частиною людської культури ... одним з необхідних і головних завдань освітньої діяльності на всіх історичних етапах розвитку суспільства є передача основних досягнень культури від покоління до покоління. Це стосується знань про навколишній світ, про всі види діяльності людей, про субординацію системі цінностей, що визначає таку діяльність, а також вмінь розв'язувати ті проблеми, з якими може зустрітися людина" [4, с. 203].

Зараз культуру статевого життя, сексуальну мораль визначає психогігієнічна доцільність і розуміння максимального забезпечення фізичного і духовного здоров'я , благополуччя і щастя людей. Це положення відображено в розробленій експертами Всесвітньої Організації Охорони здоров'я концепції здорової статевого життя , яка передбачає:

- Здатність насолоджуватися статевим життям, мати дітей і контролювати свою поведінку відповідно до суспільної та особистої етикою;

- Свободу від страху, сорому , почуття провини і забобонів, а також інших психологічних факторів, що пригнічують статеві реакції і заважають статевим відношенням;

- Відсутність органічних розладів, хвороб та недоліків, що обмежують функції статі і репродуктивну функцію;

- Кінцевої завданням формування сексуального здоров'я є зростання комунікабельності людини та її здатності до любові [5, с. 33].

Відповідно основними завданнями психологічної профілактики як способу формування культури сексуального здоров’я в юнацькому віці є:

- Не-директивне (не моралізаторське) інформування про систему сексуальних цінностей;

- Ознайомлення з психологічними особливостями чоловічої та жіночої сексуальності;

- Практичне засвоєння навичок психогігієни сексуального спілкування;

- Ознайомлення з психологічними методиками і шляхами збагачення сексуального життя, секретами сексуального благополуччя;

- Ознайомлення молоді з ознаками і симптомами найбільш поширених сексуальних розладів, сексуальної дисгармонією та шляхами їх подолання.

Гіпотезою нашого дослідження є припущення про те, що рівень знань про сексуальне здоров’я в юнацькому віці напряму залежить від якості роботи психопрофілактичної компетентності соціально-інформаційного сектору в Україні.

Література:

1. Левківська Г. П. Адаптація першокурсників в умовах вищого навчального закладу освіти: Навч. посібник. / Левківська Г. П., Сорочинська В. Є., Штифурак В. С. – К., 2001. – 128 с.

2. Кришталь В. В. Сексологія: Навч. посібник: В 4 ч. / Кришталь В.В., Кришталь Є. В., Кришталь Т.В. – Харків: Фоліо, 2008. – 990 с.

3. http: // ru.wikipedia.org /wiki/ Сексуальное_здоровье

4. Лутай В.С. Філософія сучасної освіти: Навчальний посібник. – К.: Центр «Магістр-S» Творчої спілки вчителів України, 1996. – 256 с.

5. Ахмерова С. Г. Медико-гигиенические основы полового просвещения в учебных заведениях/Ахмерова С. Г., Амирова Ф. М., Трофимова Е. В. – Уфа: Издательство БИРО, 2000. – 42 с.

Науковий керівник:

кандидат психологічних наук, Зеленін Всеволод Володимирович.