ПОНЯТТЯ СЕМАНТИЧНОЇ ДЕРИВАЦІЇ В СУЧАСНОМУ МОВОЗНАВСТВІ

Вивчення семантичної структури слова, її обсягу, особливостей і значеннєвих зрушень має величезне теоретичне і практичне значення. Зростання активності лексико-семантичного способу номінації в новітню добу в багатьох мовах світу сприяло підвищенню інтересу науковців до цієї проблеми. Семантична деривація – складний багатогранний процес породження нових значень слів, який призводить до перебудови їх семантичної структури і впливає в цілому на всю лексико-семантичну систему мови. Семантичній деривації відведена значна роль у формуванні й зміні мовної картини світу – вона відбиває колективні стереотипи, які усвідомлені етносом і  існують на рівні колективного несвідомого [7, с. 27].

Семантичну деривацію як засіб поповнення словникового запасу розглянуто в дослідженнях російських мовознавців О. Дуліченка, О. Єрмакової, І. Кулинич, О. Семенюка, Н. Чернікової та ін.  В україністиці останніх років це питання висвітлено в роботах К. Ленець, В. Манакіна, О. Тараненка, Л. Паламарчука, Н. Тропіна, Л. Лисиченко, І. Самойлової, М. Кочергана, О. Семенюка, Т. Бевз, Д. Мазурик, О. Стишова та ін.

Мета статті – дослідити сутність поняття «семантична деривація» в сучасному мовознавстві.

Паралельно із словотворенням, запозиченнями, внутрішніми входженнями поповнення сучасного словника, на думку Д. Шмельова, А. Зализняка, Д. Мазурика та ін. науковців, відбувається шляхом лексико-семантичної, або семантичної, деривації, сутність якої в тому, що за допомогою наявних у мові слів дістають вираження нові поняття і реалії.

Концепція лексико-семантичного способу словотворення була висунута Л. Щербою (1928 р.) й активно підтримана В. Виноградовим: «Крім морфологічних і синтаксичних способів словотворення слід розрізняти також способи семантичні, що виявляються у переосмисленні первинних слів, у формуванні омонімів шляхом розкладу одного слова на два». Свого часу Л. Булаховський зазначав, що розвиток словника шляхом поширення переносного вживання слів (інакше – тропеїчного, метафоричного, фігурального) – це загальне явище, яке спостерігається в усіх літературних мовах: перенесення існуючих слів на нові поняття, вироблювані в творчому акті – реагуванні на нові враження, факти трудового досвіду тощо, є одним із найпоширеніших способів номінації.

Виокремленню семантичної дериватологїї в самостійну дисципліну сприяють значні досягнення лінгвістики в галузі теоретичної семантики, успішний розвиток теорії номінації, становлення дериватологїї (насамперед – морфологічного словотвору), розробка теорії породження мовлення, успіхи психо-, соціо-, етнолінгвістики, розвиток когнітивного напрямку у вивченні мови [7, с. 2].

Проте питання про семантичний спосіб словотворення залишається предметом дискусій. В. Горпинич розуміє під ним такий спосіб словотвору, при якому звукова оболонка твірного слова залишається незмінною, але слово набуває нового значення і стає похідним: встигати 1 («не запізнюватися», недоконаний вид до встигнути) – встигати 2 («добре вчитися»); крило 1 (птаха) – крило 2 (літака) – крило 3 (будинку). Акт семантичного словотворення зводиться до переходу семеми слова в окреме слово [2, с. 131].

На думку М. Плющ, лексико-семантичний словотвір – це розщеплення багатозначного слова і поступове утворення омонімів. Наприклад, слова перо (знаряддя для писання), супутник (апарат, запущений на орбіту планети) мотивуються давно відомими словами: перо (гусяче), супутник (людина, яка йде поряд у житті). Словотвірне значення цих похідних слів виражається в контексті через співвідношення омонімії (перо –пір'я, перо – знаряддя для писання; супутник – людина, супутник – апарат). Науковець наголошує , що лексико-семантичним способом утворюються переважно іменники [6, с. 33–34].

При лексико-семантичному способі не застосовуються ніякі формально-структурні засоби словотворення, а формантом є зміна семантики. Існує три різновиди семантичного словотворення: 1) розщеплення багатозначного слова на омоніми: батарея 1 (бойова одиниця в артилерії) – батарея 2 (прилад для опалення) – батарея 3 (набір хімічних елементів, що є джерелом електрики); корінь1 (нижня частина дерева) – корінь 2 (слова) – корінь 3 (математичний знак); ніс 1 (частина тіла людини, тварини) – ніс 2 (передня частина корабля); 2) семантична конденсація словосполучення в слово, що стає омонімом до свого відповідника: пісок 1 (будівельний матеріал) – пісок 2 (цукровий пісок); температура 1 (ступінь нагрівання) – температура 2 (підвищена температура у хворої людини); 3) умовна номінація за вже існуючою назвою: Одеса (місто) – «Одеса» (теплохід), дарничанка (особа жіночої статі за місцем проживання) – «Дарничанка» (назва жіночого ансамблю) [2, с. 131].

