ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ – ЗАПОРУКА ФОРМУВАННЯ ЦІЛІСНОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІННОВАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ

Початок XXI століття характеризується кризогенною нестабільністю національної економіки, зміною ролі людини та персоніфікованих відносин у сфері суспільного виробництва, соціалізації економіки та активізацією її державного регулювання.     

Одним з пріоритетних напрямків соціальної політики України є впровадження системи здорового способу життя молоді. Реалізація цього напрямку є складовою розвитку національної фізичної культури, актуалізації фізичного виховання, фізкультурно-оздоровчої роботи, формування фізичного, психічного, соціального і духовного здоров’я молоді. У зв’язку з цим набуває імперативу дослідження теоретико-методологічних основ здорового способу життя.

Формування та спроби аналізу здорового образу життя відносяться ще до стародавніх часів.

У роботах Платона та Аристотеля відображається прагнення людини до усвідомлення її місця у навколишньому середовищі, використання законів природної гармонії для свого блага. Особлива увага приділяється фізичній підготовці молоді у спорті, що підтверджується принципом геодонікизму (добро – перемога у змаганнях, міцне здоров’я; страждання – хвороби).

Середньовіччя відіграло в еволюції категорії здоровий образ життя суперечливу роль. У творах Хоми Аквинського він ототожнюється з фізичною працею: «У поті обличчя їж хліб твій». А в економічних утопіях Т.Мора і Т.Кампанелли формування здорового образу життя визначається залежністю людини від природи та умов побудови нового суспільства (Міста Сонця, острова Утопія).

Індустріальна епоха знаменувала новий етап визначення здорового образу життя людини, що ототожнювався з необхідністю підвищення продуктивності праці.

Використовуючи формально-логічні методи дослідження, А.Сміт і Д.Рікардо, спираючись на теорію трудової вартості, розглядають образ життя людини як об’єкт для необмеженої експансії капіталу, джерело багатства.

К.Маркс і Ф.Енгельс, виходячи із діалектико-матеріалістичного розуміння розвитку суспільства, розглядають образ життя людини як фактор динаміки додаткової вартості, що змінюється прямопропорційно його покращенню.

Так, з позицій неокласики, здоровий образ життя – це умова для розвитку підприємницьких здібностей людини, що розглядається як один з пріоритетних економічних ресурсів.

Для кейнсіанського напрямку економічної думки характерним є аналіз впливу  економічного зростання на динаміку активізації здорового образу життя людини, вибору механізмів, інструментів державної соціальної політики щодо зміцнення здоров’я нації [3, с. 482-495].

Усвідомлюючи імперативний характер абсолютизації здорового образу життя націй, представники соціального інституціоналізму розглядають цю проблему у двох аспектах: цілісному і частковому. Частковий - вибір системи і управління фізичним вихованням молоді, цілісний – формування біосоціальної планетарної концепції здорової нації.

На сучасному етапі проблематика здорового образу життя активно розробляється представниками національної світової наукової спільноти. Роками створювався серйозний базис для її подальшого теоретичного осмислення. Однак, на наш погляд, існуючі дослідження, більшою мірою, носять аналітичний характер. Реалії переконують у необхідності цілісного аналізу категорії «здоровий образ життя» й формування ефективного механізму його реалізації.

Представники вітчизняного наукового співтовариства, що розглядають філософські і соціальні проблеми медицини, стверджують, що головне у формуванні здорового способу життя – сама людина, мотиви її вчинків, спосіб мислення, що тільки у разі відмови від традиційного медичного поняття здорового способу життя як переліку гігієнічних умов існування людини можна покращити стан суспільного здоров’я. Розглядаються й питання відповідального ставлення до власного здоров’я. Наголошується, що значну роль у цьому відіграють фактори суб’єктивного порядку, адже у своєму бутті людина відповідальна за свій спосіб життя [1, с. 128-146].

