СТИЛІСТИЧНА ФУНКЦІЯ КОРЕНЕВОГО ПОВТОРУ В СТРУКРУРІ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ (На матеріалі аналізу сонетів Уїльяма Шекспіра)

Сонети Шекспіра не раз були предметом опису літературознавчих творів. Автори цих робіт зазначали виняткове багатство поетичних, образів, зв'язок особистих почуттів поета з життям природи і суспільства, з миром історії, політики, мистецтва, з філософською і моральною сторонами життя.

Дослідження сонетів з точки зору лінгвістичної реалізації ідей і образів представляється необхідним і неймовірно цікавим. Ідеї​​, теми, образи літературних творів втілені в мові і тільки в ній і через неї можуть бути досягнуті.

Художній текст має здатність концентрувати дуже велику інформацію на невеликому відрізку. Концентрації інформації в художньому тексті збагачують численні парадигматичні та синтагматичні зв'язки, створення контекстуальних мотивувань, додаткових конотацій [4, c. 188].

Кількість мовних одиниць у сонеті досить невелика. Передача теми та емоційного фону залежить від відповідної організації цих одиниць, від характеру зв'язків між ними. За визначенням Ю.М. Лотмана думка письменника реалізується в певній художній структурі і є невіддільною від неї. Поетична мова являє собою структуру великої складності. Ідея художнього тексту реалізується в адекватній структурі і не існує поза цією структурою. У ході описаного в даній статті аналізу зчеплених мовних елементів у структурі сонета використовується тематична лексична сітка і аналіз «зчеплень» [4, c. 135].

Думка про певний зв'язок елементів поетичної мови спостерігається в методі зчеплення (couplings), запропонованим американським дослідником С.Р. Левіним. На його думку цілісність і гармонія поетичного твору досягається за

допомогою специфічних структур, зчеплень. Завдяки зчепленню вірші залишаються на довго в пам'яті людей. Для Левіна поетичне зчеплення – це відношення між його елементами на синтагматичній та парадигматичній осі. Ми скористаємося терміном зчеплення для того, щоб зрозуміти взаємозв'язок між елементами структури сонета Шекспіра. Які ж специфічні структури (зчеплення) є домінуючими, найбільш суттєвими для передачі сенсу цілого сонета? Навіть при побіжному читанні сонетів Шекспіра можна помітити деякі впорядкованості у вигляді всілякого роду повторів на всіх рівнях, несучих стилістично-семантичне навантаження [2, c. 45].

Проблемам повтору присвячено багато досліджень, оскільки цей стилістичний прийом чітко проявляється у всьому своєму різноманітті в творах англійської та американської літератури. Нас цікавить використання Шекспіром повторів на морфологічному рівні, а саме кореневі повтори.

При аналізі ми вдаємося до лексичної тематичної сітці, про яку говорить І. В. Арнольд, коли виділяються опорні ключові слова в сонетах Шекспіра, які беруть участь у створенні єдиного образу, основної теми.

За визначенням І. В. Арнольд, зчіплюючим засобом може бути і будь-яке слово, що повторюється, яке, з'являючись на значній відстані, утворює з ним дистантний зв'язок.

Покажемо це на конкретному прикладі. У сонеті № 136 зчіплюючим засобом є кореневий повтор слова «will», який і визначає основну тему сонета. Поет говорить про любов і як би намагається переконати свою кохану, що все

залежить від її волі, бажання.

1 . If thy soul check thee that I come so near ,

2 . Swear to thy blind soul that I was thy Will

3 . And will thy soul knows , is admitted there ;

4 . Thus far for love - my love - suit , sweet , fulfill .

5 . Will will fulfill the treasure of thy love ,

6 . Ay , fill it full with wills , my will one .

Шекспір ​​використовує свій улюблений стилістичний прийом - гру слів, де «will» виконує різну семантико-стилістичну функцію. Так в рядку № 5 дистрибуція слів у поєднанні Will will fulfill (N- f -V- f - infinitive) показує, що ці 2 слова знаходяться в опозиції і є омонімами. «Will» у функції іменника протистоїть «will» у функції допоміжного дієслова. Протягом усього сонета слово «will» повторюється 7 разів. У всіх випадках воно виділено в тексті графічно (курсивом). Більше того, двічі в 2 і 14 рядках слово «will» написано з прописної літери, змушуючи читача припускати, що автор має на увазі чиєсь власне ім'я.

