ВНЕСОК АКАДЕМІКА В.І. СКОКА В РОЗВИТОК ФІЗІОЛОГІЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХХ СТОЛІТТЯ.

Серед видатних учених, які зробили вагомий внесок у розвиток вітчизняної фізіології чільне місце займає Володимир Іванович Скок.

Володимир Іванович пройшов шлях від замдиректора Інституту фізіології АН УРСР (1980) до академіка-секретаря Відділення фізіології, біохімії і теоретичної медицини АН УРСР (1974) і далі члена Президії АН УРСР і віце-президента (1988-1993). Він був вибраний членом-кореспондентом АН УРСР (1973р.), потім дійсним членом тієї ж академії, академіком АПН УРСР і, нарешті, академіком АН СРСР (1987). Блискучий шлях, причому пройдений виключно завдяки особистим здібностям і наполегливій творчій праці[1, с.63].

Становлення академіка В.І. Скока як дослідника відбувалося в лабораторії академіка Д.С. Воронцова – основоположника електрофізіології в Україні. Інтенсивний розвиток клітинної і молекулярної фізіології - одне з найбільш значущих досягнень сучасної науки. Починаючи з минулого сторіччя, саме цей напрям успішно розвивається в Україні завдяки створенню міжнародно визнаних шкіл академіків Д.С. Воронцова і П.Г. Костюка. Наукова діяльність Д.С. Воронцова і його учня П.Г. Костюка сприяла зародженню молекулярного підходу до інтерпретації механізмів інтеграційної функції нейронів.

Під впливом академіка Воронцова Володимир Іванович визначив свій науковий шлях. Цьому сприяло й те, що саме у відділі фізіології нервової системи Д.С. Воронцова молодий кандидат біологічних наук П.Г. Костюк успішно впроваджував метод внутріклітинного дослідження електричних явищ у збудливих клітинах. І якщо П.Г. Костюк більше цікавився дослідженнями нейронів центральної нервової системи, то за порадою Д.С. Воронцова В.І. Скок займався аналогічними дослідженнями нейронів периферичних вегетативних нервових гангліїв. При цьому очікувалось, що найзагальніші електрофізіологічні властивості центральних та периферичних нейронів будуть доволі однаковими, і перевага нейронів вегетативних гангліїв лише в тому, що вони більш доступні, а міжнейронні зв’язки в них мінімальні.

Значну роль на формування наукового світогляду В.І. Скока відіграла і його робота в США в лабораторії Р. Грундфеста (1959р.).

Академіком В.І. Скоком вперше було здійснене внутріклітинне відведення природної електричної активності від нейронів симпатичних і парасимпатичних гангліїв із збереженим кровопостачанням і нервовими зв'язками із спинним мозком. Ці дані і результати досліджень, що увійшли до його докторської дисертації, узагальнені в монографії «Фізіологія вегетативних гангліїв» (1970), за яку він був удостоєний премії імені І.М. Сеченова АН СРСР. Вперше були зареєстровані трансмембранні струми нервової клітини, викликані природними рефлекторними подразненнями, що стало можливим завдяки запропонованому методу ферментативної обробки поверхні нервових клітин, яка не пошкоджувала їх синаптичні входи.

До найважливіших фундаментальних досліджень фізіології вегетативних гангліїв відносяться його роботи, що показали подвійний характер іннервації нервових клітин гангліїв, а саме одиночним нервовим волокном з сильною збудливою дією і групами нервових волокон із слабкою збудливою дією кожною волокна. Одержані карти провідних шляхів різних гангліїв. Був розшифрований механізм вибіркової блокуючої дії ряду хімічних речовин на передачу збудження між нервовими клітинами. Встановлено, що цим механізмом є блок відкритого іонного каналу хемочутливих мембранних рецепторів [4, с.190].

Результати досліджень В.І. Скока і його співробітників А.А. Селянко і В.А. Деркача в цьому напрямку були визнані науковим відкриттям, зареєстрованим в Державному реєстрі відкриттів СРСР в 1987 р. У 1989 р. авторський колектив у складі В.І. Скока, А.А. Селянко, В.А. Деркача, колег з Росії - співробітників Інституту еволюційної фізіології і біохімії їм. І.М. Сєченова АН СССР Л.Г. Магазаника, В.А. Снеткова, С.М. Антонова та співробітника НДІ експериментальної медицини АМН СССР В.Е. Гмиро за дослідження механізмів блокування хемокерованих іонних каналів в периферичних синапсах був удостоєний Державній премії СРСР. Ці фундаментальні дослідження привели до створення принципово нового гангліоблокатора, який на відміну від тих, що раніше існували блокує тільки парасимпатичні шляхи нервової системи, не впливаючи на симпатичні нерви. Застосування цього препарату відкривало можливості лікування таких патологічних станів, як раптова зупинка серця і виразкова хвороба[5, с. 67].

