ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ ДО ЕФЕКТИВНОЇ СПІВПРАЦІ СУБ’ЄКТІВ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ

Постановка проблеми. Інтенсивний розвиток сучасного українського суспільства зумовлює глибокі соціально-економічні та культурні перетворення, оновлення освітньої парадигми, що висувають принципово нові вимоги до підготовки фахівців соціально-педагогічної галузі. У соціальних ініціативах Президента України наголошується, що інститут соціального працівника має стати активним агентом держави, який виявляє і допомагає вирішувати різноманітні проблеми. У цьому світлі компетентність соціального педагога тісно пов’язана із результативністю соціальних дій та співпраці соціальних інститутів, урегулюванням суспільних відносин, готовністю молоді до прояву активної громадянської позиції.

В умовах модернізації української системи освіти особливої уваги заслуговує проблема підготовки конкурентоспроможних фахівців, здатних виконувати свої професійні функції у контексті ефективної професійної діяльності. Майбутній фахівець у галузі соціально-педагогічної роботи має бути готовий до реальної практичної діяльності, володіти навичками самостійної праці й професійного самовдосконалення, ураховувати реальні умови соціального середовища, у якому здійснюється професійна діяльність. У зв’язку з цим постає проблема формування професійної готовності майбутніх соціальних педагогів до роботи в умовах інтеграції соціальних інститутів, взаємодії у вирішенні пріоритетних соціальних питань.

Актуальність дослідження проблеми підготовки майбутніх соціальних педагогів до забезпечення ефективного соціального партнерства, співпраці соціальних служб зумовлена суперечностями між: новими вимогами суспільства до соціального педагога, що має відрізнятися високим рівнем особистісної відповідальності, готовністю ефективно працювати в умовах соціальної інфраструктури, потребами соціально-педагогічної сфери у професійно орієнтованих, підготовлених до практичної діяльності фахівцях, готових до активної взаємодії з різними соціальними інститутами та недостатнім розробленням теоретико-технологічних аспектів їхньої підготовки. Саме питання підготовки майбутніх соціальних педагогів до діяльності в межах соціальної інфраструктури є однією з найменш розроблених проблем сучасної педагогічної науки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вирішення питань професійної підготовки соціальних педагогів здійснюється в тісному зв’язку із сучасними досягненнями теорії й методики професійної освіти. Загальнометодологічні й теоретичні проблеми фахової підготовки кадрів висвітлено в працях В. Байденко, Г. Бордовського В. Бочарової, М.  Галагузової, В. Загвязинського, О. Мудрика, Н. Платанової та ін. Теорії діяльності соціальних структур у суспільстві, взаємодії людини й соціуму присвячено наукові доробки В. Афанасьєва, О. Бодальова, В. Кондратенко, В. Фролова і т.д. Особливості професійної діяльності соціальних педагогів розкрито Л. Бєляєвою, Б. Вульфовою, І. Зимньою і т.п.; зміст, форми і методи підготовки соціальних педагогів у вищих навчальних закладах досліджено Л. Вітебським, В. Масленніковою, Т. Пігаловою, Л. Родіною, М. Черкасовою та іншими.

Рядом науковців висвітлено окремі аспекти фахової діяльності соціального педагога: досліджено стан підготовки до організації освітньо-дозвіллєвої діяльності учнівської молоді (С. Пащенко), формування професійної готовності до взаємодії з девіантними підлітками (М. Малькова), до роботи з громадськими та молодіжними організаціями (О. Лісовець), організації волонтерської роботи майбутніх соціальних педагогів в умовах вищого навчального закладу (3. Бондаренко) і т.п. Загалом результати досліджень доводять, що модель підготовки спеціаліста будується з урахуванням майбутньої професійної діяльності, вимог суспільства до особистості й особливостей соціокультурного середовища. Проте сьогодні відсутні соціально-педагогічні дослідження, які б розкривали специфіку підготовки соціального педагога до співпраці суб’єктів соціальної роботи, забезпечення їхньої активної взаємодії.

Мета статті полягає у теоретичному обґрунтуванні проблеми професійної підготовки майбутнього соціального педагога до ефективної співпраці суб’єктів соціальної роботи в умовах соціальної інфраструктури.

