ЦЕНТРАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ РАЙОН

Характеристика Центрального економічного регіону є неоднозначною: з однієї сторони – вигідне географічне розташування та родючі землі, начебто повинні сприяти максимальному його розвитку, якого ми, на жаль, не спостерігаємо. З іншої сторони – віддаленість від кордонів та морського порту, недостатність водних та електроенергетичних ресурсів, і не зовсім досконалий поділ праці приводять до того стану, який ми зараз можемо спостерігати. Тож давайте розглянемо всі передумови та характеристики, які притаманні Центральному енергетичному району.

Розташований район в межах України і є єдиним серед економічних районів, межі якого перебувають повністю на території держави. Складається з двох територіальних одиниць – Черкаської та Кіровоградської областей. Загальна площа району складає 45,5 тис. кв. км (це є 7,5 % від загальної площі держави). Населення району – 2530,5 тис. людей (тобто це є 5,2 % усього населення України).

Територіально-адміністративний устрій Центрального економічного району складається з 41 району, 28 міст, 41 селища міського типу та 1843 сіл.

За загальнодержавним поділом праці район виділений завдяки виробництву продукції сільського господарства, машинобудування, енергетичного, електротехнічного приладобудування, будівельної індустрії, видобутку уранових руд, графіту та хімічній промисловості.

Знаходиться Центральний економічний район в центральній частині України. На сході межує з річкою Дніпро та Північно-Східним економічним районом. Західна сторона межує з Подільським економічним районом, південна – з Придніпровським та Причорноморським районами, на півночі – з Київським (Столичним) районом. У Центрального економічного району немає жодного виходу до державного кордону країни.

Основною позитивною характеристикою району є саме його розташування в центрі України. Він має приблизно однакову відстань від усіх інших економічних районів, разом з тим, найбільший вплив на його розвиток мають Київський район разом із столицею, та Придніпровський соціально-економічний район.

До негативних характеристик Центрального економічного регіону також можна віднести його розташування, воно є віддаленим від державних кордонів, та відсутній безпосередній вихід до морського берега.

Кліматичні умови в Центральному економічному районі достатньо сприятливі для вирощування певних видів сільськогосподарської продукції. Хоча тут не завжди випадає достатня кількість опадів, та все ж агрокліматична зона, в цілому, є досить теплою та сприятливою для вирощування озимих сортів пшениці, соняшнику та цукрових буряків. У тваринницькій галузі переважним видом виробництва є свинарство та скотарство. Також добре розвинене птахівництво, а вівчарство – розвинене в незначній мірі.

В Центральному економічному районі найкраще ґрунтове покриття в Україні. Черкаська область багата на лучні та лісові ґрунти, типові малогумусні чорноземи. В долинах річок переважають чорноземно-лучні та лучно-болотні ґрунти. Для Кіровоградської області характерне переважання чорноземів середньо- і малогумусних опідзолених. Землі еродовані на 48%.

Ґрунтовий покрив центрального економічного району на 80% зайнятий родючими чорноземами, які є максимально продуктивними ґрунтами для вирощування сільськогосподарських рослин. Цей чинник і став визначним в момент вибору спеціалізації економічного району.

Проте водними ресурсами район забезпечений недостатньо. По території Центрального економічного району течуть ріки Південний Буг та Дніпро з притоками. Також на даній території розташовані Кременчуцьке, Канівське та Дніпродзержинське водосховища. Крім цього територія Українського кристалічного щита багата родовищами мінеральних та лікувальних родонових вод (Новоукраїнка, Знам׳янка, Умань). Також район багатий на корисні копалини, це теж в значній мірі пов׳язане із розташуванням Центрального економічного району в межах Українського кристалічного щита, та різними особливостями геологічної будови.

На сьогоднішній день більше 30 родовищ бурого вугілля в Дніпровському буровугільному басейні є розвіданими. Також значні промислові запаси містяться біля міст Олександрія та Ватутіно, ведеться їх активна розробка.

