Економічна потужність георегіонів планети

В умовах існуючої системи світового господарства, коли кожна національна економіка є фактично його часткою, уже багато років для оцінки економічної потужності будь-якої країни чи георегіону планети використовуються величини валового внутрішнього продукту (ВВП) як узагальненої оцінки стану та змін економіки. Виходячи з цього нами зроблений аналіз змін величини ВВП за 2000 і 2010 роки з власними розрахунками по кожному континенту та георегіону планети з використанням даних щорічних Доповідей ООН щодо розвитку людини по кожній країні з урахуванням при розрахунках на одну особу чисельності населення за відповідний рік.

На жаль, розрахункові показники не відображають стовідсоткову точність внаслідок того, що по деяких регіонах планети за обидва порівняльні роки по окремих країнах відсутні відповідні дані. Наприклад, за 2000 рік по регіону «Північна Африка» у базі даних ФАО відсутні показники Лівії, а за 2010 рік по регіону «Східна Африка» – по Зімбабве та Джибуті. Але, на наш погляд, отримані нами порівняльні розрахунки цілком вірогідно розкривають загальну картину регіональних змін ВВП в цілому та на одну особу.

Насамперед слід зазначити, що за перші 10 років третього тисячоліття найбільш активно нарощували свою економічну потужність ті континенти, і відповідно, георегіони планети, в яких розташована більшість країн, що розвиваються. Так, якщо країни Європейського континенту підвищили свій ВВП у 2,6 раза при зростанні чисельності населення з 706 до лише 721,6 млн осіб, то країни Африканського континенту збільшили в цілому ВВП у 6 разів при водночас підвищенні чисельності населення з 715,9 до 946,9 млн осіб, або на 32% (табл. 1).

Слід підкреслити, що найбільший приріст ВВП за 10 років дали країни Азіатського континенту – з 8,9 до майже 26,8 трлн дол. США, або у 3 рази, тоді як багаторічні лідери світового виробництва країни георегіону «Північна Америка» збільшили свій ВВП лише в 1,4 раза, або на 3,9 трлн дол. США проти, наприклад, 8,7 трлн дол. США країн георегіону «Східна Азія», в якому «головну скрипку» грає Китай.

1. Зміни ВВП у цілому й на одну особу [1, 2]

Зазначимо також, що якщо у 2000 році питома вага країн Африканського та Азіатського континентів, а також країн георегіонів «Центральна Америка», «Карибський басейн» і «Південна Азія», де розташовані країни, що розвиваються, становила 36,4% (11,3 трлн дол. США) у загальносвітовій величині ВВП (30,9 трлн дол. США), то у 2010 році вже понад 52% - майже 36 трлн дол. США з 69 трлн дол. США загальносвітового ВВП.

При цьому, найбільший внесок був зроблений країнами Азіатського континенту – майже 17,9 трлн дол. США, або 47% загальносвітового зростання ВВП (+38 трлн дол. США).

Динамічний розвиток окремих георегіонів значно змінив величини ВВП, що припадають на одну особу. Природно, що, як і раніше, лідируючі позиції займають розвинуті країни георегіонів «Північна Америка» та «Західна Європа», де на одну особу величина ВВП перевищує 40 тис. дол. США. Але, якщо у 2000 році цей показник розвинутих регіонів перевищував відповідну величину країн Африканського континенту у 49,6 і 34 рази, то у 2010 році відставання скоротилося до 12,6 і 12,1 раза.

Відповідно по георегіону «Східна Азія» це співвідношення змінилося з 7,5 до 4,4 і з 5,1 до 4,2. Більше того, динаміка економічного зростання георегіонів планети значно змінила потоки товарів і співвідношення обсягів торгівлі між розвинутими георегіонами і георегіонами, що розвиваються (табл. 2).

2. Зміни обсягів експорту та імпорту товарів, млрд дол. США

Дані UNCTAD у нашій обробці.

Отже, якщо на світовому рівні обсяги експорту товарів зросли з 1990 року до 2010 року з 3495,6 до 15283,5 млрд дол. США, або у 4,4 раза, то країн, що розвиваються, у 7,6 раза проти 3,2 раза розвинутих країн. При цьому, питома вага експорту країн, що розвиваються, зросла з 24,1% у 1990 році до 42% у 2010 році, а розвинутих, навпаки, зменшилася з 72,5 до 53,9 %. Інша частина питомої ваги відповідно 3,4 і 4,1 % припадає на країни з перехідною економікою.

Показовими є зміни обсягів експорту по георегіонах планети, де на перше місце вийшли георегіони Азіатського континенту: «Східна Азія» збільшила експорт у 11,5 раза, «Південно-Східна Азія» – у 8,6 раза і «Західна Азія» – у 10,2 раза. Показники обсягів імпорту товарів повністю віддзеркалюють показники експорту.

Такі радикальні зміни темпів розвитку георегіонів планети дозволили при підготовці чергової Доповіді ООН щодо людського розвитку назвати її «Піднесення Півдня: людський прогрес у різноманітному світі» [3].

