ОГЛЯД НАЙБІЛЬШУЖИВАНИХ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ У НАВЧАННІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

Суспільно-економічні зміни, процеси глобалізації, розвиток інформаційного суспільства та удосконалення інформаційних технологій вимагають удосконалення національної системи освіти, що передбачає її відповідність суспільним запитам та світовим стандартам.

Світові інтеграційні процеси, потреба у міжнародному спілкуванні вимагають вільного володіння іноземною мовою.

Враховуючи актуальність означеної проблеми, метою даної статті є відбір і аналіз інтерактивних методів навчання під час вивчення англійської мови.

Теоретичні засади застосування сучасних педагогічних технологій у навчальному процесі розкрито у працях І.М.Богданової, Е.А.Михайлової, В.І.Матірко, В.В.Полякової, Ю.А.Ткаченко, О.І.Сидоренко, Я.Є.Омельченко. Активні групові методи навчання інтенсивно розробляли такі вчені-психологи, як О.І.Пометун та Л.В.Пироженко, Л.К.Асімова, Н.Н.Богомолова, Ю.Н.Ємельянов, Д.Н.Кавтрадзе, А.М.Смолкін та ін.

На практиці буває важко визначити чіткі межі між різними методами навчання: вони перетинаються, доповнюють один одного, складаються в комплексний “пакет”, систему прийомів, за допомогою яких педагог і учні реалізують поставлені цілі.

Вибір методів навчання зумовлений:

• цілями навчання;

• змістом навчального матеріалу та специфікою предметної області;

• темпом та терміном процесу навчання;

• стилем навчання та рівнем педагогічної майстерності педагога;

• дидактичним та матеріально-технічним забезпеченням процесу навчання;

• рівнем підготовки учнів.

Кожен з методів навчання має певні переваги і недоліки. Ефективність їх застосування визначається специфікою конкретного процесу навчання. Універсальних рекомендацій щодо складу і застосування методів навчання не існує. Педагог самостійно приймає рішення про використання того чи іншого методу на основі свого власного досвіду, врахування особливостей учнівської аудиторії з метою максимальної ефективності процесу навчання.

Перш ніж перейти до ґрунтовного розгляду інтерактивних навчальних технологій та інтерактивного уроку, варто з'ясувати загальну суть інтерактивного навчання і порівняти його із загальновідомими, традиційними підходами до навчання. Ще у минулому столітті методисти виділяли активну та пасивну моделі навчання. Під терміном «пасивне» мається на увазі низький рівень активності учня, переважно його репродуктивної діяльності за майже повної відсутності самостійності й творчості. До цієї класифікації можна додати інтерактивне навчання як певний різновид активного, який має свої закономірності та особливості.

У пасивній моделі навчання учень виступає в ролі «об'єкта» навчання. Він повинен засвоїти й відтворити матеріал, переданий йому вчителем, текстом підручника. До відповідних методів навчання належать ті, за якими учні лише слухають і дивляться (лекція – монолог, читання, пояснення, демонстрування й відтворювальне опитування учнів). Учні, як правило, не спілкуються між собою і не виконують якихось творчих завдань.

Активна модель навчання передбачає застосування методів, які стимулюють пізнавальну активність і самостійність учнів. Учень виступає «суб'єктом» навчання, виконує творчі завдання, вступає в діалог з учителем та з іншими учнями.

У процесі навчання як такого, найбільш доцільним є використання, в першу чергу, тих методів, при яких в учнів розвивається бажання до творчої, продуктивної праці і прагнення до активних дій, які, в свою чергу, приводять до успіхів і мотивують власну поведінку.

Але найбільше цим вимогам відповідають інтерактивні методи навчання. Слово “інтерактивний” (пер. з англійської “inter” – “взаємний”, “act” – діяти) означає той, що сприяє взаємодії. Інтерактивний метод – це спосіб взаємодії через бесіду, діалог.

Інтерактивне навчання – це навчання в режимі діалогу, під час якого відбувається взаємодія учасників педагогічного процесу з метою взаєморозуміння, спільного вирішення навчальних завдань, розвитку особистісних якостей учнів.

Такі методи навчання передбачають фронтальну роботу учнів та роботу малими групами. Найбільш ефективні результати можна отримати при організації роботи учнів малими групами.

Правила організації інтерактивного навчання:

1. У роботу повинні бути залучені (в тій чи інший мірі) всі учні;

2. Активна участь учнів у роботі має заохочуватися;

3. Учні мають самостійно розробити та виконувати правила роботи у малих групах;

4. Учнів під час використання інтерактивних методів навчання не повинно бути більше 30 осіб. Тільки в цьому випадку можлива продуктивна робота у малих групах;

5. Навчальна аудиторія повинна бути підготовлена до роботи у великих та малих групах.

Практика показує, що під час використання вищезгаданих методів навчання, учні запам’ятовують 80% того, що висловлювали самі і 90% того, що робили самі[3].