Виклад основного матеріалу. Вітчизняна й зарубіжна наука сьогодні пропонує значне число досліджень, що розкривають різні аспекти соціально-педагогічної діяльності, визначено широкий спектр професійних компетенцій, якими має володіти такий фахівець: глибоке володіння основами соціальної політики держави і соціально-правового захисту дітей та молоді, знаннями із соціології, психології та педагогіки; способами соціальної і психолого-педагогічної діяльності, такий якостей, як: комунікабельність, вміння навіювати та переконувати, перцептивність, оптимізм, доброта, терпимість, справедливість, тактовність, емпатійність, відповідальність, відвертість тощо. Соціальний педагог надає педагогічну підтримку та допомогу дітям, стимулює їх до самодопомоги у сфері захисту своїх законних прав, свобод та інтересів, надає послуги, спрямовані на задоволення соціальних потреб учнів, здійснює соціально-педагогічний супровід навчально-виховного процесу, соціально-педагогічний патронаж соціально незахищених категорій учнів. І все ж недостатньо вивченим залишається питання організації співпраці соціального педагога із працівниками різних соціальних структур.

Соціальний педагог – це посередник між дитиною і соціальними службами, організаціями й установами, покликаними дбати про дитину і її сім’ю. Висока ефективність діяльності соціального педагога здебільшого пов’язана з наявністю дієвої команди з представників різних соціальних служб, здатних продуктивно спільно вирішувати соціально-педагогічні проблеми, серед них: служба у справах дітей, центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, кримінальна міліція у справах дітей, управління праці та соціального захисту населення, центр зайнятості, громадські організації тощо.

Міжвідомча співпраця у межах соціальної інфраструктури дає змогу своєчасно виявляти, всебічно вивчати соціальні проблеми у місті (районі, регіоні), надавати якісні послуги, тобто вийти на вищий рівень соціального обслуговування, що ґрунтується на системному підході, інтеграції зусиль суб’єктів соціальної роботи. Формами співпраці можуть бути, зокрема: моніторинг стану соціальних проблем в розрізі території, сприяння взаємодії та налагодженню соціального діалогу між суб’єктами соціальної роботи, проведення запобіжних процедур, узгоджувальних зустрічей, взаємних консультацій з метою усунення причин ускладнення проблемних ситуацій, надання рекомендацій клієнтам, підготовка комплексу спільних заходів з метою вирішення соціальних проблем, підготовка спільних пропозицій щодо поліпшення ситуацій у соціальній сфері та ін.

Професійна підготовка майбутніх соціальних педагогів має відповідати новим запитам суспільства, тенденції розширення поля професійної соціально-педагогічної діяльності й кола клієнтів, ускладненню зв’язків між суб’єктами соціальної роботи, враховувати досягнення науково-технічного прогресу, технологічних нововведень тощо.

Компетентнісна модель соціального педагога має базові компоненти, які можна назвати мотиваційно-ціннісним, професійно-особистісним, гностично-технологічним і функціонально-рольовим. Формування професійної компетентності передбачає вироблення у майбутніх фахівців системи відповідних знань, умінь і навичок, а також комплексу професійно важливих якостей. Так, сучасний зміст професійної освіти включає систему новітніх знань про особистість, її місце і роль у суспільстві, шляхи соціалізації, вирішення соціальних проблем та ін. Інноваційна парадигма сучасної освіти має у своєму розпорядженні арсенал нових методів і форм навчання, здатних підвищити якість фахової підготовки соціальних педагогів на засадах професійно-практичної зорієнтованості, інтеграції, гуманізації та ін.

