ЛІНГВОДИДАКТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ТЕРМІНОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ПОЛІТОЛОГІВ

Актуальність дослідження. Одним із найважливіших шляхів оновлення змісту освіти та узгодження його із сучасними потребами інтеграції до європейського освітнього простору є орієнтація навчальних програм підготовки фахівців на набуття ключових компетентностей та на створення ефективних механізмів їх досягнення. Однією з таких компетентностей є термінологічна, оскільки для майбутніх політологів вільне володіння термінологією є умовою успішної комунікації. Так, Я. Януш вважає, що визначення ролі термінології у формуванні професійної компетентності фахівців є центральною проблемою сучасної освіти [9, с. 15]. Майстерне володіння термінологічною лексикою свідчить про глибоке розуміння професійних понять і явищ, є показником культури фахового мовлення, запорукою успіху спеціаліста на сучасному ринку праці і забезпечення його конкурентоспроможності. Для активізації матеріального й духовного розвитку України важливе вдосконалення наукової мови, що є одним із суттєвих чинників інтелектуального потенціалу суспільства. З огляду на це стандартизація, упорядкування сучасної фахової термінології, а також вільне володіння спеціалістами фаховою мовою є нагальною проблемою сучасної науки.

Аналіз актуальних досліджень. Важливий внесок у розробку питань формування професійно-термінологічної компетентності зробили Д. Бобова, З. Гирич, Н. Голуб, Г. Онуфрієнко, І. Дроздова, М. Гуць. Збагачення мовлення майбутніх фахівців професійно-орієнтованою лексикою досліджували Б. Глухов, Є. Копіца, Л. Прокопенко. Деякі дослідники фокусуються на методичних засадах роботи із засвоєння термінів – М. Баранов, О. Горошкіна, Т. Донченко, А. Нікітіна, М. Пентилюк. Термінологічний пласт лексики останніми десятиріччями активно досліджується й використовується в різножанрових наукових працях таких українських мовознавців-термінологів, як В. Акуленко, В. Дубічинський, Т. Кияк, З. Комарова, І. Кочан, Т. Панько, Г. Пастернак, Ю. Прадід, Л. Симоненко та ін. Проаналізувавши сучасну теорію і практику мовленнєвої підготовки студентів вищих навчальних закладів, зазначимо, що проблема формування термінологічної компетентності майбутніх політологів ще не була предметом окремого наукового дослідження.

Мета статті – розкрити лінгводидактичні основи формування термінологічної компетентності майбутніх політологів як однієї з визначальних складових підготовки фахівців у контексті сучасної європейської освіти. Для реалізації поставленої мети визначили такі завдання: проаналізувати різні підходи щодо визначення понять, “професійна компетентність”, “термінологічна компетентність”; окреслити основні складові професійної-термінологічної компетентності за вимогами сучасної європейської освіти; проаналізувати принципи, методи, прийоми, засоби, що впливають на ефективність засвоєння термінології.

Виклад основного матеріалу. Підготовка висококваліфікованих професіоналів завжди залишається найважливішою задачею вищої школи. Молода людина за час навчання повинна набути такої сукупності якостей, завдяки яким вона може бути конкурентоспроможною на ринку праці.

Критерієм якості підготовки випускника вищої школи виступає професійна компетентність. Міжнародний департамент стандартів з навчання та освіти розглядає поняття професійної компетентності як "спроможність кваліфіковано здійснювати діяльність, виконувати завдання або роботу" [7, с. 17]. У вітчизняній науці нам найбільше імпонує визначення О. Семеног, яка зазначає, що професійна компетентність – це "вже існуюча якість, реальна демонстрація набутих знань і відповідних умінь, навичок людини як суб’єкта професійної діяльності, володіння відповідними компетенціями і здатність їх застосовувати у відповідних професійних ситуаціях" [6, с. 60].

Існує багато підходів до окреслення структури професійної компетентності, серед яких виділяють такі компетентності: загальнокультурна, навчально-пізнавальна, інформаційна, комунікативна, соціально-трудова, особистого самовдосконалення (А. Хуторський), мовленнєву, мовну (лінгвістичну), прагматичну, предметну, соціолінгвістичну, термінологічна (М. Пентилюк). Однак, для нас доцільним буде зупинитися на термінологічній компетентності як однієї із складових професійно-комунікативної компетентності.