Насамперед у Доповіді зазначено, що піднесення Півдня це феномен, що є безпрецедентним за темпами та масштабами. Так, Великій Британії, де розпочалася промислова революція, знадобилося 150 років для подвоєння виробництва на душу населення, а для США – 50 років. При цьому в обох країнах на ті часи чисельність населення не перевищувала 10 млн осіб, тоді як економічне піднесення Китаю та Індії, що також призвело до подвоєння виробництва на одну особу, відбулося менше, ніж за 20 років при чисельності населення в кожній на рівні 1 млрд осіб.

ООН вважає, що піднесення Півдня слід розглядати як історію різкого розширення людського потенціалу та сталого прогресу людського розвитку у країнах, де мешкає левова частина населення нашої планети.

Це зумовило ситуацію, коли вперше за 150 років сукупний обсяг виробництва трьох лідерів з економіки, серед країн, що розвиваються – Бразилії, Індію та Китаю майже дорівнює сумі ВВП країн, які здавна займають лідируючі позиції серед промислово розвинутих країн Півночі – Німеччини, Італії, Канади, Великої Британії, США та Франції. Так, якщо в 1950 році ВВП Китаю, Індії та Бразилії становили лише 10% світової економіки, а питома вага шістки лідерів перевищувала 50%, то до 2050 року, за прогнозом, питома вага трійки дорівнюватиме 40% світових обсягів, тоді як питома вага шістки буде лише трохи більше 20%.

Зміни у розвитку призвели до того, що в країнах Півдня питома вага середнього класу зросла з 26 до 58 %, а до 2030 року, за прогнозом експертів ООН, на Півдні мешкатиме понад 80% світового середнього класу, які витрачатимуть 70% сукупних світових витрат на споживання.

Стрімко зростають обсяги торгівлі, які у 1800 році вони становили 2% ВВП, у 1913 – 22%, а нині складають 56% при водночас різкому збільшенні кількості торговельних партнерів. Так, якщо у 1996 році тільки 6 країн, що розвиваються, мали 100 і більше торговельних партнерів. то нині таких країн не менше 15-ти. Частка Півдня у торговельних потоках перевищує половину світових обсягів проти чверті лише 30 років тому. При цьому, торговельні зв’язки Південь-Південь зростають швидше, ніж Північ-Південь, що забезпечило зростання питомої ваги торгівлі Південь-Південь з 8,1% у 1980 році до 26,7% у 2011 році, тоді як питома вага торгівлі Північ-Південь зменшилася приблизно з 46 до 30 %.

Показовими є зміни обсягів торгівлі Китаю з найменш розвинутими країнами, коли, наприклад, імпорт Китаєм продукції АПК за 2000-2011 роки зріс від 180 млн до майже 1,2 млрд дол. США, а загальний експорт Китаю у ці країни з 620 млн до 2,4 млрд дол. США.

В цілому, за визначенням ООН, вперше за багато століть Південь є локомотивом глобального економічного зростання. При цьому, Півдню, як і раніше, потрібна Північ, але Північ у все більше зростаючій прогресії потребує Південь.

Найменш радикальними є зміни обсягів торгівлі продукцією АПК, насамперед георегіонами з країнами, що розвиваються. Так, якщо світ у цілому збільшив обсяги експорту продукції АПК з 325,6 до 1080 млн дол. США, або у 3,3 раза, то георегіони «Центральна Америка» – у 4,6 раза; «Південна Америка» у 5,5; «Південна Азія» – у 5,7, а «Південно-Східна Азія» – у 6 разів, тоді як георегіони з розвинутими країнами збільшили експорт у 2,8 («Північна Америка»), 2,6 раза («Західна Європа») та «Австралія і Нова Зеландія», а «Північна Америка» лише у 2,3 раза. Виняток становить георегіон «Східна Європа», що вирвався з полону планової економіки на простір глобальної ринкової економіки, який збільшив експорт у 6,2 раза.

Зростання імпорту регіонами з країнами, що розвиваються, можна, з одного боку, оцінити, як позитив наслідків збільшення купівельної спроможності населення та економічного піднесення країн цих регіонів, а з іншого боку, це зростання імпортозалежності бідних країн, коли вони імпортують продукції АПК більше, ніж експортують.

Водночас Південь все більше підтягується до Півночі за економічною потужністю аграрного сектора, а деякі георегіони навіть перевищують георегіони Півночі з розвинутими країнами. Так, наприклад, якщо у 2000 році загальна вартість продукції сільського господарства країн Африканського континенту була в 1,7 рази менше георегіону «Північна Америка», то у 2010 році вже лише у 1,17 рази, а георегіон «Східна Азія», який за економічною потужністю аграрного сектора у 2000 році перевищував георегіон «Північна Америка» у 2,2 раза. збільшив свою перевагу у 2010 році до 2,7 раза (табл. 3).

3. Зміни вартості продукції сільського господарства, млрд. дол. США [4]

Таким чином, аналіз показав чітку тенденцію позитивних змін економічної потужності георегіонів планети як у цілому, так і аграрного сектору, що є найбільш важливим для життєзабезпечення людства, що рухається по траєкторії глобальних змін.

Література :

1. Доклад о развитии человека 2002. – Нью-Йорк : Оксфорд юниверсити пресс, 2002. – 277 с.

2. Доклад о развитии человека 2012. – М. : «Весь Мир», 2012. – 228 с.

3. Доклад о человеческом развитии 2013. – М. : «Весь мир», 2013. – 201 с.

4. http :// faostat . fao . org / site /613/ default