Активна робота проводиться теж на Козацькому та Тарнавському родовищах. Але за причини незначної енергетичної цінності ці родовища розробляються лише для того, аби забезпечити власні місцеві потреби.

Також в районі присутні родовища горючих сланців, найбільше з них Барвисте. Ведеться добуток торфу в долині річки Ірдинь.

Для розвитку атомної енергетики держави район має дуже велике значення, адже тут зосереджені поклади уранових руд (м. Смоліне, Кіровоградська область). Східна частина Центрального економічного регіону багата покладами залізистих кварцитів, Побужжя – нікелевих руд та хромітів. Не так давно, протягом останніх десятиріч були відкриті золоторудні родовища (Юріївське, Клинці та ін.), які в майбутньому стануть основою золотовидобувної та золотопереробної галузей. Геологи висловлюють думку, що існує велика ймовірність в межах Центрального економічного регіону відкрити родовища алмазів, платини, міді, вольфраму, хрому та інших рідкісних металів. На даний час на території району розвіданими є великі запаси нерудних корисних копалин, серед яких – палигорськітові глини, які є універсальною мінеральною сировиною.

Перші негативні показники народжуваності в Центральному економічному регіоні були зареєстровані ще в 1991 році. Традиційно, в Центральному економічному районі найнижчою є густота сільського населення, цей показник складає 24,7% («лідером» стала Кіровоградщина з показником у 18,6%). Найбільш густонаселеними регіонами є Звенигородський, Христинівський, Городищенський райони, де густота населення складає 83 особи/ кв. км. Найменше заселена центральна частина району - показник складає 35 осіб/ кв. км.

Національний склад представлений – українцями на 84,1%, росіянами – 9,1%, евреями – 1,1%, молдаванами - 1%, сербами, поляками та іншими національностями.

Для Центрального економічного району характерною є компонентно-функціональна структура, що сформувалася на підставі наявності власних природних ресурсів та максимально вигідного географічного положення.

Разом вони стали важливою передумовою для активного розвитку харчової та легкої промисловості, хімічної та будівельної індустрій, розвитку машинобудівної галузі та кольорової металургії.

Найважливіша роль в районі відводиться на розвиток харчової промисловості, спеціалізація якої визначається сільськогосподарським виробництвом. Сировина для випуску великого асортименту товарів постачається саме звідси. В 2012 році на долю харчової промисловості припадало 43 % всієї валової продукції району. В цій галузі є зайнятими 34% промислово-виробничого персоналу регіону. І чи не найголовнішою підгалуззю сільськогосподарської промисловості є цукрова підгалузь.

2,7% ВВП центрального економічного району дала легка промисловість. Основні підприємства галузі, які працюють в районі, це Черкаська текстильна фабрика, Черкаський шовковий комбінат, Стеблівська прядильно-ткацька фабрика, швейні фабрики в містах Черкаси, Корсунь-Шевченківський, Шпола, Сміла, Золотоноша, Умань, Гайворон, Кіровоград, Жашків, Олександрія, Чигирин (Відповідно підприємства: фірма “Ковіс”, ВАТ “Азас”, МП “Україна”, “Роксолана”, МП «Гайтекс» та інші.)

Виробництво чорної металургії в центральному економічному районі представлене Криворізьким збагачувальним комбінатом, який має потужність 26,0 мільйонів тонн сирої залізної руди та 11 мільйонів тонн рудних концентратів, крім того, щороку виробляється ще й 10,0 мільйонів тонн окатишів. В Кіровограді також працює ливарний завод.

Галузь кольорової металургії представляють такі підприємства як ВАТ “Чисті метали” і Світловодський комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів, вони займаються виробництвом важких металів, вольфрамового дроту й литва з кольорового металу.

