ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДУ КЕЙС - СТАДІІ ЙОГО МІСЦЕ В СИСТЕМІ ІНОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

Пріоритетним напрямком освітньої системи України, що підтверджено державними законами та нормативними документами, є доступ до якісної освіти. Тому впровадження інноваційних технологій в навчально-виховний процес є одним із найважливіших питань, які сьогодні розглядаються в освіті. Для сучасного суспільства впровадження інноваційних технологій в освіту має не стільки теоретичне, скільки прагматичне значення, оскільки в умовах глобалізації воно стосується його історичного розвитку та перспектив, які пов’язані з так званими «високими технологіями».

Реформування національної системи освіти України, сучасні тенденції світової інтеграції зводять проблему розвитку особистості в ранг пріоритетних завдань. Тому велике значення набуває впровадження інтерактивних методів навчання і виховання, яке є ефективнішим засобом в опануванні сучасних технологій, підвищенні ефективності навчання і якості знань, формуванні життєвої і професійної компетентності сучасної молоді. В ХХІ ст. вітчизняна освіта відчула кризу активних і продуктивних методів, методик, технологій навчання і виховання. Традиційні методики не в змозі вирішити ці протиріччя,тому вітчизняні педагоги звернулися до західноєвропейського й американського досвіду,який вже впродовж кількох десятиріч використовує методи посткласичної дидактики, одним із яких є метод проблемно-ситуаційного навчання (кейс-метод).

З методичної точки зору кейс – це спеціально підготовлений учбовий матеріал, що містить структурований опис ситуацій, що запозичені з реальної практики”. Кейс, це завжди моделювання життєвої ситуації. Як інтерактивний, кейс-метод може застосовуватися при закріпленні знань та вмінь, що були отримані на попередніх заняттях, розвиткові навичок аналізу та критичного мислення, зв’язку теорії та практики.

Кейс-метод ґрунтується на принципах, які фактично змушують переглянути ролі викладача і студента. Зобов'язання викладача при застосуванні кейс-методу полягає в тому, щоб створити в навчальної аудиторії такі умови, які б дозволили розвинути у студентів вміння критично мислити, аналізувати, спонукати їх до того, щоб в процесі дискусії поділитися власними думками, ідеями, знаннями та досвідом. Зобов'язання студента полягає в тому, щоб збагачуючи своєю творчою енергією навчальний процес, прийняти на себе частку відповідальності за його результативність. При цьому студенти повинні усвідомлювати, що викладач знаходиться в аудиторії для того, щоб допомогти їм, і вони мають скористатися цим у повній мірі, проте основна відповідальність за те, чому вони навчились, лежить на них [1, с .209 ].

Одним з ключових сучасних методів викладання дисципліни «Земельне право» у Петрівському державному аграрному технікумі є ситуаційний метод навчання, тому що мова йде про реальні ситуації, а не такі, які були придумані в аудиторії. Землевпорядники – це державні інспектори з використання і охорони земель. Вони повинні володіти глибокими знаннями в галузі земельного законодавства. Програмою дисципліни передбачено проведення теоретичних, семінарських та практичних занять з вирішенням ситуаційних завдань, які виникають у професійній діяльності землевпорядників.

Земельне право України є однією з найважливіших галузей права нашої держави. Тому вивчення земельно-правових відносин у період запровадження і проведення економічної і похідної від неї земельної реформи набуває особливого значення.

Метод кейс-стаді, що використовується в земельному праві має на меті допомогти студентам повніше і глибше засвоїти теоретичні положення земельного права, що розглядаються на лекціях. Вирішення ситуаційних завдань і є предметом практичних та семінарських занять студентів. Розглядаючи ситуаційні вправи, студенти займають активну позицію. Вони не тільки генерують ідеї, а й фактично створюють процес навчання. При цьому студенти перебувають у ситуації активної взаємодії один з одним, що імітує реальні комунікаційні залежності, які виникають між людьми у процесі їх спільної діяльності. Під час розгляду ситуаційного завдання студенти самі створюють узагальнене знання . [ 2, с.117 ].

Всі ситуаційні завдання, які використовуються у земельному праві мають міждисциплінарний зв'язок. Вирішення ситуаційних завдань з земельного права пов’язане з вивченням таких дисциплін як «Землевпорядне проектування», «Основи правознавства», «Земельний кадастр», «Управління земельними ресурсами», «Державний контроль», «Інвентаризація земель», «Грошова оцінка земель» і т.д.