Крім того, здоровий спосіб життя визначається як «спосіб життєдіяльності, спрямований на зміцнення і покращення здоров’я людей. При цьому сам спосіб життя містить в собі чотири категорії: економічну – «рівень життя», соціологічну – «якість життя», соціально-психологічну – «стиль життя», соціально-економічну – «устрій життя».

У медико-гігієнічних дослідженнях основна увага приділяється аспекту здорового способу життя, що ототожнюється з раціональним поєднанням фізичних і психічних навантажень, ефективним раціональним режимом праці та відпочинку, оптимізацією активності, особистої гігієни, раціональним харчуванням, відсутністю шкідливих звичок, заняттям фізичною культурою [2, с. 5-14].

Отже, узагальнюючи матеріали літературних джерел, можна зробити висновки, що до розкриття наукового змісту поняття «здоровий образ життя» активно долучилися представники всіх напрямків економічної думки, які розробили концептуальні засади формування системи здорового образу життя, дали характеристику даного феномена. На жаль, окреслене питання все ж таки обмежувалось лише аналітичним аспектом, що розглядався лише як виховання навичок гігієнічної поведінки та профілактики шкідливих звичок [3, с. 127-154].

Для сучасних досліджень феномену «здоровий спосіб життя» характерне комплексне розуміння досліджуваного питання. Так, у дослідженнях провідних фахівців наукової спільноти наведені різні визначення щодо поняття «здоровий спосіб життя».

Таким чином, здоровий спосіб життя розглядається як сукупність форм життєдіяльності людини, яка забезпечує її здоров’я та успішний життєвий шлях. Власне, це – гармонійна життєдіяльність людини, що сприяє зміцненню і збереженню здоров’я.

Крім того, існують теорії, що визначають здоровий спосіб життя через діяльність, форму життєдіяльності, яка ґрунтується на вимогах добового біоритму і включає такі основні складові, як: особиста гігієна, рухова активність, режим харчування та сну, загартування, чергування праці  відпочинку, відсутність шкідливих звичок. Він безпосередньо пов’язаний з особистісно-специфічним втіленням людьми своїх соціальних, психологічних та фізичних можливостей і здібностей [5, р. 123-148].

В межах вітчизняного наукового співтовариства сутність здорового способу життя як форми повсякденного життя ототожнюється з адаптивними можливостями організму, що сприяють їх успішному відновленню, підтримці і розвитку, повноцінному використанню соціально-психологічних функцій [4, с. 124-126].

Отже, при дослідженні здорового способу життя велика увага наукової спільноти приділяється системі ціннісно-змістових установок, знань, мотиваційно-вольового досвіду особистості, яка безперервно трансформується, та практичній діяльності суб’єкта, спрямованій на збереження якісного стану його резервних можливостей, що проявляються як на індивідуальному, так і соціальному рівнях.

Література:

1.      Бальсевич В.К. Физическая активность человека / В.К.Бальсевич,  В.П.Запорожанов. – К.: Здоров’я, 1987. – 284 с.

2.      Пороховский O.A. Економічна криза як рубіж сучасного світового і  національного розвитку // Економічна теорія, 2009. – № 1. – С. 5-14.

3.      Тарасевич В.Н. Экуника: гипотезы и опыты. / В.Н.Тарасевич. – Москва: ТЕИС, 2008. – 565 с.

4.      Хаджинов Валерій. Дослідження стану здоров’я студентів, які навчаються у вищих навчальних закладах/ Хаджинов Валерій, Сеймук Анатолій, Чекмарьова Наталя // Проблеми формування здорового способу життя молоді: Всеукр. наук.-практ. конф.: зб. наук. праць. – Львів: Вид-во ЛНУ, 2011. – С.124-126.

5.      Health and food/Special eurobarometer 246. European Comission, November, 2006. – 166 p.

Науковий керівник:

кандидат наук з фізичного виховання та спорту, Чекмарьова Наталя Григорівна.