У відділі фізіології нервової системи був розроблений принципово новий метод реєстрації імпульсної активності вегетативних волокон на підставі багатоканального когерентного відведення. Створені прилади-аналізатори імпульсної активності АІНВ-1 і АІНВ-2. Метод вперше дав можливість відводити електродами, розташованими на поверхні шкіри людини, природну електричну активність симпатичної нервової системи модульовану серцевим ритмом. Запропонований метод апробовувався на хворих з порушеною іннервацією кінцівок.

У 1986 р. вперше була зареєстрована активність одиничного іонного каналу нікотинового холінорецептора. Вперше вдалося виміряти середній час відкритого стану і середню провідність іонного каналу окремого нікотинового рецептора, виділити два типи холінорецепторів, встановити форму нікотинового холінорецептора і діаметр його каналу.

Вивчення субодиничного складу нейронних холінорецепторов проводилося із застосуванням специфічних блокаторов і антитіл до різних альфа-субодиниць нікотинового холінорецептора[3, с.156].

Величезною заслугою академіка В.І. Скока є розвиток нового напряму – молекулярної фізіології синаптичної передачі. Володимир Іванович і його учні інтенсивно вивчали механізми активності нікотинових ацетилхолінових рецепторів (нАХР) нейронів гангліїв автономної нервової системи, які опосередковують швидку синаптичну передачу. Було встановлено, що нАХР автономних гангліїв мають в своєму складі комбінації аЗ-, а4-, а7-, р2- і р4-субодиниць, різних за своїми функціональними характеристиками і таких, що мають видову специфіку (1987р.). Ці результати важливі не тільки для вивчення особливостей інтегруючої функції нейронів автономних гангліїв, але й для розуміння значення структури і функції різноманітних комбінацій субодиниць нАХР в центральній нервовій системі. Тут нАХР залучаються до різних фізіологічних процесів, що включають сприйняття, мислення і пам'ять, роблячи переважно модулюючий вплив на синаптичну передачу.

Разом з швидкими змінами мембранного потенціалу, активація рецептор-канального комплексу нAXP викликає в нейроні тривалий ефект, пов'язаний з появою сигналів, що здійснюють довготривалу дію. Активовані нейрональні нАХР мають високу проникність для іонів Са2+. Виникаючий при їх активації Са2+-сигнал викликає різноманітні нейромодулюючі ефекти.

Розташовані пресинаптичні нейрональні нАХР полегшують Са2+-залежне вивільнення багатьох нейромедіаторів. Певну роль в цьому процесі відіграє ефект деполяризації, що активує потенціалкеровані Са2+-канали. Са2+-сигнал, пов'язаний з активністю нейрональних нАХР, активує певні Са2+-чутливі білки, які можуть модулювати експресію генів. Отримані дані щодо нейропротекторної дії агоністів нАХР. Висловлені припущення, щр саме порушення структури і функції нАХР відіграють певну роль в патогенезі хвороби Альцгеймера, шизофренії, епілепсії. нАХР, подібні нейрональним, були виявлені в гліальних і ендотеліальних клітинах, макрофагах, лімфоцитах і т.п[5, с. 63].

Саме ці експериментальні дослідження, а також наполегливість самого Володимира Івановича, дали йому змогу досягти великих наукових успіхів і зайняти чільне місце серед вчених, які вивчали цю проблему. Підтвердженням цього є активна участь Володимира Івановича в великій кількості наукових зібрань вітчизняного та міжнародного рівнів, присвячених фізіології та біофізиці вегетативних гангліїв.

Таким чином, академік В.І. Скок був визнаний одним з провідних засновників сучасної фізіології автономної нервової системи, а також молекулярної фізіології нейрональних нікотинових ацетілхолінових рецепторів.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Академик В.И.Скок в воспоминаниях коллег и друзей / НАН Украины; Институт физиологии им. А.А.Богомольца — К.: Наукова думка, 2007. — 196 с.
2. Вегетативна нервова система: знахідки та гіпотези / В.І. Скок // Фізіол. журн. — 2002. — N 2. — С. 14.
3. Скок В.И., Селянко А.А., Деркач В.А. Нейрональные холинорецепторы. – М.:Наука, 1987. – 176 с.
4. Скок В.И. Физиология вегетативных ганглиев. – Л.: Наука, 1970. – 235 с.
5. Фармакологічна блокада серцевих і ентеральних гангліїв шлунка новим парасимпатолітиком / І. М. Ремізов, Т.В. Берегова, С.Д. Гройсман, М.М. Харченко, О.Е. Пурнинь, В.І. Скок // Фізіол. журн. — 1999. — N 4. — С. 61-68.

Автор: Карпенко Марина Анатоліївна

Адреса: Вул. Ярмаркова,99, м. Переяслав-Хмельницький, 08402

Тел.80634065258

E-mail: marinka-krp@maii.ru

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди», старший лаборант кафедри валеології, анатомії та фізіології.

Науковий керівник: канд. істор. наук, професор Коцур Н.І.

Адреса для надсилання збірника: Кафедра валеології, анатомії та фізіології, ауд.406, вул.Сухомлинського, 32. ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди»