СТАН ТА ДИНАМІКА БЕЗРОБІТТЯ В УКРАЇНІ ТА КРАЇНАХ ЄС

Безробіття та зайнятість населення є одними із найважливіших соціально-економічних проблем світу та зокрема України. Досягнення високого рівня зайнятості - одна з передових цілей державної політики. Неспроможність знайти собі гідне місце роботи – це основний чинник трудової міграції населення. Надмірне безробіття має негативний вплив на економіку країни, саме тому вивчення цього питання на сьогодні є надзвичайно актуальним.

Зайнятість, безробіття і міграція – найважливіші показники використання трудового потенціалу у видах економічної діяльності країн та регіонів. Поняття «безробіття» містить такі основні аспекти, як потреба в праці, прагнення працювати, пошук роботи і неможливість її мати [2, c.96-97].

У Законі України "Про зайнятість населення" безробітними вважаються працездатні громадяни у працездатному віці, які через не залежні від них причини не мають заробітку і трудового доходу, зареєстровані у державній службі зайнятості як особи, що шукають роботу [1, с. 243]. Безробіття розраховується як відношення чисельності безробітних, які зареєстровані в державній службі зайнятості, до працездатного населення працездатного віку. Значний недолік такої методики розрахунку полягає у заниженні реального числа безробітних [1, с. 243].

Україна – це одна з держав, які найбільше постраждали від фінансово-економічної кризи, в результаті якої загостилися певні проблеми, що вплинули на підвищення рівня безробітних [7, с. 4].

Безробіття – це соціальне явище перевищення кількості бажаючих отримати роботу над кількістю робочих місць, проявом якого є стан незайнятості працездатного населення. Процес росту рівня не зайнятого населення працездатного віку має негативні економічні й соціальні наслідки для економіки та населення країни, територій на яких воно набуло значного поширення [6].

Безробіття завжди супроводжується додатковими витратами на підтримку безробітних, крім цього в країні поширюється соціальне напруження. Створення цивілізованого ринку праці, завдяки якому громадянин зміг би швидко працевлаштуватися на хорошу роботу з усіма умовами праці, відповідно до вимог безпеки й гігієни, з задовільною зарплатнею і який надав би роботодавцю висококваліфікованих працівників, можливе тільки за наявності ефективної системи працевлаштування.

Проблеми безробіття неодноразово досліджували багато вчених і практиків, серед яких: А.Вольська, В.Галицький, І.Гнибіденко, Л.Єневич, Г.Кондратьєв, С.Іванов, Г.Мамонова, Ю.Маршавін, І.Моцін, М.Міропольська, П.Нікіфоров, В.Саульська, Т.Черниш, Н.Тілікіна, Т.Панюк, О.Піжук, В.Пиц, Л.Шиян, В.Ярошенко, а також інші світові фахівці.

Незважаючи на значну кількість наукових праць, проблеми безробіття та працевлаштування на даний момент залишаються вивченими недостатньо ґрунтовно . Це є вагомою причиною для подальших наукових досліджень. Саме тому обрана тема є дуже важливою на сьогодні.

Безробіття – це соціально-економічне явище, для якого характерно незайнятість частини робочої сили (економічно активного населення) у сфері економіки. Тобто у реальному житті безробіття виступає як перевищення пропозиції робочої сили над попитом на неї. Причин безробіття дуже багато, одними з яких є: спад економіки; структурні зрушення; технологічний прогрес та запровадження нових технологій. Це пов’язано, передусім, з мізерними інвестиціями, низьким рівнем запровадження сучасних технологій в економіку і т. д. [3, с. 85].

Основні проблеми ринку праці України пов’язані зі зростанням тривалості періоду безробіття, збільшенням кількості громадян, які намагаються знайти роботу, а також існуванням труднощів щодо працевлаштування соціально незахищених верств населення.

Вагомий внесок до формування безробіття в Україні здійснює прихована його форма, тобто небажання чи неможливість значної частини безробітних осіб працездатного віку реєструватися в службах зайнятості [8, с. 4].

Аналіз показників безробіття в Україні станом на 2009 та 2013 рр., наведений у таблиці 1.

Таблиця

З даних у таблиці 1 ми бачимо, що кількість населення працездатного віку у 2009 році становила 579 тис.осіб., тоді як у 2013 році 585,2 тис. осіб, отже їхня кількість збільшилась понад 6 тис.осіб.

Серед них зайнятого населення у 2009 році було 511тис.осіб, а у 2013 - 527,9 тис.осіб. Безробітне населення у 2009р. становило 68тис.осіб або 11,7%, а у 2013р. – 57,3тис.осіб або 9,8%. Отже, кількість безробітних дещо зменшилася.

За сприяння державної служби зайнятості у 2009р. були працевлаштовані 28,5тис.осіб, а у 2013р. – 15,2тис.осіб. Середній розмір допомоги по безробіттю у 2009 році становив 642грн., а у 2013р. - 1003грн., тобто грошова допомога зросла на 361грн.

Впродовж 2012-2013рр. найвищий показник безробіття був зафіксований у Житомирській області, а найнижчий – у м.Києві [5].

