Методика викладання російської мови як іноземної

Постановка проблеми. Останніми роками зростає особливий інтерес науковців до проблем дослідження російської мови як іноземної у вищих медичних закладах України та посилюється увага до розробки теоретичних основ методики викладання даної дисципліни. Це характеризується тим, що сучасна медицина залишається однією з найбільш розвинених галузей української науки, яка перебуває на етапі її становлення.

Базовою складовою вдосконалення навчання іноземних студентів є розробка концепції мовної освіти, бо саме мова є провідною передумовою становлення майбутніх фахівців у їхній професійній підготовці.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання дослідження мовної компетентності студентів-іноземців стали об’єктом нау­кових шукань як зарубіжних (О. Корнілов, Р. Норвуд, Дж. Равен, П. Сорокін та ін.), так і вітчизняних науковців (О. Білик, Г. Воробйов, Р. Гришакова, І. Закір’янова, Т. Колодько, О. Першукова, В. Топалова, С. Шехавцова). Сучасні методики щодо основних механізмів оволодіння відповідною культурою під час вивчення іноземної мови були в полі зору дослідників (Є. Верещагін, В. Костомаров, В. Красних, Ю. Пассов, В. Сафонова, О. Селіванова, С. Тер-Мінасова, Г. Томахін, В. Фурманова, Д. Хаймз) та особливостей формування мовної особистості (Г. Богін, Є. Боринштейн, Н. Гальскова, Є. Голобородько, І. Зимня, І. Ігнатова, Ю. Караулов, О. Леонтович, М. Пентилюк) різнобічно висвітлюють досліджувану проблему. У наукових працях розглянуто теоретичні та практичні аспекти процесу формування мовних стереотипів, методологічного аспекту і входження іноземних студентів в український соціокультурний простір засобами російської мови як необхідної умови життя і навчання  в Україні. Характерною особливістю сучасного стану в галузі викладання російської мови як іноземної (А. Л. Бердичевський, О. Д. Митрофанова, М. І. Пентилюк, Ю. Є. Прохоров, С. Г. Тер-Мінасова, Н. П. Тропіна) науковці доводять, що вивчення іноземної мови сприяє розвитку мовної особистості в процесі міжкультурного діалогу.

Актуальність даної проблеми зумовлено сучасними тенденціями в методиці викладання іноземних мов, необхідністю залучення іноземних студентів до українського соціокультурного простору засобами російської мови як іноземної та потребою у створенні особливої методичної системи, спрямованої на формування соціокультурної компетентності іноземних студентів під час навчання російської мови.

Мета дослідження полягає в науковому обґрунтуванні та створенні різних методик щодо викладання російської мови для іноземних студентів вищих медичних навчальних закладів, що відповідають комунікативним, когнітивним, культурологічним потребам майбутніх фахівців.

Виділити метод, який є найефективнішим, не можливо. У кожному з них можна знайти щось цінне. Методи відрізняються як характером організуючою діяльності викладача, так і способом організації пізнавальної діяльності студента. Тому для вибору найбільш ефективного у кожній конкретній ситуації методу слід враховувати ряд чинників: зміст знань, укладених в мовному матеріалі, контекст навчальної ситуації, особливості пізнавальної та мовленнєвої діяльності та особистісні характеристики педагога і студентів. Залежно від того, що виступає джерелом знання, виділяють методи словесні, наочні, практичні. Засобами реалізації словесного методу виступають бесіди, лекції; наочного - ілюстрації, таблиці, відеофільми, комп'ютерні презентації та ін; практичного - експерименти, ділові ігри і т.д. Кожен з цих методів має широкі можливості залучення уваги учнів. Активні методи передбачають участь учнів у навчальній діяльності нарівні з викладачем. Звернення до активних методів дозволяє утримувати увагу учнів на предмет вивчення протягом усього навчального часу. При використанні активних методів на занятті можливо створити таку навчальне середовище, де учень б задавався питаннями про свої досягнення, труднощі та успіхи, вибудовував разом з викладачем траєкторію власного розвитку. Активні методи навчання при їх вмілому використанні допомагають викладачеві російської мови як іноземної одночасно вирішити три взаємопов'язаних завдання:

1) підпорядкувати процес навчання впливу викладача;

2) забезпечити активну участь в навчальному процесі всіх студентів, як підготовлених, так і непідготовлених;

3) встановити безперервний контроль за процесом засвоєння навчального матеріалу.

В основі активних методів навчання лежить «діалогічне спілкування, в процесі якого розвиваються комунікативні здібності, вміння вирішувати проблеми колективно, розвивається мовлення учнів».

