ЛІТЕРАТУРНЕ КРАЄЗНАВСТВО В ПРАКТИЦІ ПОЧАТОВОЇ ШКОЛИ

Одним із шляхів удосконалення мовної та літературної освіти молодших школярів є реалізація вимог соціокультурної змістової дінії. Соціокультурна змістова лінія передбачає розширення уявлень учнів про культуру українського народу, про її особливості в різних регіонах України. Ця робота має органічно поєднуватися з іншими аспектами навчання і реалізовуватися за допомогою дібраних текстів, використання тематичних груп слів стійких виразів, у яких відображуються особливості матеріальної і духовної культури народу, національного характеру. [4, с. 16-17].

Соціокультурна змістова лінія навчання в підручниках з мови та літературного читання мови реалізується передусім системою інтелектуально та емоційно зорієнтованих текстів, що передбачають опрацювання спеціально дібраного дидактичного матеріалу, зокрема, через тексти, які дають змогу школярам оволодіти національними й загальнолюдськими культурними і духовними цінностями, а також нормами, що регулюють стосунки між поколіннями, націями, сприяють естетичному й морально-етичному розвиткові, котрий забезпечує соціокультурну компетенцію.

Серед різноманітних технологій впровадження в навчальний процес початкової школи соціокультурного компонента нами обрано літературне краєзнавство, яке визначається як «…особлива галузь літературознавства, що займається вивченням літературного процесу в певному регіоні, місцевості (краї, області, районі, місті, селі). Предметом дослідження є діяльність місцевих письменників, літературних об'єднань, гуртків, а також: перебування в регіоні вітчизняних і зарубіжних письменників, відображення краю в художній літературі. При цьому зв'язки письменників з місцевістю досліджуються комплексно: за біографічними даними, тематикою творчості, прототипами образів-персонажів, описом подій, що там відбувалися, картинами побуту й природи, передачею місцевого колориту тощо» [5, с.44].

Як свідчать результати нашого дослідження, у дидактичному арсеналі вчителів є значна кількість краєзнавчого матеріалу, який певною мірою забезпечує реалізацію вимог соціокультурної лінії. Однак у практиці початкових класів шкіл Кам’янця-Подільського, не зважаючи на багату історію міста, унікальні історичні пам’ятники, добре відому літературну спадщину недостатньо методичних розробок, ілюстративним матеріалом до яких є літературнокраєзнавчий матеріал, зокрема твори подільських письменників, що мають важливе значення як у формуванні літературознавчої компетентності молодших школярів, так і у вихованні в них національної самосвідомості, патріотичних почуттів. Значною мірою недостатня краєзнавча робота з молодшими школярами зумовлюється відсутністю ґрунтовних знань історії, культури, мистецької спадщини краю вчителем. Тому нами зроблено спробу окреслити коло основних літературних джерел, важливих для краєзнавчої роботи в початковій школі.

Упродовж останніх років інтенсивно публікуються результати краєзнавчих досліджень О.М. Завальнюка та О.Б. Комарницького. Історії та культурі Хмельниччини присвячений Всеукраїнський науково-краєзнавчий збірник „Хмельниччина. Дивокрай”, який видається Кам’янець-Подільським національним університетом імені Івана Огієнка. Багато уваги приділялося також створенню путівників та фотоальбомів для популяризації історико-архітектурного середовища міста. Сучасними поділлєзнавцями проводиться постійна робота з вивчення архітектурної спадщини Кам’янця. Газета «Подолянин» систематично висвітлює різні аспекти даного питання, вивченням яких займаються краєзнавці О. Будзей, А. Задорожнюк та Г. Осетрова та ін.

Активну пропаганду мистецької спадщини Старого міста здійснює відомий подільський мистецтвознавець Н. Урсу. В буклеті «Кам’янецька ведута» вона знайомить читачів з творчістю художників, які в різні часи зображували місто: В. Бедункевича, Д. Брика, Л. Васильєва, В. Вечерського, В. Гагенмейстера, О. Горбаня, О. Грена, В. Давидова, Л. Заярної, Л. Лучка, А. Мурадова, Б. Негоди, В. Павловича, В. Яворського та інших [9]. Чимало живописних творів згаданих митців можуть вдало ілюструвати літературні твори та розповіді класовода про минуле і сучасне рідного міста, використовуватися для розвитку зв’язного мовлення дітей. Краєвиди древнього Кам’янця, вежі фортеці, вузенькі вулички Старого міста учні можуть упізнати в кадрах всесвітньо відомих кінострічок: «Роксолана», «Богдан Хмельницький» та інших.

Для проведення даного дослідження проаналізовано низку літературних творів, у яких події відбуваються в Кам’янці-Подільському. Серед доступних усвідомленню молодшими школярами твір Анатолія Свидницького „Люборацькі”, оповідання Миколи Магери, роман Броніслава Грищука „ Поділля – колиско і доле”, легенди, зібрані й упорядковані Тамарою Сис, вірші Клавдії Грубляк і Володимира Пінчука та ін. Однак зазначимо, що місцеві митці не присвячують своїх творів дітям молодшого шкільного віку.

Отже, проблема дослідження історико-мистецького середовища міста не є вичерпаною і потребує продовження вивчення.

