Оцінка залежності розвитку аутоімунного тиреоїдиту серед населення західних областей України від викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря

Екологічна ситуація в Україні упродовж останніх років ускладнилась через забруднення довкілля промисловими і транспортними викидами, а також розповсюдження радіонуклідів після Чорнобильської катастрофи. Усі забруднювальні чинники середовища разом із погіршенням економічної ситуації в країні, а з нею і купівельної спроможності громадян, у поєднанні з психоемоційним стресом, сприяли зростанню загальної захворюваності населення [1, с. 13; 2, с. 31]. Саме незбалансованість мікроелементного і вітамінного складу раціонів харчування на тлі погіршення екологічної ситуації та недостатньо ефективних профілактичних заходів на державному рівні зумовлює розвиток патології щитоподібної залози, зокрема аутоімунного тиреоїдиту (АІТ), анемій, знижує фізичну та розумову працездатність, опірність до різних захворювань [3, с. 31; 4, с. 9; 5, с. 71]. Комплексні медико-екологічні дослідження встановили вплив несприятливих факторів довкілля на зростання поширеності захворюваності АІТ, що дозволило вважати його екологічно залежною нозоформою [6, с. 45; 7, с. 75; 8, с. 14].

Мета роботи полягала у з’ясуванні впливу викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних та пересувних джерел на поширеність захворюваності на аутоімунний тиреоїдит серед населення західних областей України впродовж 2000-2008 рр. на основі проведення кореляційного аналізу.

За даними щорічного огляду МОЗ України й Інституту ендокринології та обміну речовин імені В.П. Комісаренка АМН України «Основні показники діяльності ендокринологічної служби України» поширеність захворюваності на АІТ серед дорослого населення за досліджуваний період становить: у Волинській області – 62,7-95,5; Закарпатській – 64,2-118,7; Івано-Франківській – 52,1-126,3; Львівській – 167,5-263,8; Рівненській – 61,7-113,6; Тернопільській – 35,3-55,1; Чернівецькій – 268,5-241,1 на 100 тис. населення; серед дитячого населення – 24,3-10,5; 71,6-21,5; 43,9-37,7; 57,3-28,2; 12,5-17,6; 14,8-16,5 і 133,1-35,5 на 100 тис. населення відповідно.

Згідно показників головного управління статистики 7-ми західних областей упродовж 2000-2008 рр. викиди шкідливих речовин у повітря від стаціонарних джерел у Волинській області коливалися в межах від 8,5 до 12,2 тис. т, Закарпатській – від 7,7 до 26,6 тис. т, Івано-Франківській – від 141,0 до 269,9 тис. т, Львівській – від 89,9 до 126,4 тис. т; Рівненській – від 14,1 до 18,5 тис. т, Тернопільській – від 9,2 до 20,5 тис. т, Чернівецькій – від 3,9 до 5,2 тис. т.

Встановлено, що між викидами стаціонарних джерел досліджуваних областей, окрім Чернівецької, та поширеністю захворюваності на АІТ серед дорослого і дитячого населення цих областей кореляційні зв’язки характеризуються середньою силою (r=0,59; p<0,001 і r=0,51; p<0,01 відповідно).

Аналіз даних про викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря від пересувних джерел (автотранспорту) засвідчив найбільшу їх кількість у Львівській області (від 81,96 до 136,29 тис. т). Динаміка викидів в інших західних областях була наступною: Волинській – від 36,2 до 54,9 тис. т, Закарпатській – від 22,8 до 68,1 тис. т, Івано-Франківській – від 41,7 до 56,6 тис. т, Рівненській – від 34,8 до 47,7 тис. т, у Тернопільській – від 33,0 до 45,6 тис. т, у Чернівецькій – від 28,4 до 41,5 тис. т.

Виявлено прямий кореляційний зв’язок середньої сили між викидами шкідливих речовин в атмосферне повітря від пересувних джерел та поширеністю захворюваності на АІТ серед дорослих мешканців західного регіону України (r=0,497; p<0,001).

Проведені дослідження вказують на вплив забруднення атмосферного повітря стаціонарними і пересувними джерелами на поширеність аутоімунного тиреоїдиту серед дорослого та дитячого населення західних областей України.

Література:

1. Корзун В.Н. Шляхи мінімізації впливу радіаційних та ендемічних чинників на стан здоров’я населення / В.Н. Корзун, А.М. Парац // Довкілля та здоров’я. – 2006. – № 1. – С. 13–17.

2. Подрушняк А.Є. Актуальні проблеми фортифікації та контролю якості харчових продуктів, збагачених йодом / А.Є. Подрушняк, Т.Л. Макарчук, Ю.В. Кравцова // Проблеми харчування. – 2006. – № 1. – С. 31–35.

3. Епідеміологія захворювань щитоподібної залози в умовах йодної недостатності / А.О. Вацеба, В.М. Гаврилюк, В.І. Паньків [та ін.] // Лікарська справа. – 2002. – № 1. – С. 31–33.

4. Тимченко А.М. Ендемічний зоб (обговорення консенсусу та шляхів вирішення проблеми) / А.М. Тимченко // Міжнародний ендокринологічний журнал. – 2006. – № 3. – С. 9–12.

5. Тлиашинова А.М. Многокомпонентная система в развитии заболеваний щитовидной железы (йод и эндо-экзогенные факторы) / А.М. Тлиашинова, С.А. Рустембекова // Международный эндокринологический журнал. – 2006. – № 2. – С. 71–74.

6. Тимченко А.М. Сучасні особливості регіональної розповсюдженості тиреопатології серед населення / А.М. Тимченко // Проблеми ендокринної патології. – 2003. – № 3. – С. 36–45.

7. Использование тест-системы для определения антител к тиреопероксидазе для диагностики аутоиммунных заболеваний щитовидной железы и предрасположенности к ним / А.С. Прилуцкий, Є.А. Майлян, Д.А. Лесниченко [и др.] // Международный эндокринологический журнал. – 2006. – № 2. – С. 75–77.

8. Досвід діагностики та хірургічного лікування автоімунного тиреоїдиту Хашімото / О.І. Міміношвілі, Г.Д. Попандопуло, А.Г. Попандопуло [та ін.] // Аcta Medica Leopoliensia. – 2011. – Vol. 17, № 2. – С. 14–16.