Мето­дична система завдань у медичному університеті має охоплювати три цикли навчання: гуманітар­ний, фундаментальний, професійно-зорієнтова­ний, що сприятиме збагаченню індивідуального словникового запасу, кращому засвоєнню й ро­зумінню наукових термінів, якими мають оперува­ти майбутні фахівці професійної медичної галузі. Під час вивчення російської мови іноземні студенти повинні ознайомитися з основними лексич­ними поняттями, щоб чітко усвідомлювати взаємозв'язки між лексикою, граматикою, стилістикою та орфографією.

Ди­дактичний матеріал необхідно добирати такий, який містив би зв'язні тек­сти різних стилів (художнього, наукового, офі­ційно-ділового), що мали б не тільки навчальну, а й виховну цінність і, крім того, відповідали б нормам літературного мовлення. Типологія завдань і вправ може складатися із:

а) завдання на формування власне мовленнєвих навичок, в основі якого контроль і вдосконалення мовлення; робота над мовленнєвими різновидами завдань; використання лінгвістичної та довідкової літератури;

б) завдання на формування професійно зумовлених навичок, зокрема, побудова власних висловлювань на фахову тематику; публічні виступи; моделювання професійно-мовленнєвих ситуацій; оформлення ділової фахової документації.

Кожне із завдань може складатися із вправ, що містять:

а) фонетично-стилістичні завдання – аналіз фонетич­ного оформлення текстів різних стилів, редагування речень;

б) лексично-стилістичні – дослідження стиліс­тичного забарвлення мовних одиниць, знаход­ження відтінків у значенні багатозначних слів, синонімів, антонімів, омонімів; заміна однієї си­нонімічної одиниці іншою; конструювання текстів наукового та офіційно-ділового стилів; редагування текстів;

в) граматично-стилістичні – дослідження особливостей уживання окремих форм займен­ників; конструювання речень і текстів з різними формами дієслів; аналіз текстів наукового та офіційно-ділового стилів; редагування текстів; опрацювання різноманітних словників.

Для того, щоб студенти змогли самостійно знаходити найбільш вдалі способи вирішення поставлених перед ним завдань, вони повинні отримати необхідні наукові відомості про цей предмет і знати загальні способи вирішення подібних завдань. При цьому студентові пропонується система наукових понять, а не готові відомості про який-небудь предмет. Цей підхід допомагає активної стимуляції уваги студентів.

При вивченні російської мови як іноземної часто застосовуються такі технології: екскурсійний метод, програмоване навчання, ігрові технології, портфоліо, тандем-метод. Екскурсійний метод сприяє збагаченню словника за рахунок спеціальної та побутової лексики. Матеріал, засвоєний в ході екскурсій, стає джерелом для подальших навчальних досліджень. Ігрові технології при навчанні мови як іноземної припускають використання в навчальному процесі мовних (лексичних, фонетичних, граматичних) та комунікативних (рольових, творчих) ігор.

Портфоліо використовується у вигляді «мовного портфеля», що представляє собою сукупність матеріалів, які демонструють результати навчальної діяльності з оволодіння російською мовою. Одним з перспективних сучасних методів є тандем-метод. Він передбачає автономне вивчення мови тандемом – двома партнерами з різними рідними мовами. В результаті регулярного спілкування по Інтернету і в реальності навчаються знайомляться з культурою країни досліджуваної мови, з особистістю партнера, отримують інформацію про медичну галузь. У процесі такого спілкування партнери засвоюють мову один одного.

Основними видами завдань на практичних заняттях мають бути і творчі роботи, що сприятимуть виробленню в студентів практичних умінь та навичок, потрібних для продукування зв’язних висловлювань на професійну тематику: опрацювання основної та додаткової лінгвістичної літератури з вивченої теми; підготовка усних і письмових відповідей на запитання, що стосуються теоретичного фахового матеріалу; вправи аналітичного й конструктивного характеру з використанням різних типів словників; складання різних видів ділових паперів (за зразками); написання анотацій на основі опрацьованої літератури; виступи з повідомленнями; обговорення та коментарі до виступів тощо.