Вагомим внеском у створення і впровадження регіонального компонента в умовах Кам'янця-Подільського є навчальний посібник для учнів 6-7 класів С.О. Ганаби «Моє місто» [3].

Однак, дослідження показує, що в процесі роботи учителів Кам’янця- Подільського місцевий матеріал використовується епізодично, а то й зовсім не використовуються. Зазначимо, що основними методами ознайомлення з історією рідного краю в їх практиці є екскурсії до краєзнавчого музею міста, експозиційних зал, які діють при школах, участь у різноманітних заходах. Художні тексти краєзнавчої інформації на уроках рідної мови й читання використовуються дуже рідко через відсутність спеціально складених або адаптованих для сприйняття молодшими школярами творів, а також спеціальних методичних розробок щодо їх використання. Більшість з них – спрощені коментарі з путівників, статті з місцевих газет.

Наводимо приклад розробленого для дослідження завдання, яке пропонує учителеві два тексти: перший - складений нами на основі кількох джерел краєзнавчого характеру, другий – уривок з літературного твору.

П’ятнадцять – двадцять мільйонів років тому замість землі, де ми живемо, було море. У його водах жила безліч морських організмів, коралів, водоростей, молюсків. Бурями, вітрами їх відносило до берега, і поступово з їхніх решток утворились гори. Планета Земля тоді ще була дуже молодою, в її надрах і на поверхні відбувалися різні зміни, тому море, яке займало чималу територію, зникло. Його дно поступово заселилося людьми. І назвали вони свою землю Пониззям, тобто місцевістю, яка знаходилась внизу, а потім Поділлям (від слова “діл”), яке також означає “низовина”.

З давніх-давен на Поділлі живуть люди. Їх приваблювали плодоносні землі, теплий клімат, природні укріплення, які захищали від ворожих набігів.

Одним з найдавніших поселень є місто, в якому ми живемо. Спочатку воно називалось просто Кам’янцем, бо розташовувалось на Кам’янистій горі. Друга частина назви – Подільський – вказує на те, що місто знаходиться на Поділлі.

Нашому місту біля тисячі років. Воно має надзвичайно цікаву історію, яку ми повинні вивчати.

2.“Кам’янець, як глянути на нього здалека, стоїть в долині, а прийдеться їхати, то на горі, та ще на якій горі!

Думаєш, дивлячись: тут була колись кругла яма, та чиясь невідома сила провела пальцем краями і в тім місці земля репнула: середину ж зігнуло докупи, а кругом стояв рів широченний та глибоченний. На дні річка потекла Смотрич, от як Хорол завбільшки, і де-де реве по камінні. Попід річкою, де місця стало, люди, що мурашня купки собі понагортали. Глянеш згори – голова закрутиться, глянеш – знизу шапка злетить.

Що тісно, то інша хата прилипла до скелі, як ластівоче гніздо під стріхою, що потребує лиш пів даху: інша під каменюкою стоїть, як під полою у батька. Каменюка нависла, вкуріла, а хатина тулиться під нею як сирота під тинню.

Смотрич обтікає город кругом, що з якого боку їхати в Кам’янець, конче треба через воду. Як придивишся ближче до міста, то здається, наче в проваллі на дні вигнало гриб. Люди знайшли Його, та не мігши нічого подіяти, як порпалися йому на тілі, так і осіли, лиш край де-де обкопували. А гриб тим часом і закам’янів. Як не стало для всіх місця там, то хто слабіший був, скотився і осів внизу, де тільки вода ревла. Отож, як на грибі Кам’янець”. (А.Свидницький, Люборацькі).

Таким чином, спостерігаючи за науково-пізнавальним і художнім однотипними творами, молодші школярі дістають практичне уявлення про те, що науковий опис характеризується більшою впорядкованістю перелічення ознак. У ньому ці ознаки не тільки перелічуються, а й додається характеристика його інших властивостей. Науковий опис прагне до граничної точності, тому в ньому нерідко вживаються слова-терміни.

На відміну від науково-пізнавального, художній опис характеризує предмет, явище за допомогою художніх засобів – епітетів, метафор, порівнянь.

Одночасно учні одержують знання про виникнення краю, міста, його вигляд, розташування. Тексти такого характеру викликають глибокий інтерес у молодших школярів, бажання дізнатись ще більше про походження та історію рідного краю.

Література:

1. Будзей О. Вулицями Кам’янця-Подільського : серія «Історичні місця України» / О. Будзей. – Львів : Світ, 2005. – 272 с.

2. Ганаба С О. Моє місто – Кам’янець-Подільський / С. О. Ганаба – Кам’янець-Подільський : Аксіома, 2004. – 192 с.

3.Завальнюк О.М. Кам’янець-Подільський : історико-популярний нарис / О.М. Завальнюк, О. Б. Комарніцький. – Кам’янець-Подільський. Абетка – НОВА, 2001.- 120 с.

4. Навчальні програми для загальноосвітніх навч. закл. із навчанням українською мовою. 1-4 класи. – К . : Видавничий дім «Освіта», 2012. – 329 с.

5. Українська Літературна Енциклопедія : В 5 т. / Ред.кол. : І. О. Дзеверін (відп. ред.) та ін. – К. : Укр. енциклопедія ім. М. П. Бажова, 1995. – Т. 3. – 496 с.