Регулювання окремих питань з земельного права здійснюється нормами цивільного, адміністративного, екологічного, аграрного права. Вирішення ситуаційних завдань, що пропонуються в типовій навчальній програмі з земельного права мають на меті допомогти студентам засвоїти теоретичні положення земельного права, а також підготувати їх до практичної діяльності.

Особливістю методу кейс-стаді в земельному праві є створення проблемної ситуації на основі фактів з реального життя і втілює в собі наступні ідеї: закріплення теоретичних знань з дисципліни; набуття навичок професійної діяльності; підвищення пізнавального інтересу до навчальної дисципліни; сприяє розвитку дослідницьких, комунікативних і творчих навичок. Основна функція методу кейс-стаді – вчити студентів вирішувати складні проблеми, які неможливо вирішити аналітичним способом. Цей метод сприяє розвитку у студентів – аграріїв самостійного мислення, уміння вислуховувати і враховувати альтернативну точку зору, аргументовано висловити свою, навчитись працювати в команді, знаходити найбільш раціональне вирішення поставленої проблеми.

Проведення практичних занять із земельного права має на меті, крім сприяння глибокому засвоєнню основних теоретичних питань земельногоправа, навчання майбутніх фахівців-землевпорядників свідомо і правильно застосовувати набуті теоретичні знання та чинні нормативно-правові акти, що регулюють земельні відносини, при вирішенні конкретних справ, що виникають у діяльності сільськогосподарських підприємств, організацій і громадян, у їх відносинах з іншими підприємствами, організаціями, а також органами державного управління.

Практичні заняття – найбільш ефективна форма самостійної роботи студентів під керівництвом викладача. Розв’язуючи конкретні життєві ситуації, студенти вчаться відшукувати необхідні нормативні акти, а в них – конкретні норми, що стосуються тієї чи іншої ситуації, а також напрацьовують уміння викладати результати проведеної роботи у відповідній правовій формі: розробити проект договору, рішення органу управління сільськогосподарського підприємства, органу державного управління, протесту прокурора тощо.

При підготовці до практичних чи семінарських занять, крім вивчення відповідної теми з рекомендованого викладачем підручника, необхідно вивчити Земельний кодекс України й інші закони та підзаконні нормативно-правові акти, що регулюють земельні відносини. Важливе місце у підготовці до практичного заняття та семінару має ознайомлення з науковими статтями із конкретної теми навчальної дисципліни, що друкуються у спеціальних часописах, наукових збірниках тощо.

На практичних заняттях з вирішенням ситуаційних завдань кожен студент отримує індивідуальний кейс. Для детального ознайомлення з матеріалами кейсу не доцільно витрачати аудиторні години. Для того, щоб ознайомлення відбулося в межах самостійної роботи студента, використовують практикуми або кейси, які наведені наприкінці розділів у підручниках та навчальних посібниках.

Для підготовки до практичного заняття з застосуванням кейс-технології викладачу необхідно визначити основні елементи кейсу з певної теми курсу, проаналізувати, як конкретний основний момент кейсу необхідно дослідити на основних етапах самостійної та аудиторної роботи, розподілити час на обговорення кожного питання. Перед проведенням першого практичного заняття з застосуванням методу кейс-стаді викладач пояснює студентам сутність методу, надає основні відомості щодо самостійного етапу роботи над кейсом. Цей етап роботи над кейсом проводиться в аудиторії в два етапи: частково при першому інструктажі, коли викладач дає завдання; частково на другому, коли розпочинається аудиторне заняття.

Вступна частина заняття розпочинається з виступу викладача, який коротко озвучує основні етапи роботи над ситуаційними завданнями і визначає способи і критерії оцінювання роботи студентів за даним методом. Викладач роздає кейси, надає інструкцію по роботі з ними, озвучує чітке формулювання завдання.

Робота студентів починається з уважного прочитання тексту кейсу. Далі відбувається перехід до аналізу ситуації. На другому етапі відбувається детальний аналіз змісту ситуації. Це змушує студента до впорядкування інформації, що міститься в ситуаційній вправі, її групування за важливістю (наприклад, основна, додаткова, несуттєва тощо) і тематичними групами. Основою цієї фази роботи над вправою є знання, які вже має студент. На цьому етапі аналізу він демонструє своє бачення проблематики кейсу,презентує свої думки, ідеї, попередні концепції, способи розв'язання і гіпотези відносно взаємовпливу наведених фактів, планує перебіг подальших дій. Цей етап ставить перед студентом два основні запитання:

1. Які положення і проблеми даного кейсу є головними?