Вільне володіння термінологією для майбутніх політологів є запорукою успішної комунікації, тому виокремлюємо термінологічну компетентність. Зважаючи на дослідження вчених Г. Онуфрієко, М. Гуць, І. Дроздової, під термінологічною компетентністю будемо розуміти – інтегральну характеристику ділових і особистісних якостей людини, що відображає не тільки рівень знань, умінь і навичок, достатніх для досягнення цілей професійної діяльності, але й високу соціально-моральну позицію професіонала. Формування термінологічної компетентності фахівця з політології – це систематична, добре організована, цілеспрямована робота, пов’язана з усіма розділами й темами мовного курсу у вищій школі.

Основу розвитку і формування термінологічної компетентності майбутніх фахівців політологів складають лінгводидактичні засади. Основними підходами є компетентнісний, особистісно орієнтований, комунікативно-діяльнісний підходи.

Теоретичною основою розробки й обґрунтування процесу розвитку термінологічної компетентності є закономірності навчання, що традиційно розглядаються як “об’єктивні, стійкі та істотні зв’язки в навчальному процесі, що зумовлюють його ефективність” [8, с. 86] зокрема відображають взаємозв’язки між діяльністю викладача, студентів та змістом навчання. Відзначимо закономірності, що сприяють формуванню і розвитку термінологічної компетентності: виховний характер розвитку професійного мовлення, що сприяє розвиткові відповідних рис характеру і поведінки; залежність від умов, професійної ситуації мовлення, оскільки саме ситуація мовлення зумовлює мотиви спілкування; добір мовних засобів залежно від ситуації професійного спілкування; зіставлення усного й писемного мовлення студентів-нефілологів; розвиток професійного мовлення; взаємозалежність методів і прийомів навчання української мови з метою розвитку професійного мовлення [3, с. 30].

Термінологічний аналіз проблеми дозволяє стверджувати, що термінологічні знання повинні формуватися на загальнодидактичних принципах (комунікативності, науковості, систематичності, ситуативності, текстовідповідності, наочності, принцип зв’язку теорії з практикою, індивідуальному підході до студентів) і конкретизуватися специфічними принципами навчання (міждисциплінарності, модульності, креативності, індивідуалізації, орієнтації на майбутню професійну діяльність) [1, c. 53].

Для формування термінологічної компетентності майбутніх фахівців з політології найбільш ефективними є інтерактивні методи, а саме ділова і рольова гра. Серед методичних прийомів відзначимо такі: запрошення до дискусії фахівця, проблемні завдання, індивідуальні й групові тренінги, творча робота в малих групах (ефективна для виконання завдань з побудови дефініцій термінів), “мозковий штурм” (для виконання аналітичних завдань), “навчальний полігон”, “дерево рішень”, “займи позицію”, моделювання (семантичної структури терміна, визначення кола усталених словосполучень), оцінка дій учасників; аналіз проблем, помилок, колізій (розгляд термінологічної неузгодженості), метод спостереження (для виявлення помилок у мовленні).

Продуктивність засвоєння термінів та їх активне використання в усному та писемному фаховому мовленні багато в чому залежить від відповідної системи вправ, послідовно спрямованих як на ґрунтовне засвоєння термінології, так і на активізацію вмінь говоріння та слухання, необхідних для застосування цієї термінології в конкретних ситуаціях. Ефективним є поєднання вправ як репродуктивного характеру, що виконують ознайомлювальну функцію, так і творчих, що сприяють активному самостійному використанню термінологічної лексики відповідно до ситуації. Серед великої кількості репродуктивних вправ ефективним є використання таких: дати усно тлумачення фаховим термінам українською мовою, підібрати терміни до запропонованих визначень, скласти термінологічний словник до тексту з фахового підручника, давши пояснення термінам.

Для підвищення ефективності формування термінологічної компетентності впливає правильне використання засобів навчання. До основних засобів навчання відносимо: підручники, посібники, словники, збірники вправ, наочні (схеми, моделі, карти, ілюстрації) та технічні засоби (комп’ютер, магнітофон, DVD), що допомагають при сприйнятті нового матеріалу, забезпечують доступність розуміння, сприяють активізації розумової діяльності та узагальненню матеріалу.

