Формування професійної компетенції вчителів іноземних мов початкової школи

Діяльність вчителя – праця творча, яка майже не піддається точним вимірам. У ній дуже значущою є роль суб’єктивного фактора. Епіцентром в іі структурі є взаємодія з дитиною у навчально-виховному процесі.

В умовах модернізації системи освіти на засадах особистісно орієнтованої парадигми важливого значення набуває розуміння розуміння вчителем того, що наслідки педагогічної праці безпосередньо залежать від рівня його майстерності.[9]

Учитель в школі: це координатор і консультант, тобто особа, яка, навчаючи учнів учитися, скеровує їх у русло самостійної роботи, створює для цієї роботи умови, координує її і дозволяє учням побачити свої досягнення.

Такі вимоги перед учителем і учнями ставить саме життя, оскільки для майбутніх представників суспільства важливо навчитися формувати і задовільняти свої потреби в освіті та кар’єрі, розвивати свої таланти, планувати свою діяльність, самостійно розв’язувати завдання, досягати цілей, бути конкурентноздатними, стаючи гідним представником своєї громади.[3]

Актуальним для нашого сьогодення є впровадження відповідних європейських стандартів у навчанні іноземних мов в Україні. Шлях до розв’язання пов’язаних із цим процесом завдань лежить через гуманізацію освіти, особистістно орієнтований підхід у навчанні і створення умов для розвитку навичок ведення успішних міжкультурних діалогів.

Передумовою успішної реалізації освітньої функції навчання майбутніх учителів іноземних мов є формування їхньої лінгвосоціокультурної компетенції.[6]

Більше того, ознайомлення з побутом, культурою та історією народу носія мови підвищує розуміння важливості опанування виучуваної мови й пов’язану з цим активність навчальної роботи школярів.

Комунікативний метод, зокрема його соціокультурний аспект, забезпечує: практичну мовленнєву, комунікативну спрямованість навчання іноземної мови, чиїм завданням є найбільш успішна підготовка учнів до майбутнього спілкування. Це йдеться насамперед про:

• створення умов для зацікавленої активної навчальної діяльності школярів;

• використання можливостей рольових ігор: комунікативної діяльності, програвання соціальних ролей, реалізації вербальних і невербальних засобів спілкування. Усе це підвищує мотивацію учнів, викликає в них потребу в спілкуванні, інтерес до нього;

• створення на заняттях з іноземної мови соціокультурних умов, наближених до автентичних у країні виучуваної мови, що дає змогу успішно готувати учнів до іншомовного усного й письмового спілкування із представниками цієї країни, формувати в них комунікативну( і соціокультурну також ) компетентність;

• можливість поширення принципів комунікативного методу на навчання іншомовного аудіювання, читання, письма.

Комунікативно побудовані заняття можуть не відповідати і віковим психічним якостям певної категорії учнів. Відповідно, готуючись до такого заняття, слід це враховувати. [2]

Учні молодшого віку ще не вміють вести діалог, формулювати думку, недостатньо готові до планування мовлення й контролю за ним. Тому навчання іноземної мови необхідно здійснювати відповідно до їхнього рівня розвитку.

Важливе місце у формуванні пізнавальних мотивів, педагогічного мислення в майбутніх вчителів початкової школи в контексті диференційованого підходу посідають інтерактивні методи навчання.

Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв’язання проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації, що сприяє формуванню дидактичних знань і вмінь студентів, виробленню цінностей, розвитку мотиваційної сфери майбутніх вчителів.[1]

Використання інтерактивних технологій допомагають певною мірою здолати труднощі та успішно виконати завдання, що об’єктивно постають перед сучасною школою на шляху її реформування. Саме за допомогою сучасних методів, форм і засобів навчання, збалансоване використання яких у комплексі з традиційними ефективними допоможе досягти визначених освітніх цілей.

Особливим є вплив новітніх інформаційних технологій ( зокрема комп’ютерних) в навчально-виховному процесі на розвиток мотиваційної сфери майбутніх вчителів початкової школи. Формування пізнавального інтересу має певні закономірності та стадії перебігу. Одна з них полягає в тому, що становлення пізнавального інтересу відбувається паралельно з вирішенням навчально-пізнавальних завдань. У нашому випадку процес розвитку пізнавального інтересу підпорядковується тим завданням, які повинен виконувати викладач з метою формування професійної компетенції майбутніх учителів початкових класів. [1]

Функції системи професійної підготовки інтерактивна, організуюча, освітня -спрямовані на забезпечення цілості педагогічного процесу. Результатом такої підготовки у ВНЗ є готовність до здійснення педагогічної діяльності з урахуванням компетентнісно орієнтованого підходу.

Варто наголосити і на індивідуалізації навчання. Стосовно вивчення іноземної мови в початковій школі, то маємо зазначити на вибір певної методики. На навчання іноземної мови в початковій школі повинна впливати передусім мотивація , базові знання ( у випадку з шестирічними учнями можна говорити про готовність навчання у школі); здібності, особливості навчального матеріалу і його структури.[4]

Мотивація – важливий компонент не лише навчання, а й будь-якої людської діяльності. Без належної мотивації не працюватиме жодна педагогічна технологія, тому її упровадження потребує високої обопільної зацікавленості. [1]

Оновлення змісту освіти є визначальним складником реформування освіти в Україні і передбачає приведення його у відповідність до сучасних потреб особи і суспільства.