Ставлення студента вищого медичного навчального закладу до вивчення російської мови свідчить про його культурний рівень. Мова втілює у собі духовні скарби на­роду. Тому міжкультурологічний чинник надзвичайно важливий у процесі формування професійно зумовленого мовлення іноземних студентів медичних університетів України, що істотно впливає на становлення особистості майбутнього спеціаліста. Тож під час викладання гуманітарного циклу необхідно використовувати дидактичний матеріал міжкультурологічного характеру і необхідна розробка спеціальної стратегії поведінки та навчання «розуміння чужого» (А. Л. Бердичевський). Основна мета міжкультурного навчання спрямована на прищеплення здатності студентів до сприйняття нерідної культури. Комунікативна компетенція набуває характеристик міжкультурної, що формується на рівні мислення, почуттів та поведінки. Як зауважує О.М. Осіянова, що результатом вивчення іноземної мови має бути активна і вільна особистість, здатна і готова до іншомовного спілкування на міжкультурному рівні []7

Другий цикл навчання (фундаментальний) має бути спрямований на засвоєння студентами медичної термінологічної лексики та формування вмінь будувати професійно зумовлені висловлювання. Професійне мовлення студентів-медиків потрібно збагачувати й розви­вати на заняттях зі спеціальних дисциплін через оволодіння відповідно до фаху системою термінів російської мови, шліфуючи культуру мовного спілкування за творчими інтересами та потребами. Саме такий підхід дасть змогу студентам засвоїти основні правила оформлення найважливіших документів, зокрема фахового призначення; навчити­ся використовувати усну та писемну форми діло­вого мовлення, добирати спеціальні медичні терміни для оформлення документації, правильно користува­тися властивими діловому стилю пасивними конструкціями, додержуватися норм літературної мови, логічно формулювати думки, не допускати калькування та змішування мов.

Майбутнім фахівцям російська мова потрібна не як сукупність правил, а як система світобачення, засіб культурного співжиття в суспільстві. З огляду на це доцільним буде вивчення тем, які дадуть можливість викладачам фахових предметів опрацьовувати терміни не лише професійно-зорієнтованих дисциплін, а й фундаментальних. Завданнями цього типу можуть бути:

1) до поданого тексту скласти фаховий словник; кілька термінів увести в речення:

2) дати відповіді на запитання, правильно вживаючи медичні терміни;

3) переказати поданий текст російською мовою. Ці вправи допоможуть іноземним студентам сприймати лекції з основних дисциплін, що в свою чергу забезпечить підготовку до практичної роботи та подальшого навчання.

Щоб вільно володіти усним і писемним професійним мовленням, іноземні студенти-медики повинні мати в активі широкий запас фахової термінології. Виробленню мовного чуття сприятимуть саме переклади. Пропонуючи завдання на переклад, слід спонукати студентів вдумливо аналізувати науковий текст, добирати такі виражальні засоби, які б якнайточніше передавали його зміст російською мовою. Крім того, варто рекомендувати студентам вести індивідуальний словник, куди студенти записуватимуть незнайомі терміни і словосполучення, які необхідно знати напам’ять.

Отже, формування професійного мовлення студентів вищого медичного навчального закладу – вимога державного значення, що залежить не тільки від суті засвоєних студентами понять, термінів і правил, а й від вдалого добору дидактичного матеріалу, що сприяв би опануванню фахової медичної лексики, вільному продукуванню висловлювань на професійну тематику. Від того, наскільки вільно зможуть користуватися своїми професійно-мовленнєвими вміннями й навичками іноземні студенти, залежить їхня активність у виробничому та суспільному житті країни. Щоб засвоєні теоретичні відомості набули практичного значення, потрібне постійне тренування в застосуванні знань у мовленнєвій діяльності. Мовна освіта має бути самодостатнім складником фахової підготовки майбутніх спеціалістів і впливати на соціальне стано­вище та суспільний престиж набутої професії.

Отже, активізація уваги при викладанні російської мови як іноземної може бути досягнута завдяки сучасних методів навчання.

Література:

1. Вагнер В. Методика преподавания русского языка англоговорящим и франкоговорящим. Учеб. пособие для вузов. – М. Гуманит. издат. центр ВПВПОС, 2001.

2. Гальперин П.Я. Язык, мышление и методика преподавания иностранного языка // Актуальные вопросы преподавания русского языка и литературы: Тезисы докладови выступлений / Международная конференция преподавателей русского языка и литературы. – М., 1969. – С. 101–102.

3. Зимняя И. Л. Условия формирования навыка говорения на иностранном языке и критерии его отработанности // Общая методика обучения иностранным языкам. – М., 1991. – С. 210-211.

4. Осиянова О.М. Языковая личность 21 века: проблемы и перспективы / О.М.Осиянова // Вестник Оренбургского государственного университета. – 2002. – №6. – С. 191-193.

1. Ушакова Н. И.  Многоаспектность обучения русскому языку студентов факультета иностранных языков / Бей Л. Б., Ильина Л. Э., Ушакова Н. И. // Викладання мов у вузі на сучасному етапі. Міжпредметні зв’язки. Наукові дослідження. Досвід. Пошуки : зб. наук. праць. – Х. : Константа,1999. – Вип. 3. – С. 19–27.