Поліпшується не тільки запам’ятовування матеріалу, але і його ідентифікація, використання у повсякденному житті. Використання інтерактивних методів навчання в малих групах підвищує пізнавальну мотивацію, сприяє набуттю навичок успішного спілкування (вмінню слухати і чути один одного, вибудовувати діалог, задавати питання на розуміння) та навички самостійної навчальної діяльності (визначати головні і проміжні завдання, передбачати наслідки свого вибору, об’єктивно його оцінювати), розвитку таких особистісних якостей як комунікабельність, співробітництво, уміння відстоювати свою точку зору, йти на компроміси і т.д. [3].

У науково-методологічній літературі відсутня будь-яка визначена класифікація інтерактивних підходів. Отже, ми беремо за основу умовну класифікацію за формами навчання, у яких реалізуються інтерактивні технології, запропоновану в науково-методичному посібнику «Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання» [2].

Методисти О.І. Пометун та Л.В. Пироженко [2, 20] пропонують таку класифікацію інтерактивних підходів: відповідно до мети та організації навчальної діяльності, виділено наступні чотири групи: інтерактивні технології кооперативного навчання (робота в парах; ротаційні (змінювані) трійки; карусель; робота в малих групах); технології колективного групового навчання (мікрофон; навчаючи - учись («кожен учить кожного»); «броунівський рух»; ажурна пилка («мозаїка» , «Джуг-со»); аналіз ситуації (case-method); мозковий штурм (brainstorming)); технології ситуативного моделювання або ігрові технології (розігрування ситуації за ролями «рольова гра»; драматизація); опрацювання дискусійних питань (дискусія; метод Press).

Деякі учителі і методисти на заняттях з іноземної мови використовують роботу в парах, коли учні вчаться задавати один одному питання та відповідати на них. Дуже важливо для викладача створити процес реального ситуативного спілкування; створити таку ситуацію, коли б учням дійсно хотілося щось сказати, поділитися своїм життєвим досвідом чи поглядом.  «Карусель» – варіант кооперативного навчання. Цей метод ефективний для одночасного залучення всіх учасників до активної роботи з різними партнерами, для спілкування та обговорення дискусійних питань. Технологія «Акваріум» полягає у тому, що декілька учнів розігрують ситуацію в колі, а решта спостерігають і аналізують. Це – форма діалогу, коли пропонується обговорити певну проблему. Така технологія як «Мікрофон» є різновидом загально-групового обговорення і надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію. Особливо цікавим є розігрування ситуації за ролями («рольова гра», «драматизація» ) . Ця технологія імітує реальність призначенням ролей учасникам і наданням їм можливості діяти «наче насправді». Метод «Press» може використовуватися на різних рівнях мовленнєвої компетенції для засвоєння лексичних кліше. «Дискусія» потребує вже досить високого рівня володіння іноземною мовою [1].

Вищезгадані форми ефективні в тому випадку, якщо на заняттях обговорюються проблеми в цілому, про які студенти мають першопочаткові уявлення. Крім того, теми для обговорення не повинні бути закритими чи надто вузькими. Важливо, щоб рівень теми для обговорення давав можливість переходу від індивідуального питання до взаємозв’язку суспільства і культури [2, 18].

Отже, підвищення ефективності навчання безпосередньо залежить від використання різноманітних сучасних інтерактивних методів навчання (які добирають відповідно цілей навчання, мовного матеріалу, вікових та індивідуальних особливостей учнів, рівня їх мовно-мовленнєвої підготовки, певних етапів навчання), а також від активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів.

У ході інтерактивного навчання учні вчаться критично мислити, вирішувати складні проблеми на основі аналізу обставин та відповідної інформації, оцінювати альтернативні думки, приймати обмірковані рішення, брати участь у дискусіях, спілкуватися з іншими людьми. Для цього на заняттях організовується індивідуальна, парна та групова робота, застосовуються дослідницькі проекти, рольові гри, проводиться робота з документами та різними джерелами інформації, використовуються творчі роботи.

Резюме. У нашому дослідженні ми зробили спробу проаналізувати найбільш ефективні, на нашу думку, інтерактивні підходи, які сприяють формуванню мовних та мовленнєвих навичок. У роботі подано теоретичний та практичний матеріал використання інтерактивного підходу як одного з напрямків удосконалення навчального процесу на заняттях з іноземної мови. Розглядаються особливості інтерактивного навчання. Пропонуються різні види інтерактивних вправ.

Література:

1. Моцок О.Г. Використання інтерактивних підходів при викладанні англійської мови/за матеріалами І науково-практичної Інтернет-конференції "Мова та міжкультурна комунікація", 10-11 грудня 2009//Чернівецький національний університет ім. Ю.Федьковича, Веб-ресурс науково-практичних конференцій.

2. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод.посібн./ О.І.Пометун, Л.В.Пироженко; за ред. О.І.Пометун. – К.: А.С.К., 2004. – С.192.

3. http://ua.textreferat.com/referat-12439.html

4. Іноземні мови № 4//2009 С 31-35

5. Ігри дорослих. Інтерактивні методи навчання //Упоряд. Л. Галіцина. – К.: Ред.загальнопед.газет, 2005 с.

Науковий керівник:

викладач Чумак Вікторія Валеріївна