ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ЧЕРКАЩИНИ

Найбільш актуальною проблемою, яка існує на даний час в Україні, що має важливе екологічне і економічне значення, є антропогенний вплив на біосферу. Вплив діяльності людини на природне середовище надзвичайно різнобічний і відчувається на всіх рівнях біосфери. Критичний її стан, в першу чергу пов'язаний з такими формами антропогенного впливу, як знищення багатьох видів живих організмів, забруднення промисловими і побутовими відходами, пестицидами і іншими забруднюючими речовинами. Різного роду забруднення атмосфери, гідросфери, ґрунту визначаються викидами промислових, побутових та сільськогосподарських відходів і впливаючи токсичною дією на живі організми.[ 2]

Аналіз опублікованої літератури та статей у пресі,  свідчить про те екологічний стан Черкащини залишається складним та потребує термінових та дієвих природоохоронних заходів. Метою даної роботи є встановлення сучасного екологічного стану навколишнього середовища Черкаської області та визначення основних елементів-забруднювачів повітряних, водних та ґрунтових ресурсів області.

Розвиток промисловості, транспорту та сільського господарства, залучення до господарського обороту все більшої кількості природних ресурсів, які використовувались і на жаль, використовуються нераціонально і неефективно, підвищують рівень антропогенного навантаження на навколишнє природне середовище, і є основною причиною глобальної екологічної кризи та кліматичних змін.[1]

Атмосфера має величезне екологічне значення. Але атмосферне повітря можна вважати лише умовно невичерпним природним ресурсом. У Черкаській області в 2012 році викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел становили 69,4 тис. т, що на 7,2 тис. т більше в порівнянні з 2011 роком. Зростання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря обумовлено збільшенням  викидів ПАТ "Азот", використання вугілля на ПАТ "Черкаське хімволокно" та збільшенням випуску продукції на ПрАТ "Миронівська птахофабрика". А саме:

·        ПАТ "Черкаське хімволокно"  - викид у 2012 році - 29,3 тис. т., що складає 42 % від загального викиду по області;

·        ПАТ "Азот" -  викид забруднюючих речовин в атмосферу 5,1 тис. т. (7 %);

·        ПрАТ "Миронівська птахофабрика" з загальним викидом забруднюючих речовин в атмосферу 13,1 тис. т. (19%). [4]

Значної шкоди атмосферному повітрю міста  та області завдає автомобільний транспорт, кількість і активність якого з кожним роком збільшується. У відпрацьованих газах основними токсичними компонентами,  якими забруднюється повітря під час експлуатації автотранспорту є оксид вуглецю, вуглеводні, оксид азоту, сажа та діоксин сірки. Загалом по області переважали викиди в атмосферне повітря таких забруднюючих речовин, як діоксиду та інші сполуки сірки – 20,0 тис. Т (29%), сполуки азоту – 16 тис. т (23%), речовини у вигляді твердих часток – 9 тис. т (12%). Їх частка у загальному обсязі викидів склала 64%.

В 2012 р. викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від пересувних джерел складали 77,0 тис т, що на 1,0 тис. т менше ніж в 2011 р.

Одними з  основних причин значних обсягів шкідливих викидів автотранспортом є:

·                    недостатня увага керівництва автотранспортних та інших підприємств до проблем охорони навколишнього середовища;

·                    відсутність належної системи контролю  за  якістю  автомобільного  палива, використанням палива низької якості;

·                    експлуатація технічно-застарілого автомобільного парку, продовженням використання етилованого бензину.[3]

Що  стосується  забруднення   атмосфери  по видам  економічної   діяльності промисловості   47%, сільському,  мисливському  та лісовому  господарству 32% від загального обсягу викидів забруднюючих речовин.[ 2]

Результатом  інтенсивного  використання  водних  ресурсів  людиною  є негативні кількісні і якісні зміни у водних ресурсах області, які призвели до практичного  зникнення  великих  річкових  систем  з  гідрологічним  режимом. характерним  є  те, що вони обмежені  і  дуже  нерівномірно  розподілені  по території   Черкащини.  Основними   джерелами   водопостачання  області   є Кременчуцьке  водосховище,  річки  Гнилий  Тікич,  Рось,  Тясмин та підземні водозабори

Водний баланс області зазнав за останні роки значних змін, тут значне місце відіграє розвинена система великих і малих річок та водоймищ. На сьогодні дуже гостро стоїть питання споживання прісної води. Важливим для  народного  господарства  області  є  малі  ріки,  яких  на  території  області нараховується  близько  1087.  На більшості  річок  області  створювати  нові водозабори  безпосередньо  з  русел  практично  неможливо,  тому  що  літні витрати води не забезпечить їх. Недостатній для забезпечення повної потреби комунально – побутових, промислових підприємств, сільського господарства стік   води   у   Вільшанці,   Тясмину,   обмежені   можливості   мають   Ятрань, Гірський Тікич та інші.

У  поверхневі   води  області   скидаються   такі   забруднюючі  речовини  як нафтопродукти, сульфати, хлориди, залізо, нітрати, а також  мідь, цинк, хлор. У 2012 році в поверхневі водні об'єкти скинуто 187,6 млн.м3 зворотних вод, що на 35,0 млн.м3 менше в порівнянні з 2011 (222,6 млн.м3). Це відбулося за рахунок зменшення скиду нормативно чистих без очистки та забруднених стічних вод.

Скиди забруднюючих речовин в поверхневі водні об`єкти в порівнянні з 2011 роком зменшились на 18 т.

