СОЦІАЛЬНИЙ ПРОЕКТ ЯК ЕЛЕМЕНТ РЕАЛІЗАЦІЇ КОРПОРАТИВНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Соціальне проектування - це науково-практична діяльність, націлена на діагностику актуальних і перспективних соціальних проблем, вироблення ресурсно-забезпечених оптимальних варіантів їх вирішення. Соціальне проектування - це конструювання індивідом, групою чи організацією дії, спрямованої на досягнення соціально значущої мети, яка є локалізованою за місцем, часом і ресурсами. Сутність соціального проектування полягає в конструюванні бажаних станів майбутнього [2, с.120].

Соціальне проектування відноситься до інноваційної діяльності. Воно у своїй основі передбачає певні соціальні зміни. Ці зміни створюються, отримують обґрунтування, плануються, тобто являє собою різновид свідомої інноваційної діяльності. У великих соціальних проектах багато схоже з соціальними реформами: вони також схильні до небезпеки перегляду, скасування або ревізії в силу обставин, які пов'язані з особливостями функціонування вищих рівнів влади. Мікропроекти зачіпають інтереси невеликих груп людей, наближені до звичайних проблем і менш залежать від загальнополітичної обстановки. Саме на таких проектах добре видно суб'єктна орієнтація соціального проектування, яка проявляється в тому, що цілі, завдання, зміст соціального проекту несуть на собі риси ціннісно-нормативної системи ініціатора проекту.

У процесі проектної діяльності створюється соціальний проект.

Соціальний проект - науково обґрунтована модель конкретного рішення соціальної проблеми, виражена в певній знаковій формі (системі документації); сконструйоване ініціатором проекту соціальне нововведення, метою якого є створення, модернізація або підтримання в середовищі матеріальної чи духовної цінності, яка має просторово-часові та ресурсні межі і вплив якого на людей визнається позитивним за своїм соціальним значенням. Під соціальним нововведенням розуміється різновид управлінського рішення, задум якого передбачає цілеспрямована зміна того чи іншого соціального явища або процесу, а реалізація полягає у здійсненні цього задуму. Ініціатором проекту може бути як індивід, так і організація або співтовариство. У другому визначенні проекту підкреслюється. що вплив формованої цінності на людей визнається позитивним. Залежно від цілей і масштабу проекту це можуть бути і мала група, і спільнота думку якої прийнято називати суспільною думкою. Проект повинен бути визнаний багатьма. Крім цього, необхідно, щоб проект був визнаний фахівцями-експертами.

В організаційному аспекті проекти оцінюються за такими ознаками: масштаб проекту; терміни реалізації; якість; ресурсне забезпечення; місце і умови реалізації проекту.

Проект, в якому названі ознаки врівноважують одна одну, є рівноправними, називають ідеальним типом проекту. У реальних проектах домінує один з факторів, і за цими домінантами можна виділити типи проектів [1, c.55].

Соціальні проекти різноманітні за особливостями фінансування, масштабами, термінами реалізації, ступеня складності, характером проектованих змін, напрямками діяльності. Ці особливості важливо усвідомити до початку роботи за проектом, що дозволить з максимальною ефективністю скористатися перевагами кожного їх проектних типів і заздалегідь передбачити можливі труднощі.

Виділяють такі типи проектів за різними ознаками. Типи проектів за характером проектованих змін: інноваційні, завдання яких – впровадження принципово нових розробок, чим визначається їх тісний зв’язок з науково-технічними проектами (наприклад, створення Інтернету); підтримуючі, які вирішують завдання екологічного характеру, в тому числі в рамках екології культури. Підтримуючі проекти називаються також реанімаційними або реставраційними.

Типи проектів за напрямками діяльності: освітні проекти, завдання яких – представлення освітніх послуг, метою яких є придбання знань, умінь, навичок; науково-технічні проекти також можуть виступати як проекти соціальні, якщо своїми наслідками безпосередньо зачіпають суспільне життя. Науково-технічні проекти можуть мати пошуковий, експериментальний характер і через представлення результатів громадській думці набувати соціальну функцію (викликати суспільний інтерес, сприяти утворенню асоціацій і клубів, надавати якості публічних діячів особам, які брали участь у проекті і т.д.); культурні проекти можуть по основній своїй спрямованості виступати як проекти художні, символічні, екзотичні та ін.. Їх спільна риса як соціальних проектів полягає в тому, що вони виявляються вплетеними в тканину соціального життя, тобто люди в цьому випадку звертають увагу не на естетичні сторони проекту, а на його соціальну функцію.

