ЗАПОЗИЧЕНІ ТЕРМІНИ ЯК СКЛАДОВА ЧАСТИНА ЛЕКСИЧНОЇ СИСТЕМИ ГАЗЕТИ «ДЕНЬ»

Сучасний газетний текст – дуже складна і багатогранна лексична система, до складу якої входить чимала кількість підсистем. Чільне місце серед цих підсистем займає термінологія. Словниковий запас мови преси залежить від суспільних процесів, змінюється разом зі зміною суспільних подій та настроїв. Саме такий факт – причина того, що термінологія стала невід’ємною частиною лексики ЗМІ. Сьогоденні друковані медіа репрезентують на своїх сторінках широкий спектр подій та явищ, що відбуваються на суспільній арені, стосуються сучасної політики, проблем державного будівництва та інших суспільних та громадських інституцій. Така багатогранність висвітлених аспектів життя загалу потребує багатогранності використаних лексичних засобів, зокрема й термінів.

Підвищення активності вживання запозичених термінів друкованими ЗМІ визначає актуальність дослідження цієї теми в аспекті визначення частотності використання таких лексем та аналізу доцільності функціонування їх у журналістських текстах. З огляду на це науковий інтерес викликає термінологічна лексика авторських матеріалів всеукраїнської щоденної газети «День» (проаналізовано 25 номерів видання за лютий – квітень 2013 р.).

Аналіз фактичного матеріалу україномовної газети «День» показав, що журналісти досліджуваного видання використовують терміни для створення мовної канви більшості своїх матеріалів. Серед запозичень за кількісним показником переважає суспільно-політична термінологія, що обумовлено тематичним спрямуванням статей.

Ми зробили спробу систематизувати терміни-запозичення, фіксовані на сторінках газети, та класифікувати їх з огляду на мову-джерело. Найбільша група запозичень – терміни латинського походження. Найчастіше такі слова пов’язані з медициною, біологією, філософією, соціально-економічними науками, технікою: Не було в ній жодних аффектацій (№ 47–48, с. 13) ‘неприродність, штучність поведінки людини, піднесеність у мові’ [2, с. 39]; Зараз триває робота над його імплементацією (№ 56, с. 2) ‘дотримання державою міжнародно-правових норм; введення результатів референдуму в конституцію держави’ [2, с. 247]; Останнім часом інтеграція всередині Європейського Союзу теж здається все більш проблематичною (№ 59, с. 8) ‘об’єднання чого-небудь у єдине ціле’ [2, с.  255]; Суспільна легітимність Верховної Ради України формується не тільки через інститут виборів (№ 66, с. 4) ‘законність, правомірність’ [2, с. 320]; Особливою ж заслугою пана Бокотея є організація міжнародних симпозіумів гутного скла (№ 51, с. 2) ‘нарада з певних наукових питань за участю фахівців різних країн’ [2, с. 494]; Зрозуміло, що ключові компетенції тут належать Міністерству екології і природних ресурсів (№ 52–53, с. 10) ‘коло повноважень певної організації, установи або особи’ [2, с. 296].

Друга, менш чисельна група запозичень – терміни англійського походження. З цієї мови в нашу прийшло чимало понять мореплавства, спорту, техніки, але у газеті «День» терміни англійського походження презентовані здебільшого поняттями, що позначають порівняно нові політичні та економічні явища й процеси: Дефолт української журналістики (№ 77–78, с. 1) ‘невиконання яких-небудь вимог, установлених законом’ [2, с. 152]; У першу чергу аграрні лобісти хочуть відстояти фіксований податок для сільгоспвиробників (№ 56, с. 7) ‘люди, які належать до системи громадських організацій, монополій і т. ін., які чинять тиск на законодавців і чиновників на користь того чи іншого рішення’ [2, с. 327]; В одному з інтерв’ю ви сказали, що є оптимістом і вірите, що Угоду про асоціацію буде підписано на саміті Східноєвропейського партнерства у Вільнюсі (№ 75, с. 3) ‘конференція, нарада, збори глав держав та урядів’ [2, с. 488].

Чимало термінів, уживаних журналістами газети «День», походять з грецької мови: Що спільного й відмінного в депозитній епопеї Кіпру та енергетичному питанні України? (№ 51, с. 1) ‘складна і велика історія чого-небудь, низка визначних подій’ [2, с. 197]; Можна витворити парадигму суспільного розвитку (№ 56, с. 5) ‘сукупність філософських, загальнотеоретичних основ науки’ [2, с. 413]; У людях «сидять» багато затверділих догм (№ 45, с. 8) ‘поняття, ідея, вчення, які вважаються істинними за будь-яких умов’ [2, с. 167].