Однією з визначальних умов ефективної діяльності соціального педагога є готовність працювати у команді. Виробленню у студентів відповідних умінь сприяє використання методів і форм інтерактивного навчання: ситуативне моделювання, дискусія, полеміка, ігрові технології. Найбільш продуктивними вважаємо рольові та ділові ігри, які задовольняють пізнавальні і професійні інтереси студентів, служать засобом емоційного зацікавлення, мотивації навчальної, пізнавально-комунікативної діяльності. Рольові ігри при цьому ґрунтуються на імітуванні, відтворенні проблемно-комунікативних професійних ситуацій, що спонукають до інтелектуальної активності і професійної діяльності, привчають до відповідальності за свої дії. Ділові ігри допомагають виробити у студентів цілісне уявлення про майбутню професійну діяльність, набути комунікативного і соціального досвіду як основи співпраці суб’єктів соціальної роботи. Завдяки іграм у майбутніх соціальних педагогів підвищуються пізнавальна і професійна мотивації. Для цього у процесі навчання використовуємо: 1) імітаційні вправи, що акцентують увагу на професійних діях; 2) аналіз, розбір конкретних фахових ситуацій; 3) „розігрування ролей” з метою формування професійно важливих умінь; 4) повнозначну ділову гру, яка імітує певні аспекти діяльності у різних професійних сферах. Сформувати здатність вирішувати фахові проблеми, виконувати професійні функції дає змогу застосування кейс-методу, професійних ситуацій, проектних технологій тощо.

Формуванню стійкої позитивної професійної мотивації сприяють ситуативні, ігрові, проектні та ін. методи навчання. Змодельоване за їхньою допомогою професійно-орієнтоване спілкування суб’єктів соціальної роботи допомагає підготовці студентів до реальної взаємодії, набуттю професійного досвіду, підвищенню загальної комунікативної культури. Формування вмінь обстоювати власну позицію, доводити свої думки і переконання активізується за допомогою проблемних бесід, дискусій, конференцій і т.д.

Інноваційна перебудова навчального процесу передбачає зміну форми занять з метою заохочення студентів до активної пізнавальної та комунікативної діяльності, продуктивної співпраці, розширення меж самостійності. Особливою продуктивністю відрізняються такі нетрадиційні форми занять, як: конференції, конкурси, дискусії, дослідження, презентації, наукові, мультимедійні проекти тощо.

Засоби сервісів Wеb 2.0 допомагають структурувати знання студентів з певної тематики. Для цього пропонуємо карти знань, які у графічному вигляді представляють план заняття, теми, основні ідеї, поняття, що вивчаються, підсумовують інформацію, конкретизують знання, уміння та ін. Застосування елементів комп’ютерних технологій покликане сприяти розвитку професійно важливих здібностей, знань і вмінь студентів, підвищенню позитивної мотивації навчання і професійної діяльності.

Важливим складником професійного навчання майбутніх соціальних педагогів є спрямування на самоосвіту, подальше самовдосконалення й розвиток студентів, вироблення у них адекватної самооцінки, самокритичності й дисциплінованості.

Висновки. Ефективне виконання професійних завдань соціальним педагогом пов’язане не лише із наявністю знань, умінь та особистісних якостей. Важливою є здатність співпрацювати у межах соціальної інфраструктури, працювати у команді, діяти в інтересах клієнта. Для майбутнього фахівця соціально-педагогічної сфери необхідна готовність до виконання професійної діяльності, що передбачає як вирішення вузькоспеціальних питань, так і всебічний розгляд соціальних проблем, врахування можливостей, компетенцій і досягнень різних суб’єктів соціальної роботи. Така настанова націлює на підготовку майбутніх соціальних педагогів до міжвідомчої співпраці, опанування ними змісту і технологій інтегрованої, скоординованої соціально-педагогічної діяльності.

Перспективи подальших розвідок. Проведене дослідження не претендує на вичерпне висвітлення зазначеної проблеми. Перспективним напрямом наукового пошуку є подальше вивчення теоретичних та практичних аспектів професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів у світлі ефективної міжвідомчої співпраці суб’єктів соціальної роботи.

Література:

1. Безпалько О.В. Організація соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю в територіальній громаді: теоретико-методичні основи: монографія/ О.В. Безпалько. - К. : Науковий світ, 2006. - 363 с

2. Завацька Л. М. Технології професійної діяльності соціального педагога : навчальний посібник для ВНЗ/Л. М. Завацька. - К. : Видавничий Дім «Слово», 2008. - 240 с.

3. Словник-довідник для соціальних працівників та соціальних педагогів / [за заг ред А.Й.Капської, І.М.Пінчук, С.В.Толстоухової]. – К. : УДЦССМ, 2000. – 260 с.

4. Соціальна педагогіка: мала енциклопедія/ за заг. ред. проф. І. Д. Звєрєвої. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 336 с.