Сучасний учитель іноземної мови повинен володіти професійними знаннями:

• основних положень загальнодержавної політики в галузі шкільної освіти, у тому числі з навчання іноземних мов;

• системи мови та основних лінгвістичних і лінгводидактичних категорій, механізм мовлення, а також історії, культури, сучасних проблем країни, мова якої вивчається, - усім тим, що охоплює поняття комунікативної компетенції, основними компонентами якої є мовна (лінгвістична), мовленнєва та соціокультурна компетенції;

• основних закономірностей процесу навчання іноземної мови, а також змісту і особливостей усіх компонентів цього процесу: цілей, методів, засобів тощо;

• психологічних особливостей учня, сфер його інтересів і схильностей, закономірностей оволодіння іноземною мовою в умовах школи, у тому числі різноманітних умов, які існують на сьогодні;

• змісту програми з навчання іноземних мов та інших директивних документів;

• основних положень дитактико-методичної концепції, на якій побудований зміст підручника, що він використовує у практиці власної педагогічної діяльності;

• основних вимог, які визначає суспільство до особистості сучасного вчителя, у тому числі рівня його професійної майстерності. [7]

Учні шестирічного віку потребують особливих підходів до організації навчально-виховного процесу.

З точки зору О.Я. Савченко, для шестирічних учнів, дидактична мета уроку полягає у підготовці їх до системного навчання в наступних класах. Урок для цієї вікової групи має певної особливості, які найвиразніше виявляються в способах організації навчальної діяльності і в структурі, та характеризується, зокрема, широким використанням ігрових форм навчання; скороченою тривалістю уроків (до 35хв); проведенням динамічних пауз, відсутністю домашніх завдань; розгорненим повторенням; іншими способами оцінювання результатів навчальної діяльності. Разом із тим навчання повинно задовольняти актуальні потреби дитини, насамперед потребу особистісного контакту з учителем на уроці, прагнення дістати схвалення, підтримку своїх дій. [8]

Оволодіння іноземною мовою як способом спілкування передбачає формування таких умінь, які дозволили б учням будувати свої висловлювання відповідно до комунікативної мети, зумовленої умовами спілкування та правилами мовної поведінки.

Формування у студентів готовності до професійної діяльності вчителя іноземної мови передбачає виконання комплексу навчальних заходів, які мають забезпечити майбутнім учителям достатній рівень майстерності. Відповідно до умов роботи сучасної початкової школи вищі навчальні заклади покликані розв’язати такі основні завдання у процесі формування у студентів – майбутніх учителів іноземної мови готовності до якісного виконання ними професійних обов’язків:

• дати якісні знання з теоретичних основ методики навчання іноземних мов і суміжних з нею наук;

• навчити ефективних видів навчальної діяльності з формуванням в учнів комунікативної компетенції ( мовної, мовленнєвої, соціокультурної), передбаченої шкільною програмою з іноземних мов;

• навчити раціонально і ефективно організувати навчальний процес з формування видів мовленнєвої діяльності: аудіювання, говоріння (монолог, діалог), читання, письма;

• навчити ефективно і раціонально проводити підготовку до уроку як основної форми начального процесу;

• виробити вміння здійснювати контроль рівня сформованості знань, навичок і умінь відповідно до мети і завдань певного етапу навчання;

• навчити добирати засоби навчання, які дидактично доцільно і методично виправдано слугували б ефективними механізмами досягнення мети і виконання завдань уроку;

• навчити раціонально планувати як увесь навчальний процес, так і урок як один із його компонентів;

• ознайомити із формами і видами позаурочної діяльності з іноземної мови, яка сприяла б успішному виконанню загальної мети навчання іноземної мови у школі;

• навчити творчого аналізувати підручники з іноземних мов як основні засоби навчання, визначити їх змісту і положення прийнятої концепції навчання та вміти ефективно використовувати їх у власній педагогічній діяльності;

• ознайомити з основними напрямками розвитку сучасної педагогічної науки, методики та теорії навчання іноземних мов;

• формувати готовність до постійного самовдосконалення;

• навчити формувати у їхніх майбутніх учнів становлення до іноземної мови як до важливого засобу міжкультурного спілкування. [7]

Вчитель школи I ступеня повинен бути готовим до навчання і виховання школярів. В урахуванням специфіки предметів, які він викладає, сприяти соціалізації, формуванню загальної культури особистості, усвідомленому вибору і наступному опануванню професійно-освітніми програмами, використовувати різноманітні методи, прийоми, засоби навчання і виховання, водночас виробляти власний стиль викладання.[5]

Отже, сучасна педагогічна праця вимагає від учителя нових професійних компетенцій, зосередження зусиль і часу не тільки на усвідомленні їхньої потреби, а й на опануванні та впровадженні в педагогічну практику, а це вимагає змін у змісті й технологіях професійної підготовки майбутніх учителів.[8]

Література:

1. Бернвальдт Т. Формування мотивації навчальної діяльності майбутніх учителів в умовах сьогодення. // Рідна школа. 2011 р. №11 С. 60-64

2. Вєтохов О.М. Актуальні питання комунікативного навчання іноземних мов. // Педагогіка і психологія. 2006 р. №1. С.91

3. Європейське Мовне Портфоліо.

4. Івашньова С. Формування методики навчання іноземної мови в початковій школі. //Рідна школа. 2006р.№9. – 53с.

5. Ігнатенко Н. Компетентісно орієнтаційний підхід //Рідна школа. 2008р. -№10-46с.

6. Петров О. Лінгвосоціокультурна компетентність майбутніх учителів іноземних мов як педагогічне поняття. //Рідна школа,2008р.№6,52-с.

7. Редько В. Лінгводидактичні засади навчання іноземної мови учнів початкової школи.-К.: Генеза,2007.-136с.

8. Савченко О. Професійна підготовка вчителів//Рідна школа,2011,№11,ст..45-47.

9. Сисоєва С. Сучасні аспекти професійної підготовки вчителя. мов. // Педагогіка і психологія. 2005 р. №4. С.60