Газета репрезентує на своїх сторінках й інші запозичення, зокрема слова, що походять із французької мови: Після революції там розміщувалися партійні та радянські органи влади, за німецької окупації – жандармерія (№ 23–24, с. 6) ‘особливі поліцейські війська в деяких країнах для політичної охорони і розшуку, для боротьби з інакомислячими’ [2, с. 205]; Потім домоглися і унезалежнення – але без воєн, без різкої політичної конфронтації (№ 23–24, с. 8) ‘протиборство, протиставлення соціальних систем, класових інтересів, ідейно-політичних принципів’ [2, с. 303].

Журналістські тексти газети «День» містять невелику кількість термінів, які українська мова запозичила з італійської: Друга фортепіанна соната вперше виконана самим автором у Дармштадті 1952 року (№ 28–29, с. 22) ‘інструментальний музичний твір, що складається з трьох або чотирьох частин, різних за характером та темпом, з яких одна має форму алегро’ [2, с. 502]; Це образ скорботи, а не заупокійна меса, і твір покликаний примирити людину з її горем (№ 75, с. 11) ‘церковна відправа у католиків; багатоголосий циклічний хоровий твір на текст такої відправи, зазвичай у супроводі органа чи оркестру’ [2, с. 342].

Більша частина термінів іншомовного походження у газетних текстах, як правило, зрозуміла читачеві. Проте існують випадки, коли такі слова ускладнюють зміст написаного і, як наслідок, розмивають розуміння прочитаного. Один із дискусійних моментів у використанні термінології для текстів ЗМІ – надуживання запозичених термінологічних одиниць. Матеріали аналізованої газети теж зрідка позначені впливом такого надуживання. Підтвердженням може слугувати таке речення: Це незвична для України пасіонарна полеміка, інвективи чи мартирологія (№ 28–29, с. 11).

Більшість учених вбачає у залученні інтернаціональної термінології як позитивний, так і негативний аспект. Український мовознавець С. Караванський вважає, що іноземні мови були й будуть джерелом збагачення нашої мови, але не коштом заміни віками усталених форм, а коштом винайдення нових засобів відтворення дійсності. Впровадження іноземної лексики потребує певного досвіду, і не всім таке впровадження вдається. Учений також наголошує, що «іноземці» мають бути використані лише у безвиході та зі знаком якості [1, с. 43–44]. З огляду на такий аспект терміновживання знаходимо у текстах всеукраїнської щоденної газети «День» речення, запозичені терміни в яких пропонуємо замінити власне українськими: Це, в кінцевому, результаті і призводить до їх ре інтегрування у соціум (№ 57–58, с. 2); лат. соціум – укр. загал. Таким українським відповідником пропонує замінювати іноземне слово С. Караванський [1, с. 44]; Суспільна легітимність Верховної Ради України формується не тільки через інститут виборів (№ 66, с. 4); лат. легітимність – укр. законність, правомірність; Бути причетним до змін у чиємусь житті – великий привілей (№ 28–29, с. 7); лат. привілей – укр. перевага.

Отже, використовуючи терміни в межах газетних текстів, журналіст повинен перш за все пам’ятати, що надмірне вживання слів іншомовного походження ускладнює сприйняття змісту написаного, спотворює його. Тож, якщо в українській мові є відповідник складного, незрозумілого іншомовного терміна, в журналістському матеріалі краще надати перевагу саме йому, позаяк такі матеріали розраховані на широку читацьку аудиторію. Безумовно, терміни допомагають авторові донести до читача необхідну інформацію. Утім важливим критерієм вибору термінологічної лексики є орієнтація на інтелектуальний рівень читацької аудиторії.

Література:

1. Караванський С. До зір крізь терня, або хочу бути редактором / С. Караванський. – Львів : БаК, 2008. – 120 с.

2. Тлумачний словник української мови. Близько 20 000 слів та словосполучень / укл. Н. Д. Кусайкіна, Ю. С. Цибульник. – Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2010. – 608 с.

Науковий керівник:

старший викладач, кандидат філологічних наук Зінчук Руслана Степанівна.