Типи проектів за їх масштабами. Оцінка масштабу проекту ґрунтується на наступних показниках: наскільки велике число людей (груп, організацій), які зможуть скористатися результатами проекту; яка потреба проекту в кадрових ресурсах, скільки сумарного часу всіх зайнятих у проекті необхідно для його реалізації; як багато фінансових коштів і матеріально-речових ресурсів потрібно затратити, щоб проект був реалізований в планованому обсязі; наскільки складний проект за своєю структурою, формами організації, звітності тощо; на який час і для якій території розраховане виконання проекту.

З урахуванням цих показників виділяють: мікропроекти, малі проекти та мегапроекти.

Мікропроекти – це форма подання індивідуальної ініціативи, що одержує визнання оточуючих. Мікропроект може не вимагати зовнішнього фінансування, спеціального обладнання. Такий проект є мікросоціальних дією, але за певних умов його масштаби можуть бути розширені.

Малі проекти. Вони не передбачають великого числа споживачів, досить прості в управлінні, не вимагають великого фінансування. Специфіка малих проектів полягає в тому. Що їх складання і реалізація допускає деякі спрощення у процедурі проектування і реалізації (простий графік, керівник – одна особа, не обов’язково створення команди проекту).

Мегапроекти, у якості яких зазвичай виступають цільові програми, що складаються з взаємопов’язаних проектів. Їх специфіка полягає в необхідності масштабної координації виконавців; аналізі макропоказників середовища (країни, регіону світу); виділенні розробки концепції проекту в якості самостійної фази; необхідності моніторингу проекту і т.д.  У ролі інвестора може виступити держава в особі органів державної влади, органів місцевого самоврядування, приватного власника, самого ініціатора проекту (індивідуальний чи колективний) [2, с.176].

Спонсорські проекти, кредитні проекти, бюджетні проекти здійснюються в рамках державної соціальної політики та вирішення місцевих завдань. Такі проекти фінансуються з відповідних бюджетів у вигляді асигнувань для здійснення планової діяльності державного або муніципального установи, а також субсидій територіальним органом влади і місцевого самоврядування та недержавними організаціями.

Ініціатори проекту-фікції зацікавлені в отриманні фінансування під проект, яке насправді планується використовувати на інші цілі, або використовувати на проект тільки частково, пізніше склавши звіт про витрачання коштів і представивши реалізацію проекту на окремих вдалих об’єктах. Квазіпроекти володіють всіма ознаками справжнього проекту, але планують нововведення, які насправді такими не є.

 Як висновок, у процесі проектної діяльності проектується створення (модернізація, збереження в зміненому середовищі) цінності. Форми, в яких нова цінність постає в ході реалізації проекту, різноманітні: нова річ, предмет (будівля, споруда, комплекс, місто); нові властивості старої речі; зміна функцій; послуга; галузь виробництва, галузь управління; організація (громадське об’єднання, фірма, художня студія); система впливу (ідеологія, система виховання з відповідними інструментами впровадження); новий канал комунікації; заходи; запрограмована поведінка, реакція (такі дії реклами, маркетингових заходів); мода; імідж (розробка іміджу лідера, організації, товару); проектування людиною самого себе; глобальні зміни у світі (подолання світової продовольчої проблеми, встановлення нового світового економічного порядку і ол.); законопроект або інший нормативний правовий акт.

Саме завдяки соціальному проекту, корпорація провадить свою корпоративну політику в суспільстві і завдяки правильному  аналізу, прогнозування, розробці та втіленню проекту в життя, корпорація може розширити свою цільову аудиторію.

Література:

1.                Аверин А.В. Социальная олітика и социальная ответственность предприятия. – М: Приор. 2008.-С.280

2.                Зарецкий А.Д., Иванова Т.Е. Корпоративная социальная ответственность: мировая и отечественная практика// Учебное пособие. Краснодар: Издательство КСЭИ, 2012. 231 с.

Науковий керівник:

 кандидат філософських наук, профессор Федорова Ірина Ігорівна.