У лінгвістиці для номінації продукту семантичного способу поповнення словникового складу мови в неології використовують кілька термінів – семантичні інновації, семантичні новації, семолекси, неоніми [1, с. 3].

Семантичний словотвір інколи зводять до розширення первинного значення слова, до збагачення структури вже наявних у мові лексем. В. Горпинич вважає таке розуміння хибним, тому що воно підміняє поняття словотворення поняттям полісемії (розширення або збагачення семантики слова – це розвиток полісемії, а семантичне словотворення – це розпад полісемії) [2, с. 132].

В. Лопатін, І. Улуханов взагалі не визнають семантичний спосіб словотворення, оскільки семантичні зміни у словах цього типу не пов'язані формально з появою нового звукового комплексу.

В. Мартинов зауважує, що семантичний спосіб словотворення поширюється на всі види творення похідних і охоплює всю словотворчу систему мови [4, с. 58]. На це слушно зауважує І. Ковалик, що семантичні процеси справді мають місце в кожному явищі словотворення, але семантичний спосіб, на відміну від інших, ґрунтується лише на цій основі, тому і є підстави вважати його окремим способом [3, с. 32].

З погляду ономасіології, семантична деривація є використанням імені у вторинній функції (Є. Курилович), тобто вторинною номінацією (В. Телія). «Усі семантичні деривати є наслідком вторинної номінації – у тому значенні, що зовнішня оболонка слова (лексема) не створюється в акті такої номінації, а вдруге використовується назва, яка раніше існувала в мові: «стара» назва – новий об’єкт номінації», – зауважує Н. Тропіна. [7, с. 4–5].

В. Нємченко вважає, що похідні слова, утворені семантичним способом, позбавлені твірних, мотивуючих слів; за його переконанням, семантично не пов'язані між собою слова бик 1 (тварина) і бик 2 (опора, на якій тримається міст), основа 1 (поздовжні нитки у тканині) і основа 2 (сутність чого-небудь) [5, с. 119–120]. З цим не можна погодитися. Дійсно, мотивація – це процес позначання шляхом модифікації й трансформації вже існуючих у пам’яті знаків. Однак, за вторинної номінації ні модифікації, ні трансформації знаків (якщо під знаком розуміти зовнішній сигнал) не відбувається. На думку О. Селіванової, за вторинної номінації мотивацію слід розглядати як породження психоментального комплексу, ширше, ніж у словотворі. Цей аспект потребує подальшого розгляду.

Таким чином, поповнення сучасного словника відбувається шляхом семантичної деривації, наслідком якої є розщеплення багатозначного слова і поступове утворення омонімів. Цей процес є одним із способів збагачення словникового складу мови.

Література:

1. Бевз Т. Загальні закономірності семантичної деривації (на матеріалі

неологізмів педагогічної галузі) / Т. Бевз // Наукові записки. – Кіровоград, 2001. – Вип. 35. – С. 3 –7.

1. Горпинич В. Сучасна українська літературна мова: Сучасна

українська літературна мова. Морфеміка. Словотвір. Морфонологія: [навч. посіб.] / В. О. Горпинич. – К. : Вища шк., 1999. – 207 с.

1. Ковалик І. І. Вчення про словотвір / І. І.Ковалик. – К. : Вища шк.,

1963. – 84 с.

1. Мартинов В. В. Про принципи семасіологічної поясненості в

порівняльно-історичному мовознавстві / В. В. Мартинов // Зб.філол. фак. Одеськ. ун-ту. – 1953. – Т. 3. – С. 51–59.

1. Немченко В. Н. Современный русский язык. Словообразование /

В. Н. Немченко. – Μ. : Высш. шк., 1984. – 255 с.

1. Плющ М. Я. Граматика української мови: у 2 ч. Ч. 1.

Морфеміка. Словотвір. Морфологія: [підручник.] / М. Я. Плющ. – К. : Вища шк., 2005. – 286 с.

1. Тропіна Н. П. Семантична деривація в сучасній російській мові :

автореф. дис... д-ра філол. наук: 10.02.02 / Н. П. Тропіна; НАН України. Ін-т мовознав. ім. О. О. Потебні. – К., 2004. – 36 с.