Після проведеного аналізу показників безробіття в Україні та їхньої динаміки, перейдемо до ознайомлення з показниками безробіття серед країн Європейського Союзу.

Найменший рівень безробіття у жовтні 2013 році зафіксовано у Норвегії – 3,7% та Австрії – 4,9%. Невисокий він у Німеччині 5,4%. Найвищі показники серед країн південної Європи - Греції та Іспанії 26,6% та 26,8% відповідно, а також Португалії – 17,6% та Кіпру – 15,1%. Рівень безробіття у Франції – 10,8%. Середньостатистичним показником серед 27 країн ЄС – 10,9% (серпень 2013р.). З пострадянських країн найкращий стан зайнятості населення в Естонії – 8,7% безробітних, а нещодавно прийнята до ЄС Хорватія має високий показник безробіття – 16,6% [6].

На проведення політики зайнятості Україна витрачає приблизно 0,41% ВВП, що значно менше, ніж в країнах ЄС (2,6% - Швеція, 3% - Франція, 1,6% - Угорщина) [ 4, с. 184].

Отже, ми можемо зробити висновок, що рівень безробіття в Україні нижчий, ніж у середньому по країнах Євросоюзу.

Важливим аспектом цієї наукової роботи є дослідження причин безробіття, адже без цього не можливо визначити наслідки та шляхи подолання проблеми безробіття повною мірою.

Виділяють такі причини виникнення безробіття:

- міграція робочої сили;

- спад економіки і відповідне скорочення сукупного попиту на робочу силу;

- структурні зрушення;

- важкі умови праці;

- нерегулярна чи взагалі відсутня виплата заробітної плати;

- обмежена кількість робочих місць;

- процеси приватизації та роздержавлення.

Виникнення безробіття тягне за собою такі наслідки:

- посилення соціальної напруги;

- зростання кількості психічних захворювань;

- посилення соціальної диференціації;

- загострення криміногенної ситуації;

- падіння трудової активності;

- скорочення податкових надходжень;

- зменшення ВНП;

- падіння життєвого рівня населення;

- зростання витрат на допомоги безробітнім [8,с. 5].

Попри всі негативні наслідки, безробіття має й позитивні свої сторони:

- підвищення соціальної цінності робочого місця;

- збільшення особистого вільного часу та свободи вибору місця роботи;

- зростання соціальної значимості й цінності праці;

- зростання конкуренції між працівниками;

- стимулювання підвищення інтенсивності та продуктивності праці;

- можливість для безробітного використати перерву в зайнятості для перенавчання;

- підвищення рівня освіти.

Отже, за результатами даного дослідження можна дійти до такого висновку, безробіття - це стан неповної зайнятості працездатного населення суспільною корисною працею. Явище, коли частина активного населення хоче працювати, але не може реалізувати свої можливості; коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї; коли кількість наявних робочих місць не відповідає суспільно необхідній кількості.

Безробітними вважаються працездатні громадяни, що не можуть одержати роботу відповідно до своєї освіти, професії, ступеня кваліфікації, котрі зареєстровані на біржі праці. Рівень безробіття визначається відношенням числа безробітних до загальної чисельності працездатного населення країни. Розв'язання проблеми безробіття безпосередньо пов'язане з розвитком суспільного виробництва, підприємництва, насамперед із розвитком малого й середнього бізнесу. Завдяки аналізу форм та видів безробіття, ми можемо розрізняти шляхи підходу до даної проблеми.

Таким чином, високий рівень безробіття - це проблема, яку потрібно вирішувати і яка потребує глибокого наукового аналізу та вироблення на цій основі практичних рекомендацій, які можуть використовуватися для розробки і реалізації ефективної соціально-економічної політики, направленої на забезпечення продуктивної зайнятості економічно активного населення країни, зменшення рівня безробіття до мінімального соціально-допустимого рівня.

Література:

1. Відомості Верховної Ради (ВВР). - 2013. - №24. – с.243.

2. Економічна енциклопедія: [у 3 томах] – Київ: Видавничий центр «Академія». – 2002. – Т.1. – с.864.

3. Лопатіна К.А./Стан та напрями ліквідації проблеми безробіття в Україні//Управління розвитком. – 2011. - №16(113). – с.85-86.

4. Прушківська Е.В./Світовий досвід та основні напрями державного регулювання зайнятості в Україні//Держава та регіони.– 2008. - №4. – с.182-186.

5. Режим доступу http://www.ukrstat.gov.ua/.-Державний комітет статистики України.

6. Режим доступу http://uk.wikipedia.org/wiki/ Динаміка та географія безробіття в Україні та ЄС .

7. Стаття «Динаміка та географія безробіття в Україні та ЄС у 2012-2013 рр.».[Електронний ресурс] – Режим доступу http://infolight.org.ua/.

8. Федоренко В.Г./Ринок праці в Україні та економічні тенденції в умовах світової економічної кризи//Економіка та держава. – 2009. - №1. – с.4-5.

9. Чурилова О.В./Безробіття в Україні: причини, види, наслідки//Наукові доробки молоді – вирішення проблем європейської інтеграції. - 2008. - Т.2 - с.182-184.