Хімічна промисловість в районі є галуззю спеціалізації. Вона представлена чотирма підприємствами: завод “Промінь” (м. Світловодськ), ВАТ “Азот”, “Хімволокно” (м. Черкаси), завод “Прогрес” (м. Кіровоград). Продукція цих підприємств є широко відомою як в Україні, так і за кордоном, це хімічні волокна, мінеральні добрива, лакофарбові матеріали, розчинники, хімічні реактиви, засоби догляду за автомобілем, лікарські засоби, полімерні плівки та ін.

Завдяки добре розвиненій паливній промисловості центральний економічний район забезпечує 100% обсягів видобутку бурого вугілля в державі.

Родовища бурого вугілля знаходяться в Олександрії, Петровому, Балаховці, Михайлівці, Байдурівці, і відносяться до Дніпровського буро-вугільного басейну. Середньорічний видобуток брикетів бурого вугілля на Байдаківській та Дмитрівській фабриках складають близько 3,5 мільйонів тонн.

Дуже швидкими темпами в Центральному економічному районі йде ерозія земель. Прибалкові та придолинні межиріччя постійно піддаються лінійним розмивам та площинним змивам, сила та інтенсивність яких росте із заходу на схід. Особливо це виражено у смузі, прилеглій до Дніпра. Еродованість ґрунтів в цій місцевості перевищує 50%. Часто ерозія супроводжується зсувами та обвалами.

Основною проблемою району є низький рівень розвитку промисловості та значна обмеженість електроенергетичних потужностей. Ця проблема може бути частково вирішена за рахунок введення в дію Канівської ГЛЕС та Чигиринської ТЕС. Гарні передумови для швидкого розвитку промислової галузі мають такі міста як Черкаси, Канів, Чигирин, Золотоноша, Світловодськ, Кіровоград, Гайворон, Олександрія, Корсунь-Шевченківський, Сміла, Тальне та інші населені пункти.

Екологічні проблеми в районі представлені високим рівнем забруднення радіонуклідами міст Звенигородка, Канів, Лисянка. Також достатньо забрудненими є води малих річок, які протікають в межах Українського кристалічного щита. Спостерігаються високі темпи ерозії чорноземних ґрунтів, також присутнє значне забруднення атмосфери міст Черкаси та Кіровоград.

Загалом, центральний економічний район має досить гарну базу для свого розвитку. Тут добре розвинена хімічна промисловість та аграрний комплекс. Але, «завдяки» низці проблем іншого характеру, серед яких – віддаленість від державних кордонів, висока залежність від Придніпровського та Столичного економічних районів, Центральний економічний район України, як ніхто інший, потребує територіального розподілу праці.

Найліпшим виходом із ситуації, що склалася, є зростання рівня промислового та харчового комплексу району, покращення стану доріг міжміського та регіонального сполучення та створення умов для постійного зростання довіри малого та середнього бізнесу до економічної політики в районі. Всі ці передумови піднімуть потенціал Центрального економічного району в найближчі два роки.

Література:

1. Голиков А.П., Олійник Я.Б., Степаненко А.В. Вступ до економічної і соціальної географії. – К.: Либідь, 1997.

2. Заболоцький Б.Ф. Розміщення продуктивних сил України. Національна макроекономіка. - К., 2002.

3. Новікова А. Економічна безпека України у транспортній сфері // Економіка України. – жовтень 2002. – №10(491). – С. 18-25.

4. Розміщення продуктивних сил України / За ред. Є. П. Качана. – К.: Вища школа, 1998.

5. Розміщення продуктивних сил: Підручник / В. В. Ковалевський, О.Л. Михайлюк, В.Ф. Семенов та ін.; За ред. В.В. Ковалевського, О.Л. Михайлюк, В.Ф. Семенова. — 2-ге вид., випр. і доп. — К.: Товариство "Знання", КОО, 2000.

6. Соціально-економічна географія України: Навч. посібник /За ред. проф. Шаблія 0.І. Вид. друге, перероб. і доп. — Львів: Світ, 2000.

7. Стеченко Д.М. Розвиток продуктивних сил і регіоналістика. – К.: Вікар, 2002.

Науковий керівник:

доцент Сидорець Людмила Василівна.