ЛЮДСЬКІ РЕСУРСИ БЕССАРАБІЇ НАПЕРЕДОДНІ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

В усі часи у військових конфліктах найчастіше вирішальним фактором була саме чисельна перевага над ворогом. Чим чисельніша армія – тим більше в неї шансів розбити супротивника. З розвитком військової науки та технологій, час від часу якісний показник військ у конфліктах перевершував чисельний. Однак, технології можна швидко надолужити, а військові хитрощі – так само швидко вивчити. При цьому збільшити кількість військових, не маючи людських ресурсів, – неможливо. Тому, все одно, кількісний чинник виявлявся вирішальним.

Особливо актуальним такий підхід до військової стратегії став на початку ХХ ст. – під час Першої світової війни. Це була кривава ера автоматичної зброї, вперше загибель солдатів на війні стала такою масовою. В боях використовувалися останні досягнення технічної думки ХХ ст., при цьому тактика бою застрягла у ХІХ ст. Солдати наосліп кидалися під вогонь кулеметів і ставали жертвами варварської траншейної війни, мільйони з них загинули під артилерійським вогнем борючись за кожний сантиметр землі. В цьому конфлікті загинула нечувана досі кількість людей – понад 20 млн. Чотири жахливі роки великі держави, що об’єдналися у два ворогуючих табори, вели війну за поділ світу. Нові технології дозволили створити смертоносну зброю, але модернізації засобів захисту або тактики не відбулося. Тому солдати масово гинули підчас атак. Щоб поповнювати чисельність військових формувань, уряди проводили постійні мобілізації населення. За цих обставин війна торкнулася майже кожного, хто міг тримати в руках зброю.

У таких умовах найбільш вигідними виглядали країни, що мали більшу чисельність населення. З такої точки зору, абсолютним лідером у Європі була Російська імперія, в якій за станом на 1 січня 1914 р. проживало 178 378 800 чол. [9, с. 58]. Потенційно, кожна губернія імперії була резервом людських ресурсів для майбутньої війни. Однією з них була Бессарабська губернія.

В цій статті, на основі досліджень попередників, ми спробуємо проаналізувати та визначити запас людських ресурсів, придатних для використання у військових діях, який мала Бессарабська губернія напередодні Першої світової війни.

Роль Бессарабії у Першій світовій війні виявилася досить несподіваною. Регіон з глибокого тилу, на початку війни, перетворився на прифронтову смугу і став тилом Румунського фронту на її завершальному етапі. До квітня 1916 р. в російську армію було призвано 250 тис. жителів Бессарабської губернії [10, с. 54].

Уявлення про людські ресурси Бессарабської губернії напередодні Першої світової війни нам дають ряд статистичних та етнографічних досліджень кінця ХІХ ст. – початку ХХ ст. Серед них особливо слід виділити «Перший загальноросійський перепис населення Російської імперії, 1897 г.», один з томів якого було присвячено Бессарабії [6]. У цьому дослідженні наведені докладні статистичні дані стосовно складу населення, його чисельності, віросповідання та іншого. Однак, на момент початку війни інформація, що містилась у цій праці вже дещо застаріла. Доповнити її можна завдяки подальшим дослідження у цій сфері. Це роботи Н.А. Рубакина «Росія в цифрах. Країна. Народ. Стани. Класи» [7], «Статистичний щорічник Росії, 1913 р.», «Статистичний щорічник Росії, 1914 р.» (українською) [8, 9].

До етнографічних досліджень населення Бессарабської губернії початку ХХ ст. можна віднести праці Л.С. Берга [1,2], В.Н. Бутовича [4] та П.А. Крушевана [3].

На передодні війни площа Бессарабської губернії становила 41 620,3 кв. км [8, с. 1]. На цій території, за даними перепису населення 28 січня 1897 р., проживало 1 935 412 осіб, з яких 991 239 складали чоловіки, а 994 173 – жінки [6, с. 15]. Вже в 1902 р. загальна чисельність населення Бессарабії становила2 143 300 чол. [3, с. 41]. У рік, що передував війні ця цифра збільшилася до 2 588 400 [8, с. 33]. За станом на 1 січня 1914 р. – всього за пів року до початку війни – називається цифра у 2 657 300 осіб, з яких 1 353 200 чоловіки, а 1 304 100 жінки [9, с. 33]

Таким чином, у Бессарабській губернії на початку ХХ ст. спостерігається поступове зростання населення. Цікавим є той факт, що наприкінці ХІХ ст. чоловіки становили меншість населення краю, а до 1914 р. були вже у більшості. Це автоматично збільшувало людські ресурси, які можна було б використовувати у випадку війни. Однак, ми не можемо стверджувати, що всі 1 353 200 чоловіків Бессарабії були придатні до військової служби. Серед названої кількості були й особи не придатні до військової служби та роботи в тилу (літні чоловіки, діти, хворі та ін.)