Упродовж 2012 року із свердловин та криниць області досліджено за санітарно-хімічними показниками 6109 проб питної води, за мікробіологічними - 1552 проби, з них гігієнічним вимогам не відповідали 2235 (36,6%) та 190 (12,2%) проб відповідно.[4]

Водні об’єкти області, як і в попередні роки, продовжують забруднюватись скидами неочищених стічних вод, що відводяться із забудованої території, на якій вони утворилися внаслідок випадання атмосферних опадів, та скидами недостатньо очищених зворотних вод підприємств, очисні споруди яких працюють неефективно.

Для   збереження  наших рік  і  водойм  від забруднення  та для їх поступового  оздоровлення   необхідне   підвищення    ефективності водоохоронних  заходів,  спрямованих  для  зменшення  надходження  у  водні джерела   брудних   промислових   та побутових   стоків –це  організація безвідходних  виробництв, створення  замкнутих  циклів  використання  води, меліорація.

Стан ґрунтового покриву Черкащини залежить від забруднення його викидами промисловості та хімізації в сільському господарстві. Сільськогосподарська освоєність земель перевищує екологічно допустиму, і протягом років залишилась майже незмінною. Так, у складі сільськогосподарських угідь області зосереджено 520,7 тис. га або 40 % особливо цінні землі, в тому числі рілля –514,6 тис. Га (43,8 %) від обслідуваної площі.

Нераціональна система землекористування призвела до тяжких екологічних наслідків, а саме наявності таких проявів деградації земель як ерозія, техногенне забруднення, вторинне осолонцювання, підтоплення та зсуви ґрунтів. [4]

Техногенне   забруднення  ґрунтів  залежить   від  їх  типу,  кількості Надходження  промислових  відходів, радіонуклідів, пестицидів і мінеральних добрив. До першого класу шкідливості  відносяться  миш'як, кадмій, ртуть, селен, свинець, цинк, фтор; а до другого класу – бор,кобальт,нікель,мідь ; до третього – барій, ванадій,марганець,вольфрам. Їх вміст у ґрунтах може оцінюватися як за валовими,так  і  рухомими формами елементів. Багато  з них можуть призводити до хвороби  людей.[5]

Не меншої  шкоди має забруднення ґрунтів  хімічними засобами  захисту рослин. Зменшення  обсягів  використання  пестицидів в останні роки хоча  і сприяло  зниженню  забруднення  ґрунтів та сільськогосподарської  продукції отрутохімікатами, але  ситуації  суттєво  не  змінило.  Це  обумовлено  тим,що залишкова  кількість  пестицидів  знаходиться  в  ґрунті  тривалий  час. Чим більше  пестицидне  навантаження  на  ґрунти, тим  вища  їх  шкідливість  для населення.

 Загальна площа земель, втрачених протягом 2012 року внаслідок переформування берегів Кременчуцького водосховища в межах Черкаської області, склала 0,39 га, з них 0,36 га на території державного лісового фонду, 0,02 га – багаторічні насадження, 0,01 га – чагарники.

На кінець 2012 року в області загальна площа порушених земель складала 3,478 тис. га, відпрацьованих 1,957 тис. га.

Охорона земель і відтворення родючості ґрунтів – складна проблема, вирішення якої потребує коштів та відповідних рішень законодавчого характеру. Окремі агротехнічні заходи не завжди можуть забезпечити захист ґрунтів від антропогенних впливів та їх ефективну рекультивацію. Принциповим заходом є вилучення з сільгоспкористування деградованих земель з метою їх заліснення чи залуження.

Висновок. Отже, проаналізувавши екологічну ситуацію на Черкащині можна зробити висновок щодо недостатності проведених заходів протягом попередніх років щодо поліпшення  стану навколишнього середовища. Для вирішення  екологічних проблем  Черкащини є актуальним створення та реалізація реальних та дієвих програм розвитку, які базувалися б на глибоких  екологічних  знаннях та високому рівні екологічній свідомості громадян.

З метою скорочення термінів вирішення екологічних проблем в області необхідно провести достатнє фінансування природоохоронних заходів, адже створені природоохоронні програми за відсутності фінансування не здійснюють достатнього позитивного впливу на навколишнє середовище.

Література:

1. Екологічна ситуація у Черкаській області за 2008 рік. / За редакцією М.Г. Литвина. – С.4.

2. Подзерей Р.В. Екологічні проблеми довкілля Черкащини / Р.В. Подзерей Режим доступу: http://dspace.udpu.org.ua:8080/jspui/bitstream/6789/1449/1/ЕКОЛОГІЧНІ%20ПРОБЛЕМИ%20ДОВКІЛЛЯ%20ЧЕРКАЩИНИ.pdf

3. Природа Черкащини: стан, проблеми раціонального природокористування та охорони в контексті виживання / Мороз П.І., Косенко І.С., та ін., Миколаїв: АТ „СІМАО”, Одеса: ОКФА, 1996. – 400с.

4. Регіональна  доповідь про стан навколишнього природного середовища в Черкаській області у 2012 році / Режим доступу http://www.menr.gov.ua/docs/activity-dopovidi/regionalni/rehionalni-dopovidi-u-2012-rotsi/cherkaska_2012.pdf

5. Тараріко О.Г. Аграрні виробничі системи ХХI століття в контексті глобальних змін клімату/ О.Г. Тараріко // Вісник аграрної науки .- 2000.- №6.- С.5-9.

Науковий керівник:

 викладач біології та екології Смілянського технікуму харчових технологій НУХТ Бугайова Світлана Іванівна.