ГІПОДИНАМІЯ ЯК ФАКТОР РИЗИКУ ПОРУШЕННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ ОРГАНІЗМУ

Зростаючий обсяг інформації, постійна модернізація навчальних програм, комп’ютеризація навчального процесу сприяють інтенсифікації розумової діяльності, та зниженню рухової активності школярів. У зв’язку з цим питання профілактики гіподинамії є актуальним та потребують  розв’язання із застосуванням здоров’язбережувальних педагогічних технологій у навчальному процесі.

Гіпокінезія є фактором ризику погіршення здоров’я. Як стверджував О. Г. Сухарєв  (1991), гіпокінезія – це обмеження кількості і обсягів руху, що зумовлено способом життя, особливостями професійної діяльності, лікувальним режимом та іншими чинниками. Причинами гіпокінезії можуть бути фізичні, фізіологічні і соціальні фактори (зниження навантаження на опорно-руховий апарат, іммобілізації, перебування у замкнутих невеликих приміщень, малорухомий спосіб життя та ін.).

Часто гіпокінезія  супроводжується гіподинамією, тобто зменшенням м’язових зусиль, що затрачають на утримання пози, переміщення тіла у просторі, а також на фізичну роботу.

Поширеність гіпокінезії у сучасних умовах зростає у зв’язку з процесами урбанізації, широким упровадженням у повсякденну діяльність людини засобів пересування, автоматизації і механізації праці.

Низький  рівень рухової активності має складний вплив на організм людини. За даними О. Г. Сухарева (2004), у період навчання у школі, дефіцит рухової активності призводить до погіршення адаптації серцево-судинної системи до стандартного фізичного навантаження, зниження ЖЄЛ, надмірної маси тіла за рахунок відкладання жиру, підвищення рівня холестерину у крові. Захворюваність школярів в умовах малорухливого способу життя у 2 рази вища, що пов’язана зі зниженням загальної неспецифічної резистентності. [2, с. 142-145]

Одним з проявів «атрофії бездіяльності» стає зменшення ємності всієї судинної системи, зниження числа капілярів в м’язі серця, в скелетних м’язах. Все це приводить до того, що людина не в змозі справитися навіть з невеликим навантаженням, при якому потрібно збільшити постачання м’язам крові і кисню.

В умовах обмеження рухової активності процес розпаду тканин посилюється, а процес їх відновлення послаблюється.

Різкі зміни спостерігаються і в кістках, вони втрачають міцність в наслідок того, що кальцій починає виділятися з кісткової тканини в кров.

Вчені, які вивчали вплив гіпокінезії на організм, виявили ще одну закономірність. М’язи нашого тіла, скорочуючись, зменшується рух крові із капілярів у вени.

Спостереження показали, що гіпокінезія викликає зниження  резистентності організму, тобто його опірностю до різних хвороб, в тому числі і інфекційним. Загострюються і хронічні хвороби.

Істотні зсуви відбуваються в діяльності центральної нервової системи. Доведено, що від активно працюючих м’язів в головний мозок надходять тонізуючі імпульси, і таким чином здійснюються постійна стимуляція діяльності кори головного мозку, підкоркових утворень, ретикулярної формації. Коли людина мало рухається, на електроенцефалограмі інколи навіть з’являються повільні хвилі, які свідчать про послаблення функції центральної нервової системи. Різко підвищується втома, роздратованість, погіршується пам'ять утруднюється логічне мислення, порушується сон [1, с. 12-13]. 

Сучасні складні умови життя вимагають більш високі вимоги до біологічних і соціальних можливостей людини. Всебічний розвиток фізичних здібностей людей за допомогою організованої рухової активності (фізичного тренування) допомагає зосередити усі внутрішні ресурси організму на досягненні поставленої мети , підвищує працездатність , зміцнює здоров'я, дозволяє в рамках короткого робочого дня виконати всі намічені справи .

М'язи становлять 40-45 % маси тіла людини. За час еволюційного розвитку функція м'язового руху підпорядкувала собі будова, функції і всю життєдіяльність інших органів , систем організму , тому він дуже чуйно реагує як на зниження рухової активності, так і на важкі, непосильні фізичні навантаження.

Систематичне, відповідне статтю, віком та станом здоров'я, використання фізичних навантажень - один з обов'язкових факторів здорового режиму життя . Фізичні навантаження являють собою поєднання різноманітних рухових дій, виконуваних у повсякденному житті , а також організованих або самостійних занять фізичною культурою і спортом, об'єднаних терміном «рухова активність». У великого числа людей, що займаються розумовою діяльністю, спостерігається обмеження рухової активності.

Після визначення мети підбираються напрямок використання засобів фізичної культури , а також форми самостійних занять фізичними вправами.

Конкретні напрямки та організаційні форми використання самостійних занять залежать від статі , віку , стану здоров'я , рівня фізичної і спортивної підготовленості займаються. Можна виділити гігієнічне, оздоровчо-рекреативне (рекреація-відновлення), загально підготовче, спортивне, професійно- прикладне і лікувальне спрямування.

Форми самостійних занять фізичними вправами і спортом визначаються їх цілями і завданнями. Існує три форми самостійних занять: ранкова гігієнічна гімнастика, вправи протягом навчального дня , самостійні тренувальні заняття.

Найбільш поширені засоби самостійних занять - це ходьба, біг, крос, доріжки здоров'я, плавання, ходьба і біг на лижах, велосипедні прогулянки, ритмічна гімнастика, атлетична гімнастика, спортивні та рухливі ігри, спортивне орієнтування, туристські походи, заняття на тренажерах[3,с 224-229].

Розвиток і підтримка рухових якостей учнів здійснюється на уроках фізичної культури, під час самостійних тренувань, на тренуваннях в спортивних гуртках та секціях, в клубах, в туристичних походах і т.д. 

Ефективність цих занять в досягненні і підтримці нормативного рівня фізичної підготовленості багато в чому визначається раціональною структурою і нормуванням навантажень. 

Більшість учнів не займаються спортом. Тому саме на уроках фізичної культури вони повинні отримати необхідну дозу розвиваючих навантажень. 

Висновок. Таким чином, на основі викладеного слід зазначити, що розробка технології повинна здійснюватися на розумінні реалізації єдності процесів впливу фізичного навантаження на організм і процесів відновлення. Під впливом фізичного навантаження в організмі паралельно проходять процеси відновлення й адаптації.

Під час тренувальних навантажень повинен здійснюватися оперативний контроль щодо процесів походження адаптації організму до навантажень, адекватного їхнього впливу та своєчасного використання відновлювальних заходів.

Література:

1.                Коваленко Є. Гіпокінезія / Є. Коваленко // Валеологія. – 2008. -  № 7, 8  квітень. – C. 12-13.

2.                Коцур Н. І. Валеологія: підручник / Н. І. Коцур, Л. С. Гармаш, І. О. Калініченко, Л. П. Товкун. – Корсунь-Шевченківський.: В.М. Гавришенко,  2011. – 581 с.

3.                Ильинич В. И. Физическая культура студента: учебник / В.И. Ильинича – М.: Гардарики, 2001. – 448 с.

Науковий керівник:

доктор історичних наук, професор Коцур Надія Іванівна.