Щоб докладніше дослідити наявні дані треба проаналізувати склад чоловічого населення краю напередодні війни. Дані, що існували на 1913-1914 рр. мають загальний для Російської імперії характер, і не стосуються особливостей населення кожної конкретної губернії. Така інформація існує лише за 1897 р. Крім того, призов до лав армії мав свої особливості, деякі категорії населення звільнялися від нього за різних причин. Загальна інформація стосовно цього також є узагальненою для всієї імперії [11]. Якщо зіставити всі ці дані, то можна отримати більш-менш точні цифри потенційних людських ресурсів Бессарабської губернії, які можливо було використати у військових діях.

Напередодні Першої світової війни, призову до Російської імператорської армії підлягало все чоловіче населення імперії, що досягло 20 років, крім деяких народів. Бессарабія у цьому плані ніяких пільг не мала. Однак певна частина населення все ж звільнялась від служби за станом здоров’я, за сімейними обставинами та за професійною приналежністю (духовенство, вчені та ще деякі мало чисельні категорії).

Вчені у Бессарабській губернії становили незначну кількість у масштабах всього населення; духовенства налічувалось 0,6 % [9, с. 87]. Ці люди повністю звільнялись від військової повинності, отож їх можна виключити з загального числа людських ресурсів.

Всі чоловіки, що пройшли військову службу зараховувалися до запасу або ополчення, звідки звільнялись у 43 роки. Отже, з загального числа чоловічого населення губернії треба ще виключити всіх, хто не досяг 20 років (коли призивали до служби), а також всіх кому було більше 43. За даними перепису 1897 р. це приблизно 63,5 % [9, с. 90].

Якщо підрахувати, то за своїм віком та родом занять до мобілізації у Бессарабії можна було залучити 485 794 чоловіків. Однак з цього числа також слід виключити тих, хто не відповідав критеріям призову за станом здоров’я та за сімейними обставинами. За підрахунками генерала Н.Н. Головіна в середньому 17 % призовників по всій імперії були непридатними до служби через фізичні недоліки [11, с. 39]. При цьому 24 % призовників, що відповідали усім фізичним параметрам, звільнялись від служби по сімейним обставинам [11, с. 33]. Виключивши ці категорії ми отримуємо цифру 306 440 чол. Саме такою була приблизна кількість бессарабців, які могли послужити джерелом для поповнення армії підчас війни.

Таким чином, можна зробити висновок, що з усього населення Бессарабської губернії чисельністю 2 657 300 осіб – приблизно 11,5% складали потенційний людський ресурс, який можливо було використати для поповнення армії. Ці дані, є приблизними і не точними, але в цілому вони дають більш менш чітке уявлення про потенційні людські ресурси Бессарабської губернії напередодні Першої світової війни.

Література:

1. Берг Л. С. Бессарабия. Страна – люди – хозяйство / Л. С. Берг. – Петроград: Огни, 1918. – 246 с.

2. Берг Л.С. Население Бессарабии. Этнографический состав и численность / Л. С. Берг. – Петроград, 1923. – 61 с.

3. Бессарабия. Георгафический, исторический, статистический, экономический, литературный и справочный сборник / [под ред. Крушевана П.А.]. – М.: изд. Газ. «Бессарабец», 1903. – 520 с.

4. Бутович В.Н. Материалы для этнографической карты Бессарабской губернии / В.Н. Бутович. – Киев, 1916. – 55 с.

5. Иллюстрированный адрес-календарь Бессарабской губернии на 1914 г. / [под. ред. Топиро Б.А.]. – Кишинев: Типография Бессарабского губернского правления, 1913. – 538 с.

6. Первая всеобщая перепись населения Российской империи, 1897 г. / [под. ред. Тройеицкого Н.А.]. – СПб.: Издание Центрального статистического комитета Министерства внутренних дел, 1905 – Ч. 3: Бессарабская губерния – 1905. – 255 с.

7. Рубакин Н.А. Россия в цифрах. Страна. Народ. Сословия. Классы / Н.А. Рубакин. – СПб.: Вестник Знания, 1912 . – 216 с.

8. Статистический ежегодник России, 1913 г. – СПб.: Издание Центрального статистического комитета Министерства внутренних дел, 1914. – 113 с.

9. Статистический ежегодник России, 1914 г. – СПб.: Издание Центрального статистического комитета Министерства внутренних дел, 1915. – 113 с.

10. Суляк С. Русины в период Первой мировой и русской смуты / С. Суляк // Русин. – 2006. – №1. – С. 46-65.

11. Головин Н.Н. Военныя усилия России в мировой войне / Н.Н. Головин. – Париж: Товарищество объединенных издателей, 1939 – Т.1. – 1939. – 211 с.

Науковий керівник:

доктор історичних наук, Лілія Федорівна Циганенко.