«Swear to thy blind soul that I was thy Will

And then thou lovest me for my name is Will

Але в той же час слово «will» вживається і в своєму основному значенні - воля, бажання. Таким чином, ми знову бачимо протиставлення слів «will» тільки вже в плані полісемії [1, c. 201].

Ритмічна функція морфологічного повтору підкріплюється поруч зчеплень, утворених шляхом фонетично-еквівалентних форм. Алітерація явно виражена в багатьох рядках. Наприклад, в 4 рядку спостерігається алітерація звуків f - 1 - s :

Thus far for love my love – suit. sweet fulfill.

Помітно виділяється алітерація звуків w - 1 - f в 5 і 6 рядках:

Will will fulfill the treasure of thy / ove

Ay, lill it full with wills, and my will one.

Вчитуючись у сонети Шекспіра, не можна не помітити визначену закономірність у своєрідному використанні лексико-семантичних варіантів таких слів як love, fair, beauty, sweet в якості кореневих повторів.

Кореневий повтор багатозначного слова fair створює фон, на якому різко виділяються інші неповторювані одиниці сонета, що створюють цілісну картину швидкоплинного часу. Пояснимо це на декількох прикладах.

Shall I compare thee to a summer's day?

Thou art more lovely and more temperate.

Rough winds do shake the darling buds of May.

And summer's lease hath all too short a date.

Sometime too hot the eye of heaven shines,

And often is his gold complexion dimmed;

And every fair from fair sometime declines,

By chance, or nature's changing course, untrimmed.

But thy eternal summer shall not fade,

Nor lose possession of that fair thou ow'st,

Nor shall Death brag thou wand'rest in his shade,

When in eternal lines to time thou grow'st.

So long as men can breathe or eyes can see,

So long lives this, and this gives life to thee.

Основним стилістичним прийомом сонета є антитеза - протиставлення мистецтва (поезії) - природі. У 8-рядках Шекспір ​​підкреслює недовговічність краси в природі: літо походить, квіти опадають, а сонце часто буває приховано негодою. Так і з людською красою. З часом все йде, все вмирає. 7 рядок - And every fair from fair sometime declines. У 6 рядку поет вдається до метафоризації перифразу, «thy eternal summer», контекстуальне значення якого зводиться до thy eternal lines», «thou art». (Під словом «контекст» ми розуміємо не тільки безпосереднє словесне оточення, а й слова, віддалені на деякій відстані розглянутого слова та не перебуваючи від нього в прямій синтаксичній залежності) [3, c. 177].

Шекспір ​​намагається переконати свого друга-поета (а, можливо, і самого себе) в тому, що його мистецтво буде вічно молодим і прекрасним. 9 рядок

But thy eternal summer shall nof fade

Nor lose possession of that fair thou ow'st

Як бачимо, поет знову повертається до слова «fair» в 10 рядку, і цей кореневий повтор становить своєрідну підтему. Яка ж його семантична структура? Shorter Oxford Dictionary дає наступні основні значення «fair» у функції іменників:

fair 1 . beauty ;

fair 2 . one of the fair sex ; a beloved woman .

Якщо ще врахувати, що decline - declining має в словнику Хорнбі значення «gradual and continued loss of strength», то (And every fair from fair sometime declines) представляється можливим піддати «трансформації і субституції» [2, c. 302].

У сучасній термінології ця структура буде звучати як smb. loses smth (strength, power, beauty, thing etc ). Звідси man loses beauty .

Отже, полісемія слова «fair» підтверджується нашим транс-формаційним аналізом. «Fair» у значенні «beauty» протиставляється «fair» у значенні «one of the fair sex».

Отже всі лексико-семантичні варіанти слів love, fair, sweet, beauty, true, bad і т. д. входять до складу сполучень (в основному атрибутивних), є з’єднуючим засобом і способом створення основної теми сонета, узагальненого поетичного способу дружби, любові, краси, істини, добра.

Література:

1. И.В. Арнольд. Тематические слова художественного текста. ИЯШ, 1971, №2

2. И.Р. Гальперин. Очерки по стилистике английского языка. М., 1958.

3. Ю.М. Лотман. Структура художественного текста. «Искусство», М., 1970.

4. Samuel R., Levin. Linguistic Structures in Poetry. Mouton.