2. Як сформульоване завдання, які ще питання можна поставити, характеризуючи ситуацію, щоб виявити так звані приховані проблеми?

Третій етап призначений для з'ясування нових і незрозумілих понять, термінів, висловів, назв, структури показників, які використано в описі аналізованої ситуації тощо. Така ідентифікація є необхідною як з пізнавальних, дидактичних, причин, так і з причин «практичних»; останні тісно пов'язані зі створенням бази для розв'язання проблеми кейсу. Як окремий студент, так і ціла група, працюючи над кейсом, мусять не тільки узгодити своє розуміння сутності окремих термінів, але оперувати однаковою термінологією і знати можливості її застосування. Цей етап може бути перейдено з використанням різних форм навчання: як лекції викладача, так і самостійного опрацювання студентом існуючих підручників і монографій.

Четвертий етап полягає у точному формулюванні проблеми. Йдеться про виразне і однозначне визначення сутності проблеми, представленої в аналізованому прикладі. Це питання не є таким очевидним, як здається на перший погляд. В одному кейсі можуть поєднуватися декілька проблем різних ваги і значення, по-різному пов'язаних між собою (головна проблема, другорядні проблеми). Тому цей етап аналізу спрямований на формування чіткої відповіді на запитання: яка проблема є предметом ситуаційного аналізу. Результати, отримані на попередніх етапах, дозволяють на наступному, п'ятому етапі, підбити підсумки щодо сформульованих пропозицій і уточнити деталізовані завдання, поставлені у формі запитання: яке завдання (проблему) потрібно розв'язати?На шостому етапі, в останній частині викладач робить прогноз навчальних потреб: визначає напрямки, форми і джерела здобуття студентами знань, які нададуть їм можливість розв'язати проблему кейсу.

Студенти оформляють ситуаційне завдання у вигляді письмового звіту або презентації. На даному етапі студент презентує на форумі студентської групи свої власні рішення і способи розв'язання проблеми ситуаційного завдання, їх обґрунтування, перевірку правильності поданих пропозицій, зіставляючи їх сутність з іншими презентованими рішеннями, бере участь разом з окремими студентами у дискусіях в яких використовує переконливі аргументи. Цей етап надає студентам можливість обмінну здобутими теоретичними і практичними знаннями, інформування про досягнуті успіхи і джерела отриманих даних.

Після вивчення студентами лекційного матеріалу та виконання практичних робіт, викладач проводить семінар з використанням методу кейс-стаді. Група ділиться на малі групи по 6 чоловік. Поділ групи на більші групи приводить до того,що як правило, два-три студента працюють активно, інші спостерігають за процесом або просто займаються «своїми справами». Робота в малих групах формує у студента навички роботи в групі, вміння встановлювати ділові контакти, обмінюватися інформацією, відстоювати свою точку зору й приймати участь у формуванні групового рішення. Такий підхід стимулюватиме індивідуальну активність студентів.

Відмінність кейс-методу від традиційних засобів засвоєння знань полягає у специфічному навчальному ефекті, до якого він повинен привести. Завданням кейс-методу є не просто передача знань, а навчання студентів здатності справлятися з такими унікальними та нестандартними ситуаціями, які вимагають знань з багатьох наук, які, як правило, виникають в реальній установі чи підприємстві і вимагають вирішення таких проблем, що реально виникли чи можуть виникнути і потребують прийняття управлінського системного рішення. Використання цього інтерактивного освітнього методу, що вимагає активної індивідуальної участі студентів і не передбачає єдиної „правильної" відповіді, є дуже природним для суспільства з невеликою владною дистанцією, домінуючими цінностями індивідуалізму і слабким прагненням уникнути невизначеності .

Література:

1.Гордійчук Г.Б.Використання “кейс”-методу як засобу забезпечення професійної спрямованості викладання загальноосвітніх предметів у ПТНЗ / Г. Б. Гордійчук // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми : зб. наук. пр. / редкол.: І. А. Зазюн (голова) та ін.. – К.; Вінниця, 2004. – Вип. 4. – С. 209-215.

2.Лузан П.Г. Методи і форми організації навчання у вищій аграрній школі: Навчальний посібник. / П.Г.Лузан- К.: Аграрна освіта, 2003. - 229 с.