Вибір принципів, методів, прийомів та засобів навчання залежить від форми заняття. Основними формами організації навчального процесу у вищій школі є: лекції (лекція-інформація, проблемна лекція, лекція-візуалізація), практичні заняття, семінарські заняття (просемінар, власне семінар, семінар-дослідження), самостійна робота (під керівництвом викладача, без керівництва викладача) та інноваційні форми організації (дискусії, екскурсії, розбір документації, ігрове проектування).

Усі проаналізовані лінгводидактичні основи розвитку формування термінологічної компетентності виступають не ізольовано, а у взаємозв’язку, доповнюючи й зумовлюючи один одного.

Як ми можемо бачити, термінологічна компетентність майбутніх політологів охоплює комплекс знань, умінь та навичок правильної організації спілкування, що має забезпечувати ефективний обмін інформацією, давати змогу глибше пізнати співрозмовника, прогнозувати особливості ділової взаємодії з партнером.

Висновки. Актуальність досліджуваної проблеми зумовлена важливістю формування термінологічної компетентності у майбутніх політологів, які можуть бути конкурентоспроможними на сучасному ринку праці. В загальному, це дослідження показало нам, що вільне володіння термінологією є умовою успішної професійної комунікації. Тому у структурі професійної компетентності, особливо виокремлюємо термінологічну компетентність, бо поглиблені загальномовні знання та професійно скеровані мовленнєві вміння й навички впливають на мову фаху, передусім на її термінологічну систему. Отже, формування термінологічної компетентності майбутніх політологів передбачає: оволодіння термінологічною підсистемою фахових дисциплін, професійно-термінологічну грамотність в усному і писемному мовленні, уміння вести бесіду, аналізувати, переконувати, доводити, тобто вирішувати комунікативні завдання в ситуаціях професійного спілкування. Термінологічна компетентність, яку набувають у вищих навчальних закладах студенти, є базовою у їх подальшій професійно-фаховій та науковій діяльності.

Література:

1. Власюк І. Формування професійно-термінологічної компетентності майбутніх економістів / І. Власюк // Педагогіка і психологія професійної освіти  // Науково – методичний журнал. – 2012. – № 1. – C. 50–58.

2. Зарицкий М. С. Актуальні проблеми українського термінознавства : підручник. – К. : ІВЦ "Видавництво «Політехніка»; ТОВ Фірма «Періодика», 2004. – 128 с.

3. Методика навчання української мови в середніх освітніх закладах / кол. авт. за ред. М. І. Пентилюк: С. О. Караман, О. В. Караман, О. М. Горошкіна. – К.: Ленвіт, 2009. – 400 с.

4. Онуфрієнко Г. С. Науковий стиль української мови : навчальний посібник з алгоритмічними приписами / Г. С. Онуфрієнко. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 392 с.

5. Онуфрієнко Г. С. Українська наукова мова в структурі сучасної університетської освіти як об’єкт лінгводидактики / Г. С. Онуфрієнко // Вісник Львівського університету. Серія: Філологія. – Вип. 50. – Львів, 2010. – С. 117–123.

6. Семеног О. М. Професійна підготовка майбутніх учителів української мови і літератури : монографія / О. М. Семеног. – Суми : ВВП "Мрія-1" ТОВ, 2005. – 404 с.

7. Уісімбаєва Н. Розвиток професійної компетентності – шлях до підготовки висококваліфікованих фахівців / Н. Уісімбаєва // Рідна школа. – 2006. – № 9. – С. 17–19.

8. Фіцула М. М. Педагогіка вищої школи : [навч. посіб.] / М. М. Фіцула. – К. : Академвидав, 2006. – 352 с.

9. Януш Я. Роль термінології у формуванні мовно-професійної компетентності фахівців економічного профілю / Я. Януш // Українська термінологія і сучасність : зб. наук. пр. – К. : КНЕУ, 2001. Вип.4. – С. 15–19.

Науковий керівник:

кандидат педагогічних наук, доцент Денищич Тетяна Альбертівна.